Ухвала КЦС ВС № 2-917/11

УХВАЛА 29 квітня 2026 року м. Київ справа № 2-917/11 провадження № 61-4782ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та на ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року, від 12 лютого 2026 року та від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, ВСТАНОВИВ: Богуславський районний суд Київської області рішенням від 17 листопада 2011 року позов ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно задовольнив. Встановив факт, що житловий будинок АДРЕСА_1 належав за життя ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнав за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на спадкове майно: житловий будинок, площею 63,40 кв. м, інвентаризаційною вартістю 29 099,00 грн, погріб з шийкою, інвентаризаційною вартістю 3 594,00 грн, веранду, інвентаризаційною вартістю 3 589,00 грн, сарай з літньою кухнею, інвентаризаційною вартістю 12 779,00 грн, сарай, інвентаризаційною вартістю 8 710,00 грн, ганок, інвентаризаційною вартістю 978,00 грн, колодязь питний, інвентаризаційною вартістю 4 463,00 грн, хвіртку, інвентаризаційною вартістю 663,00 грн, ворота, інвентаризаційною вартістю 1 647,00 грн та огорожу, інвентаризаційною вартістю 4 895,00 грн, що розташовані на АДРЕСА_1 . 18 квітня 2018 року та 12 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявами про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року. Богуславський районний суд Київської області ухвалою від 22 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року. Верховний Суд постановою від 04 березня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 22 листопада 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Богуславський районний суд Київської області ухвалами від 08 липня 2020 року заяви ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року та від 12 липня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року залишив без задоволення, відповідне судове рішення залишив в силі. Київський апеляційний суд постановою від 25 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Богуславського районного суду Київської області від 08 липня 2020 року скасував, справу за заявою ОСОБА_1 від 18 квітня 2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 07 червня 2022 року, з урахуванням ухвали Миронівського районного суду Київської області від 20 червня 2022 року про виправлення описки, відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та залишив судове рішення в силі. Київський апеляційний суд постановою від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково. Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 07 червня 2022 року скасував, направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Миронівський районний суд Київської області ухвалою від 21 березня 2023 року відмовив у прийнятті заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року. Київський апеляційний суд постановою від 03 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року залишив без задоволення. Ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року залишив без змін. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року. Верховний Суд ухвалою від 28 липня 2023 року відмовив у відкритті касаційного провадження. Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за повторною касаційною скаргою на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно. Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у цій справі. Верховний Суд ухвалою від 16 липня 2024 року залишив без розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими та виключними обставинами постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у цій справі. Верховний Суд ухвалою від 16 грудня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року та постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року. Верховний Суд ухвалою від 12 лютого 2026 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз`яснення ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року про відмову у відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року. Верховний Суд ухвалою від 23 березня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 в частині оскарження рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно повернув заявнику. Відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у цій справі. Відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року у цій справі. 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслав до Верховного суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та на ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року, від 12 лютого 2026 року та від 23 березня 2026 року, у якій просить поновити строк на оскарження зазначених судових рішень у цій справі та скасувати їх. Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Щодо касаційної скарги в частині оскарження постанови Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року Згідно із пунктом 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення. Отже, відповідно до зазначеної норми процесуального права, яка є імперативною, повторне касаційне оскарження судових рішень не допускається. Таке процесуальне обмеження, передбачене пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України щодо повторної подачі касаційної скарги після відмови у відкритті касаційного провадження на те саме судове рішення, є загальним для всіх суб`єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а відтак не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, Верховний Суд ухвалою від 05 вересня 2023 року відмовив ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за повторною касаційною скаргою на ухвалу Миронівського районного суду Київської області від 21 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богуславського районного суду Київської області від 17 листопада 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно. Верховний Суд ухвалою від 03 червня 2024 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року у цій справі. Отже, враховуючи наведене, а також те, що ОСОБА_1 вже звертався до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року і судом касаційної інстанції неодноразово постановлено ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у цій справі, а тому відсутні правові підстави для розгляду повторно поданої ОСОБА_1 касаційної скарги на вказані судові рішення. У зв`язку з цим у відкритті касаційного провадження слід відмовити з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 394 ЦПК України. Щодо касаційної скарги в частині оскарження ухвал Верховного Суду від 28 липня 2023 року, від 12 лютого 2026 року та від 23 березня 2026 року Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Відповідно до частини першої статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Відповідно до статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Отже, Верховний Суд не має повноважень щодо перегляду своїх судових рішень. Таким чином ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року, від 12 лютого 2026 року та від 23 березня 2026 року не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягають окремому розгляду інші клопотання заявника, викладені у прохальній частині касаційної скарги. Керуючись статтями 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2023 року та на ухвали Верховного Суду від 28 липня 2023 року, від 12 лютого 2026 року та від 23 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Медвинської сільської ради Богуславського району Київської області про визнання права власності на спадкове майно. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: І. В. Литвиненко А. І. Грушицький Є. В. Петров