Постанова 4812 № 474/981/25

01.05.26 22-ц/812/927/26 Провадження № 22-ц/812/927/26 П О С Т А Н О В А іменем України 01 травня 2026 року м. Миколаїв справа № 4././2. Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на заочне рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області, ухвалене 17 лютого 2026 року суддею Соколом Ф.Г., в приміщенні цього ж суду, (повний текст складено 18 лютого 2026 року), у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У жовтні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 29 932,81 грн кредитної заборгованості. Позивач зазначав, що 11.01.2019 року ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг та встановивши мобільний додаток monobank отримав розрахункову картку НОМЕР_1 . Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів у мобільному додатку. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок в розмірі 100 000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% в місяць на суму залишку заборгованості за кредитом та у розмірі 6,4% в місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом. З 01.09.2020 року зменшено відсоткову ставку. Внаслідок невиконання позичальником умов договору станом на 06.08.2025 року утворилась заборгованість у розмірі 29 932, 81 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Заочним рішенням Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 року АТ «Універсал Банк» позов задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь банку стягнуто 9 465, 51 грн кредитної заборгованості та 765, 96 грн судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю факту ознайомлення відповідача з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ Універсал Банк при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток мonobank, що затверджені протоколом Правління АТ Універсал Банк № 1 від 09.01.2019 року, оскільки підписавши анкету-заяву відповідач лише висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку Monobank шляхом застосування електронного цифрового підпису. Підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді цих Умов і правил з додатками в матеріалах справи відсутнє. Також суд вважав неможливим застосування до вказаних правовідносин правил частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови і правила обслуговування в АТ Універсал Банк могли неодноразово змінюватися самим АТ Універсал Банк в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі АТ «Універсал Банк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду в частині позовних вимог, у задоволенні яких банку відмовлено. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що підписанням анкети-заяви ОСОБА_1 погодився з тим, що анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредитування складають договір про надання послуг. Також позичальник підтвердив засвідчення генерації ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем. Отже, відповідач мав можливість ознайомитись з тарифами, умовами та правилами Банку, а також іншими процесами, що відбуваються у банку під час користування ним платіжною карткою та мобільним додатком. Також апелянт зазначав, що не можна вважати неукладеним договір після його підписання та повного чи часткового виконання. Узагальнені доводи інших учасників Про час, дату та місце слухання справи відповідач ОСОБА_1 був повідомлений шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, відзиву на апеляційну скаргу від нього не надходило. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 01 травня 2026 року, датою ухвалення рішення є 01 травня 2026 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що 11.01.2019 року між ПАТ Універсал Банк правонаступником якого є АТ Універсал Банк та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання банківських послуг, який представляє собою Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Вказана анкета - заява підписана відповідачем та представником банку ОСОБА_2 . В анкеті-заяві позичальник ОСОБА_1 просить відкрити поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні на його ім`я та встановити кредитний ліміт на суму вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов в анкеті-заяві. Проставленням власноруч підпису під цією анкетою-заявою, він погодився, що анкета - заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, та, що він ознайомлений з переліченими документами, та отримав їх примірник у мобільному додатку. Погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку збільшувати (зменшувати) кредитний ліміт, про що останній зобов`язався повідомляти позичальницю шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток (п.п. 1, 2, 3 анкети-заяви від 11.01.2019р.). У п. 6 анкети-заяви від 11.01.2019р. позичальник зазначив, що слід вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги, в т.