Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 490/10143/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 490/10143/25 Головуючий І інстанції: Шолох Л.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Голуб В.А., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 грудня 2025 року (м.Миколаїв, дата складання повного тексту ухвали суду - 12.12.2025р.) про передачу до іншого суду справи за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на траспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И В: 01.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва з позовом до Укртрансбезпеки, в якому просив суд скасувати постанову Укртрансбезпеки від 30.09.2025р. серії АВ №00008172 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 грудня 2025 року матеріали позову ОСОБА_1 передано до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач 03.11.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Центрального районного суду м.Миколаєва від 12.12.2025р. та направити дану справу до суду 1-ї інстанції для відкриття провадження і розгляду її по суті. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26.12.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження. Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. 09.02.2026р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч.1 ст.311 та ч.1 ст.312 КАС України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про відсутність належних підстав для її задоволення. За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978р. зазначив, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом. У ст.5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016р. №1402-VIII зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами та відповідно до визначених законом процедур судочинства. У відповідності до Конституції України (ст.125 Конституції України) та Закону №1402-VIII (ст.17) судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності. Так, територіальна підсудність - це визначений КАС України порядок розподілу справ між адміністративними судами одного й того самого рівня залежно від території, на яку поширюється їхня юрисдикція. Як передбачено ч.5 ст.171 КАС України, якщо буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому ст.29 КАС України. У той же час, відповідно до п.2 ч.1 ст.29 КАС України, суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Частиною 1 ст.25 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій або ж бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом. З аналізу наведеної правової норми вбачається, що для рішень, дій або бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які допущені щодо конкретної фізичної особи, встановлена альтернативна підсудність - за вибором позивача. Альтернатива полягає саме у вільному виборі позивачем суду, до якого він може звернутися: за його місцем реєстрації (проживання) або ж за місцезнаходженням відповідача. Таким чином, даний спір може бути розглянуто адміністративним судом за вибором позивача: за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача або за місцезнаходженням відповідача. У свою чергу, вирішення питання стосовно розгляду конкретної справи за вибором позивача за його місцезнаходженням пов`язується із визначенням зареєстрованого у встановленому законом порядку місця проживання, перебування чи знаходження позивача. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки у позивача наявне зареєстроване місце проживання, яке знаходяться на території АДРЕСА_1 ), та місцезнаходження відповідача також знаходиться за межами Центрального району м.Миколаєва, а тому дана справа територіально не підсудна Центральному районному суду м.Миколаєва. Перевіряючи правомірність та законність ухвали суду про передачу справи до іншого суду, судова колегія виходить з наступного. За правилами ч.1 ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. При цьому, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. №1382-IV визначено, що місце перебування - житло або спеціалізована соціальна установа для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, у якому особа, яка отримала довідку про звернення за захистом в Україні, проживає строком менше шести місяців на рік або отримує соціальні послуги. Водночас, місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги (ст.3). Як вбачається з матеріалів справи, зареєстрованим місцем проживання позивача відповідно до паспорта громадянина України з 24.06.1994р. є АДРЕСА_1 . Аналогічна адреса реєстрації зазначена також у відповіді від 12.12.2025р. №2123262 з Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача - Укртрансбезпеки, є: вул. Антоновича, 51, м.Київ. У доводах апеляційної скарги позивач наголошує, що наразі фактично проживає у АДРЕСА_2 ) відповідно до договору оренди від 15.04.2024р. та, згідно з довідкою про підтвердження місця від 26.11.2025р., працює в АТ «Миколаївобленерго» на посаді виконуючого обов`язки генерального директора. Надаючи оцінку вказаному, колегія суддів виходить з наступного. Як передбачено у ч.1 ст.4 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» від 05.11.2021р. №1871-IX, особа одночасно може мати лише одне задеклароване або ж одне зареєстроване місце проживання (перебування). За п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1871-IX, місце проживання (перебування) особи, зареєстроване до набрання чинності вказаним Законом, не підлягає повторній реєстрації (декларуванню). Для підтвердження інформації про місце проживання (перебування), зареєстроване до набрання чинності цим Законом, особа може подавати відомості про місце проживання, що були внесені до: 1) паспорта громадянина України, виготовленого у формі книжечки; 2) паспорта громадянина України або паспорта громадянина України для виїзду за кордон у формі е-паспорта або е-паспорта для виїзду за кордон; 3) витягу з реєстру територіальної громади. У свою чергу, механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування) визначено «Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування)» (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022р. №265). У відповідності до вимог п.п.3,4 Порядку №265 декларування/реєстрація місця проживання (перебування), зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), зміна місця проживання (перебування), скасування декларування/реєстрації місця проживання (перебування) особи здійснюється органом реєстрації, на території територіальної громади, на яку поширюються повноваження відповідної ради. Особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Системний аналіз наведених вище норм права дає підстави для висновку, що місце проживання це житло, в якому проживає особа, а реєстрація у встановленому законодавством порядку місця проживання/перебування підтверджується вичерпним переліком документів, зокрема, й паспортом громадянина України. Тобто, чинним законодавством передбачено чіткі вимоги до реєстрації особою місця свого проживання чи перебування, та передбачено документи, які підтверджують таку реєстрацію. З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що поданий до суду договір оренди квартири від 15.04.2024р. за адресою: АДРЕСА_2 , як і, власне, довідка про підтвердження місця роботи від 26.11.2025р., у даному випадку, не є доказами на підтвердження факту зареєстрованого у визначеному законодавством місця проживання (перебування чи знаходження) позивача, оскільки вказаний договір підтверджує тільки право особи на проживання (перебування) у визначеному приміщенні. При цьому, враховуючи той факт, що відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру від 12.12.2025р. №2123262 з Єдиного державного демографічного реєстру не містить жодної іншої адреси ніж АДРЕСА_1 , то відсутні правові підстави вважати, що позивач має зареєстроване місце проживання чи перебування в Миколаївській області. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскільки матеріалами цієї справи підтверджується, що зареєстроване місце проживання знаходиться на території м. Івано-Франківськ, а місцезнаходження відповідача, згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є м.Київ, а тому дана справа підсудна за територіальною юрисдикцією Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області. Судова колегія наголошує на тому, що для застосування ч.1 ст.25 КАС України, яка визначає можливість визначення підсудності справи за вибором позивача, необхідною умовою є наявність зареєстрованого місця проживання або ж перебування позивача. При цьому, місце проживання чи перебування фізичної особи має бути зареєстрованим у встановленому законом порядку. Вказаною нормою не передбачено можливості звернення до суду з позовом за фактичним місцем проживання позивача чи відповідача, не зареєстрованим у встановленому законом порядку. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для передачі цієї справи на розгляд Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення. Зокрема, висновки суду першої інстанції, з якими погоджується судова колегія, узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.06.2024р. у справі №554/1669/21. У зазначеній вище постанові Верховний Суд зробив висновок щодо визначення підсудності за фактичним місцем проживання або перебування позивача, відмінним від зареєстрованого. Так, Суд виснував, що використання для встановлення конкретного суду за визначеною територіальною підсудністю фактичної адреси проживання матиме наслідком невизначеність при вчиненні окремих процесуальних дій, адже фактичне місце проживання може змінюватись чи не щодня. Крім того, особа може мати більше ніж одне фактичне місце проживання, але зареєстроване може бути лише одне місце проживання. За приписом п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.308,311,315,317,321,322,325,328,383 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 12 грудня 2025 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 30.04.2026р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: В.А. Голуб В.О. Скрипченко