Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/6672/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/6672/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 квітня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Вівдиченко Т.Р., Карпушової О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А: До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №232350005656 від 14.04.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати до спеціального стажу період навчання з 01.09.1985 по 25.02.1989 і період роботи з 03.04.1989 по 22.12.1989 та призначити пенсію з вислугою років з 07.04.2025 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області №232350005656 від 14.04.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за вислугу років. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1985 по 25.02.1989 і період роботи з 03.04.1989 по 22.12.1989. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.04.2025 про призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення". У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Як вбачається з матеріалів справи, 07 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Для прийняття рішення за результатами поданої заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області рішенням № 232350005656 від 14.04.2025 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю необхідного стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років. Страховий стає позивача складає 36 років 05 місяців 19 днів. Стаж який дає право на призначення пенсії за вислугу років - 26 років 05 місяців 19 днів. Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду. Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Судом першої інстанції правильно встановлено, що спірні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, які визначають умови, порядок та підстави призначення різних видів пенсій, у тому числі пенсії за вислугу років. Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, підлягають зарахуванню до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, за винятком випадків, прямо встановлених цим Законом. Згідно зі статтею 2 Закону № 1788-ХІІ цим Законом передбачено призначення таких видів трудових пенсій, як пенсія за віком, по інвалідності, у разі втрати годувальника та за вислугу років. Статтею 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років, зокрема, мають працівники охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55 цього Закону. Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до 01 квітня 2015 року, право на пенсію за вислугу років мали працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком посад і робіт, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Законом України від 02 березня 2015 року № 213-VIII було внесено зміни до статті 55 Закону № 1788-ХІІ, якими, зокрема, змінено умови набуття права на таку пенсію шляхом поступового збільшення тривалості спеціального стажу. Зазначені зміни набрали чинності з 01 квітня 2015 року та встановили диференційовані вимоги до стажу залежно від періоду звернення. Надалі, Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ було внесено зміни, якими, зокрема, встановлено віковий ценз - після досягнення 55 років, а також передбачено окремі умови дострокового виходу на пенсію. Водночас рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 у справі № 1-13/2018 (1844/16, 3011/16) зазначені зміни, внесені Законами № 213-VIII та № 911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України, у зв`язку з чим вони втратили чинність з дня ухвалення цього рішення. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що положення щодо підвищених вимог до спеціального стажу, зокрема 26 років 6 місяців, а також щодо встановлення вікового цензу, не підлягають застосуванню, оскільки визнані неконституційними. Разом з тим, Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV було доповнено пунктом 2-1, згідно з яким особам, які на день набрання чинності зазначеним Законом мають необхідний стаж для призначення пенсії за вислугу років, така пенсія призначається за їх зверненням відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення». Також законодавець передбачив, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на відповідну дату вже мали необхідний стаж. З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені норми спрямовані на збереження раніше набутих прав та гарантій осіб, які до внесення змін до законодавства вже виконали умови для призначення пенсії за вислугу років. Отже, особа, яка на момент звернення до органу Пенсійного фонду України має спеціальний стаж роботи у межах від 25 до 30 років, має право на визначення такого стажу відповідно до редакції статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що діяла до внесення змін Законами № 213-VIII та № 911-VIII. Крім того, із системного аналізу пункту «е» статті 55 Закону № 1788-ХІІ вбачається, що законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження щодо визначення переліку посад і робіт, виконання яких зараховується до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за вислугу років. За таких обставин доводи апеляційної скарги відповідача щодо необхідності набуття позивачем станом на 11 жовтня 2017 року спеціального стажу тривалістю не менше 26 років 6 місяців є безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 01.09.1985 по 25.02.1989 проходив навчання у Черкаському медичному училищі, а з 03.04.1989 по 22.12.1989 працював у Черкаській районній санітарно-епідеміологічній службі, що підтверджується належними та допустимими доказами, зокрема дипломом, відповідними довідками та трудовою книжкою. Разом з тим, зазначені періоди відповідачем не були зараховані до спеціального стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років. Однак, відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», час навчання у закладі професійної освіти зараховується до трудового стажу, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, за умови, що перерва між закінченням навчання та працевлаштуванням за здобутою професією не перевищує трьох місяців. З огляду на те, що встановлені судом обставини свідчать про дотримання зазначеної умови, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність незарахування відповідачем зазначених періодів навчання та роботи до спеціального стажу позивача. У зв`язку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати відповідні періоди до спеціального стажу позивача як такі, що підтверджують його право на пенсію за вислугу років. Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача призначити пенсію за вислугу років з визначеної дати, апеляційний суд зазначає таке. Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії визначено Порядком № 22-1, відповідно до якого саме орган Пенсійного фонду України уповноважений розглядати заяви про призначення пенсії, перевіряти подані документи та приймати відповідні рішення. Відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV саме Пенсійний фонд України наділений виключними повноваженнями щодо призначення пенсій та підготовки документів для їх виплати. Водночас, згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі підміняти собою суб`єкта владних повноважень та втручатися у дискреційні повноваження такого органу поза межами перевірки їх реалізації на відповідність вимогам закону. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушеного права позивача у даному випадку є не безпосереднє призначення пенсії судом, а зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням наданої судом правової оцінки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 348/2160/15-а, яку обґрунтовано враховано судом першої інстанції. Таким чином, суд першої інстанції, керуючись положеннями статей 2, 9, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог як таких, що є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до переоцінки доказів та неправильного тлумачення норм матеріального права, а тому не дають підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області - залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Т.Р. Вівдиченко О.В. Карпушова