Постанова 4811 № 444/188/26

Справа № 444/188/26 Головуючий у 1 інстанції: Мікула В. Є. Провадження № 33/811/641/26 Доповідач: Маліновська-Микич О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Жовківського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року, встановив: постановою Жовківського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн судового збору в дохід держави. Відповідно до оскаржуваної постанови, 14.01.2026 о 18:35 год. прикордонним нарядом «Контрольний пост» на околиці населеного пункту Лужки, на напрямку № 644 прикордонного знаку, на відстані 6000 метрів від державного кордону, на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 », територія Рава-Руської об`єднаної територіальної громади, Львівського району, Львівської області, був виявлений та затриманий водій легкового транспортного засобу марки Mazda, р/н НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , який не виконав неодноразово повторену законну вимогу прикордонного наряду та відмовився надати для перевірки військово-облікові документи (у паперовій або електронній формі) в межах контрольованого прикордонного району, і в подальшому відкрито проявляв агресію відносно складу прикордонного наряду, чим здійснив злісну непокору неодноразово повтореній законній вимозі військовослужбовця ДПСУ. Своїми діями вищевказаний громадянин порушив вимоги абзацу 2 статті 23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена cт. 185-10 ч. 1 КУпАП. На зазначену постанову ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження. Просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Жовківського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року, скасувати таку постанову та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження покликається на те, що він не був присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи. Також в матеріалах справи відсутні будь-які документальні підтвердження про скерування такої судової повістки за його місцем проживання. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що він жодним чином не вчиняв і не мав наміру вчиняти будь-яку злісну непокору особовому складу прикордонного наряду, зокрема інспектору ОСОБА_2 . Звертає увагу, що він зупинився у визначеному місці на блок-пості, на вимогу військовослужбовця надав документ, що посвідчує його особу, та повідомив про відсутність у нього військово-облікового документа, який знаходиться в іншому автомобілі, та продовжував знаходитися в салоні нерухомого автомобіля, очікуючи рішення посадової особи ДПСУ щодо дозволу йому продовжити рух автомобілем або щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.202 КУпАП за фактом відсутності у контрольованому прикордонному районі під час воєнного стану військово-облікового документа ( у паперовій або електронній формі). Звертає увагу, що вимога інспектора ОСОБА_2 стосувалася не надання військово-облікового документа для перевірки, а безпідставній вимозі, що він вийшов з салону автомобіля, хоч такої нагальної потреби не було і він дійсно не бажав виходити з салону автомобіля, з врахуванням часу, місця та погодних умов. Заслухавши виступ особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , адвоката Варениці Василя Степановича на підтримку доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Поважність причин пропуску скаржником строку на подачу апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому цей строк необхідно поновити. Згідно з вимогами ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП, докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Згідно із ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, встановлено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню чи вимозі військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону, суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні чи здійсненням прикордонного контролю в пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України або контрольних пунктах в`їзду-виїзду, або члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України. Об`єктивними ознаками складу зазначеного адміністративного правопорушення полягає у вчиненні такого діяння: відкритої відмови виконати законне розпорядження чи вимогу, військовослужбовця або працівника Державної прикордонної служби України під час виконання ним службових обов`язків, пов`язаних з охороною державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні або члена громадського формування: а охорони громадського порядку і державного кордону, який бере участь в охороні державного кордону України а так само іншого умисного невиконання зазначених розпоряджень та вимог. Розпорядження та вимоги, які зазначені у диспозиції статті мають бути законними, тобто походити від правомочних осіб та знаходитися у межах їхньої компетенції. Права органів, підрозділів, військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України викладено у ст. 20 Закону України «Про Державну, прикордонну службу України». Злісною непокорою є відмова від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника прикордонної державної служби при виконанні ним службових обов`язків. У відповідності до ст. 34 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», відповідальність за неправомірні дії, що перешкоджають реалізації повноважень Державної прикордонної служби України - непокора або опір законним вимогам військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011 надав тлумачення визначенню непокори: «Слово «непокора» означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги». Апеляційний суду вважає, що суд першої інстанції, при розгляді даної справи, дотримався зазначених вимог закону, повно й всебічно з`ясував усі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Такий висновок підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові, а саме: протоколом про адмінправопорушення ЗхРУ № 000436Е від 14.01.2026, рапортом від 14.01.2026 року, відеозаписом. Аргументи сторони захисту, що в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані, яка саме особа, оголошувала ОСОБА_1 неодноразові законні вимоги, які саме це вимоги були та яким способом вони доводилися до ОСОБА_1 , не заслуговують на увагу апеляційного суду, оскільки спростовуються відеозаписом, долученим до матеріалів справи, на якому зафіксовано неодноразові усні вимоги працівниці прикордонного загону надати для перевірки військово-облікові документи, на які особа, яка притягується до адміністративної відповідальності не реагував, сперечався з працівниками загону, поводив себе агресивно, провокував військовослужбовців на конфлікт. Твердження апелянта, що обставини викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не доводять в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, апеляційний суд оцінює критично, оскільки зазначені аргументи мають формальний характер та спрямовані на ухилення від адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинене адміністративне правопорушення. В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції. При апеляційному перегляді, не встановлено порушень судом першої інстанції вимог ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність, відповідно до положення ст. 252 КУпАП, а усі обставини, що мають значення для вирішення справи судом встановлено та правильно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 185-10 КУпАП. Накладаючи адміністративне стягнення на ОСОБА_1 , суд першої інстанції дотримався вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, і призначив таке в межах санкції ч. 1 ст. 185-10 КУпАП, з урахуванням даних про особу, й інших обставин справи. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови, апеляційним переглядом не встановлено. Отже, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є необґрунтованими, у зв`язку з чим його апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, як безпідставну, а постанову суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, постановив: поновити строк апеляційного оскарження. Апеляційну ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Жовківського районного суду Львівської області від 18 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 185-10 КУпАП залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА-МИКИЧ