Постанова 4803 № 199/1308/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/18/26 Справа № 199/1308/22 Суддя у 1-й інстанції - Авраменко А.М. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2026 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю. суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М., за участю секретаря Триполець В.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року,- В С Т А Н О В И В: 23 лютого 2021 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 07 травня 2020 року о 08 годині 00 хвилин в м. Дніпро на в`їзді на новий міст, напроти ТЦ Вавилону сталася ДТП за участю автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 . За наслідками означеної події складено повідомлення про ДТП (Європротокол), в якому відповідач визнав себе винним у скоєнні ДТП, внаслідок якої пошкоджено автомобіль «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 . 27 травня 2020 року ПрАТ «СК «ВУСО», як страховиком відповідача, було виплачено ОСОБА_3 за його заявою та на підставі страхового акту страхове відшкодування в розмірі 16500 гривень. В подальшому в ході розслідування страхового випадку ПрАТ «СК «ВУСО» було з`ясовано, що ним було здійснено страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки відповідач, який керував автомобілем «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 , не є страхувальником та не підпадає під умови п.13.2 ст.13 зазначеного закону. 21 жовтня 2021 року між позивачем та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено договір №21/10/2021 про відступлення права вимоги, на підставі якого позивач набув належних вказаному страховику прав вимоги в порядку регресу до відповідача на суму 8250 гривень. Зазначене зумовило виникнення у відповідача обов`язку сплатити позивачу 50% виплаченого останнім страхового відшкодування, тобто 8250 гривень, а у позивача права на звернення до суду із даним позовом. Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати по справі (а.с.1-4). Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу - задоволенні. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 » в порядку регресу розмір 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування 8250 гривень. Також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.48-50). Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 вернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття помилкового рішення суду, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.55-57). Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення. Судом першої інстанції встановлено, що 13 серпня 2019 року між ПрАТ «СК «ВУСО», як страховиком, та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як страхувальником, який є пенсіонером з 2013 року, було укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є автомобіль «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 , об`єм двигуна якого складає 1600 см3. Строк дії договору з 13 серпня 2019 року по 12 серпня 2020 року, сума страхового відшкодування за шкоду, завдану майну, становить 100000 гривень, розмір франшизи 1000 гривень. При цьому, за умовами такого договору розмір страхового платежу зменшено на 50%, оскільки страхувальником є пенсіонер. Викладені обставини підтверджуються копією полісу №141691577 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а також додатково інформацією з централізованої бази даних МТСБУ, відомості якої є загальнодоступними (https://policy-web.mtsbu.ua/) (а.с.5, 6). 07 травня 2020 року о 08 годині 00 хвилин в м. Дніпро на виїзді на новий міст (Центральний міст) напроти ТЦ «Вавилон» сталася ДТП за участю автомобіля «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок якої останньому із вказаних авто завдано механічних пошкоджень. Відповідач свою вину у вчиненні вказаної ДТП визнав повністю. За фактом зазначеної події учасниками на місці складено повідомлення про ДТП. Викладені обставини підтверджуються копією зазначеного повідомлення та фотокартками, якими зафіксовано наслідки ДТП та визнання відповідачем вини у скоєнні ДТП. (а.с.7, 10-11) Станом на дату вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , як власника автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 , була застрахована у ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», що підтверджується копією відповідного страхового полісу, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, довідкою (а.с.12, 13, 20). 08 травня 2020 року ОСОБА_3 , як власником пошкодженого в ДТП автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 , подано до ПрАТ «СК «ВУСО» заяву про виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією заяви про страхове відшкодування, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу із зазначенням його власника (а.с.8, 13). 14 травня 2020 року представником ПрАТ «СК «ВУСО» здійснено огляд пошкодженого в ДТП автомобіля «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 , на підставі якого та ремонтної калькуляції, складено розрахунок суми страхового відшкодування, а також 27 травня 2020 року після узгодження із потерпілим розміру страхового відшкодування затверджено страховий акт №2030088-1, яким ДТП від 07 травня 2020 року визнано страховою подією та вирішено здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі 16500 гривень. Викладені фактичні обставини підтверджується копією страхового акту, копією розрахунку страхового відшкодування до такого акту, копією акту огляду транспортного засобу, копією ремонтної калькуляції, фототаблицею пошкоджень авто, копією заяви про узгодження розміру страхового відшкодування (а.с.9-11, 15-18, 19, 21). 