ч. електронний/електронний цифровий підпис, обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у Банку. Та засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися ним для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій. Також визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Пунктом 9 анкети-заяви від 11.01.2019р. позичальник підтвердив, що анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису. У п. 10 анкети-заяви від 11.01.2019р. позичальник надав право банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків відкритих у банку, без додаткового його розпорядження, для погашення будь-яких договірних зобов`язань перед Банком, що випливають з умов договору. Також у п. 11 анкеті-заяві від 11.01.2019р., позичальник просив усе листування щодо цього Договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали зв`язку, відповідно до умов Договору. До позову банк додав Умови і правила обслуговування фізичних осіб в АТ Універсал Банк при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів, загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток мonobank, затверджені протоколом Правління АТ Універсал Банк № 1 від 09.01.2019р. та набирають чинності з 11.01.2019р., з додатками 9.1 Тарифи за типом картки саме як картка міжнародної платіжної системи MasterCard, 9.2 Паспорт споживчого кредиту та 9.3 Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, у яких відсутній підпис позичальника, вчинений у спосіб передбачений в Анкеті-заяві, лише міститься застереження прописом у графах споживач, позичальник, що ПІП, його підпис та його дата підпису накладені у вигляді електронного цифрового підпису. Однак, підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем цих документів у вказаній редакції у електронному вигляді матеріали справи також не містять. При цьому у Паспорті споживчого кредиту Чорна картка monobank (додаток 9.2 до Умов і Правил в редакції від 09.01.2019р.), зазначено про те, що дата надання інформації - аналогічна даті накладення електронного цифрового підпису кредитодавця. У цьому ж Паспорті споживчого кредиту зазначено, що інформація зазначена у наданому суду Паспорті споживчого кредиту актуальна до 01.01.2019р. Тобто Умови і Правила в редакції від 09.01.2019р. містять додаток 9.2 Паспорт споживчого кредиту інформація наведена в якому, у тому числі і до процентних ставок, була чинна та актуальна лише до 01.01.2019р. Позивачем також надані до позову Тарифи Чорна картка monobank у редакції від 01.09.2020р., у яких відсутній підпис позичальника, вчинений у спосіб передбачений в Анкеті-заяві, як і підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем цього документу у вказаній редакції у електронному вигляді. З наданих банком розрахунків заборгованості за період з 22.09.2023 року до 06.08.2025 року та виписки (особового рахунку) з 11.01.2019 року до 06.08.2025 року про рух коштів по рахунках вбачається, що заборгованість відповідача станом на 06.08.2025 року становить 29 932,81 грн. Водночас із цих же документів вбачається, що відповідач до 01.12.2024 року користувався кредитним коштами, оплачував товари та послуги, здійснював зняття готівки, та частково погашав кредит. Позивачем нараховувалися (списувалися) відсотки за користування кредитом, загальний розмір яких у вказаний період склав 16 990, 79 грн, які були включені у загальну суму витрат по картці. Також відповідачу були нараховані (стягнуті) комісія за видачу готівки КК та за випуск іменної картки, всього у сумі 2 495, 65 грн та штрафи/пені в загальній умі 980, 86 грн, що не було передбачено підписаною позичальником анкетою-заявою. Позиція апеляційного суду Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон). Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ "Універсал Банк"). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, за відсутності доказів, що відповідач з ними ознайомився при підписанні Анкети-заяви від 11 січня 2019 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідача. Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання відповідачем електронно-цифровим підписом. Інформація, що міститься у паспорті, зберігала чинність та була актуальною до 01 січня 2019 року. До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Разом з тим, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 29 932, 81 грн. Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом у розмірі 16 990, 79 грн, комісії за видачу готівки та за випуск іменної картки -2 495, 65 грн та штрафи/пені в загальній умі 980, 86 грн, що не було передбачено підписаною позичальником анкетою-заявою. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 11 січня 2019 року містить підпис відповідача, проте вона не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред`явив. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). Дійсно, згідно виписки по рахунку ОСОБА_1 неодноразово вносив кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами, проте сплачені кошти розподілялись банком в тому числі на погашення процентів, які передбачені Умовами, що відповідачем не були підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Оскільки в анкеті-заяві від 11 січня 2019 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком внесених на погашення боржником коштів у рахунок погашення відсотків, комісій, штрафів/пені за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22. З огляду на вище викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з повним з`ясуванням обставин справи, є правильним та обґрунтованим. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ "Універсал Банк" не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишається буз змін, витрати АТ «Універсал Банк», понесені при поданні апеляційної скарги відносяться на його рахунок. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Врадіївського районного суду Миколаївської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: В.В.Коломієць Т.В.Серебрякова --------------------------------- Повну постанову складено 01 травня 2026 року