Постанова Київський апеляційний суд № 761/20331/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/7409/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Поливач Л. Д., при секретарі Мудрак Р. Р., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Притули Н. Г. від 08 вересня 2025 року у цивільній справі № 761/20331/24 Шевченківського районного суду міста Києва за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс», третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про усунення перешкод у розпорядженні майном та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: В травні 2024 року позивач звернувся в суд з даним позовом, в якому просив усунути йому перешкоди у розпорядженні майном - автомобілем марки TOYOTA модель LAND CRUISER, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , колір сірий. Обґрунтовуючи вимоги зазначав, що 27.09.2023 під час спроби зняття з обліку вказаного вище автомобіля позивачу стало відомо про обтяження та заборону його відчуження на підставі договору застави від 31.07.2012, де боржником є ОСОБА_2 . Вказував, що автомобіль TOYOTA модель LANDCRUISER, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 належить йому на праві власності на підставі договору дарування від 14.06.2016, укладеного з ОСОБА_2 , й під час набуття права власності автомобіль не перебував під забороною відчуження та не був обтяжений. Крім того рішенням Артемівського міськрайонного суду від 01.03.2019 у справі №219/12207/18 позивача було визнано належним набувачем права власності на автомобіль. Оскільки позивач набув право власності на підставах, визначених діючим законодавством, для захисту порушеного права він звернувся до суду з цим позовом, у якому просив: - скасувати (припинити) приватне обтяження, що зареєстроване у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 16.06.2023 за № 30615460 реєстратором Кондратюк Наталією Сергіївною Регіональної філії міста Києва та Київської області Державного підприємства «Національні інформаційні системи» Міністерства юстиції України, в частині об`єкта обтяження: легкового автомобіля марки TOYOTA модель LAND CRUISER 150 тип легковий універсал, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова (шасі) НОМЕР_2 , колір сірий, шляхом внесення відповідних даних до Державного реєстру обтяжень рухомого майна; - зобов`язати ТОВ «Фінансова компанія «Прайм Альянс» подати до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» заяву про внесення змін (припинення і виключення з реєстру приватного обтяження) до запису №30615460 від 16.06.2023 в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна в частині виключення запису щодо об`єкта обтяження: легкового автомобіля марки TOYOTA модель LAND CRUISER 150 тип легковий універсал, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , № кузова (шасі) НОМЕР_2 , колір сірий. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 відмовлено в задоволенні позову. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Судові витрати стягнути з відповідача. Зазначає, що він став власником автомобіля TOYOTA LAND CRUISER 150 (номер шасі НОМЕР_2 ) ще 25.06.2016 на підставі договору дарування, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . Звертає увагу на те, що на момент набуття ним права власності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні будь-які записи про заставу чи заборону відчуження вказаного майна. Наголошує, що первинна реєстрація обтяження була здійснена кредитором лише 13.06.2018, тобто через два роки після зміни власника, а оспорюване обтяження № 30615460 зареєстроване взагалі 16.06.2023. Апелянт підкреслює, що згідно з чинним законодавством він є добросовісним набувачем, оскільки на момент правочину реєстр не містив обмежень. Вказує на ігнорування судом преюдиційного рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2019 у справі № 219/12207/18, яким вже було відмовлено у зверненні стягнення на цей автомобіль та фактично підтверджено правомірність володіння майном апелянтом. Зазначає, що судове рішення від 20.01.2016 у справі № 219/10993/15 не створює для нього зобов`язань, оскільки він не був стороною процесу. Стверджує, що реєстрація обтяження щодо майна особи, яка не є боржником за кредитним договором № R52150304347B від 31.07.2012, є незаконною. Вважає помилковим висновок суду про неналежного відповідача, оскільки саме ТОВ «ФК «Прайм Альянс» є обтяжувачем, який ініціював незаконний запис (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 127/21572/18: належним відповідачем у справах про припинення обтяжень є особа, на користь якої зареєстровано таке обтяження). Наполягає на тому, що державна реєстрація автомобіля в органах МВС у 2016 році підтверджує відсутність перешкод для відчуження на той час (постанова Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 522/1916/16-ц: за відсутності реєстрації обтяження в реєстрі на момент відчуження застава є нечинною у відносинах з третіми особами). Стверджує, що оскаржуване рішення порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, позбавляючи його права на мирне володіння майном без законних підстав. Правом подачі на апеляційну скаргу учасники справи не скористались. В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Позивач у судове засідання не прибув, направивши заяву про розгляд справи без його участі. Третя особа представника не направила, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Заслухавши доповідь судді Євграфової Є. П., дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено судом, ОСОБА_1 з 25.06.2016 є власником автомобіля TOYOTA модель LAND CRUISER, 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова (шасі) НОМЕР_2 , що підтверджується копією Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 . 