27 травня 2020 року ПрАТ «СК «ВУСО» здійснено виплату власнику «Hyundai Elantra» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 страхового відшкодування в розмірі 16500 гривень, що підтверджується копією платіжного доручення №14217 від 27 травня 2020 року (а.с.22). 21 жовтня 2021 року між позивачем та ПрАТ «СК «ВУСО» укладено договір №21/10/2021 про відступлення права вимоги, на підставі якого позивач набув належних вказаному страховику прав вимоги в порядку регресу до відповідача на суму 8250 гривень. Викладене підтверджується копією означеного договору відступлення права вимоги з додатком, копіями квитанцій (а.с.23-26). 25 жовтня 2021 року позивачем направлено на адресу відповідача письмове повідомлення про відступлення права вимоги та заміну кредитора у зобов`язанні відповідача перед ПрАТ «СК «ВУСО» відшкодувати в порядку регресу половину суми фактично виплаченого страховиком страхового відшкодування. Також позивачем направлено відповідачу тією ж датою акт (вимогу) №2030088-1 про відшкодування збитків в порядку регресу а саме вимогу сплатити позивачу 8250 гривень, доказів виконання якої матеріали справи не містять. Наведені обставини підтверджуються копіями повідомлення та акту (вимоги), копіями поштових квитанцій (а.с.29, 31, 32). Задовольняючи позовні вимоги суд 1 інстанції виходив з того, що вимоги є доведеними та обґрунтованими. Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції. Так, правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 09 липня 2010 року №566. Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ст.11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, акти цивільного законодавства, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором. Згідно ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу (за винятком транспортних засобів, щодо яких не встановлено коригуючий коефіцієнт в залежності від типу транспортного засобу) без поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України, або поліса (сертифіката) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладеного в іншій країні з уповноваженою організацією із страхування цивільно-правової відповідальності, з якою МТСБУ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування. Положеннями ст.ст.3, 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст.979, 980 ЦК України передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників (страхувальників) наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. За змістом ст.ст.1, 17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.981 ЦК України договір обов`язкового страхування, яким особа страхує свою цивільно-правову відповідальність, укладається у письмові формі, зокрема, шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва поліса. Нормою до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування. Розміри страхових сум переглядаються Уповноваженим органом відповідно до рівня інфляції та індексу споживчих цін. Пунктом 1 Розпорядження встановлено, що розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням з урахуванням останніх змін (з 30 травня 2017 року), за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000 гривень на одного потерпілого. За змістом ст.ст.12, 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до цього Закону потерпілим-юридичним особам страховик відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розмір якої не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. За змістом норм ст.ст.28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» різновидом шкоди, заподіяної в результаті ДТП майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Згідно ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, окрім іншого, невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Пунктом 33.2 ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди за участю лише забезпечених транспортних засобів, за умови відсутності травмованих (загиблих) людей, а також за згоди водіїв цих транспортних засобів щодо обставин її скоєння, за відсутності у них ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, ці водії мають право спільно скласти повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. У такому разі водії транспортних засобів після складення зазначеного в цьому пункті повідомлення мають право залишити місце дорожньо-транспортної пригоди та звільняються від обов`язку інформувати відповідні підрозділи Національної поліції про її настання. У разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ, що діяли на день настання страхового випадку. Нормою ст.35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування та долучає до неї визначені законом документи. Відповідно до ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування або про відмову у здійсненні страхового відшкодування. Рішення про здійснення страхового відшкодування приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Положеннями п.38-1.1 ст.38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування. Пунктом 13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі. Нормою ст.625 ч.1 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Законом передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає, зокрема, в участі у врегулюванні правовідносин третьої сторони страховика (страхові організації, що має право на здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів) власника транспортного засобу, винного у заподіянні майнової шкоди (пошкодженні транспортного засобу) потерпілої особи. Такий страховик, за умови обов`язкового за законом попереднього укладення з винним у ДТП власником авто (страхувальником) договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, здійснює