Постанова 4813 № 503/699/24

Номер провадження: 22-ц/813/2182/26 Справа № 503/699/24 Головуючий у першій інстанції Калашнікова Т.О. Доповідач Назарова М. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Назарової М.В., суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В., за участю секретаря Соболєвої Р.М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року, постановлену Кодимським районним судом Одеської області, у складі: судді Калашнікової Т.О. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , про поділ майна набутого подружжям за час шлюбу, в с т а н о в и в: Предметом апеляційного перегляду є ухвала Кодимського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року в частині призначення у справі № 503/699/24 судової товарознавчої експертизи, на вирішення якої постановлено наступне питання: яка ринкова вартість об`єкту нерухомості - комплексу відпочинку «ОАЗИС», загальною площею 215,8 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , з урахуванням того, що комплекс використовується для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку? Проведення судової товарознавчої експертизи доручено експертам (експерту) Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, електронна адреса odndise@gmail.com). Оплату за проведення експертизи покладено на позивача ОСОБА_1 . Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків згідно ст. 384, 385 КК України. Призначений судом експерт не має права спілкуватися з учасниками судового процесу поза межами судового засідання, крім випадків вчинення інших дій, безпосередньо пов`язаних із проведенням експертизи. В розпорядження експертів надано матеріали судової справи №503/699/24 (№ провадження 2/503/132/25). Попереджено учасників справи про наслідки ухилення від участі в експертизі, передбачені ст.109 ЦПК України, зокрема, у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні. Провадження по цивільній справі зупинено на час проведення експертизи (в.м. а.с. 36-37зв.). В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 24.10.2025 в частині призначення судової товарознавчої експертизи комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання про призначення товарознавчої експертизи відмовити. Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої помилково зазначив в ухвалі, що відповідач та третя особа ОСОБА_3 «не заперечували проти призначення експертизи», так як це твердження не відповідає дійсності, оскільки відповідач у письмових поясненнях категорично заперечував проти цієї експертизи, бо не має наміру виплачувати компенсацію за цей об`єкт і вважає його особистою власністю. Крім того, зазначає, що проведення оцінки вартості стає необхідним лише після того, як суд відхилить доводи відповідача і встановить майно, що є спільним. На цій стадії, як вважає скаржник, коли існує спір про правовий режим майна, призначення експертизи є передчасним і порушує принципи процесуальної економії та розумності. Також вважає, що примусове фінансування судової експертизи щодо майна, правовий режим якого оспорюється, покладає на відповідача надмірний індивідуальний тягар щодо витрат, що є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наголошує, що заперечує проведення експертизи, так як сплачувати приблизно 30000 грн за експертизу - це великі витрати, яких у скаржника немає (в.м. а.с. 42-68). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України). У судове засідання, призначене на 28.04.2026 о 12:30 год, учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 та ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки особисто отримала судову повістку-повідомлення на 28.04.2026, про що свідчить підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (в.м. а.с. 85), а також її повноважний представник ОСОБА_4 отримав судову повістку-повідомлення на 28.04.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 09.03.2026 о 06:20:28, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (в.м. а.с. 83), відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 - у відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як особисто отримали судові повістки-повідомлення на 28.04.2026, про що свідчать підписи на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення (в.м. а.с. 84, 86), не з`явилися. Крім того, 27.04.2026 від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та її представника, в якій, зокрема, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. З матеріалів справи вбачається, що у березні 2024 року позивач ОСОБА_1 в особі свого представника Судакова Валерія Валерійовича звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , в якому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на положення ст. 60-71 СК України та ст. 203, 215, 216, 364 ЦК України просила:

1. Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності 1/2 частини житлового будинку загальною площею 62,3 кв.м, який розташований в АДРЕСА_2 . Номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав 9747895.

2. Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності земельну ділянку загальною площею 0,029 га, кадастровий номер 5122510100:02:003:0351, яка розташована в АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 628118751225.

3. Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності житловий будинок загальною площею 94,6 кв.м та земельну (присадибну) ділянку загальною площею 0,0352 га кадастровий номер 5122510100:02:003:0343, які розташовані в АДРЕСА_3 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на будинок - 192341151225, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на земельну ділянку - 16056351225.

4. Визнати у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 на праві особистої приватної власності земельну ділянку загальною площею 0,009 га кадастровий номер 5122510100:02:003:0401, яка розташована в АДРЕСА_2 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 11023008551225.

5. Здійснити поділ комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 215,8 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 2051508651225 шляхом припинення права спільної сумісної власності та стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » загальною площею 215,8 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав 2051508651225 у розмірі 1720000 грн.

