Постанова 4856 № 120/12460/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/12460/25 Головуючий у 1-й інстанції: Віятик Н.В. Суддя-доповідач: Біла Л.М. 29 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Моніча Б.С. за участю: секретаря судового засідання: Товстун Н.M., представника позивача - Пенькас В.М. представника відповідача - Пенської О.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.08.2025 №0250482405, №0250472405, №0250492405, №025046205. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В обгрунтування вимог апеляційної скарги апелянтом відзначено про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2026 року було відкрито апеляційне провадження у даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні. В судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі та просила її задовольнити. Представник позивача вимоги апеляційної скарги заперечила та просила відмовити в її задоволенні. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне. ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець відповідно до запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21500000000002491 від 21.06.2007, з 01.07.2022 по 31.12.2024 перебував на загальній системі оподаткування та зареєстрований платником ПДВ. ФОП ОСОБА_1 здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування за такими видами: вантажний автомобільний транспорт КВЕД:49.41. (основний вид діяльності); надання в оренду вантажних автомобілів КВЕД:77.12 надання в оренду сільськогосподарських машин та устаткування КВЕД:77.31 допоміжна діяльність у рослинництві КВЕД:01.61 роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами КВЕД 47.81. У приватній власності та користуванні позивача перебувало 36 автомобілів, 33 автопричепа та напівпричепів, 14 автоцистерн. Посадовими особами ГУ ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного законодавства за період з 01.01.2018 по 31.12.2024, результати якої оформлено актом від 11.07.2025 № 20215/02-32-24-05/ НОМЕР_1 . Під час перевірки контролюючий орган дійшов висновку про встановлення порушення підприємцем, зокрема: - п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України суб`єктом господарювання завищено суму витрат, у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік в результаті чого занижена суму чистого оподатковуваного доходу за 2024 рік на 268522,90 грн. по результатам чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2024 рік в сумі 48334,12 грн.; відповідальність встановлена п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України. - встановлено заниження суми податкових зобов`язань з військового збору за 2024 рік в сумі 4027,84 грн., чим порушено пп.1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України; відповідальність встановлена п. 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України. - п.п.14.1.36, пп. 14.1.181, п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до: заниження податкових зобов`язань на загальну суму 644455 грн., в т.ч. за липень 2024 року та від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 644455 грн.; порушення граничного строку реєстрації податкових накладних в загальній сумі ПДВ 644455 грн. Відповідальність за вказане порушення передбачена ст. 120 Податково кодексу України. З огляду на виявлені порушення, відповідачем було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від 12.08.2025: - №0250482405 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних при умовному продажі в розмірі 10200 грн; - №0250472405 про визначення суми грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 5034,84 грн., з яких 4027,87 грн. основного платежу та 1006,97 грн штрафних санкцій; - №0250492405 про визначення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2024 року в сумі 644455 грн; - №0250462405 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування в розмірі 60417,65 грн, з яких 48334,12 грн основного платежу, 12083,53 грн штрафних санкцій. Позивач, не погодившись із правомірністю вказаних рішень податкового органу, звернувся до суду з даним позовом. За результатом розгляду матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, виходить з наступного. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України) До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України). Згідно із пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи. Пунктом 198.5 ст.198 ПК України встановлено, що платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних. Отже, якщо товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, враховуючи приписи вищевказаних норм, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання за товарами/ послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість. У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України). Отже, здійснення господарської операції і її результати підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, а визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт і дозволяють встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції. Крім того, відповідність господарської операції діловій меті, про що може свідчити і економічна обґрунтованість витрат на її здійснення, є необхідною умовою для реалізації платником податку права на податковий кредит та в силу положень податкового законодавства надає платнику право зменшити податкові зобов`язання на суму витрат сплаченого податку у зв`язку з придбанням товарів при здійсненні господарської діяльності. Водночас, відсутність