Постанова 4813 № 523/25075/25

Номер провадження: 33/813/794/26 Номер справи місцевого суду: 523/25075/25 Головуючий у 1-й інстанції Бузовський В. В. Доповідач Лозко Ю. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15.04.2026 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Шахової О.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Мишака Дмитра Едуардовича, перекладача Шадманова К.Ш., розглянувши апеляційну скаргу захисника Мишака Дмитра Едуардовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року встановив: Постановою судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАПта накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Вирішено питання щодо судового збору. Судом встановлено, що 09 листопада 2025 року близько 00:32 год., керував транспортним засобом «Volkswagen Polo» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Вапняній, буд.61 у м.Одесі з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора Драгер та в медичному закладі для визначення стану сп`яніння відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р., № 1306, відповідальність за що передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник Мишак Д.Е., який діє в інтересах ОСОБА_2 , просить скасувати постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. За доводами апеляційної скарги суд необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, чим порушив право на захист. Суд не виконав вимоги ст.278, 279, 280 КУпАП, адже судове засідання не було розпочате, не оголошено склад суду, не з`ясовано обставини, які підлягають з`ясуванню; суд не оголосив протокол про адміністративне правопорушення, не досліджував відеозапис та інші докази по справі. Крім того, суд не з`ясовував, чи є у сторони захисту будь-які заяви, клопотання а найголовніше - позиція, яку суд не надав можливості висловити. Усупереч ст. 268 КУпАП правоохоронці не роз`яснили ОСОБА_3 право користуватися послугами перекладача та не забезпечили йому реалізацію такого права, оскільки ОСОБА_4 не розуміє українську мову, тому він не міг розуміти процедури проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а саме те, що поліцейський пропонував йому пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у закладі охорони здоров`я. В судовому засіданні ОСОБА_4 та його захисник Мишак Д.Е. підтримали вимоги апеляційної скарги, надали пояснення за доводами апеляційної скарги. Вислухавши ОСОБА_2 та його захисника Мишака Д.Е. за доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду та таке. Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є: по-перше, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції; по-друге, передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; по-третє відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 1306 від 10.10.2001 року, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (ч. 2 ст. 266 КУпАП). У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (ч. 5 ст. 266 КУпАП). Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 266 КУпАП). Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджено Постановою КМУ від 17.12.2008 року N 1103 (далі Порядок). Пунктом 6 Порядку передбачено, що водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Згідно із пунктом 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Також порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів, регламентовано розділом II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року N 1452/735 (далі -Інструкція). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я) (п. 7 розділу I Інструкції). Наведені вище вимоги законодавства при складенні протоколу про адміністративне правопорушення були дотримані. Поняття доказів та джерела їх отримання, визначені ст. 251 КУпАП, зокрема, до таких джерел законодавець відносить протокол про адміністративне правопорушення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, відеозапис, інші документи. Приймаючи постанову про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд виходив із того, його вина у скоєнні інкримінованого правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, направленням водія на огляд на стан алкогольного сп`яніння та відеозаписом, долученим до матеріалів справи. З такими висновками суду першої інстанції, апеляційний суд погоджується, з огляду на таке. Як убачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №507598 від 09 листопада 2025 року, правоохоронцями зафіксовано, що: «09 листопада 2025 року о 00:32 год. в м. Одеса, вул. Вапняна, 61, водій ОСОБА_5 керував транспортним засобом «Volkswagen Polo» днз НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер» на місці зупинки та в медичному закладі у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР. Вказаний вище протокол про адміністративне правопорушення, підписаний ОСОБА_4 , як особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. З відеозапису, долученого правоохоронцями до матеріалів справи убачається, що під час комендантської години правоохоронці зупинили транспортний засіб, яким керував ОСОБА_4 , під час спілкування з останнім поліцейські з`ясовували обставини щодо розуміння ним української мови на що він не надав однозначної відповіді, при цьому двічі зазначив, що розуміє українську мову (00:34:20, 00:46:36 час вказаний на відеозаписі). Правоохоронцями виявлено у водія ознаку алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота) у зв`язку з чим неодноразово запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки з використання спеціального технічного засобу (алкотестеру), так і у закладі охорони здоров`я. Факт вживання алкоголю ОСОБА_4 не заперчував, зазначивши, що «трішки п`яний» (00:40:41-час вказаний на відеозаписі). Відмову від продуття алкотестеру на місці зупинки мотивував тим, що «випив 2 пива» (00:43:58 час вказаний на відеозаписі), що також підтвердив згодом (01:03:26, 01:03:38 - час вказаний на відеозаписі). Під час складання адміністративних матеріалів, поліцейським роз`яснено ОСОБА_3 його права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП у тому числі право користуватися послугами перекладача (00:52:00-00:52:17 час вказаний на відеозаписі). При цьому, на пропозицію поліцейського, ОСОБА_4 не виявив бажання користуватися послугами перекладача, зазначивши, що йому все зрозуміло (00:52:19 час вказаний на відеозаписі). Установивши та зафіксувавши, що водій транспортного засобу, з ознаками алкогольного сп`яніння, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у порядку, встановленому законом, поліцейськими підставно складено відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Аргументи захисника про те, що поліцейські не роз`яснили ОСОБА_3 право користуватися послугами перекладача та не забезпечили йому реалізацію цього права, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження (ст. 268 КУпАП). Перекладач призначається органом (посадовою особою), в провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення (ст. 274 КУпАП). Відповідно доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п. п. "е" п. 3 ст. 6) та практики ЄСПЛ перекладач необхідний, якщо особа не розуміє або не розмовляє мовою судочинства в обсязі, достатньому для розуміння перебігу судового процесу та участі в розв`язанні питання, яке для неї мало вирішальне значення, або особа за рівнем володіння мовою не здатна вести свій захист і висувати на розгляд суду свою версію без допомоги перекладача. При цьому чинниками для з`ясування розуміння особою таких обставин за Конвенцією та практикою ЄСПЛ визначено, зокрема, тривалість проживання у державі ведення судочинства, рід занять, спосіб життя та обсяг комунікації. Як убачається з відеозапису, доданого до матеріалів справи, ОСОБА_4 не повідомляв поліцейських про те, що він потребує послуг перекладача, чи б то стосовно того, що йому є незрозумілими процесуальні дії, з проходження ним огляду, чи про те, що він не розуміє значення певних обставин, виниклих, як під час проходження ним огляду, так і під час складення адміністративних матеріалів. Під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення з відповідними клопотаннями до поліцейських ОСОБА_4 не звертався. Хоча захисник стверджує, що ОСОБА_4 не розуміє українську мову, однак не зважаючи на це, ОСОБА_4 відповідав на поставлені йому правоохоронцями запитання, повідомив про те, що вживав алкоголь, а саме пиво через, що фактично і відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння. Крім цього, під час розмови ОСОБА_4 , демонструючи власний мобільний телефон, повідомляв поліцейських про те, що він є ветераном, учасником бойових дій на стороні України. Під час апеляційного перегляду справи судом встановлено, що ОСОБА_4 , починаючи з 2019 року має посвідку на тимчасове проживання в Україні, тобто упродовж тривалого проміжку часу знаходиться на території держави. Сукупність наведених вище обставин свідчить про те, що відсутність перекладача на місці події, не створило перешкоди у комунікації між правоохоронцями та ОСОБА_4 , тому підстав стверджувати, що останній не розумів вимоги поліцейського з проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, апеляційний суд не вбачає. Аргументи захисника про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 04 березня 2026 року, апеляційний суд відхиляє, з огляду на таке. ЄСПЛ зауважує, що сторона, яка задіяна під час судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням її справи, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, оскільки одним із критеріїв розумності строку є саме поведінка заявника. Так, суд покладає на заявника лише обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, які безпосередньо його стосуються, утримуватися від виконання заходів, що затягують провадження у справі, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для пришвидшення процедури слухання (рішення ЄСПЛ від 21 листопада 1995 року у справі "Чірікоста і Віола проти Італії" ("Ciricosta and Viola v. Italy", заява N 19753/92)). Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні особи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи. Доказів неможливості прибуття ОСОБА_2 в судове засідання, призначеного на 04 березня 2026 року матеріали справи не містять та стороною захисту не надано, тому порушень судом процесуальних норм під час розгляду справи, на які вказує захисник, апеляційним судом не встановлено. Крім цього, апеляційний суд зауважує на такому. Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. За висновком ЄСПЛ з огляду на принцип, згідно з яким Конвенція покликана гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними, право на справедливий суд не може вважатися ефективним, якщо клопотання та зауваження сторін не будуть справді "заслухані", тобто належним чином розглянуті судом. У рішеннях судів і трибуналів мають бути належним чином наведені підстави, на яких вони ґрунтуються. Цей обов`язок обґрунтовувати рішення не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, висунутий скаржником, а передбачає, що сторони судового провадження можуть розраховувати на отримання конкретної та чіткої відповіді на аргументи, які є вирішальними для результату цього провадження. Ступінь застосування цього обов`язку обґрунтовувати рішення може змінюватися залежно від характеру рішення та має визначатися з огляду на обставини справи (див. рішення у справі "Мазахір Джафаров проти Азербайджану" (Mazahir Jafarov v. Azerbaijan), заява N 39331/09, пункти 34 і 35, від 02 квітня 2020 року з подальшими посиланнями). Переглядаючи цю справу апеляційний суд враховує усталену практику ЄСПЛ, зокрема рішення у справі справі "Серявін та інші проти України", де ЄСПЛ зазначав: "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті". Апеляційний суд враховує, що судове засідання в якому прийнято оскаржувану постанову, проведено без участі ОСОБА_2 водночас, це не вплинуло на правильність висновку судді про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130КУпАП. Крім того, ОСОБА_4 не був позбавлений можливості захищати свої інтереси у суді, шляхом подання апеляційної скарги з наведенням мотивів і доводів в обґрунтування власної правової позиції захисту, і це право йому було забезпечено апеляційним судом, шляхом проведення судового засідання за його безпосередньої участі, а також перекладача та захисника. Апеляційним судом створено ОСОБА_3 умови з метою забезпечення реалізації права особисто надати пояснення у судовому засіданні під час апеляційного перегляду справи. Отже, апеляційним судом забезпечено ОСОБА_3 реалізацію права бути "почутим", тим самим дотримано гарантії справедливого розгляду справи. Посилання захисника на порушення судом норм процесуального права з підстав, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд відхиляє, як такі, що не підтверджуються матеріалами справи. Іншими доводами апеляційна скарга не обґрунтована. Отже апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Порушень судом першої інстанції норм КУпАП під час з`ясування обставин по справі апеляційним судом не встановлено. За таких обставин, підстав для закриття провадження справи не встановлено, і висновок судді про наявність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП є вірним. Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі за п. 1 ст. 247 КУпАП, з мотивів наведених у скарзі. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Апеляційну скаргу захисника Мишака Дмитра Едуардовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Пересипського районного суду м. Одеси від 04 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Ю.П. Лозко