Постанова Київський апеляційний суд № 371/1349/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а Номер апеляційного провадження: 22/-ц/824/9118/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 вересня 2025 року м. Київ Справа № 371/1349/24 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді-доповідача Ящук Т.І., суддів Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М., за участю секретаря судового засідання Мех В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , на рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року, ухвалене у складі судді Кириленко М.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, встановив: У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Миронівського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому просив змінити розмір аліментів з 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частини. В обґрунтування позову зазначив, що з відповідачем перебував у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Народицького районного суду Житомирської області 13.03.2014 року було розірвано. Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03.11.2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму громадян на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. На підставі вказаного рішення Києво-Святошинським районним ВДВС ГТУЮ у Київській області відкрито виконавче провадження. Стверджує, що його матеріальний стан змінився, оскільки він добровільно сплачує аліменти на утримання іншого сина - ОСОБА_5 . Крім цього, відповідно до судового наказу Ірпінського міського суду Київської області від 17.09.2021 року сплачує на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Зважаючи на вищенаведені обставини, просив змінити розмір аліментів, визначений рішенням Миронівського районного суду Київської області по справі № 371/1719/15-ц з 1/4 частини на 1/6 частину заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_3 на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до повноліття дитини. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись з рішенням, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не врахував висновок Верховного Суду у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 та не вважав належними докази наявності у позивача на утриманні ще двох малолітніх дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що є зміною сімейного стану позивача, а відтак підставою для зменшення розміру аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Також місцевий суд не взяв до уваги, що збільшення кількості дітей зумовлює збільшення витрат позивача, що свідчить про зміну його матеріального стану, та не дослідив докази надані позивачем, а саме, довідку про доходи № 475 від 21 червня 2024 року та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів від 10 травня 2024 року, які підтверджують неналежне виконання судового наказу про стягнення аліментів № 367/6584/21 від 17 вересня 2021 року на користь ОСОБА_3 . В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з викладених у ній підстав, додатково пояснивши, що у травні 2025 року в нього також народилася донька ОСОБА_8 і що він також несе витрати на її утримання. Крім цього, стан його здоров`я суттєво погіршився, у зв`язку з чим він змушений був звільнитися зі служби в Національній поліції на пенсію. Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, про дату, час і місце судового розгляду була повідомлена належним чином, що не перешкоджає апеляційному перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, з`ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що з моменту ухвалення судового рішення суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, і що він дійсно сплачує аліменти за судовими рішеннями та не має заборгованості зі сплати аліментів. Також позивачем не надано доказів неможливості надавати матеріальну допомогу дитині у розмірі, визначеному судом, а саме? існування судового наказу, яким з позивача стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_7 , який видано після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , не може бути безумовною підставою для зміни розміру аліментів, оскільки позивачем не зазначено та не надано доказів щодо реального його виконання. З висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки він відповідає фактичним обставинам справи і нормам матеріального права. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Виконавчим комітетом Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області . Рішенням Народицького районного суду Житомирської області від 13 березня 2014 року у справі № 284/223/14-ц було розірвано шлюб, зареєстрований між між сторонами 13 вересня 2013 року. Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 року у справі № 371/1719/15-ц, з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь відповідача ОСОБА_3 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму громадян на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_6 у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_9 народився син ОСОБА_5 , про що Виконавчим комітетом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ( а.с. 17). ІНФОРМАЦІЯ_7 у позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_6 народився син ОСОБА_7 , про що Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області видано свідоцтво про народження ( а.с. 16). Судовим наказом Ірпінського міського суду Київської області від 17 вересня 2021 р. у справі № 367/6584/21 з позивача ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 01 вересня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_8 . З довідки про доходи від 21 червня 2024 р. № 475, виданої Управлінням фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції в Київській області, вбачається, що сукупний розмір доходу позивача за період з лютого 2018 року по травень 2024 року склав 1 976 867,30 грн., з яких на сплату аліментів утримано 450 643,24 грн. Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, виданого головним державним виконавцем Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Тертичною В.В. від 10 травня 2024 р., станом на 01 травня 2024 року у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 грудня 2015 р. № 371/1719/15-ц про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно з частиною першою статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2021 р. у справі № 681/15/21 викладено правовий висновок, згідно з яким розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (абзац другий частини третьої статті 181 СК України). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі») (постанова Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13). У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 , від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21 викладено такий правовий висновок щодо застосування статті 192 СК України: «Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану». Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 06 червня 2022 року у справі № 523/8403/19 , від 20 грудня 2021 року у справі № 681/15/21, від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19, зміна сімейного стану - народження другої дитини від іншого шлюбу, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Отже, зменшення розміру аліментів допускається у разі істотного погіршення матеріального стану платника аліментів та (або) зміни його сімейного стану з урахуванням критеріїв, визначених статтею 183 СК України. Верховний Суд у постанові від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23, роз`яснюючи застосування статті 192 СК України під час вирішення питання про зменшення розміру аліментів, погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанції, наголосив на тому, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дітей, які народилась в іншому шлюбі, а також дружину, без доведення погіршення майнового становища, самі по собі не є підставою для зменшення розміру аліментів. Суд першої інстанції, надавши оцінку поясненням позивача та доказам у справі, дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що виключно наявність трьох дітей на утриманні позивача не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду з огляду на те, що в найкращих інтересах дітей платник аліментів, бажаючи скористатися правом на зменшення розміру аліментів, зобов`язаний довести також факт погіршення його майнового стану не лише внаслідок збільшення видатків зі всіх його видів доходу на кількість дітей на його утриманні, яка зросла, а й підтвердити належними та допустимими доказами факт зниження рівня доходу в порівнянні з сумою доходу, яку отримував до настання таких обставин, виникнення інших об`єктивних умов, які вплинули на збільшення витрат платника аліментів, доведення їх суттєвого впливу на майновий стан тощо. Оскільки таких дій позивач не вчинив, а саме не довів, що зміни в його сімейному стані суттєво ускладнили виконання ним батьківського обов`язку з утримання дітей, то його посилання в апеляційній скарзі на неврахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 21 липня 2021 року у справі № 691/926/20 та на достатність доказів на підтвердження факту збільшення кількості дітей на утриманні зводиться до незгоди з рішенням місцевого суду та до надання суб`єктивної оцінки доказам та обставинам справи, які були предметом дослідження суду першої інстанції, однак суперечать чинній правозастосовчій практиці. На доведення обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, довідку про доходи та розрахунок заборгованості зі сплати аліментів. Однак зазначені докази не підтверджують факт погіршення матеріального становища позивача і такої зміни його сімейного стану, в силу якої виконання обов`язку зі сплати аліментів у визначеному рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 року у справі № 371/1719/15-ц розмірі стане неможливим. Так, з довідки про доходи від 21 червня 2024 р. № 475 вбачається, що сукупний розмір доходу позивача за період з лютого 2018 року по травень 2024 року склав 1 976 867,30 грн., з яких на сплату аліментів утримано 450 643,24 грн., що свідчить про спроможність апелянта нести витрати у розмірі, встановленому рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 р. у справі № 371/1719/15-ц, на сплату аліментів на утримання, зокрема, сина ОСОБА_10 . Водночас, згідно з розрахунком заборгованості від 10 травня 2024 р. станом на 01 травня 2024 року у позивача відсутня заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом Миронівського районного суду Київської області від 04 грудня 2015 р. у справі № 371/1719/15-ц про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наявний залишок штрафу на суму 85 214,10 грн Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно ненадання судом першої інстанції оцінки розрахунку заборгованості зі сплати аліментів з огляду на те, що вказаний доказ містить інформацію про виконання позивачем обов`язку зі сплати аліментів за рішенням Миронівського районного суду Київської області від 04 грудня 2015 року у справі № 371/1719/15 та про наявність залишку штрафу на суму 85 214,10 грн. Тобто, зазначений доказ свідчить про факт виконання платником аліментів з утримання певної дитини, натомість не є самостійною та достатньою підставою для визнання факту погіршення майнового стану позивача у зв`язку зі збільшенням кількості дітей на його утриманні. Доводи апеляційної скарги щодо неналежного дослідження довідки про доходи, з якої як стверджує апелянт, вбачається утримання аліментів, стягнутих також на підставі судового наказу, також не спростовують висновків суду першої інстанції. Так, відомості, які містяться у довідці, дозволяють дійти висновку виключно щодо суми утриманих аліментів, та при порівнянні із сумами аліментів сплачених на утримання сина ОСОБА_10 , 2011 р.н., що зазначені у розрахунку державного виконавця щодо заборгованості зі сплати аліментів, вбачається, що загальна сума стягнутих аліментів у період з листопада 2022 року по травень 2024 року становить 1/2 частину загальної суми заробітку, тоді як за рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03.11.2015 року розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_10 , 2011 року народження, становить 1/4 частку. Разом з тим, зазначені відомості не доводять наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють сплату аліментів позивачем у визначених судовими рішеннями розмірах. Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки належними та допустимими доказами позивачем не підтверджено погіршення його матеріального стану, а наявність судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_7 , за вищевикладених обставин не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, позивачем не було надано до справи доказів утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що додатково підтверджує неповноту поданих позивачем доказів на обґрунтування позовних вимог щодо наявності підстав для зменшення розміру аліментів. Колегія суддів не приймає до уваги надані позивачем пояснення про те, що у травні 2025 року в нього народилася четверта дитина - донька ОСОБА_8 , яку також потрібно утримувати, що впливає на його матеріальний стан, оскільки зазначена обставина є новою, виникла після ухвалення оскаржуваного рішення, не була предметом з`ясування при розгляді справи в суді першої інстанції, тоді як відповідно до частини шостої статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються, зокрема, підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Також апелянт вказував на те, що він отримав інвалідність, у зв`язку з чим був звільнений зі служби в Національній поліції, однак доказів на підтвердження цієї обставини він не надав. Крім цього, визначений рішенням Миронівського районного суду Київської області від 03 листопада 2015 р. у справі № 371/1719/15-ц розмір аліментів складає 1/4 частки від усіх видів його заробітку (доходу), а отже, у разі зменшення розміру щомісячного доходу, 1/4 частина доходу, з якого вираховується розмір аліментів, що підлягають сплаті на утримання сина, також зменшиться. Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За правилом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, відмовивши у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позивачем суттєвого погіршення його матеріального стану і такої зміни сімейного стану, яка би унеможливила сплату позивачем аліментів у визначеному судом розмірі. З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та висновками місцевого суду, викладеними ним у своєму рішенні. Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, рішення ухвалене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374 - 375, 381 - 383 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 , - залишити без задоволення. Рішення Миронівського районного суду Київської області від 11 лютого 2025 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року. Суддя - доповідач: Ящук Т.І. Судді: Кирилюк Г.М. Рейнарт І.М.