Постанова 4854 № 420/37757/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/37757/25 перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 23.02.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-головуюча Казанчук Г.П. суддів Градовського Ю.М., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Нерубайського сільського голови Мишаглі Олега Григоровича на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 420/37757/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Нерубайського сільського голови Мишаглі Олега Григоровича про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,- ВИКЛАД ОБСТАВИН : Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправну бездіяльність Нерубайського сільського голови Мишаглі Олега Григоровича щодо ненадання у строк, визначений ст. 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV відповіді на депутатське звернення депутата VIII скликання Нерубайської сільської ради Грубніка Віталія Івановича від 24.09.2025 року № 24-09/25. Зобов`язано Нерубайського сільського голови Мишаглі Олега Григоровича у строк, визначений ст. 13 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11 липня 2002 року № 93-IV, повторно розглянути депутатське звернення депутата VIII скликання Нерубайської сільської ради Грубніка Віталія Івановича від 24.09.2025 року № 24-09/25 та надати відповідь із урахуванням висновків суду. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про компенсацією судових витрат 13 лютого 2026 року. Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року, з урахуванням ухвали Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2026 року, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Нербуйської сільської ради на ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Нербуйської сільської ради на ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 968,96 грн. Не погоджуючись із зазначеним додатковим рішенням суду першої інстанції, Нерубайський сільський голова Мишаглі Олега Григоровича, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, та просить скасувати додаткове рішення та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що додаткове рішення підлягає скасуванню, з огляду на необхідність скасування рішення по справі. Апелянт зазначає, що не погоджується з сумою стягнення, оскільки, з огляду на зміст та обсяг робіт проведених адвокатом (підготовка позову та відповіді на відзив) з даної категорії справ, витрати у розмірі 5000 грн не відповідають критеріям обґрунтованості, розумності та пропорційності до предмета спору та його ціни. Крім того, зазначає, що позивач не підтвердив у встановлений законом спосіб допустимими доказами, дійсних витрат на правничу допомогу, а тому вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для ухвалення оскаржуваного додаткового рішення від 23.02.2026. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2026 відкрито апеляційне провадження, витребувану матеріали адміністративної справи та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Суд першої інстанції, за результатом розгляду заяви про компенсацію судових витрат, враховуючи ту обставину, що справа розглядалась у порядку в спрощеного позовного провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи, а підготовка та подання позову до суду у даній справі не потребувала надмірного, значного обсягу юридичної роботи, керуючись критеріями, що визначені в частині 9 статті 139 КАС України, враховуючи предмет спору, обсяг виконаних безпосередньо адвокатом робіт, часткове задоволення позовних вимог, дійшов висновку про те, що справедливим, співмірним та пропорційним є розмір витрат на правничу допомогу 5000 грн. Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. На підставі частин 4-7 цієї статті КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18. Дослідивши вищезазначену заяву, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказана позиція узгоджується з позицією, викладено у постанові Верховного Суду по справі № 520/7431/19. Так, матеріали справи свідчать, що 01.03.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Михайловою Ю.О укладено договір про надання правничої допомоги. Згідно п. 3.1. вказаного договору, гонорар це винагорода Адвоката за здійснення захисту, представлення інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені Договором. Розмір гонорару складається з суми вартості робіт. Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. Відповідно до акту про надання послуг відповідно до договору про надання правової допомоги від 01.03.2025 сторони погодили наступне: Підготовка позову з метою звернення до Одеського окружного адміністративного суду. Відповідач Нерубайській сільський голова 4000 грн х 2 год = 8000 грн; підготовка відповіді на відзив Відповідача по справі 420/37757/25 4000 грн х 1 год 30 хв. = 6000 грн, всього 14000 грн. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. У справі № 640/18402/19 (постанова від 28 грудня 2020 року) Верховний Суд дійшов висновку, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на частини шосту, сьому статті 134 КАС України, якими встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, за умови недотримання критеріїв співмірності. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 520/14230/19, від 16 червня 2022 року у справі №380/4759/21 Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України щодо ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу. Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Разом з тим у статті 134 КАС України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України). Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 134, 139 КАС), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов`язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 134,139 КАС України. Так відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що: - не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21); - при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц); - суд зобов`язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів, як і суд першої інстанції вважає ,що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співрозмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тому стягнення адвокатських витрат в сумі 10000,00 грн. не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості. Так, судом першої інстанції правомірно вказано, що складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи стабільну судову практику з розгляду даної категорії справ. Таким чином, заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність доказів оплати послуг, з огляду на те, що до позовної заяви та заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правової допомоги від 01.03.2025 року; акт про надання послуг від 12.02.2026 року, прибутковий касовий ордер №3 від 12.06.2026 року. Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" не визначає форму та вимоги до документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди) адвокату. Закон № 265/95-ВР, Положення № 13 та Положення № 148 не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність. Отже, законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа. До заяви про відшкодування витрат надана копія прибуткового касового ордеру №3 від 12.02.2026 року за змістом якого, адвокат Михайлов О.С. прийняв від ОСОБА_1 оплату за надання адвокатських послуг згідно договору про надання правової допомоги від 01.03.2025 року по справі 420/37757/25 в сумі 14000 грн (а.с.85). Зміст вказаного документа дає підстави поєднати сплачені грошові кошти із понесеними витратами саме по цій справі. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо) який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг, за надання правової допомоги під час розгляду справи у суді першої інстанції та в даному випадку задоволення позовних вимог доводить протиправність дій відповідача, а отже порушення прав позивача, захист яких останнім отримано за допомогою адвоката, то судом першої інстанції правомірно, з урахуванням принципу співмірності, зроблено висновок, що такі витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів у розмірі 5000,00 грн. Колегія суддів зазначає, що апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. За таких обставин, оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до статті 316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Нерубайського сільського голови Мишаглі Олега Григоровича на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 420/37757/25 залишити без задоволення. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 420/22383/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуюча-суддя Г.П. Казанчук Судді Ю.М. Градовський О.В. Єщенко