відшкодування в межах ліміту своєї відповідальності (страхової суми) завданої страхувальником майнової шкоди потерпілій особі (власнику іншого транспортного засобу, пошкодженого з вини страхувальника), однак з урахуванням зносу пошкодженого в ДТП транспортного засобу/замінюваних при відновлювальному ремонті його складових частин. За таких обставин, згідно положень закону покладення на застраховану винну у ДТП особу обов`язку відшкодувати потерпілому майнову шкоду можливе лише у випадку обґрунтованої, законної відмови страховика здійснити таке відшкодування за свого страхувальника або у випадку, якщо виплачене страховиком страхове відшкодування (страхова виплата) є меншою від розміру завданої майнової шкоди з урахуванням зносу пошкодженого майна. В останньому випадку на винну особу (страхувальника) може бути покладено обов`язок з відшкодування різниці між страховою виплатою та розміром завданої шкоди. При цьому, в такому випадку розмір здійсненої страхової виплати (страхового відшкодування), розрахованого з урахуванням зносу, має бути максимально наближеним до встановленого ліміту відповідальності страховика (страхової суми) і може бути зменшений лише на розмір франшизи та/або розмір відповідного податку (ст.ст.29, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Покладання ж обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (ст.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Наведений вище правовий висновок узгоджується із правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 04 липня 2018 року по справі №755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року по справі №760/15471/15-ц, у постановах Верховного Суду 06 березня 2019 року по справі №369/11306/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі №227/2552/17, від 13 березня 2019 року по справі №727/1881/16-ц, від 20 березня 2019 року по справі №522/438/18, від 20 березня 2019 року по справі №695/882/15-ц. Разом з тим, норми ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.1191 ЦК України встановлюють ще одну особливість деліктних правовідносин, за якими майнова шкода потерпілій особі завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Дана особливість полягає в можливості набуття страховиком винної в ДТП особи (страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу), який виплатив за таку винну особу страхове відшкодування потерпілій в ДТП особі, права подати регресний позов до цього страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, про стягнення 50% виплаченого страхового відшкодування. Умовою для набуття такого права регресу є здійснення страховиком страхового відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених п.13.2 ст.13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту). Як вбачається із матеріалів справи, судом 1 інстанції встановлений факт настання ДТП від 07 травня 2020 року з вини відповідача, який керував транспортним засобом «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 , завдання внаслідок вказаної вище ДТП потерпілому майнової шкоди, звернення потерпілого до правопопередника позивача ПрАТ «СК «ВУСО», як до страховика винної в ДТП особи, задля отримання страхового відшкодування, а також виплата такого страхового відшкодування ПрАТ «СК «ВУСО» в розмірі 165000 гривень. Крім того, судом 1 інстанції встановлено, що відповідач не є страхувальником «Hyundai Accent» д.н.з. НОМЕР_1 , натомість договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за завдану при експлуатації вказаного транспортного засобу шкоду укладено з іншою особою ОСОБА_4 , як пенсіонером, із застосуванням п.13.2 ст.13 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що зумовило зменшення для нього на 50% розміру страхового платежу, та, в свою чергу, поклало на страхувальника обов`язок особисто керувати забезпеченим транспортним засобом. Згідно ст.38-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при невиконання означеного обов`язку, вчиненні ДТП з вини водія забезпеченого авто та виплаті страховиком страхового відшкодування в повному розмірі страховик набуває право вимоги до винної в ДТП особи (не страхувальника забезпеченого ним авто), а відповідний водій-винуватець забезпеченого авто набуває обов`язок виконати означену вимогу та сплатити страховику цього авто 50% виплаченого останнім потерпілій особі страхового відшкодування. Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком суду 1 інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки позивач в договірному порядку набув належне ПрАТ «СК «ВУСО» вищевказане право вимоги до відповідача на стягнення 50% виплаченого страхового відшкодування, а відповідач, не зважаючи на направлені йому повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні та акт (вимогу), в досудовому порядку добровільно свій обов`язок, передбачений ст.38-1 ч.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не виконав. Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, про наявність підстав для задоволення позовних вимог та ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону. Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права. Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд 1 інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позовних вимог, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Крім того, апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої заперечення та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Інші доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 травня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку. Повний текст постанови складено 30 квітня 2026 року. Судді: