Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/3603/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3603/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Слободонюк М.В. 29 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Слободонюка М.В. суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, В С Т А Н О В И В : позивач, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про скасування постанови про накладення штрафу від 18.02.2026 ВП № 80113487 в розмірі 5100,00 грн. Рішенням Хмельницький окружного адміністративного суду 06 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Відповідач не скористався правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу, що в силу ч.4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи. Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на виконанні в Управлінні забезпечення примусового виконання рішень у Хмельницькій області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження з виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду № 560/7769/25 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 07.11.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховується для обчислення пенсії (9118,81 грн), у розмірах 1,14, 1,197, 1,0796, а з 01.03.2025 - у розмірі 1,115, а також провести перерахунок та виплату пенсії з 07.11.2024 та з 01.03.2025 відповідно, з урахуванням раніше виплачених сум. 28.01.2026 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80113487. Відповідно до трек-коду Укрпошти №R067091158334 від 30.01.2026, який міститься в акті державного виконавця від 18.02.2026, постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження ВП № 80113487 боржником отримано 03.02.2026. Втім, у встановлений строк інформації від боржника про повне та фактичне виконання рішення суду на адресу державного виконавця не надходило. При цьому, як з`ясовано судом першої інстанції, на виконання рішення суду позивачем здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням визначених рішенням суду коефіцієнтів, за результатами якого розмір пенсії станом на 07.11.2024 склав 6312,96 грн, а з 01.03.2025 - 4795,69 грн. Сума доплати за період з 07.11.2024 по 28.02.2025 становить 6432,49 грн. Проте, з 01.03.2025 розмір пенсії ОСОБА_1 зменшився, та виплачується в розмірі 4884,29 грн. 18.02.2026 державним виконавцем винесено постанову ВП № 80113487 про накладення на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області штрафу у розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення суду без поважних причин. Вважаючи таку постанову про накладення штрафу від 18.02.2026 протиправною, позивач звернувся до суду позовом. Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що станом на момент прийняття оскаржуваної постанови рішення суду в повному обсязі боржником не виконано, а розмір пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 навпаки зменшився. У відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно з статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VIII визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до положень пункту 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Відповідно до частини 1 статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч. 2 ст. 63 Закону №1404-VIII). Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії визначена положеннями ст.75 Закону №1404-VIII. Відповідно до частини 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. Відтак, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення. Поважними причинами невиконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами. Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 560/7769/25, яке набрало законної сили 19.12.2025, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити індексацію, перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у визначеному судом порядку. З метою примусового виконання зазначеного рішення державним виконавцем 28.01.2026 відкрито виконавче провадження ВП № 80113487, постанову про відкриття якого боржником отримано 03.02.2026, що підтверджується належними доказами, наявними в матеріалах справи. Отже доводи апелянта щодо отримання цієї постанови лише 20.02.2026 є безпідставними та спростовуються вказаними доказами. Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» боржнику надається строк для добровільного виконання рішення суду. Однак, як правильно встановив суд першої інстанції, станом на момент перевірки виконання рішення та винесення постанови про накладення штрафу від 18.02.2026, боржником не надано державному виконавцю доказів повного та фактичного виконання судового рішення. Колегія суддів також враховує, що матеріали справи не містять належних доказів вжиття позивачем усіх залежних від нього заходів для своєчасного та повного виконання судового рішення, а також доказів належного інформування державного виконавця про стан його виконання у межах строку, визначеного для добровільного виконання. Більше того, апелянтом не надано обґрунтованих пояснень щодо правомірності зменшення з 01.03.2025 розміру пенсії ОСОБА_1 , що додатково свідчить про відсутність належного виконання судового рішення в частині проведення індексації, перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2025 з урахуванням усіх коефіцієнтів збільшення розміру пенсії, про які зазначалося в такому судовому рішенні. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що станом на момент прийняття державним виконавцем оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання судового рішення (18.02.2026) матеріали виконавчого провадження не містили належних доказів вчинення боржником дій, спрямованих на повне виконання судового рішення у справі № 560/7769/25, що б давало державному виконавцю підстави вважати судове рішення виконаним. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що приймаючи оскаржувану постанову від 18.02.2026 ВП № 80113487 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн відповідач діяв у спосіб і порядку, визначеному Законом №1404-VIII, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відсутні. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Слободонюк М.В. Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.