Ухвала КЦС ВС № 381/2720/23
від 27.04.2026 · ЦивільнаУХВАЛА 27 квітня 2026 року м. Київ справа № 381/2720/23 провадження № 61-5318ск26 Верховний Суд у складі судді Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ігнатенка В. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Амельченко Вячеслав Павлович, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2025 року, додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зобов`язання знесення самочинного будівництва та відновлення до попереднього стану земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: 20 квітня 2026 рокупредставник ОСОБА_1 - адвокат Амельченко В. П. через підсистему «Електронний Суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2025 року, додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року та постанову Київськогоапеляційного суду від 11 березня 2026 року. У касаційній скарзі представник заявника просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями для розгляду справи визначено суддю-доповідача Ігнатенка В. М. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 389 цього Кодексу касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики. Підставою касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначає, зокрема пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, та вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статей 376 Цивільного кодексу України та 212 Земельного кодексу України в подібних правовідносинах. Представник заявника зазначає, що апеляційний суд послався на постанови Верховного Суду, в яких правовідносини не подібні до правовідносин у даній справі. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду, зокрема, належить вирішення питань щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, їх тлумачення під час розгляду справ. Касаційний суд має забезпечувати формування єдиної судової практики шляхом надання відповідного тлумачення (правозастосування) норм права. Про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики свідчить, зокрема, відсутність єдиного правового висновку Великої Палати Верховного Суду, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному, велика кількість справ щодо вирішення подібних правовідносин, які перебувають на розгляді судів. Зі змісту касаційної скарги вбачається, що представник заявника у касаційній скарзі не обґрунтовує необхідність формування єдиної правозастосовчої практики. Тому, представнику заявника необхідно подати нову редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із належним обґрунтуванням пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, на який він посилається, як на підставу касаційного оскарження судового рішення. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу. Касаційну скаргу необхідно залишити без руху з наданням заявнику строку усунути вищевказані недоліки. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Амельченко Вячеслав Павлович, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 05 листопада 2025 року, додаткове рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 08 грудня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 11 березня 2026 року без руху, надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя: В. М. Ігнатенко