Постанова Вінницький апеляційний суд № 133/4204/25

Справа № 133/4204/25 Провадження № 33/801/433/2026 Категорія: 307 Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О. Доповідач: Сало Т. Б. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 травня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд, суддя Сало Т.Б., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Сєчка Валерія Леонардовича, потерпілої ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, встановив: Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок. Стягнуто з ОСОБА_1 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок судового збору на користь держави. Не погодившись із вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає про те, що він не міг вчинити дане правопорушення відносно своєї колишньої дружини 03 листопада 2025 року о 23 год. 50 хв., оскільки в цей час за місцем проживання ОСОБА_2 по АДРЕСА_1 вже перебували працівники поліції, а його там не було. Про події, які відбувалися між ним та ОСОБА_2 раніше і в яких суд визнав його винним, ОСОБА_2 подала працівникам поліції заяву про вчинення відносно неї кримінального правопорушення, про що працівниками поліції 04 листопада 2025 року складено офіційний протокол, копія якого долучена до матеріалів справи. Суд не може самостійно змінювати фабулу правопорушення. Притягнення особи за дії поза протоколом про адміністративне правопорушення є грубим порушенням права на захист. Дослідивши матеріали справи, заслухавши ОСОБА_1 , та адвоката Сєчка В.Л., які підтримали апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав, потерпілу ОСОБА_2 , яка пояснила, що претензій до її колишнього чоловіка вона не має, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №120570, складеного 04 листопада 2025 року поліцейським взводу 1 роти 1 БПП з обслуговування Хмільницького району УПП у Вінницькій області ДПП молодшим лейтенантом поліції ОСОБА_3 , 03 листопада 2025 року близько 23 год. 50 хв. по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 учинив стосовно своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме виражався нецензурною лайкою в сторону потерпілої, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй психологічних страждань. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.1). Диспозицією частини першої статті 173-2 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1 ст. 9 КУпАП). Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони даного правопорушення є діяння (будь-які дії фізичного, психологічного чи економічного характеру, в тому числі погрози та образи), його шкідливі наслідки (шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, яка була завдана) та причинний зв`язок між діянням та наслідками. Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Під психологічним насильством розуміється форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п.14 ч. 1 ст. 1 цього Закону). З аналізу наведених вище норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли діяння фізичного, психологічного або економічного характеру завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Отже, обов`язковими елементами складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП є умисні дії/бездіяльність та наявність наслідків їх вчинення, зокрема у виді завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілого. Вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру повинно бути підтверджено поясненнями свідків, потерпілих або іншими доказами (наприклад аудіо/відео фіксацією), що є необхідним. Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також іншими документами. При цьому обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. У даній справі встановлено і не заперечується її учасниками, що на день складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були подружжям і разом проживали у житловому будинку, який належить дружині ОСОБА_1 .. Беззаперечним з боку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є те, що непорозуміння між ними відбувалися через втрату почуттів кохання у стосунках, і такі непорозуміння мають неодноразовий характер, приблизно з 2022 року. Тобто 03 листопада 2025 року між подружжям виникла чергова суперечка (непорозуміння), яка по своїй суті не може бути психологічним насильством. Насильство - це свідома поведінка, використання власної переваги й контроль жертви, що ускладнює для постраждалих ефективний захист почуттів та інтересів. Самі по собі недоброзичливі стосунки між подружжям не є безспірним доказом вчинення домашнього насильства. Доказів того, що до ОСОБА_2 було застосовано фізичну силу, матеріали справи не містять. Так само в матеріалах справи відсутні докази заподіяння ОСОБА_2 шкоди як фізичному, так і психічному здоров`ю, а такі наслідки вчинення домашнього насильства є невід`ємною частиною об`єктивної сторони даного правопорушення. Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративне правопорушення, а саме статей 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі. Склад адміністративного правопорушення передбачає наявність об`єктивних і суб`єктивних ознак в наявності яких має переконатись посадова особа, яка складає відповідний протокол про адміністративне правопорушення. Відсутність хоча б однієї ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому. Суд повинен обґрунтувати свої висновки лише доказами, які є достатньо переконливими, чітко сформульованими, тобто такими, які не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом». Згідно вимог ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Справи про адміністративні правопорушення мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб`єкт владних повноважень (п.110 рішення ЕСПЛ у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden №36985/97). Підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення, який відповідно до вимог статті 251 КУпАП є по своїй суті обвинувальним актом. За змістом ст. 256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №120570 від 04 листопада 2025 року, правопорушення мало місце близько 23 год. 50 хв. 03 листопада 2025 року. Разом з тим, зі змісту судового рішення вбачається, що ОСОБА_2 вказала, що безпосередньо о 23 год. 50 хв. 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 не вчиняв щодо неї домашнього насильства. Також апеляційний суд встановив, що події конфлікту мали місце 03 листопада 2025 року о 15 год. 00 хв., а не в 23 год. 50 хв., як вказано в протоколі. Це підтвердила ОСОБА_2 у судовому засіданні при апеляційному перегляді справи. У протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути чітко зазначено дату та час вчинення правопорушення. У даному випадку, описуючи суть правопорушення, поліцейським вказано інший час його скоєння, що унеможливлює підтвердження цього факту судовим рішенням. Суд першої інстанції безпідставно оглядав тексти повідомлень, які надходили на телефон ОСОБА_2 від ОСОБА_1 , так як ці повідомлення не були засобом домашнього (психологічного) насильства, що вбачається із змісту протоколу про адміністративне правопорушення. У підсумку, суд першої інстанції не надав оцінки доказам у справі, обмежившись лише перерахуванням таких. Суд не мотивував чому бере до уваги пояснення потерпілої ОСОБА_2 та відхиляє позицію захисту. Суд першої інстанції, вважаючи доведеним наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в постанові не зазначив які саме дії ОСОБА_1 свідчать про вчинення ним домашнього насильства, в чому воно полягає та не з`ясував чи була завдана шкода потерпілій. Відтак, апеляційний суд вважає, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини, а саме вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно своєї дружини, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи. Оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б об`єктивно та поза межами розумного сумніву доводили факт скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, вказане виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення даного адміністративного правопорушення. Враховуючи вищевикладене, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 березня 2026 року в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Т.Б. Сало