16.06.2023 Регіональною філією міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи» було зареєстроване приватне обтяження № 30615460 легкового автомобіля TOYOTA LAND CRUISER, 2012 року випуску, сірого кольору, номер шасі НОМЕР_2 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , підставою обтяження зазначено договір застави №R52150304347В від 31.07.2012, виданий приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Тупицькою Ю. Ю., боржник - ОСОБА_2 , обтяжувач - ТОВ ФК «Прайм Альянс», термін дії обтяження - 16.06.2028. Аналогічне обтяження було зареєстроване 13.06.2018 строком до 13.06.2023. Рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.01.2016, яке 24.02.2016 набрало законної сили, звернуто стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № R52150304347B від 31.07.2012 в сумі 724 675,08 грн на предмет застави, а саме: автомобіль марки - TOYOTA, модель - LAND CRUISER 150, тип - легковий універсал, 2012 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_2 , на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 , виданого ВРЕВ № 2 м. Донецька при УДАІ ГУМВСУ в Донецькій області 31.07.2012, шляхом визнання права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права власності на предмет застави: автомобіль марки - TOYOTA, модель - LAND CRUISER 150, тип - легковий універсал, 2012 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , з правом вчинення подальших дій пов`язаних з переоформленням автотранспортного засобу в органах Державної автомобільної інспекції України Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», наділивши правом зняття з обліку транспортний засіб автомобіль марки - автомобіль марки - TOYOTA, модель - LAND CRUISER 150, тип - легковий універсал, 2012 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 та поставленням на облік в органах ДАІ України. Зобов`язано ОСОБА_2 , передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки - TOYOTA, модель - LAND CRUISER 150, тип - легковий універсал, 2012 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 , з комплектом ключів, Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. На примусове виконання зазначеного рішення було видано виконавчий лист та розпочате виконавче провадження НОМЕР_6. Однак постановою від 16.09.2016 виконавчий лист повернуто стягувачу так як майно у боржника відсутнє. В подальшому, рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2019 (справа № 219/12207/18) відмовлено у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 724 675,08 грн. перед позивачем за кредитним договором № R52150304347B від 31.07.2012 на предмет застави. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.04.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс» задоволено частково. Заочне рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 01.03.2019 залишено без змін, змінено мотиви відмови у задоволенні позову в редакції цієї постанови. Апеляційним судом у вказаній справі встановлено наступне: Згідно кредитного договору №R52150304347B від 31.07.2012, укладеного між ПАТ «ВТБ» та ОСОБА_2 , остання отримала кредитні кошти на строк до 31.07.2019 в розмірі 503 073,00 грн. на придбання автомобілю з процентами за користування кредитом у розмірі 16,29% з урахуванням можливості автоматичного її збільшення або зменшення згідно з відповідними пунктами п. 3.3 цього договору. В забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором між ПАТ «ВТБ Банк» та третьою особою, а саме ОСОБА_2 31.07.2012 був укладений договір застави № R52150304347B, згідно якого відповідач надала у заставу автомобіль марки - TOYOTA, модель - LAND CRUISER 150, тип - легковий універсал, 2012 року випуску, колір - сірий, реєстраційний номер НОМЕР_4 , номер шасі (кузова, рами) - НОМЕР_2 . Тобто судом встановлено, що боржником за даним кредитним договором є третя особа ОСОБА_2 , яка отримала кредит та з якою було укладено договір застави транспортного засобу на придбання якого, остання отримала кредитні кошти на підставі кредитного договору. З відповідачем ОСОБА_1 ніяких угод не укладалося, зокрема договір застави та/чи поруки, тобто останній немає ніякого відношення до кредитного боргу за кредитним договором № R52150304347B, укладеним Банком саме з ОСОБА_2 . Проте відповідач ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25.06.2016, невідомо яким чином став новим власником забезпеченого транспортного засобу, при тому, що рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.01.2016, що відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), первісним кредитором ПАТ «ВТБ» було здійснено заміну заставодержателя на ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», на підставі чого позивач по справі набув право заставодержателя на транспортний засіб належний боржнику ОСОБА_2 . Таким чином третя особа ОСОБА_2 , подарувавши ОСОБА_1 забезпечений заставою транспортний засіб, на що не мала ніякого права порушила вимоги обтяжувача, позивача по справі, який вправі вимагати від боржника відшкодування завданих збитків». Відповідно до відомостей ЄДРСР постанова Дніпровського апеляційного суду від 08.04.2025 у касаційному порядку не оскаржувалась та є чинною. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач набув право власності на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER 150 (номер шасі НОМЕР_2 ) 25.06.2016, тобто вже після того, як рішенням суду від 20.01.2016 у справі № 219/10993/15 було звернуто стягнення на цей предмет застави. Встановивши, що кредитор не надавав згоди на відчуження заставного майна, суд дійшов висновку про застосування частини 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», згідно з якою зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника. Суд констатував, що оскільки право застави виникло за договором № R52150304347B від 31.07.2012, зміна власника з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 не припиняє обтяження. Враховуючи, що на момент розгляду справи в реєстрі міститься запис про обтяження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для його скасування. Також суд зазначив про недоведеність позивачем статусу добросовісного набувача через наявність судового рішення про стягнення, що передувало даруванню. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Відповідно до статті 572 ЦК України та статті 1 Закону України «Про заставу», в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником зобов`язання одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо майно, що складає предмет застави, переходить у власність іншої особи. Зазначена норма закріплює принцип нерозривності застави та слідування обтяження за річчю, незалежно від зміни її власника. Колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25.02.2026 у справі № 757/33682/23-ц, згідно з яким забезпечувальна функція застави зберігається до моменту повного виконання основного зобов`язання або припинення застави на підставах, визначених законом. Той факт, що обтяжувач раніше звертався з позовами про звернення стягнення, у задоволенні яких було відмовлено з процесуальних підстав (наприклад, через неналежний склад учасників), не припиняє саму заставу та не позбавляє запис у реєстрі його забезпечувальної функції. Аргументи апелянта щодо преюдиційності рішення від 01.03.2019 у справі № 219/12207/18 колегія відхиляє, оскільки відмова у зверненні стягнення в тій справі була мотивована процесуальними недоліками (незалученням боржника як співвідповідача), що не свідчить про припинення самого права застави. Застава є чинною до повного погашення кредитної заборгованості, а наявність запису в реєстрі є формою оприлюднення цього права для захисту інтересів кредитора. Водночас у справі, що розглядається, встановлено, що станом на дату укладення договору дарування (25.06.2016) вже існувало судове рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20.01.2016 про звернення стягнення на спірний автомобіль в рахунок боргу ОСОБА_2 за кредитним договором № R52150304347B та визнання права власності на спірний автомобіль за правонаступником первісного кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.03.2026 у справі № 922/5241/21 (провадження № 12-34гс25), резолютивна частина рішення містить присуд, який в силу пункту 9 частини другої статті 129 та статті 129-1 Конституції України є обов`язковим до виконання всіма фізичними та юридичними особами (пункти 10.22, 10.23). Велика Палата вказала, що закон не встановлює механізму, який би виключав особу, яка не брала участь у справі, з-під дії судового рішення, якщо воно містить присуд про її права чи майно (пункт 10.24). Більше того, такий «дефект правосуддя», як незалучення особи до справи, за якою ухвалено присуд щодо її майна, не нівелює обов`язковість цього присуду ipso facto. Навпаки, такий дефект виправляється виключно шляхом оскарження та скасування такого рішення у встановленому законом порядку (пункти 10.26, 10.28). У даній справі апелянт ОСОБА_1 стверджує про незаконність обтяження, посилаючись на те, що він не був стороною справи у 2016 році. Проте судом встановлено, що присуд від 20.01.2016 про визнання права власності за кредитором не скасований і є чинним. Відтак, станом на 25.06.2016 (дата договору дарування) ОСОБА_2 вже не була власником автомобіля de jure, оскільки її право було припинене судовим присудом на користь кредитора. Вказаний факт був встановлений і постановою Дніпровського апеляційного суду від 08.04.2025 у справі № 219/12207/18, де суд прямо зазначив: ОСОБА_2 , подарувавши ОСОБА_1 забезпечений заставою автомобіль після набрання законної сили рішенням про звернення стягнення, не мала на це ніякого права та порушила вимоги обтяжувача. У справі, що розглядається, колегія суддів приходить до висновку про відсутність факту порушення права позивача, адже боржниця ОСОБА_2 не могла передати апелянту більше прав, ніж мала сама на момент правочину (nemo plus iuris ad alium transferre potest quam ipse habet). Оскільки право власності ОСОБА_2 припинилося внаслідок судового присуду від 20.01.2016 на користь кредитора, договір дарування від 25.06.2016 не створив для ОСОБА_1 титулу законного власника, який би переважав над правами заставодержателя. Крім того, колегія враховує, що відповідно до статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», добросовісним набувачем вважається особа, яка придбала майно за умови відсутності в реєстрі відомостей про обтяження. Проте принцип добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) передбачає стандарт чесної поведінки, що виключає можливість набуття права без обтяжень особою, яка знала або об`єктивно не могла не знати про права третіх осіб на майно. Посилання апелянта на чистий реєстр та власну добросовісність не приймаються колегією суддів, оскільки особа не може набути право власності від відчужувача, чий титул на майно був припинений обов`язковим до виконання судовим рішенням. Приватний правочин не може нівелювати дію акту правосуддя, а безоплатний характер набуття майна від члена сім`ї в умовах існуючого судового присуду щодо цього майна виключає можливість захисту прав набувача за правилами статті 388 ЦК України. Згідно з частиною 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника. Оскільки запис у реєстрі станом на момент звернення до суду з даним позовом наявний, а доказів припинення основного зобов`язання за кредитним договором позивачем не надано, підстави для скасування обтяження та виключення запису з реєстру відсутні. Колегія суддів зазначає, що набуте за договором дарування право апелянта в даному випадку обмежене правами заставодержателя, які виникли раніше (31.07.2012), не були припинені у встановленому законом порядку (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 463/3582/17), та підтверджені судовим рішенням про звернення стягнення. Недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 904/3368/18). Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду про відсутність підстав для усунення перешкод у розпорядженні майном. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка розглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. Отже оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають встановленим обставинам, підстави для зміни чи скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги не встановлені. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 375, 381, 383 ЦПК України суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 08 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 01 травня 2026 року. Судді Є. П. Євграфова Б. Б. Левенець Л. Д. Поливач