Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/7266/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/7266/25 Номер провадження 33/814/513/26Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з секретарем судового засідання Леуською Л.В., за участю: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції), адвоката Савельєва М.В. (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою адвоката Савельєва М.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 від 03.10.2025 року, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665,60 гривень. За постановою судді, 06 листопада 2025 року о 23:31 год. в м. Кременчук Полтавської області по вул. Республіканська, буд. 63, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 217130, д.н.з. НОМЕР_4 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме, виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість. Проте відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху. В апеляційній скарзі адвокат Савельєв М.В. просить скасувати постанову судді, провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує про те, що на відеозаписі з нагрудних камер поліцейських відсутні будь-які ознаки тремтіння пальців рук, а оцінка кольору шкіри проводилася у нічний час, що не дозволяло об`єктивно визначити її стан. Інших ознак наркотичного сп`яніння зафіксовано не було та працівники поліції не вчиняли дій, направлених на їх виявлення. Посилається на не чітке формулювання фабули у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки не сформульовано, який саме огляд у і який спосіб потрібно було пройти на вимогу поліцейського. Зазначає, що працівниками поліції порушено порядок проведення огляду, оскільки у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд до медичного закладу, що спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я. Посилається на наявність негативного висновку щодо результатів медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , який він пройшов з власної ініціативи наступного дня. Вказує про невідповідність дій поліцейського з процедурою оформлення матеріалів за ст. 130 КУпАП через невідсторонення від керування транспортним засобом. Посилається на безпідставність зупинки працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 .. В апеляційній скарзі сторона захисту ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді від 16 лютого 2026 посилаючись на те, що повний текст постанови було складено 23.02.2026, а оприлюднено та отримано ОСОБА_1 24.02.2026. Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до статті 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, або якщо відмовлено у його поновленні. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена судом 16 лютого 2026 року за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Однак, як вбачається з матеріалів справи, копія постанови безпосередньо ОСОБА_1 вручена не була. Про її зміст останній дізнався в ЄРДСР. Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що строк на подання апеляційної скарги пропущений з поважних причин, та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, та вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його адвоката Савельєва М.В. на підтримку апеляційної скарги, приходжу до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого. У відповідності до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Дані вимоги закону судом першої інстанції були виконані в повному обсязі. Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП. Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку. Апеляційний суд вважає, що розглядаючи дану справу, суддя суду першої інстанції вищезазначених вимог дотримався у повному обсязі та дійшов вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, з урахуванням: протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №505617 від 07.11.2025 року, в якому викладені обставини вчинення правопорушення; акту огляду на стан сп`яніння, відповідно до якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я відмовився; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп`яніння до до КНМП «Кременчуцька міська лікарня планового лікування» від 06.11.2025, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом поліцейського взводу 2 роти 2 Батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Михно К. про те обставини виявлення адміністративного правопорушення; постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6100630 від 06 листопада 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим за ч.1 ст.126 КУпАП із накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. по факту керування ним 06.11.2025 року о 23 год. 31 хв. в м. Кременчук по вул. Лікаря Бончука, буд.1 транспортним засобом ВАЗ 217130, д.н.з. НОМЕР_5 без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; диску, на якому міститься відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, яким зафіксовано факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_1 на стан наркотичного сп`яніння. Ці докази є належними, допустимими та достатніми на підтвердження вини ОСОБА_1 у відмові, як водія, від проходження у встановленому законом порядку огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння. Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 та повідомлено останньому причину зупинки, а саме відсутність чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Також працівники поліції представились, на вимогу водія пред`явили службові посвідчення, роз`яснили права. Поведінка ОСОБА_1 не відповідала обстановці, а саме він заперечував очевидні факти, а саме пред`явлення йому працівником поліції свого посвідчення, повідомлення йому про законну причину зупинки. В ході спілкування з ОСОБА_1 , працівником поліції виявлено в останнього ознаки наркотичного сп`яніння та запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку. Однак ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду, посилаючись на те, що працівники поліції не пред`явили йому посвідчення, не повідомили причину зупинки. У відповідь працівники поліції роз`яснили водію, що така його поведінка буде розцінена як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку. Після цього працівником поліції було роз`яснено ОСОБА_1 його права та наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння та був складений адміністративний протокол. В подальшому, ОСОБА_1 доведено до відома зміст протоколу та врученого його копію а також повідомлено, що подальший