Постанова 4803 № 195/1410/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3263/26 Справа № 195/1410/25 Суддя у 1-й інстанції - Кондус Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Гапонова А.В., секретар: Кругман А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» на заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» в інтересах якого діє представник Попов Євген Васильович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Кондус Л.А.), В С Т А Н О В И В: У серпні 2025 року ТОВ «Алекскредит» звернувся Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 4313134, в розмірі 32 765 грн., яка складається із заборгованості по тілу кредиту 5 000 грн., по процентам за користування кредитом у розмірі 27 765 грн., а також суму сплаченого судового збору 2 422,40 грн.. Заочним рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року позовні вимоги ТОВ «Алекскредит» задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на їх користь суму заборгованості за кредитним договором №4313134 від 20 грудня 2020 року у сумі 10 855, 40 грн., яка складається із: 5 000 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 5 855,40 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, а також стягнуто суму сплаченого судового збору у розмірі 799,39 грн. Із вказаним рішенням суду у відмовленій частині не погодився представник «Алекскредит» та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також судом не повно з`ясовано усі обставини що мають значення для справи. Вважає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог, які стосуються відсотків, оскільки вони нараховувались у відповідності до погоджених сторонами умов договору та в межах строку кредитування. А тому погоджені сторонами умови кредитного договору обов`язкові до виконання. Крім того, п 1.7.3 договору вказана тільки орієнтовна вартість кредиту, а не його кінцева ціна. При цьому відповідач як споживач кредитних послуг не відмовився він укладення кредитного договору та вважав його умови для себе прийнятними та зрозумілими. Також звертає увагу, що відповідачем не спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості. Враховуючи наведене просив заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року скасувати частково та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги по сплаті відсотків у повному обсязі стягнувши із відповідача 27 765 грн. Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України не є перешкодою для перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить 32 765 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3 328 х 30 =99 840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.4 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 3 та 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено, що 20.12.2020 року між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання кредиту №4313134, в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с.10-12). Згідно з пропозицією укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №4313134 від 12 грудня 2020 року ТОВ «Алекскредит» пропонує укласти кредитний договір на умовах, встановлених товариством. Кредитний договір складається з наступних електронних документів, які містять всі його істотні умови: дана пропозиція про укладення договору (оферта), розміщений на сайті кредитора паспорт споживчого кредиту, сформований на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором; відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформовані на сайті кредитора, та підписані позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (коду), отриманого позичальником в особистому кабінеті, вказаному при його ідентифікації на сайті. Відповідач підтвердив, що ознайомлений і приймає умови кредитного договору (оферти), а також підтверджує, що згоден з умовами оферти, підписуючи згоду одноразовим ідентифікатором. У вказаній пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) зазначено, що невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua. Відповідно до умов договору (п. 1.1) невід`ємною частиною цього Договору є Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua. За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі без додаткового забезпечення у розмірі та на умовах, визначених цим договором, у тимчасове, строкове, платне користування, позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом й інші платежі у відповідності до умов договору в національній грошовій одиниці України - гривні. Відповідно до пунктів 1.3, 1.4, 3.1 Договору, позивач 20 грудня 2020 року перерахував на картковий рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. на строк до 28.06.2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом. Сторони підтверджують, що даний електронний договір (договір укладений у вигляді електронного документа), всі додатки до нього, Додаткові угоди мають таку саму юридичну силу для сторін, як документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто є вчиненими виключно у письмовій формі та в порядку встановленому Законом України «Про електронну комерцію» (п.7.9). Сторони погодилися, що договір укладається виключно у письмовій формі у вигляді електронного документа на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua згідно зі ст. 207, 639 Цивільного кодексу України та із застосуванням норм Закону України про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг». Підписання позичальником цього договору відбувається шляхом акцептування ним оферти (пропозиції укласти договір (оферта) щодо надання кредиту), яка відповідно до п. 2.30 Правил містить усі істотні умови договору, зразок факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, а також погодження (заяву, згоду) позичальника щодо включення до цього договору інформації щодо кредитного посередника, прізвища, ім`я, по батькові позичальника, типу кредиту, мети (ціль) отримання кредиту, порядку та умови надання кредиту, основної суми кредиту, кінцевої дати виконання договору. Акцептування оферти здійснюється шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором . Підписання кредитодавцем договору відбувається шляхом використання факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання (п.7.10). Відповідно до паспорта споживчого кредиту, який було підписано сторонами 20 грудня 2020 року та підпис на якому вчинено ОСОБА_1 із застосовуванням одноразового ідентифікатора, клієнту запропоновані умови: тип кредиту кредит; сума кредиту 5 000 грн.; строк кредитування 190 днів ( по 28.06.2021); спосіб та строк надання кредиту перерахування суми кредиту на картковий рахунок позичальника; з процентною ставкою за умовами кредитування до 30.12.2020 року 1.70% річних. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 1095,00%, орієнтовна загальна вартість кредиту 5855 грн..(п 1.7.3 Договору а.с.10). Перерахування кредитних коштів на рахунок, вказаний відповідачем при оформленні кредиту, підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс», згідно з якою сума в розмірі 5 000 грн. була зарахована 20.12.2020 року на карту Mastercard № НОМЕР_1 від ТОВ «Алекскредит» (а.с.15). З наданого ТОВ «Алекскредит» детального (щоденного) розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №4313134 від 20 грудня 2020 року станом на 30.06.2025 року, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 32765 грн. 00 коп., яка складається із: 5000 грн.- заборгованість за сумою кредиту; 27765 грн. 00 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом, яка утворилася станом на 28.06.2021 року дата закінчення строку дії договору (а.с.17-18). У наданому суду примірнику кредитного договору наявне факсимільне відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки кредитодавця; у реквізитах споживача ОСОБА_1 зазначено, що договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS4313134, місце проживання позичальника: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції виходив із того, що сторони уклали кредитний договір, умови якого відповідач належним чином не виконував в результаті чого утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора. Однак, погоджений сторонами розмір вартості процентів за користування кредитом складає 5 855,40 грн.. Апеляційний суд частково погоджується з даним висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на наступне. Звертаючись до суду із апеляційною скаргою позивач фактично не погоджується із рішенням суду пе ршої інстанції у відмовленій частині позовних вимог, які стосуються відсотків. Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як вбачається з матеріалів справи сторони погодили у п 1.7 порядок нарахування процентів: 1.7.1. У випадку використання Кредиту (п. 2.20 Правил) менше ніж п`ять календарних днів, включаючи Дострокове виконання Зобов`язань (п. 2.12 Правил), Позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,65 відсотків від визначеної в п. 1.3 цього Договору суми кредиту. 1.7.2. У випадку використання Позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3 Договору) та сплати Процентів за користування кредитом протягом 10 календарних днів з 20.12.2020 року по 30.12.2020 року (включно) (Базовий період п. 2.4 Правил) процентна ставка за один день користування кредитом складає 1,53 відсотків (Акційна ставка (п. 2.1 Правил) або Ставка за програмою лояльності (п. 2.34 Правил). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 5 765 грн, в тому числі Основна сума кредиту 5 000 грн, Проценти за користування кредитом 765 грн. 1.7.3. При використанні Позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають: - в Базовий період з 20.12.2020 року по 30.12.2020 року (включно) 1,7 відсотків за один день користування Кредитом (Базова процентна ставка п. 2.3 Правил), загальна сума платежу 5 849 грн, Основна сума кредиту 4 999 грн., Проценти за користування кредитом 850 грн, Орієнтовна реальна річна процентна ставка 620,50 %, Абсолютне значення подорожчання кредиту 850 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту 5 845 грн; - в Спеціальний період (п. 2.40 Правил) з 31.12.2020 року по 28.06.2021 року (включно) 3 відсотки за один день користування Кредитом (спеціальна процентна ставка п. 2.34 Правил), Загальна сума платежу 6,40 грн., Основна сума кредиту 1 грн., Проценти за користування кредитом 5,40 грн. Орієнтовна реальна процентна ставка 1 095%, абсолютне значення подорожчання кредиту 5,40 грн., Орієнтовна загальна вартість кредиту 6.40 грн.. - всього за кредитним договором з 20.12.2020 року по 28.06.2021 року (включно) загальна сума платежу 5 855,40 грн., основна сума кредиту 5 000 грн, проценти за користування кредитом 855,40 грн., Орієнтовна реальна річна процентна ставка968,12%. Абсолютне значення подорожання кредиту 855,40 грн. Орієнтовна загальна вартість кредиту 5 885,40 грн. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що заборгованість за кредитним договором № 4313134 від 20.12.2020 року складає 32 765 грн, з яких 5 000 грн. тіло кредиту, 27 765 грн. на раховані за період з 20.12.2020 року по 28.06.2021 року відсотки. Таким чином відсотки нараховувались позивачем в межах строку дії договору та за відсотковими ставками погодженими у п.1.7, а саме у розмірі 1,53% у період з 20.12.2020 року по 30.12.2020 року та у розмірі 3% у період з 31.12.2020 року по 28.06.2021 року. На вказане суд першої інстанції не звернув увагу та прийшов до помилкового висновку про погодження сторонами відсотків у розмірі 5 855,40 грн. Однак як було зазначено вище сторонами погоджено розмір процентів та порядок їх нарахування та відповідно до розрахунку заборгованості він складає 27 765 грн. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана сума відсотків з огляду на сам розмір заборгованості за кредитом 5 000 грн. є завищеною, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту. Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року №39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах. У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року №543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди. Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору. Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року №39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями. Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року №15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг). Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.13 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п. 6 ст. 3, ч. 3 ст. 509 та ч. 1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення. У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами. Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року по справі №132/1006/19 провадження №61-1602св20. Також відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Відповідно до п.8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання. Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованості за нарахованими процентами у розмірі 27 765 грн. не є співрозмірною сумі заборгованості по тілу кредиту у розмірі 5 000 грн. за договором від 20.12.2020 року, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Суд апеляційної інстанції наголошує, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Алекскредит», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому укладення ОСОБА_1 кредитного договору №4313134 перетворюється на непомірний тягар для відповідача, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції вважає доцільним зменшення розміру процентів до 5 855,40 грн. саме з цих підстав, а не підстав зазначених судом першої інстанції. Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»). Враховуючи зазначене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково , а судове рішення в оскаржуваній частині яка стосується відсотків змінити виклавши в редакції цієї постанови. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, однак сума кредитної заборгованості стягнутої з відповідача залишилась незмінною, то підстав для перерозподілу судових витрат у розумінні ст. 141 ЦПК України не має. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 32 765 грн., що менше двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» задовольнити частково. Заочне рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2025 року змінити, виклавши мотивувальну частину щодо відсотків у редакції цієї постанови. В іншій частині залишити заочне рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи О.В Агєєв А.В. Гапонов