Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/11325/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/11325/25 Суддя (судді) першої інстанції: Олексій РІДЗЕЛЬ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: У жовтні 2025 року у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить суд: - визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби», викладену в листі №1021/8/3/6344 від 16.06.2025; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби». В обґрунтування позову зазначено, що син позивача проходив військову службу та загинув внаслідок ДТП. Однак, відповідач протиправно відмовив у видачі посвідчення Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби з підстав, що смерть настала внаслідок вчинення адміністративного правопорушення. Позивач стверджує, що його син до адміністративної відповідальності не притягувався, відповідний протокол не складався, що свідчить про необґрунтованість спірної відмови. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Суд дійшов висновку про те, що смерть солдата ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення матеріального-технічного забезпечення настала під час відпустки і тому не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби та участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. У зв`язку із викладеним, суд дійшов висновку, що спірна відмова у видачі позивачу посвідчення Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби є правомірною. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу. Ухвалами колегії Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року та від 12 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись частинами 1 та 2 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , позивач є матір`ю ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Згідно з актом спеціального розслідування від 28.09.2022, відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 24.06.2022 №188, ОСОБА_3 надана відпустка за сімейними обставинами на 2 доби з 25.06.2022 до 26.06.2022 25.06.2022 ОСОБА_2 вибув у м. Київ. Перед вибуттям, командир взводу матеріально-технічного забезпечення ОСОБА_4 провів з ОСОБА_5 інструктаж щодо правил поводження під час звільнення. 20.06.2022 ОСОБА_6 під підпис був ознайомлений з телеграмою ІНФОРМАЦІЯ_4 про рекомендацію обмеження використання особистого транспорту при поганому самопочутті. ОСОБА_6 повідомив, що здійснюватиме рух до місця свого помешкання (м. Київ) громадським транспортом. Скарг на стан здоров`я ОСОБА_6 не висловлював. Із звільнення ОСОБА_6 мав повернутися вранці 26.06.2022 року своєчасно із звільнення він не прибув. ОСОБА_7 зателефонував ОСОБА_8 26.06.2022 о 13.08 годині, але на дзвінок відповіла особа, яка представилась слідчим таї повідомила, що ОСОБА_6 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Зокрема, слідчий повідомив, що приблизно о 10.00 годині 26.06.2022 керуючи мотоциклом "Honda 800" державний номерний знак НОМЕР_4 , рухаючись проїзною частиною (естакадою) від бульвару Дружби Народів в напрямку Наддніпрянського шосе на заокругленні дороги (праворуч не впорався з керуванням мотоцикла та скоїв наїзд на металевий відбійних. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждалі, травмовані, та інші загиблі відсутні також не пошкоджені інші автомобільно-транспортні засоби та не нанесено матеріальних збитків третім особам, Військовою частиною НОМЕР_3 зроблена довідка-доповідь начальнику КМТЦК та СТ за фактом за загибелі у дорожньо-транспортній пригоді солдата ОСОБА_9 №789 від 26.06.2022. Військовою частиною НОМЕР_3 був надісланий запит №826 від 28.06.2022 до відділу з розслідування злочинів в сфері транспорту слідчого управління Головного управління Національної поліції в м. Києві про надання інформації про дорожньо-транспортну пригоду 26.06.2022 приблизно о 10.00 годині в м. Києві за участі ОСОБА_9 , а саме відомості внесення до єдиного реєстру досудових розслідувань, попередній висновок судово-медичного дослідження ОСОБА_9 (довідку про причину смерті); документи, які фіксують потерпілим травми що спричинила смерть; чи перебував потерпілий в момент дорожньо-транспортної події у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Слідчим управлінням ГУНП у м. Києві надана відповідь №9560/125/23/7-2022 від 08.07.2022 про внесення до ЄРДР інформацію про досудове розслідування №1222100000000445 від 26.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. В наступному, слідчим управління ГУНП у м. Києві надана відповідь №16787/1256/23/7-2022 від 26.09.2022, що відділом розслідувань злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у місті Києві проводилось досудове розслідування кримінального провадження, за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами за участі ОСОБА_9 , відомості про який 26.06.2022 були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022100000000445 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постановою від 28.07.2022 вказане кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діях гр. ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Додатково проінформовано, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_2 не перебував в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Також повідомлено, що діями ОСОБА_2 матеріальну шкоду юридичним або фізичним особам не спричинено. Аналізуючи вищевказані дані, ОСОБА_6 26.06.2022 близько 10.00 години не впорався з керуванням мотоцикла «Honda 800» державний номерний знак НОМЕР_4 та скоїв дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої настала його смерть. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди постраждалі, травмовані, та інші загиблі відсутні, також не пошкоджені інші автомобільно-транспортні засоби та не нанесено матеріальних збитків третім особам. ОСОБА_6 під час дорожньо-транспортної пригоди знаходився у звільненні, з розташування військової частини (відпустка за сімейними обставинами), тобто згідно абзацу 3 пункту 11 Розділу II Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 № 332, не виконував обов`язки військової служби. Відповідно і нещасний випадок з ОСОБА_10 не визнається таким, що пов`язаний із виконанням обов`язків військової служби. Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 29.09.2022 №175агд смерть солдата ОСОБА_2 , водія автомобільного відділення матеріального-технічного забезпечення настала під час відпустки і тому не пов`язана із виконанням обов`язків військової служби та участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Позивач звернувся до відповідача із заявою про надання статусу та видачу посвідчення Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби. Листом від 16.06.2025 №1021/8/3/6345 відповідач повідомив, що в акті спеціального розслідування від 28.09.2022, який затверджений командиром Військової частини НОМЕР_3 за фактом загибелі у дорожньо-транспортній пригоді солдата ОСОБА_2 , вказано, що ОСОБА_6 26.06.2022 року близько 10.00 години не впорався з керуванням мотоцикла «Honda 800» державний номерний знак НОМЕР_4 та скоїв дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої настала його смерть. В постанові про закриття кримінального провадження від 28.07.2022 слідчого управління Головного управління Національної поліції України в м. Києві по матеріалам досудового розслідування за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, відомості про який 26.06.2022 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100000000445 згідно висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №СЕ-19/111-22/26378-ІТ від 15.07.2022 встановлено, що причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди є невідповідність дій водія мотоцикла «Honda 800» НОМЕР_4 ОСОБА_2 вимогам пункту 12.1; 12.9 (б) Правил дорожнього руху України. Отже, дорожньо-транспортна пригода в якій загинув солдат ОСОБА_2 сталася в результаті порушення ним вимог п.12.1 та п. 12.9(6) Правил дорожнього руху України, тобто внаслідок адміністративного правопорушення. Враховуючи вищезазначене, видати посвідчення члена сім і військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби не має підстав. Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом. Переглядаючи оскаржуване рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України у апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права. Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до роз`яснень Постанови Пленуму ВАС України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення. Рішення суду першої інстанції в частині, що не оскаржена особою, яка подала апеляційну скаргу, не може бути скасовано або змінено апеляційним судом. Відповідно до висновків Верховного Суду у справі № 2-814/10 від 20 вересня 2024 року, перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції відповідає принципу інстанційності судової системи та забезпечує виконання головного завдання «арреllatio» - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є наданням новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Згідно із частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII). Відповідно до статті 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. Згідно із підп.1 ч.1 ст.3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону не поширюється на членів сімей військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які загинули чи померли під час проходження військової служби (зборів), проходження служби у резерві внаслідок вчинення ними кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо загибель (смерть) військовослужбовця, військовозобов`язаного чи резервіста сталася внаслідок вчинення ними дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння, чи є наслідком навмисного заподіяння собі військовослужбовцем, військовозобов`язаним чи резервістом тілесного ушкодження. Відповідно до п.13 ст.14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 року №379 (далі - Порядок №379). Відповідно до п.п.2-11 Порядку №379 посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Підставою для видачі посвідчення є: витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу; свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім; документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження; постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти). Посвідчення видаються батькам, дружині (чоловіку) у разі, коли вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, дітям, які не досягли повноліття, або повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти (і за рішенням суду визнані безвісно відсутніми) під час проходження військової служби. Для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до: територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби; уповноваженого структурного підрозділу (органу), на який покладаються функції з видачі посвідчень (далі - уповноважений орган) - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця СБУ, Управління державної охорони, розвідувальних органів, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Національної гвардії, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби. У заяві зазначаються прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності) особи, яка звертається для отримання посвідчення, спосіб комунікації (поштова адреса та/або адреса електронної пошти, номер телефону), сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, військове звання такого військовослужбовця, його прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), військове формування, у списках особового складу якого він/вона перебував/перебувала на дату смерті/зникнення безвісти. Разом із заявою подаються: копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України, або