Постанова 4852 № 340/4002/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 340/4002/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Дегтярьова С.В.) в адміністративній справі №340/4002/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: 16.06.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, які полягають в обмеженні призначеної пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області проводити виплату їй пенсії без обмеження її максимальним розміром, починаючи з 27.05.2025 року. Позов мотивовано тим, що позивачу призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вона перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Позивач зауважує, що згідно перерахунку пенсії від 26.02.2025 р., здійсненого відповідачем, її загальний стаж (повний) складає 44 роки 2 місяці 21 день. З 01.03.2025 їй нараховано пенсію у розмірі 39514,04 грн, однак до сплати лише 23610,00 грн у зв`язку з обмеженням пенсії максимальним розміром. Позивач вважає, що дії відповідача щодо обмеження пенсії максимальним розміром, є протиправними. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Позивачем на вказане рішення суду подана апеляційна скарга, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував, що бездіяльність відповідача призводить до порушення конституційних прав позивача, зокрема принципу рівності громадян перед законом та права на соціальний захист, гарантованих статтями 8, 24, 46 Конституції України. Позивач зазначає, що обмеження максимального розміру пенсії, передбачене статтею 2 Закону України № 3668-VI, не підлягає застосуванню, що підтверджується рішеннями Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 та № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024. Таким чином, застосування такого обмеження створює дискримінацію та порушує конституційні гарантії. Крім того, позивач вказує, що зменшення розміру пенсії порушує його право на мирне володіння майном, гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки пенсія є результатом трудової діяльності та сплачених внесків. На думку позивача, суд першої інстанції безпідставно не застосував норми Конституції України та Конвенції, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні. В силу пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с.70). Позивачу з 01.03.2025 проведено перерахунок пенсії, внаслідок якого загальний розмір пенсії з надбавками склав 39514,04 грн, тоді як до виплати призначена пенсія у розмірі 23610,00 грн (а.с.171-172). За таких умов розмір пенсії позивача з 01.03.2025 складає 39514,04 грн, а саме: - 31416,20 грн розмір пенсії за віком; - 270,76 грн доплата за 14 років понаднормового стажу; - 7854,05 грн підвищення ст.29 ч.3; - 100,00 грн надбавка на індексацію 01.03.2023 р.; - 100,00 грн надбавка на індексацію 01.03.2024 р. На запит позивача, листом від 27.05.2025 р. №4272-4242/Н-02/8-1100/25 відповідач із посиланням на приписи ч.3 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» повідомив, що розмір її пенсії до виплати обмежений максимальним розміром з часу призначення та станом на теперішній час становить 23610,00 грн (а.с.12). Вважаючи протиправними дії відповідача щодо обмеження розміру виплати нарахованої суми пенсії, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що перевищення розміру пенсії позивача виникло внаслідок її перерахунку у період дії частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами для осіб, які втратили працездатність. Суд зазначив, що положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV неконституційними не визнавалися, є чинними та підлягають застосуванню. Крім того, вони відповідають критерію «якості закону», є чіткими, однозначними та переслідують легітимну мету. Переглядаючи судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із положеннями частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Згідно із статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом. Частина третя статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Як свідчать встановлені обставини справи, позивач з 15.12.2021 перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Виплата пенсії здійснюється з урахуванням індексації згідно з постановами Кабінету Міністрів України, однак із застосуванням обмеження її максимального розміру (десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність), передбаченого Законом № 3668-VI, який набрав чинності 01.10.2011. Відповідно до положень статті 2 цього Закону максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Згідно з абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом. Наведені в пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом №3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов`язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що норми пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону №3668-VI є лише частиною вказаного нормативно-правового акта, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону №3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим, з часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону №3668-VI). Законом № 3668-VI внесено зміни, зокрема, до Закону № 1058-IV, якими частину третю статті 27 викладено в новій редакції, відповідно до якої максимальний розмір пенсії (з урахуванням усіх надбавок, підвищень, індексації та інших доплат, передбачених законодавством) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Зазначені положення Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV неконституційними не визнавалися, є чинними та з 01.10.2011 підлягають обов`язковому застосуванню. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що на осіб, яким пенсія призначена (перерахована) відповідно до нормативно-правових актів, визначених статтею 2 Закону № 3668-VI, зокрема Закону № 1058-IV, і розмір якої перевищує встановлений цим Законом максимум, поширюються приписи законодавства, чинні на час такого призначення (перерахунку). Такий підхід узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 05.09.2023 у справі № 120/1602/23, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23, від 28.02.2024 у справі № 240/20830/21 та від 24.04.2024 у справі № 580/365/20, які обґрунтовано враховані судом першої інстанції під час розгляду даної справи. Як правильно встановлено судом першої інстанції, внаслідок перерахунку пенсії її розмір перевищив граничний (а.с. 8). З урахуванням наведених норм законодавства, правових висновків Верховного Суду та встановлених обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність застосування пенсійним органом обмеження максимального розміру пенсії позивача, оскільки перевищення її розміру виникло внаслідок перерахунку у період дії частини першої статті 2 Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV, які встановлюють граничний розмір пенсії - десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність. З огляду на те, що на момент виникнення спірних правовідносин відповідні норми були чинними, неконституційними не визнавалися та підлягали обов`язковому застосуванню, суд першої інстанції дійшов правильного та законного висновку про правомірність обмеження розміру пенсії позивача. Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України № 7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022 та № 2-р(ІІ)/2024 від 20.03.2024 колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки зазначені рішення ухвалені у правовідносинах, що регулюються іншими спеціальними законами та стосуються окремих категорій осіб, на яких поширюється особливий правовий режим пенсійного забезпечення. Вказані рішення не містять висновків щодо неконституційності положень статті 2 Закону № 3668-VI та частини третьої статті 27 Закону № 1058-IV, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, а відтак не впливають на правильність висновків суду першої інстанції. Також колегія суддів відхиляє доводи позивача про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу та Протоколу № 12 до Конвенції. Обмеження максимального розміру пенсії встановлено законом, має загальний характер, застосовується до всіх осіб, які перебувають у рівних правовідносинах, та переслідує легітимну мету - забезпечення балансу інтересів особи і суспільства, зокрема у сфері функціонування солідарної системи пенсійного страхування. Таке обмеження не є дискримінаційним у розумінні статті 14 Конвенції та Протоколу № 12, оскільки не ґрунтується на ознаках, що потребують особливого захисту, і застосовується однаково до всіх суб`єктів відповідної категорії. Щодо посилань на статтю 1 Першого протоколу до Конвенції, колегія суддів зазначає, що право на пенсію як складова права власності не є абсолютним і може підлягати законним обмеженням. Встановлення граничного розміру пенсії передбачене законом, є передбачуваним та пропорційним, а тому не становить втручання, яке порушує сутність цього права. Таким чином, наведені позивачем положення Конституції України та міжнародних актів не спростовують висновків суду першої інстанції та не свідчать про протиправність застосування відповідачем обмеження максимального розміру пенсії. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції Верховного Суду, а тому, враховуючи норми ч. 5 ст. 242 КАС України, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржене судове рішення скасуванню. Розподіл судових витрат не здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України. Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року в адміністративній справі №340/4002/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя Н.П. Баранник суддя А.А. Щербак