економічної доцільності господарських операцій є підставою для зменшення в податковому обліку платника сум податкового кредиту. Наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, також не є безумовною підставою для формування податкового кредиту у разі непідтвердження фактів використання придбаних товарів та основних засобів у оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника. Отже, податковим законодавством передбачене право платника податку на додану вартість на формування податкового кредиту у разі придбання товарів та послуг, які використовуються чи будуть використовуватись ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Як встановлено в ході розгляду справи, позивачем 12.07.2024 року придбано автомобіль марки BMW 730Ld xDrive, вартістю 3222275,00 грн. без ПДВ. Починаючи з серпня 2024 року, позивач проводив розрахунок амортизаційних нарахувань за даним транспортним засобом в щомісячному розмірі 53704,58 грн. та відповідно до декларації про майновий стан і доходи за 2024 рік відніс до витрат суму 268522,90 грн., яка була обрахована на підставі нарахованої амортизації на автомобіль ВMW 730Ld xDrive. Статтею 177 ПК України встановлено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до статті 177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця. Згідно з підпунктом 177.4.6 пункту 174.4 статті 174 ПК України (який діяв на момент встановленого порушення) зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому, амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення поточного ремонту; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості). Не підлягають амортизації такі основні засоби: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові автомобілі. Надаючи оцінку вказаному питанню, суд першої інстанції, посилаючись на приписи підпункту 177.4.6 пункту 174.4 статті 174 ПК України, залишив поза увагою зміни внесені до вказаної норми згідно із Законом № 466-ІХ від 16.01.2020 року. Таким чином, Податковий кодекс України містить пряму норму імперативного характеру, яка чітко визначає спосіб та межі її застосування, не допускаючи жодних відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єкта (прямо вказує правило поведінки). Дана норма є безальтернативною для сторін, тобто такою, що не встановлює можливості для самостійного визначення обсягу прав та обов`язків в окремих випадках (не передбачає свободи вибору поведінки суб`єкта господарювання). Відтак, приписами ст. 177 ПК України в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості легкового автомобіля. Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III) - автомобіль легковий автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно. Як вбачається зі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 автомобіль марки ВMW 730LdxDrive це загальний легковий седан, кількість місць - 5 (включаючи водія). Таким чином, автомобіль марки BMW 730LdxDrive, придбаний позивачем, відноситься до класу легкових автомобілів, а тому амортизаційні витрати з вказаного автомобіля протиправно були включені позивачем до витрат, пов`язаних з господарською діяльністю. Окрім того, судова колегія враховує, що відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку визначені Законом України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996). Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (п. 2 ст. 6 Закону №996). Таким чином, первинні документи складаються відповідно до вимог бухгалтерського обліку. Водночас ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку. господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Відповідно до чинного законодавства, обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції. Економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Отже, важливими для визначення ділової мети є не наслідки конкретної операції, а саме наміри платника, пов`язані з її виконанням. Для цілей податкового обліку беруться до уваги насамперед економічні наслідки, створені господарськими операціями, а не особливості оформлення відповідних операцій. Для з`ясування дійсного економічного змісту господарської операції варто аналізувати кінцевий економічний ефект у вигляді фактичного приросту (зміни вартості) активів, який настав або повинен був настати в результаті здійснення відповідної операції, незалежно від недоліків (у тому числі наявності/відсутності окремих реквізитів) оформлених первинних документів, оскільки основною вимогою до первинного документа є його здатність до ідентифікації змісту посвідченої ним господарської операції та її учасників". На підтвердження придбання легкового автомобіля марки BMW 730Ld xDrive з метою його використання в межах господарської діяльності та отримання прибутку, а також віднесення відповідних витрат на його утримання, позивачем надані подорожні листи, відомості про видачу пального та відповідний наказ, які суд першої інстанції визнав первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції та правильність її оформлення, як такої, що пов`язана з господарською діяльністю позивача і підтверджує відповідні витрати платника податку. В даному випадку, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції і приймає до уваги доводи апелянта, що в даній економічний операції присутній лише ефект, який призводить до збільшення задекларованих витрат платника та зменшує об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості. Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених витрат, пов`язаних із здійсненням діяльності, відображених у додатку 2 до податкової декларації, встановлено їх завищення на 268522,90 грн., а саме включення до складу валових витрат податкової декларації про майновий стан і доходи витрат у вигляді амортизації основних засобів, що не приймають участі в отримані доходу та не пов`язані з веденням господарської діяльності в сумі 268522,90 грн. в тому числі за: - 2024 рік - 268522,90 грн.. Таким чином, судова колегія доходить до переконання, що відповідачем доведено факт завищення позивачем в порушення п.п. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 Кодексу у період з 01.07.2022 року по 31.12.2024 року суми витрат у поданих податкових декларації про майновий стан і доходи на суму 268522,90 грн. Окрім того, судова колегія зазначає, що перевіркою правильності проведення остаточного розрахунку податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2022 року по 31.12.2024 року, що підлягає сплаті до бюджету самозайнятою особою - позивачем, встановлено заниження суми податку на 48334,12 грн., а саме: 2024 рік - 48334,12 грн, в зв`язку з чим вважає правомірним податкове повідомлення - рішення №0250462405 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються особами за результатами річного декларування в розмірі 60417,65 грн., з яких 48334,12 грн. основного платежу, 12083,53 грн. штрафних санкцій. Відносно податкового повідомлення-рішення від 12.08.2025 №0250472405, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 5034,84 грн, з яких сума військового збору становить 4027,87 грн. військового збору та 1006,97 грн. штрафних (фінансових) санкцій , то судова колегія зазначає таке. Відповідно до пп. 1.2 п. 161 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені статтею 163 ПК України. Тобто, по своїй правовій природі база військового збору для фізичної особи-підприємця визначається із суми доходу такого підприємця Податкове повідомлення-рішення від 12.08.2025 року №0250472405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, має похідний характер від податкового повідомлення-рішення від 12.08.2025 року №0250462405, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, щодо якого суд дійшов висновку про його правомірність, а тому не підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Що стосується податкового повідомлення - рішення від 12.08.2025 року №0250492405 про визначення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2024 року в сумі 644455 грн., колегія суддів зазначає наступне. Перевіркою встановлено заниження задекларованих фізичною особою підприємцем показників у рядку 4.1 декларацій з податку на додану вартість "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за: основною ставкою всього у сумі 644455 грн., у тому числі за липень 2024 р. в сумі 644455 грн.. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів. придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку. Перевіркою встановлено, що на порушення п.п. «г» п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, не нараховано податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу (виходячи з вартості їх придбання), за товарами/послугами, у разі якщо такі товари/послуги, призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, у результаті чого занижено податок на додану вартість на 644455 грн., у тому числі за липень 2024 р. 644455 грн. Відповідно ст. 1 Закону №996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Згідно зі ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. Первинні документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Як встановлено з матеріалів справи, в липні 2024 року позивачем було придбано легковий автомобіль. Разом з тим, належного підтвердження використання цього автомобіля у господарській діяльності суду не надано. Враховуючи вищенаведене, як зазначає відповідач, позивачем у перевіряємому періоді занижено податкові зобов`язання на суму 644455 грн., в зв`язку з чим, відповідач правомірно виніс податкове повідомлення рішення від 12.08.2025 року №0250492405 про визначення зменшення суми від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2024 року в сумі 644455 грн. Щодо висновків податкового органу про встановлення порушення позивачем вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України та застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних в розмірі 10200 грн., то колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з акту перевірки, контролюючим органом встановлено, що позивачем не складено та не зареєстровано в Єдиному державному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 644455 грн. за липень 2024 року. Однак, оскільки донараховані податкові зобов`язання з ПДВ визнано правомірнимими, про що судом зазначено вище, відповідно правомірним є і зазначене податкове повідомлення - рішення №0250482405 від 12.08.2025 року. Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору не в повному обсязі встановив фактичні обставини справи та не надав їм належної правової оцінки, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та дають правові підстави для скасування оскаржуваного судового рішення і відмови в задоволенні позову. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, окрім іншого, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області задовольнити повністю. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 грудня 2025 року скасувати. Ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Моніч Б.С.