Постанова Одеський апеляційний суд № 946/9184/25

Номер провадження: 33/813/555/26 Номер справи місцевого суду: 946/9184/25 Головуючий у першій інстанції Караман К. В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі судді Сєвєрової Є.С., за участю секретаря Малюти Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, встановив: Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії 10.11.2025 о 10 год. 45 хв. в м. Ізмаїлі, по вул. М. Грушевського, кут вул.Шевченка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , у порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого скоїв зіткнення з мотоциклом «ИЖЮпітер5», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2025 визнано винним ОСОБА_1 , у вчинені правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 6 (шість) місяців. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605,60 грн. Не погодившись з наведеною постановою суду, 05.02.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Деревинський І.Ю. подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2025, скасувати вказану постанову та провадження у справі закрити. Обґрунтовуючи поважність причини пропуску строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 посилається на те, що належним чином про розгляд справи не був повідомлений. На момент розгляду справи перебував за межами України, що унеможливлювало його фізичну участь у розгляді справи та своєчасне отримання інформації про хід судового провадження. Про існування постанови суду першої інстанції ОСОБА_1 дізнався лише після фактичного ознайомлення з її змістом 23.01.2026 через застосунок Дія. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що після зіткнення водій мотоцикла залишив місце ДТП, не виконавши обов`язків передбачених п. 2.10 ПДР. ОСОБА_1 не залишав місце події, викликав працівників поліції, надав пояснення та сприяв оформленню матеріалів ДТП. Працівниками поліції було складено схему місця ДТП та відібрано пояснення, однак особу другого учасника ДТП встановлено не було. Попри вказане, протокол було складено лише наступного дня та виключно відносно апелянта. При цьому у протоколі, поясненнях та рапорті відсутні будь-які дані щодо особи водія мотоцикла, який безпосередньо брав участь у ДТП та залишив місце її вчинення. Другого учасника ДТП не було встановлено та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП, що викликає обґрунтовані сумніви в об`єктивності та неупередженості осіб, які складали та розглядали в подальшому матеріали. За відсутності встановленої особи другого учасника ДТП неможливо об`єктивно та всебічно встановити механізм ДТП, а також визначити ступінь вини кожного з учасників. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які б в сукупності підтверджували винуватість ОСОБА_1 , з урахуванням того, що другий учасник ДТП не встановлений та скрився з місця. Фактичне притягнення до адміністративної відповідальності лише одного учасника ДТП за умови, що інший учасник зник з місця події, не був ідентифікований, не отримав жодної правової оцінки своїм діям є таким, що суперечить принципам законності та об`єктивності адміністративного провадження. В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Деревинський І.Ю. підтримав доводи клопотання про поновлення строку та апеляційної скарги, просив їх задовольнити в повному обсязі. Інший учасник ДТП ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився. Статтею 294 КУпАП передбачено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 та ч.1 ст. 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Пропущений особою строк на апеляційне оскарження поновляється судом лише за наявності належним чином мотивованого клопотання, у якому повинні бути викладені обставини, що слугували поважними причинами пропуску такого строку, а також обґрунтування того, в чому саме полягає поважність причин пропуску цього строку та яким саме чином такі обставини могли завадити особі оскаржити постанову суду в передбачений законом строк. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що судом першої інстанції не було належним чином повідомлено апелянта про розгляд вказаної справи, та не надіслано копію оскаржуваної постанови. Про існування вказаної постанови дізнався лише після фактичного ознайомлення з її змістом 23.01.2026 через застосунок Дія. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області ухвалена 03.12.2025 за відсутністю ОСОБА_1 . Відомостей про те, що ОСОБА_1 отримав копію оскаржуваної постанови матеріали справи не містять. З заявою про ознайомлення з матеріалами справи ОСОБА_1 звернувся до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області саме 23.01.2026, та в цей же день ознайомився з вказаними матеріалами (а.с. 15). Вперше з апеляційною скаргою ОСОБА_1 звернувся до суду саме 28.01.2026, проте постановою Одеського апеляційного суду від 03.02.2026 вказану апеляційну скаргу було повернуто апелянту. За таких обставин, враховуючи, що вперше апеляційна скарга була подана саме 28.01.2026, клопотанняОСОБА_1 про поновлення строку підлягає задоволенню. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного. Відповідно до вимог статті 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Відповідно до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. З положень статті 280 КУпАП вбачається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Постанова суду має відповідати вимогам, передбаченими статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Судом встановлено, що 10.11.2025 о 10 год. 45 хв. в м. Ізмаїлі, по вул. М. Грушевського, кут вул.Шевченка, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , в порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого скоїв зіткнення з мотоциклом «ИЖЮпітер5», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Такі висновки суду підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів: - протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №117129 від 11.11.2025, складеним уповноваженою на те особою за ст.124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 (а/с 2), згідно якого ОСОБА_1 10.11.2025 о 10 год. 45 хв. в м. Ізмаїлі, по вул. М. Грушевського, кут вул.Шевченка, керуючи транспортним засобом «Toyota Land Cruiser Prado 150», державний номерний знак НОМЕР_1 , у порушення п. 16.11 Правил дорожнього руху, рухаючись по другорядній дорозі, не виконав вимоги дорожнього знаку «Дати дорогу», внаслідок чого скоїв зіткнення з мотоциклом «ИЖЮпітер5», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався по головній дорозі. Внаслідок ДТП обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження; - схемою місця ДТП, яка сталася 10.11.2025 (а/с. 3); - письмовими поясненнями ОСОБА_1 щодо обставин події (а/с 4). Наявні в матеріалах справи докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі. Для перевірки доводів апеляційної скарги апеляційним судом з`ясовані обставини щодо іншого учасника дорожньо транспортної пригоди, особу якого встановлено та притягнуто до участі у справі. Інший учасник пригоди ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, проте це не спростовує встановленого судом. З постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.12.2025 видно, що ОСОБА_2 притягнутий до відповідальності за ст.122-4 КУпАП, оскільки залишив місце ДТП, яке мало місце 10.11.2025 під час руху на перехресті вул.Шевченка та вул.М.Грушевського, коли інший транспортний засіб не надав йому переваги в русі. Викладене свідчить про те, що ОСОБА_2 не визнавався винним у вчиненні ДТП, а відповідальність настала лише за залишення місця події. У постанові суду відсутні встановлені обставини щодо його вини у ДТП, відтак доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 заперечував фактичні обставини руху ОСОБА_1 , посилаючись на те, що він поворот не здійснював, рухався по головній дорозі, але викладена ним версія подій не узгоджується з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , наданих ним під час складання протоколу, в яких він пояснював, що рухався по вул.М.Грушевського в бік вулиці Шевченка, здійснив поворот, переконавшись у його безпечності, що підтверджує факт проїзду перехрестя. Виходячи з того, що саме такі обставини зафіксовані в протоколі та схемі ДТП, та ОСОБА_1 здійснював маневр повороту з другорядної дороги, то він мав надати перевагу в русі транспортному засобі під керуванням ОСОБА_2 , саме такі встановлені обставини слід вважати достовірними. Факт отримання пошкоджень транспортним засобом ОСОБА_1 підтверджений схемою ДТП, яка підписана ОСОБА_1 без зауважень. Доводи про добросовісну поведінку ОСОБА_1 не звільняють від відповідальності з огляду на встановлені обставини його вини у вчиненні ДТП, при цьому доводи апеляційної скарги щодо виду стягнення відсутні, суд апеляційної скарги вправі розглянути справу лише в межах апеляційної скарги. Таким чином, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №117129 від 11.11.2025, який має доказову силу лише у сукупності з іншими доказами, схему місця ДТП, надані письмові пояснення ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, оскільки останній порушив вимоги п.16.11 ПДР України, а саме на перехресті нерівнозначних доріг ОСОБА_1 , як водій транспортного засобу, що рухався по другорядній дорозі, не дав дорогу мотоциклу «ИЖЮпітер5», державний номерний знак НОМЕР_3 , який вже рухався по головній дорозі. Стосовно доводів апеляційної скарги про несвоєчасність складання протоколу про адміністративне правопорушення, то час складання протоколу, всупереч вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП не свідчить про відсутність факту порушення, оскільки правове значення має його складання в межах строку притягнення особи до відповідальності. Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди ОСОБА_1 з оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, однак не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права або про недоведеність вини. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що саме порушення водієм ОСОБА_1 п.16.11 Правил дорожнього руху України знаходиться у прямому причинному зв`язку з наслідками, що сталися у вигляді пошкодження транспортних засобів. З урахуванням викладеного, у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, постанова суду підлягає залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 7, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Є.С. Сєвєрова