рух автомобілем заборонено. Твердження сторони захисту про безпідставну зупинку транспортного засобу є необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи та долученими відеозаписами. Згідност.16 Закону України «Про дорожній рух» водій серед іншого зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Аналогічні вимоги містяться уп.2.4 Правил дорожнього руху, який покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського зупинитися та пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. Згідно положень п.2 ч.1ст.32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред`явлення нею документів, що посвідчують особу, та/або документів, що підтверджують відповідне право особи, якщо існує достатньо підстав вважати, що особа вчинила або має намір вчинити правопорушення (одна із вичерпного переліку підстав). Аналіз змісту наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для зупинки поліцейським транспортного засобу може бути не тільки безпосереднє порушення водієм ПДР, а й наявність у поліцейського достатніх підстав вважати, що водій вчинив або має намір вчинити правопорушення. Доводи апеляційної скарги проте, що матеріали справи не містять направлення на огляд апеляційний суд вважає неспроможними, оскільки таке направлення додано до протоколу про адміністративне правопорушення (.а.с.3). Вказаний відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку водія транспортного засобу та поліцейських, які склали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення. Безпідставними є також доводи захисника, що працівники поліції жодним чином не роз`яснили ОСОБА_1 процедуру проходження огляду в закладі охорони здоров`я. Так, зі змісту відеозаписів встановлено, що працівник поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в медичному закладі, однак водій відмовився. Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, тому доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу. Доводи апелянта про те, що в ОСОБА_1 були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння, не заслуговують на увагу, так як вони спростовуються відеозаписом події, згідно якого працівником поліції у відповідності до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, в ОСОБА_1 були виявлені ознаки наркотичного сп`яніння. Відповідно до п.п.2, 3 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, зазначеними нормами закону встановлено, що поліцейський уповноваженого підрозділу Національної поліції України, керуючись вищенаведеним переліком ознак наркотичного сп`яніння, самостійно визначає наявність чи відсутність підстав у особи для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. Вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в наркотичному сп`янінні, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак такого сп`яніння. Відтак, доводи апелянта про відсутність в ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння носять суб`єктивний характер. Апеляційний суд не приймає до уваги твердження апелянта щодо невинуватості ОСОБА_1 оскільки відмова від вимоги поліцейського пройти в установленому порядку огляд на стан сп`яніння у медичному закладі є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, незалежно від того, чи був водій в стані наркотичного сп`яніння, і пояснення про відсутність ознак наркотичного сп`яніння не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності. Апеляційний суд звертає увагу, невідсторонення від керування транспортним засобом не звільняє водія від адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП та не є свідченням того, що у водія були відсутні ознаки наркотичного сп`яніння. Відсутність доказів відсторонення працівниками поліції водія ОСОБА_1 від керування транспортним засобом не спростовує самого факту відсторонення особи від керування транспортним засобом і не спростовує правильності висновків, викладених у постанові судді. До того ж, як вбачається з відеозапису, працівником поліції в усній формі відсторонено ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою, проте висновків судді не спростовують. Апеляційний суд відзначає, що долучений стороною захисту висновок щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 від 07.11.2025 року жодного доказового значення в даному провадженні не має. Відповідно до п.9 Розділу ІІ, п.16 Розділу ІІІ Інструкції №1452/735 з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Зміст висновку щодо результатів медичного огляду особи на стан сп`яніння повідомляється оглянутій особі в присутності поліцейського, який її доставив, про що робиться запис у вищезазначеному висновку. З огляду на викладене, медичний огляд в закладі охорони здоров`я може проводитись лише у присутності поліцейського. Проте огляд, який ОСОБА_1 пройшов за власною ініціативою відбувався без дотримання норм щодо обов`язкової присутності співробітника поліції. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та відхиляються апеляційним судом. Більш того, факт проходження ОСОБА_1 огляду в закладі охорони здоров`я на предмет його перебування у стані сп`яніння не впливає на правильність висновків суду про наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, адже останнього визнано винним за ч.1 ст.130 КУпАП саме за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, а не за керування транспортним засобом в стані сп`яніння. У контексті наведених обставин не можна визнати переконливими й виправданими, а отже й достатніми, доводи апеляційної скарги про скасування судового рішення на зазначених підставах. З урахуванням встановлених обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Інші доводи апеляційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає санкції ч.1 ст.130 КУпАП, вимогам ст.ст.33,34 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП є співрозмірним скоєному адміністративному правопорушенню, особі правопорушника та не містить його альтернативних видів. Постанова судді суду першої інстанції відповідає вимогам Закону, істотних порушень норм матеріального чи процесуального права, які були б підставою для зміни чи скасування судового рішення не встановлено. Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Поновити адвокату Савельєву М.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2026 року. Апеляційну скаргу адвоката Савельєва М.В., подану в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2026 року щодо ОСОБА_1 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду В.М. Герасименко