Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/13734/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/13734/25 Головуючий у 1-й інст. Луньова Д. Ю. Номер провадження №33/4805/370/26 Категорія ч.1 ст.172-6 КУпАП Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м.Житомир Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , прокурора Степури Марини Валеріївни, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богунського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2025 року, якою останню визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Богунського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. З постанови судді місцевого суду вбачається, що ОСОБА_1 , перебуваючи у період з 28.12.2022 по теперішній час на посаді головного спеціаліста відділу організаційної роботи та розвитку персоналу у Житомирській області Управління персоналом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ) несвоєчасно, без поважних причин, подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2023 рік, а саме: 01.04.2024. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.172-6 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції безпідставно не застосовано положення ст.38 КУпАП, що призвело до неправильних висновків та ухвалення помилкового рішення. Посилаючись на положення вказаної статті, вважає, що днем виявлення правопорушення є 16.04.2024 - дата направлення відповідного електронного повідомлення до НАЗК. Водночас протокол про адміністративне правопорушення складено лише 26.09.2025. За таких обставин, на думку апелянта, на момент винесення судового рішення строки накладення адміністративного стягнення, передбачені ст.38 КУпАП, спливли, у зв`язку з чим вона не може бути притягнута до адміністративної відповідальності. ОСОБА_1 просила задовольнити її апеляційну скаргу з наведених у ній підстав. Прокурор Степура М.В. просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на правильність висновків суду першої інстанції. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. За змістом ст.245 КУпАП, провадження у справах про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до вимог ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та іншими доказами, які мають істотне значення для правильного, об`єктивного та справедливого розгляду справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили (ст.252 КУпАП). Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, зазначені вимоги закону судом першої інстанції були дотримані. Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дане правопорушення, та прийняте по справі рішення. Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність. Як зазначено у диспозиції ч.1 ст.172-6 КУпАП відповідальність за даною нормою закону настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно з приміткою до ст.172-6 КУпАП суб`єктами правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Згідно із ст.3 ч.1 п.1 п.п. (в) Закону України Про запобігання корупції суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування: державні службовці, посадові особи місцевого самоврядування. Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за обставин, викладених у постанові, на переконання апеляційного суду, є обґрунтованим та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи і такий висновок ґрунтується на наявних у справі та перевірених суддею доказах. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, що поставлено їй у вину, доводиться матеріалами справи про адміністративне правопорушення, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення №497 від 26.09.2025; копіями наказів №276/к від 26.04.2011, №19/к від 12.01.2012, №137/к від 10.02.2012, №628/11 від 07.05.2015, №1565/11 від 19.11.2018, №2342/1 від 24.12.2019, №217/3 від 24.12.2019, №3030/04 від 19.12.2022, №3272-к від 22.12.2022; копією роздруківки декларації із Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; копією роздруківки послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», які вчинила ОСОБА_1 за період: 01.01.2024-02.04.2024; посадовими інструкціями від 31.08.2011, 01.02.2012, 25.01.2019, 18.02.2019, 15.05.2019, 04.01.2021; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 17.09.2025; повідомленням від 16.04.2024 за №18942/17-24; копією запиту Управління стратегічних розслідувань в Житомирській області ДСР НПУ «Про надання інформації» від 12.08.2025 №91986/105-2025; копією відповіді на запит Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 15.08.2025 №28992/13.4-25/вх.32116/13.4-25. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 28.12.2022 перебуває на посаді головного спеціаліста відділу організаційної роботи та розвитку персоналу у Житомирській області Управління персоналом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Київ), яка відноситься до категорії «В» посад державної служби, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією. ОСОБА_1 була обізнана з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», що підтверджується її письмовими поясненнями від 17.09.2025 (а.с.66). Відповідно до вимог частини першої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» щорічна декларація за 2023 рік підлягала поданню не пізніше 31 березня 2024 року. Як встановлено судом першої інстанції, згідно копії електронної декларації, додатку щодо послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (охоплює попередній рік) за 2023 рік ОСОБА_1 подала 01.04.2024 о 14 годині 03 хвилини, тобто несвоєчасно. Доказів поважності причин несвоєчасного подання декларації матеріали справи не містять. