Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/649/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/649/26 пров. № А/857/18650/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року про повернення позовної заяви, головуючий суддя Шепелюк В.Л., постановлена у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до КМУ, в якому просила поновити її право на інформацію та отримання належних копій від архівного підрозділу Секретаріату Кабінету Міністрів України: належним чином завірену копію нормативно-правового акту «Про встановлення прожиткового мінімуму», який прийнято на засіданнях Кабінету Міністрів України, проведених згідно зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» на виконання абзацу першого статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»: «прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України» та частини другої статті 49 Закону країни «Про Кабінет Міністрів України»: «Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2025 року позовну заяву залишено без руху та позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви із зазначенням способу їх усунення шляхом подання (надіслання) до суду нової редакції позовної заяви, у якій визначити зміст позовних вимог (предмет позову) з урахуванням приписів частини першої статті 5 КАС України та вказати ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача (за його наявності) або номер і серія паспорта, адресу електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (за відсутності таких даних про це необхідно зазначити у позові), а також подати власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, подати (надіслати) до суду документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 02 лютого 2026 року до суду від ОСОБА_1 надійшла уточнення позовна заява до Кабінету Міністрів України про зобов`язання надати належним чином завірену копію нормативно-правового акту «Про встановлення прожиткового мінімуму», який прийнято на засіданнях Кабінету Міністрів України, проведених згідно зі статтею 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» на виконання абзацу першого статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум»: «прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України» та частини другої статті 49 Закону країни «Про Кабінет Міністрів України»: «Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити дії повернуто позивачу. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що суд попередньої інстанції допустив надмірний формалізм, який полягає у закриття провадження через дрібні помилки. На підставі статті 312 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Приймаючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, всупереч вимог ухвали судді про залишення позовної заяви без руху від 26 січня 2026 року не скоригувала зміст позовних вимог відповідно до приписів частини першої статті 5 КАС України, не подала (не вказала у позовній заяві) власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Так, право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби. Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Як встановлено статтями 160, 161 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В позовній заяві зазначаються: найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача; у справах щодо оскарження нормативно-правових актів - відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Згідно із приписами статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу. Позовна заява повертається позивачеві, зокрема якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як слідує з матеріалів справи, позовна заява була залишена судом безе руху, та надано термін для усунення недоліків шляхом подання (надіслання) до суду нової редакції позовної заяви, у якій визначити зміст позовних вимог (предмет позову) з урахуванням приписів частини першої статті 5 КАС України та вказати ідентифікаційний код відповідача в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача (за його наявності) або номер і серія паспорта, адресу електронної пошти відповідача, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету (за відсутності таких даних про це необхідно зазначити у позові), а також подати власне письмове підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, подати (надіслати) до суду документ про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. При цьому, у встановлений судом строк позивач не скоригувала зміст позовних вимог відповідно до приписів частини першої статті 5 КАС України, не подала (не вказала у позовній заяві) власне письмове підтвердження про те, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначено, що "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах "Zubac v. Croatia", "Beles and Others v. the Czech Republic", №47273/99, пп. 50-51 та 69, та "Walchli v. France", № 35787/03, п. 29). При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Kutic v. Croatia", заява №48778/99, пункт 25). Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним". Для того щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує її права" (рішення у справах "Bellet v. France" та "Nunes Dias v. Portugal"). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Perez de Rada Cavanilles v. Spain"). Колегія суддів вважає безпідставними покликання апелянта про те, що суд попередньої інстанції допустив надмірний формалізм, адже недоліки, зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, кореспондуються з вимогами процесуального законодавства. Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позивач у встановлений судом строк позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, відтак були наявні підстави для повернення позовної заяви. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 09 березня 2026 року про повернення позовної заяви у справі №140/649/26 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання до Верховного Суду касаційної скарги. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич