Постанова 4856 № 560/10829/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/10829/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Козачок І.С. Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 30 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №221150002924 від 24.03.2025, зобов`язання зарахувати період роботи з 01.01.2005 по 31.08.2005 на посаді вчителя української мови та літератури в Борсуківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, періоди перебування на курсах підвищення кваліфікації з 22.03.2010 по 30.04.2010, з 13.03.2012 по 01.06.2012 та з 01.05.2013 по 10.10.2013 до стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зобов`язання призначити пенсію за вислугу років. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем протиправно не враховано періоди її роботи та підвищення кваліфікації до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.10.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №221150002924 від 24.03.2025, прийняте щодо ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 01.01.2005 по 31.08.2005 на посаді вчителя української мови та літератури в Борсуківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, періоди перебування на курсах підвищення кваліфікації з 22.03.2010 по 30.04.2010, з 13.03.2012 по 01.06.2012, з 01.05.2013 по 10.10.2013, провести перерахунок усього наявного у неї спеціального стажу, включаючи зарахований за цим рішенням, вирішити питання призначення та виплати пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти вимог позову відмовлено. ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 17.03.2025 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням від 24.03.2025 за №221150002924 Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області відмовило позивачці у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи. У рішенні зазначено, що до страхового та спеціального стажу зараховані всі періоди. Спеціальний стаж становить 24 роки 23 дні, стаж необхідний 26 років і 6 місяців. Зі змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №2200-0306-8/33953 від 05.05.2025 встановлено, що до спеціального стажу позивачки для визначення права на пенсію за вислугу років не зараховані такі періоди роботи: - нянею з 21.10.1986 по 31.10.1986, з 05.03.1987 по 21.04.1987 та кастеляншею з 22.12.1986 по 12.01.1987 в Новоушицькому дитячому садочку №2, оскільки зазначені посади не передбачені Переліком; - вчителем української мови та літератури з 01.01.2005 по 31.08.2005 в Борсуківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Також не зараховані періоди перебування на курсах підвищення кваліфікації згідно з довідкою від 14.03.2025 №171 з 22.03.2010 по 30.04.2010, з 13.03.2012 по 01.06.2012 та з 01.05.2013 по 10.10.2013. Позивач, вважаючи, рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним, звернулася з цим позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що з 04 червня 2019 при вирішенні питання призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», необхідно керуватись вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII. Відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем не може бути підставою для неврахуванням відповідного спеціального стажу. Підвищення кваліфікації позивачка проходила без відриву від роботи, відтак періоди проходження підвищення кваліфікації повинні бути зараховані до її спеціального стажу. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області оскаржило його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд І інстанції дійшов до помилкових висновків щодо наявності підстав для зарахування ОСОБА_1 до спеціального стажу: період роботи вчителем української мови та літератури з 01.01.2005 по 31.08.2005 в Борсуківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, оскільки відсутні відомості про нараховану заробітну плату та сплачені страхові внески в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, періоди перебування на курсах підвищення кваліфікації згідно довідки від 14.03.2025 №171 з 22.03.2010 по 30.04.2010, з 13.03.2012 по 01.06.2012 та з 01.05.2013 по 10.10.2013, оскільки позивачка надала довідку від 20.05.2025 №370, видану відділом освіти, молоді та спорту Новоушицької селищної ради про те, що перебування на курсах підвищення кваліфікації з 22.11.2004 по 03.12.2004, з 08.10.2007 по 02.11.2007, з 22.02.2010 по 30.04.2010, з 13.02.2012 по 01.06.2012, з 01.04.2013 по 10.10.2013 проходило без відриву від роботи. Також зазначив, що обчислення стажу, призначення та виплата пенсії відноситься виключно до функцій органів Пенсійного фонду України. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав на правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі Закон №1058-IV) Положеннями статті 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті

55. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку. Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, пункт «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» було викладено в іншій редакції, згідно з якою право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку, за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. В подальшому, відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII, до статті 55 Закону № 1788-ХІІ з 01.01.2016 також було внесено зміни, відповідно до яких пункт «е» вказаної статті має наступний зміст: «право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 року - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року». Рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 № 911-VIII. Ці норми втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, тобто з 04 червня 2019. Отже, з 04 червня 2019 при вирішенні питання призначення позивачці пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», необхідно керуватись вказаною нормою у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII та Законом № 911-VIII. Відтак, з 04 червня 2019 при визначенні права на отримання пенсії за вислугу років необхідно виходити з наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років. Згідно з частинами першою, другою статті 53 Закону №1556-VII науково-педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну, наукову (науково-технічну, мистецьку) та організаційну діяльність. Педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність. Посада вчителя української мови та літератури наявна в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993. При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відсутність у пенсійного органу відомостей про сплату страхових внесків роботодавцем не може бути підставою для неврахуванням відповідного спеціального стажу. Обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника. Верховним Судом сформована усталена правова позиція, відповідно до якої особа, яка звернулась за призначенням пенсії, не має відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи (зокрема, постанови від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 01.11.2018 у справі №199/1852/15-а, від 12.09.2019 у справі №489/2283/16-а, від 01.03.2021 у справі №423/757/17, від 27.05.2021 у справі №343/659/17). Вказані правові висновки підлягають застосуванню при вирішенні спірних правовідносин в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, відповідно несплата страхових внесків страхувальником не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи, підтверджених даними трудової книжки. Що стосується зарахування до спеціального стажу періодів перебування позивачки на курсах підвищення кваліфікації, колегія суддів зазначає таке. Як убачається з матеріалів справи, довідкою №370 від 20.05.2025, виданою Новоушицькою селищною радою (відділ освіти, молоді та спорту), підтверджено, що ОСОБА_2 проходила підвищення кваліфікації, зокрема, у періоди з 22.02.2010 по 30.04.2010, з 13.02.2012 по 01.06.2012 та з 01.04.2013 по 10.10.2013 без відриву від роботи. Відповідно до пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується, зокрема, навчання на курсах підвищення кваліфікації. При цьому колегія суддів враховує, що згідно із записами трудової книжки позивачка у спірні періоди перебувала у трудових відносинах та працювала на посаді вчителя української мови та літератури в Борсуківській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, тобто займала посаду, яка передбачена Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993, та дає право на пенсію за вислугу років. Ухвалою апеляційного суду від 16 лютого 2026 року відповідача було зобов`язано надати обґрунтовані пояснення щодо підстав незарахування вказаних періодів до спеціального стажу. На виконання вимог зазначеної ухвали Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області подало пояснення, в яких зазначило, що спірні періоди не зараховано до спеціального стажу у зв`язку з відсутністю наказів про направлення на навчання, відомостей про навчальний заклад, форму навчання та підстав видачі довідки, водночас підтвердивши, що ці ж періоди враховано до страхового стажу на загальних підставах. Однак такі доводи відповідача колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на таке. Факт проходження позивачкою курсів підвищення кваліфікації підтверджується належним доказом - довідкою уповноваженого органу, а також не заперечується самим відповідачем, який врахував ці періоди до страхового стажу. Водночас відсутність окремих організаційно-розпорядчих документів (зокрема наказів про направлення) не може бути безумовною підставою для незарахування таких періодів до спеціального стажу, якщо інші докази у своїй сукупності підтверджують факт проходження підвищення кваліфікації та перебування особи у трудових відносинах. Крім того, з урахуванням того, що підвищення кваліфікації здійснювалося без відриву від роботи, позивачка у цей час продовжувала виконувати трудові обов`язки за посадою, яка дає право на пенсію за вислугу років, що узгоджується з правовою природою такого виду навчання та положеннями статті 56 Закону №1788-ХІІ. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що періоди перебування позивачки на курсах підвищення кваліфікації підлягають зарахуванню до спеціального стажу. З огляду на викладене, відповідач безпідставно визначив позивачці спеціальний стаж у розмірі 24 роки 23 дні, оскільки з урахуванням спірних періодів та інших зарахованих періодів такий стаж є більшим та достатнім для вирішення питання щодо призначення пенсії за вислугу років. Водночас колегія суддів зазначає, що обчислення конкретної тривалості спеціального стажу, а також вирішення питання щодо призначення пенсії належить до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано зобов`язав відповідача провести відповідний перерахунок з урахуванням висновків суду та вирішити питання щодо призначення позивачці пенсії за вислугу років. З урахуванням того, що відповідач не довів правомірності неврахування спірних періодів до спеціального стажу, а наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування відсутні. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд У Х В А Л И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.