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи суб`єктом відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, в порушення вимог частини 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП. Суд першої інстанції належним чином встановив обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, які свідчать про доведеність її вини, з чим погоджується апеляційний суд, оскільки це об`єктивно підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи. Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП України, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин. Тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається. До поважних причин можуть належати обставини, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне подання декларації, зокрема хвороба, перебування на лікуванні, технічні збої офіційного веб-сайту НАЗК тощо. Відомості про обставини, які об`єктивно могли завадити ОСОБА_1 подати декларацію у встановлений законом строк, в матеріалах справи відсутні та в апеляційній скарзі такі доводи не наведені. Твердження апеляційної скарги ОСОБА_1 про сплив строків накладення адміністративного стягнення є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Згідно з роз`ясненнями Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 09.04.2021 №1089/0/2-21, виявлення адміністративного правопорушення - це встановлення наявності підстав адміністративної відповідальності за його вчинення, тобто всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак відповідного складу правопорушення. Обов`язок установлення вказаного факту, а також його документування, має особа, уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією. Окрім того, така особа у різні періоди часу може отримувати різну інформацію про події та факти, що мають відношення до вчинення адміністративного правопорушення (збір документів, інформації, відібрання пояснень тощо). Висновок про те, що виявлено правопорушення, пов`язане з корупцією як сукупність об`єктивних та суб`єктивних ознак, особа, уповноважена складати протокол про таке правопорушення, робить виключно шляхом оформлення та підписання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією. Факт отримання певної інформації про можливе порушення (у тому числі надходження повідомлення, відомостей з реєстрів чи листів) не свідчить про виявлення правопорушення, у розумінні ст.38 КУпАП, оскільки така інформація підлягає перевірці та оцінці. Так, повідомлення від 16.04.2024 №18942/17-24 про факт несвоєчасного подання декларації, направлене до Національного агентства з питань запобігання корупції, лише засвідчує наявність відомостей про можливе порушення та є підставою для проведення відповідної перевірки, однак не свідчить про встановлення складу адміністративного правопорушення. Як вбачається з матеріалів справи, після отримання зазначеного повідомлення уповноваженим органом здійснювався комплекс заходів, спрямованих на перевірку, викладених у ньому відомостей, зокрема направлялися запити до відповідних органів, витребовувалися документи, що підтверджують статус особи, а також відбиралися пояснення у ОСОБА_1 та погоджувалися матеріали з прокурором. Зазначені дії свідчать про проведення перевірки з метою встановлення наявності чи відсутності в діях особи складу адміністративного правопорушення. Фіксація в інформаційних системах НАЗК відомостей про несвоєчасне подання декларації також не свідчить про встановлення складу адміністративного правопорушення, а є підставою для проведення відповідної перевірки. Водночас день виявлення адміністративного правопорушення у кожному конкретному випадку визначається з урахуванням фактичних обставин справи та пов`язується не з датою отримання окремих відомостей про можливе порушення, а з часом, коли уповноваженим органом за результатами проведеної перевірки встановлено наявність у діях особи всіх об`єктивних та суб`єктивних ознак складу адміністративного правопорушення. У цій справі такий день пов`язується із завершенням перевірки та складанням протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про встановлення складу правопорушення у діях ОСОБА_1 . Саме складання та підписання протоколу про адміністративне правопорушення є процесуальною формою фіксації такого висновку та свідчить про момент виявлення правопорушення. З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, складено 26.09.2025, правопорушення вчинено 01.04.2024, а тому на момент розгляду справи строк накладення адміністративного стягнення, передбачений ч.4 ст.38 КУпАП, не закінчився. Отже, перебіг строку, передбаченого ст.38 КУпАП, у даному випадку пов`язується саме з датою складання протоколу про адміністративне правопорушення. Доказів, які б спростовували правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, і матеріали справи їх не містять. Пояснення ОСОБА_1 , надані в суді апеляційної інстанції, про відсутність негативних наслідків у зв`язку з несвоєчасним поданням декларації не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, оскільки відповідальність за ч.1 ст.172-6 КУпАП настає за сам факт порушення встановленого строку подання декларації незалежно від настання будь-яких наслідків. Посилання на відсутність умислу також є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , будучи обізнаною з вимогами антикорупційного законодавства та обов`язком подання декларації, мала реальну можливість подати її у встановлений строк, однак цього не зробила, а тому наведені доводи не виключають наявності в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції є законною, обґрунтованою та належним чином мотивованою, підстав для її скасування апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст.294 КУпАП, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м.Житомира від 14 жовтня 2025 року - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя О.М.Галацевич