6. Здійснити поділ автомобіля ВМW-Х5, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 шляхом припинення права спільної сумісної власності та стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації її частки у праві спільної сумісної власності на автомобіль ВМW-Х5, 2008 року випуску, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 , д/н НОМЕР_2 у розмірі 235000 грн.

7. Всього стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1955000 грн (в.м. а.с. 1-5). В ході розгляду справи судом першої інстанції представник позивачки - адвокат Судаков В.В. подав до суду через підсистему «Електронний суд» клопотання про призначення у даній справі товарознавчої експертизи об`єкту нерухомості щодо оцінки комплексу відпочинку «ОАЗИС», загальною площею 215,8 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , з урахуванням того, що комплекс використовується для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Заявник просив на розгляд експертів поставити питання: Яка ринкова вартість об`єкту нерухомості - комплексу відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 215,8 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 , з урахуванням того, що комплекс використовується для підприємницької діяльності з метою отримання прибутку? Задовольняючи клопотання, суд першої інстанції виходив з того, що питання вартості цього об`єкта нерухомого майна, що є предметом спору, входить до предмету доказування. З огляду на вищевикладене, суд вважав клопотання обґрунтованим, питання, яке ставиться у клопотанні, відповідає предмету спору по даній справі, для вирішення спірних правовідносин та їх доведення необхідні спеціальні знання, тому суд вважав доцільним клопотання задовольнити, і призначити у даній цивільній справі судову товарознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (65026, м. Одеса, вул. Рішельєвська, 8, електронна адреса odndise@gmail.com). При цьому суд зазначив, що правовий режим спірного майна буде визначений судом вже під час ухвалення остаточного рішення по суті спору (в.м. а.с. 36-37). Переглядаючи оскаржувану ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша, друга статті 77 ЦПК України). Частиною першою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторін на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Отже, процесуальний обов`язок суду - належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні. Зазначеного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 20 травня 2020 року у справі у справі №573/1677/18. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ставиться питання про поділ спільного із відповідачем майна подружжя, до якого включено і комплекс відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 215,8 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1 . Оскільки питання оцінки вартості спірного нерухомого майна передбачає наявність спеціальних знань у галузі товарознавства, а дійсна вартість такого є предметом доказування у справі, судом клопотання в наведеній частині задоволено та призначено вказану експертизу, як йшлося вище. Відповідно до статті 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду. Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (стаття 7-1 ЗУ «Про судову експертизу»). За положеннями частин другої та третьої ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. З частин 3-5 статті 103 ЦПК України вбачається, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. Суд з урахуванням обставин справи має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза). Питання, з яких має бути проведена експертиза, що призначається судом, визначаються судом. Учасники справи мають право запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на їхню думку, потребує висновку експерта. У разі відхилення або зміни питань, запропонованих учасниками справи, суд зобов`язаний мотивувати таке відхилення або зміну. Статтею 104 ЦПК України встановлені вимоги до змісту ухвали про призначення експертизи, згідно яких в ухвалі суд зазначає підстави проведення експертизи, питання, з яких експерт має надати суду висновок, особу (осіб), якій доручено проведення експертизи, перелік матеріалів, що надаються для дослідження, та інші дані, які мають значення для проведення експертизи. Орієнтовний перелік питань, що можуть бути поставлені при проведенні відповідного виду експертизи, наведено в Науково-методичних рекомендаціях з питань підготовки і призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень», зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 3 листопада 1998 року за №705/3145 (далі - Рекомендації). Поставлені судом питання відповідають наведеним вимогам закону та підзаконних нормативно-правових актів. Враховуючи наведені норми права, а також предмет та підстави позову, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про призначення по справі товарознавчої експертизи, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказане майно є предметом спору, на обґрунтування чого надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, номер інформаційної довідки 353188784, дата та час формування: 06.11.2023 12:23:18, інформаційну довідку сформовано: ОСОБА_5 , Кодимська міська рада Подільського району Одеської області, підстава формування інформаційної довідки: Заява ОСОБА_1 , про те, що власником комплексу відпочинку «ОАЗИС», загальною площею 215,8 кв.