Постанова 4801 № 146/240/26

Справа № 146/240/26 Провадження № 33/801/381/2026 Категорія: 146 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В. Доповідач: Береговий О. Ю. ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 рокум. Вінниця Вінницький апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О.Ю., при секретарі судового засідання: Козюмі Д.О., за участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Самара В.О., особи, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 , її захисника адвоката Шалагінова В.Г., розглянувши в режимі відеоконференції справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №596960 від 20 лютого 2026 року, 20 лютого 2026 року о 18:30 год водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Geely Emgrand 7», номерний знак НОМЕР_1 , в с-щі Томашпіль, по вул. Ігоря Гаврилюка, не врахував безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку в умовах недостатньої видимості, допустив наїзд на собаку породи «Курцхаар», чим порушив п. 12.2 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Постановою Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрито в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною. Зазначила, що суд першої інстанції неправильно застосував ст.269 КУпАП, безпідставно відмовивши у визнанні її потерпілою; не забезпечив повного й об`єктивного дослідження обставин залишення водієм місця ДТП, що утворює об`єктивну сторону ст. 122-4 КУпАП; не оцінив суперечності між талоном ЄО №1101, письмовими поясненнями, протоколом, листом поліції та показаннями ОСОБА_1 в суді, в тому числі щодо умов видимості та місця наїзду; не звернув увагу на неповне та формальне документування зазначеної події працівниками поліції; незаконно обмежив її право на апеляційне оскарження. Таким чином, просила поновити їй строк на апеляційне оскарження постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року. Визнати її потерпілою у цій справі. Скасувати оскаржувану постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду. Заслухавши ОСОБА_1 , його захисника адвоката Самара В.О., особу, яка подала апеляційну скаргу ОСОБА_2 , її захисника адвоката Шалагінова В.Г., дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 180 ЦК України тварини є особливим об`єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Згідно з п.8 ч.1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є зокрема: забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. В доданих до апеляційної скарги матеріалах наявна копія паспорта, згідно з якого вбачається, що ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) є власником собаки кличка «Річчі», породи «Курцхаар», ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.36 37, 61), тому апеляційний суд приходить до висновку, що оскільки собака в розумінні ст.180 ЦК України є майном, тому його власниця ОСОБА_2 є потерпілою та у відповідності до ч.2 ст.294 КУпАП має право на апеляційне оскарження постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року. Відповідно до п.1 ч.8 ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом. За змістом вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно роз`яснень, викладених у п.24 постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП. Статтями 245, 278, 280 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її у точній відповідності з законом. При підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення суд має вирішити питання про правильність складання протоколу та інших матеріалів справи, а при розгляді справи слід з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вищезазначені вимоги чинного законодавства при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, судом першої інстанції були дотримані в повному обсязі. З доводами наведеними в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції погодитися не може, зважаючи на таке. Згідно ст. 124 КУпАП - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 №596960 від 20 лютого 2026 року, 20 лютого 2026 року о 18:30 год водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Geely Emgrand 7», номерний знак НОМЕР_1 , в с-щі Томашпіль, по вул. Ігоря Гаврилюка, не врахував безпечну швидкість, не врахував дорожню обстановку в умовах недостатньої видимості, допустив наїзд на собаку породи «Курцхаар», чим порушив п. 12.2 ПДР, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП. Відповідно до п.12.2 ПДР України, у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги. Згідно з п.12.3 ПДР України, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_2 від 20 лютого 2026 року, вона з донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 20 лютого 2026 року близько 18:30 год йшли з парку, так як там вигулювали собаку породи «Курцхаар». Навпроти будинку дитячої творчості, а саме на пішохідному переході її дитина перейшла дорогу на протилежний бік, а за нею дорогу перебігала собака, при цьому вона була не на повідку, так як чітко виконує команди. Коли собака дійшла майже до бордюру, її збив автомобіль марки Джілі темного кольору, під керуванням ОСОБА_4 . Водій після даного інциденту не зупинився, рухався на великій швидкості, якій не знає. Після чого вона до нього зателефонувала, і він їй повідомив, що збив собаку, а не людину. Отже ОСОБА_2 факту вигулу собаки у вказаний день і час без повідку не заперечувала. Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_1 від 20 лютого 2026 року, в цей день близько 18:14 год він рухався на власному автомобілі «Geely Emgrand 7», номерний знак НОМЕР_1 , в напрямку центра с-ща Томашпіль, по вул. Ігоря Гаврилюка, віз малолітніх дітей на задньому сидінні. Неподалік від Центру зайнятості, точно не помітив, чи біля вулички, що йде в двори, чи біля банку «Ощадбанк» відчув удар в заднє колесо автомобіля, призупинився та почув лай собаки. Рухався зі швидкістю близько 30 км/год та не бачив щоб дорогу хтось переходив. На узбіччі людей не було, також ніякого крику дітей не чув. Через деякий час до нього зателефонував ОСОБА_5 та почав звинувачувати, що він збив собаку, після чого повернувся на місце де чув лай собаки. Зазначив, що ніякі собаки проїзджу частину дороги не перебігали, можливо собака вибігла з узбіччя по ходу руху. Відповідно до ч.2 ст.180 ЦК України правила поводження з тваринами встановлюються законом. За змістом статті 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» особи, які утримують домашніх тварин, мають право з`являтися з ними поза місцями їх постійного утримання (супроводжувати їх). Супроводжувати домашню тварину може особа, яка досягла 14-річного віку. Особа, яка супроводжує тварину, зобов`язана забезпечити: безпеку оточуючих людей і тварин, а також майна від заподіяння шкоди супроводжуваною домашньою твариною; безпеку супроводжуваної домашньої тварини; безпеку дорожнього руху при проходженні з домашньою твариною біля транспортних шляхів і при їх переході шляхом безпосереднього контролю за її поведінкою; наявність повідка для здійснення вигулу собак та інших домашніх тварин, які можуть становити небезпеку для життя чи здоров`я людини, поза місцем постійного утримання таких тварин, а також намордника на собаках порід, що включені до Переліку небезпечних порід собак, що затверджується Кабінетом Міністрів України. При супроводженні домашніх тварин не допускається залишати їх без нагляду. Дозволяється утримувати собак - без повідків і намордників під час оперативного використання правоохоронними органами, собак спеціального призначення, а також собак під час муштри, на полюванні, на навчально-дресирувальних майданчиках. Фізичні та юридичні особи, які утримують домашніх тварин, зобов`язані дотримуватися вимог нормативно-правових актів, зазначених у статті 2 цього Закону, санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм та правил, а також не допускати порушень прав і законних інтересів інших фізичних і юридичних осіб та не створювати загрози безпеці людей, а також інших тварин. Отже, комплексний аналіз правового регулювання, чинного станом на час подій інкримінованого адміністративного правопорушення, свідчить про заборону вигулу собак без повідків і намордників крім випадків, прямо встановлених законом. Таким чином, ОСОБА_2 , яка є власницею собаки, зобов`язана дотримуватися правил вигулу собак, оскільки поведінка тварини не завжди є контрольованою, з метою забезпечення як збереження життя самого собаки, так і забезпечення безпеки дорожнього руху. Апеляційний суд погоджується з висновками місцевого суду про те, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні відомості, які б підтверджували, що водій ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути наїзду на собаку, яка перебувала без повідка та перебігала дорогу, що підтверджено власницею собаки ОСОБА_2 . Матеріали справи також не містять схеми місця вказаного ДТП, доказів наявності характерних пошкоджень транспортного засобу, фотофіксації. Таким чином, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП не доводиться сукупністю наявних у справі доказів, які не є переконливими, достатньо вагомими, а тому викликають у суду обґрунтовані сумніви. Загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 06 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Згідно з ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п.39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Суд першої інстанції надавши належну правову оцінку наявним у справі доказам, дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не забезпечив повного й об`єктивного дослідження обставин залишення водієм місця ДТП, що утворює об`єктивну сторону ст. 122-4 КУпАП. Разом з тим, оцінка дій водія ОСОБА_1 з точки зору наявності чи відсутності складу правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, не є предметом розгляду у даній справі, оскільки протокол про таке правопорушення на розгляді суду не перебуває. Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_2 було у повній мірі забезпечено право на доступ до правосуддя та право на захист шляхом подання нею апеляційної скарги на постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року, надання можливості взяти участь у судовому засіданні і надати пояснення. У зв`язку з тим, що право на захист було поновлено шляхом розгляду даної справи апеляційним судом, за встановлених вище обставин справи апеляційний суд вважає, що доводи апелянта про порушення права на апеляційне оскарження не є такими, які б слугували безумовною підставою для скасування по суті правильного судового рішення. Крім того, строк на апеляційне оскарження постанови Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року, передбачений ч.2 ст. 294 КУпАП, не пропущений, а тому поновленню не підлягає. Твердження скаржника про направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції не заслуговують на увагу, оскільки частиною 8 частиною 1 статті 294 КУпАП передбачено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову. Тобто, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості, за даних обставин, направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Інші доводи апеляційної скарги є також безпідставними та не спростовують вірні висновки суду першої інстанції про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. За таких обставин, перевіривши доводи апеляційної скарги та вислухавши думку учасників апеляційного розгляду, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог КУпАП, тому підстави для її скасування відсутні. Враховуючи наведене, керуючись ст.124, ст. 294 КУпАП, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову Томашпільського районного суду Вінницької області від 10 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Вінницького апеляційного суду О. Ю. Береговий