документа, що посвідчує особу та підтверджує її спеціальний статус (за наявності технічної можливості доступу до відомостей про зазначені документи стосовно заявника копії таких документів заявником не подаються); документи, що підтверджують сімейні (родинні) відносини із військовослужбовцем, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби (свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, витяг із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження або шлюб); фотокартка члена сім`ї (крім дітей, які не досягли повноліття) розміром 2,5 х 3,5, де зображення обличчя має складати 65-70 відсотків фото; висновок медико-соціальної експертної комісії або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи щодо повнолітньої дитини військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, про визнання її особою з інвалідністю з дитинства; рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, селищної, сільської, районної в місті (у разі утворення) ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування, влаштування у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, чи влаштування їх у прийомну сім`ю або дитячий будинок сімейного типу). Для проведення перевірки інформації про військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, членів його сім`ї Міноборони, МВС, СБУ, Управління державної охорони, розвідувальні органи, Адміністрація Держспецзв`язку мають право отримувати інформацію з державних реєстрів шляхом надання безпосереднього доступу, електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів у порядку, встановленому законодавством. Посвідчення - розгорнута книжка розміром 70 х 200 мм, у твердій обкладинці, обтягнутій лідерином чорного кольору, на лицьовому боці якої в центрі зображено Державний Герб України, під ним напис ПОСВІДЧЕННЯ. Папір на звороті має захисну сітку синьо-жовтого кольору. Посвідчення заповнюється державною мовою. Посвідчення не повинно містити підчищення та виправлення. Посвідчення видається протягом 30 календарних днів з дня надходження відповідної заяви з усіма необхідними документами. Батьку, матері, дружині, чоловіку, повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства, група інвалідності яким встановлена без зазначення строку повторного огляду, посвідчення видається безстроково за формою згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1366. Дитині військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісті під час проходження військової служби, посвідчення видається до досягнення нею повноліття за формою згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1366. Повнолітнім дітям - особам з інвалідністю з дитинства, група інвалідності яким встановлена із зазначенням строку повторного огляду, посвідчення видається за формою згідно з додатком 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 1993 р. № 379 (ЗП України, 1993 р., № 10, ст. 220) - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 22 грудня 2023 р. № 1366, із зазначенням строку дії посвідчення - до дати закінчення строку, на який встановлено інвалідність. Посвідчення не видається в тому разі, коли військовослужбовець загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або коли загибель (смерть) військовослужбовця сталася внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. У разі коли заява та додані до неї документи подані не в повному обсязі, посвідчення не видається, про що заявникові повідомляється письмово із зазначенням підстав. У такому випадку заява та документи повертаються заявникові. Після усунення причин, які стали підставою для повернення заяви та документів, заявник може повторно звернутися для отримання посвідчення. У межах спірних правовідносин відмовляючи у видачі посвідчення Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби відповідач керувався тим, що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що стала наслідком невідповідності дій водія мотоцикла «Honda 800» НОМЕР_4 ОСОБА_2 вимогам пункту 12.1; 12.9 (б) Правил дорожнього руху України, тобто вчинення адміністративного правопорушення. Такі відомості наведені у постанові старшого слідчого ОВС ВРЗСТ СУ ГУНП у м. Києві від 28.07.2022 про закриття кримінального провадження, згідно висновку судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 15.07.2022 №СЕ-19/111-22/26378-ІТ, встановлено, що в дорожній ситуації, з технічної точки зору, водій мотоцикла «Honda VFR 800» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 повинен був керуватися вимогами пунктів: 12.1.; 12.9. (б) Правил дорожнього руху України. В діях водія мотоцикла «Honda VFR 800» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 експертом, з технічної точки зору, вбачаються невідповідності вимогам пунктів: 12.1; 12.9,(б) ПДР України. Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди з технічної точки, зору, є невідповідність дій водія мотоцикла «Honda VFR 800» р.н. НОМЕР_4 ОСОБА_2 вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України. В частині заперечень апелянта наведених обставин колегія суддів враховує, що означена постанова від 28.07.2022 про закриття кримінального провадження у судовому порядку не оскаржена, не скасована, відтак є чинною та має правові наслідки. У вимірі фактичних обставин справи, смерть ОСОБА_2 настала внаслідок вчинення ним адміністративного правопорушення у вигляді порушення ним Правил дорожнього руху, що відповідно до вимог Порядку №379 виключає видачу посвідчення Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби. Доводи апелянта щодо кваліфікації адміністративного правопорушення у спірному випадку не є визначальними, оскільки відповідних вимог пункт 11 Порядку 379 не містить. З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 195, 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Т.Р. Вівдиченко