м, який зазначений в технічному паспорті під літерою «А»; а - веранда, Б-склад, В-склад, Г-вбиральня, І-вимощення, адреса: АДРЕСА_1 , номер об`єкта в РПВН: 4119032, номер відомостей про речове право: 37695145, дата та час державної реєстрації: 10.08.2020 14:37:06, державний реєстратор: Петрик Вадим Дмитрович, Сербівська сільська рада Кодимського району Одеської області, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 53536358 від 10.08.2020 14:50:27, Петрик Вадим Дмитрович, Сербіська сільська рада Кодимського району Одеської області; документи, подані для державної реєстрації: мирова угода, затверджена ухвалою суду, серія та номер: справа № 503/2352/19, провадження № 2/503/204/20, виданий 16.04.2020, видавник: Кодимський районний суд Одеської області, є ОСОБА_2 (розмір частки 1/1), реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , паспорт громадянина України, серія та номер: НОМЕР_4 , виданий 20.02.2002, видавник: Кодимський РВ УМВС України в Одеській області, країна громадянства: Україна (а.с. 26), при цьому сторони перебували у шлюбі з 15.09.2012 року до 18.03.2024 (дата ухвалення судового рішення про розірвання шлюбу). Відповідаючи на довід апеляційної скарги про примусове фінансування судової експертизи щодо майна, правовий режим якого оспорюється відповідачем, покладає на відповідача надмірний індивідуальний тягар щодо витрат, що є невиправданим втручанням у право мирного володіння майном, гарантоване ст. 1 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що сімейне законодавство України встановлює презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за період шлюбу (стаття 60 СК України), а крім того, таке є передчасним до встановлення режиму спільного сумісного майна щодо бази відпочинку, колегія суддів зазначає наступне. Презумпція (лат. praesumptio - припущення) - це закріплене в законі припущення про існування певного факту, реальність якого вважається істинною і не потребує доказів. Застосування судом юридичної презумпції відбувається шляхом встановлення у процесі доказування юридичного факту, тобто підстави дії презумпції. Якщо зазначений факт встановлено, то у разі неспростовної презумпції це автоматично означає застосування судом правових наслідків дії презюмованого факту. Для підтвердження презумпції спільності майна подружжя необхідно підтвердити факт перебування жінки та чоловіка у шлюбі протягом певного часу, а також встановити час придбання спірного майна. Зазначене свідчить, що той з подружжя, який вважає майно спільною власністю подружжя, має доводити тільки факт перебування жінки та чоловіка у шлюбі та факт придбання такого майна саме під час цього періоду. Водночас особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто (пункт 3 частини 1 статті 57 СК України). Отже, набуття майна у період шлюбу не є імперативним визнанням того, що майно є спільним, адже необхідно врахувати не тільки те, що майно придбано у період шлюбу, але й ту обставину, за чиї кошти це майно придбано і чи ці кошти були набуті спільно, спільною працею та зусиллями обома членами подружжя. Хоча ця презумпція спрощує деякі аспекти розподілу майна під час розлучення, вона також може створити труднощі для того з подружжя, хто бажає довести, що певне майно є його особистою приватною власністю. Презумпція спільності права власності подружжя на майно може бути спростована. І один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, зокрема, в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц (провадження №14-325цс18). Оскільки висновок суду про те, чи є спільне майно спільним сумісним майном подружжя може бути зроблений лише під час ухвалення рішення, то помилковим є довід скарги про безпідставність призначення товарознавчої експертизи щодо такого спірного майна на стадії розгляду справи. Як не заслуговує на увагу і твердження заявника про вимушеність його нести великі розходи на проведення експертизи щодо оцінки спірного майна, оскільки обрання позиції по справі, визнання/невизнання позову належить виключно відповідачу, від чого та від обґрунтованості позовних вимог за результатами розгляду справи судом ухвалюється рішення про розподіл судових витрат. Розуміння та передбачуваність власної процесуальної поведінки лежить на кожній із сторін і вона на власний розсуд розпоряджається своїми правами. Оскільки оцінка спірного майна входить до предмету доказування, то заперечуючи проти призначення товарознавчої експертизи, відповідач не надав інших належних та допустимих доказів у розумінні вимог ст.77, 78 ЦПК України оцінки такого. З урахуванням викладеного, а також з огляду на те, що для встановлення обставин справи необхідні спеціальні знання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про призначення у справі судової товарознавчої експертизи. Отже, доводи апеляційної скарги щодо помилкового призначення експертизи та безпідставності її призначення апеляційним судом відхиляються з огляду на те, що судова експертиза у даній справі не проводилась, доказів оцінки спірного майна немає, а тому судом першої інстанції обґрунтовано вирішено питання про її призначення. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, не ґрунтуються на законі та не можуть бути підставою для скасування ухвали суду. Отже, судове рішення відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Кодимського районного суду Одеської області від 24 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Дата складення повного тексту постанови - 28 квітня 2026 року Головуючий М.В. Назарова Судді: В.А. Коновалова В.В. Кострицький