Постанова 4813 № 521/13370/25

Номер провадження: 22-ц/813/3004/26 Справа № 521/13370/25 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28.04.2026 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Комлевої О.С., суддів Сегеди С.М., Таварткіладзе О.М., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді Мурзенко М.В., у цивільній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, в с т а н о в и в: У серпні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі за текстом ГУ Пенсійний фонд України в Одеській області) звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що відповідач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, як отримувач пенсії за віком, 27.10.2022 року відповідач звернулась до позивача із заявою про перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 Закону № 1058-ІV, у зв`язку зі звільненням з роботи, в результаті проведеного перерахунку розмір пенсії за віком з 21.10.2022 року склав 2882,70 грн, однак, при цьому не взято до уваги, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 26.02.2007 року. Помилку виправлено при опрацюванні заяви відповідача від 05.06.2025 року, переплата пенсії складає 16264,76 грн за період з 21.10.2022 по 25.05.2025. З огляду на викладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 надмірно виплачені грошові кошти у розмірі 16264,76 грн. Рішенням Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.11.2025 року у задоволені позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована не врахуванням судом першої інстанції, що предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення надміру виплачених сум пенсійних витрат у сумі 16264,76 грн, які мали місце у зв`язку з безпідставною виплатою пенсії у більшому розмірі за відсутності відповідного права. При цьому, скаржником стверджується про помилковість висновків суду першої інстанції щодо не доведення позивачем факту добросовісності відповідача та безпідставно застосував до спірних правовідносин положення ст. 1215 ЦК України, оскільки до спірних правовідносин застосуванню підлягають положення ст. 1212 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що помилка щодо перерахунку пенсії пов`язана з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій, при цьому, з єдиного реєстру страхувальників, доданого позивачем до позовної заяви, вбачається наявність у останнього інформації про реєстрацію відповідача фізичною особою-підприємцем. Також відповідачем зауважується, що правильність виконання рахунків, за якими проведена виплата, та добросовісність набувача презюмуються, а тому зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню лише у разі наявності цих фактів. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог поданої апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на наступне. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є отримувачем пенсії за віком з липня 2009 року, що підтверджується копією протоколу про призначення пенсії № 40242 від 10.07.2009 року. Відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20.02.2007 року по 26.05.2025 року, що підтверджується витягами з реєстру страхувальників, доданими позивачем до позовної заяви (наявні в електронній справі), копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 21.10.2022 року відповідачка звернулась до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про перерахунок пенсії, 28.10.2022 року відповідачці здійснено перерахунок пенсії, у зв`язку із звільненням, визначено розмір пенсії з 21.10.2022 року по 30.11.2022 року в сумі 2882 грн 70 коп, з 01.12.2022 року по 05.05.2024 року в сумі 2889 грн 30 коп, з 06.05.2024 року довічно в сумі 3189 грн 30 коп, що підтверджується копією рішення про перерахунок пенсії № 951370167270 від 28.10.2022 року. Рішенням заступника начальника відділу з питань відрахувань управління з питань виплат ГУ Пенсійного фонду України в Одеській області від 16.06.2025 року № 2239 встановлено, що при проведенні перерахунку пенсії у зв`язку з уточненням даних по працевлаштуванню, утворилась сума переплати 16264 грн 76 коп, яка прийнята на облік в червні 2025 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що помилка щодо перерахунку пенсії відповідачкою є безпосередньо рахунковою, а не помилкою, пов`язаною з неналежним виконанням обов`язків службовими особами, відповідальними за обчислення та нарахування пенсії, а також здійснення контрольних функцій, суду не надано доказів, що відповідачка, разом з цим, набуваючи переплату, діяла недобросовісно. Так, подаючи заяву про перерахунок пенсії, відповідачкою не зазначено про те, що вона не є фізичною особою підприємцем, оскільки відповідна заява не містить відповідної графи для заповнення. З витягу з Єдиного реєстру страхувальників, доданого позивачем до позовної заяви (міститься в електронній справі), вбачається, що у позивача була наявна інформація про реєстрацію відповідачки фізичною особою-підприємцем. Пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року встановлено, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. Аналогічний висновок також міститься у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», у справі «Ґаші проти Хорватії» та у справі «Трґо проти Хорватії». Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 02 липня 2014 року (справа 6-91цс14) та від 22 січня 2014 року (справа 6-151цс13), які є обов`язковими для застосування судами всіх інстанцій. Таким чином, суд оцінивши надані позивачем докази, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки встановив, що недобросовісність з боку набувача пенсії відсутня, правильність нарахування і здійснення пенсійних виплат повинні контролюватися саме органом, що призначає пенсії, неправильне застосування позивачем правил нарахування та виплати відповідачці пенсії не може свідчити про зловживання з боку відповідачки. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та з огляду на доводи апеляційної скарги вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст.1215 ЦК України). Згідно ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку. Відповідно до п. 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, затвердженого постановою Правління Пенсійного Фонду України № 64 від 21 березня 2003 року, повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до ст. 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо. Суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку, стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії. Статтею 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено дві підстави для повернення пенсіонером сплачених йому пенсійних виплат: коли має місце зловживання з боку самого пенсіонера, який надав недостовірні дані, що впливають на призначення пенсії; або коли такі дані були наданні страхувальником. Зловживанням є умисні протиправні дії пенсіонера, спрямовані на безпідставне отримання пенсій, або отримання пенсії у більшому, ніж визначено законом, розмірі. Згідно з ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду. До правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають правова позиція Верховного Суду у справі № 6-91цс14 постанова від 02.07.2014 року). Відповідно, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Вказане тлумачення положень ст.ст. 1212, 1215 ЦК України наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 753/15556/15. Звертаючись до суду з позовними вимогами, ГУ Пенсійного фонду в Одеській область просить стягнути з відповідач надміру виплаченої пенсії у розмірі 162654,76 грн, з огляду на що, зважаючи на предмет позову, в даному випадку, слід враховувати вищенаведені положення ст. 1215 ЦК України, згідно з якими не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача (ст.1215 ЦК України). Тобто, з огляду на наведені положення ст. 1215 ЦК України та вищевикладену сталу судову практику в данці категорії справ, підставами для повернення заявлених позивачем виплат є встановлення наявності рахункової помилки з боку ГУ Пенсійного фонду в Одеській області та наявності недобросовісності в боку набувача даних виплат, в даному випадку відповідача ОСОБА_1 . Матеріалами справи в свою чергу встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримує пенсію за віком з липня 2009 року, що підтверджується копією протоколу про призначення пенсії № 40242 від 10.07.2009 року. На підставі поданої 21.10.2022 року відповідачем заяви про перерахунок пенсії на підставі ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку зі звільненням 20.10.2022 року згідно запису у трудовій книжці № 16 та 28.10.2022 року відповідачці здійснено перерахунок пенсії, визначено розмір пенсії з 21.10.2022 року по 30.11.2022 року в сумі 2882 грн 70 коп, з 01.12.2022 року по 05.05.2024 року в сумі 2889 грн 30 коп, з 06.05.2024 року довічно в сумі 3189 грн 30 коп, що підтверджується копією рішення про перерахунок пенсії № 951370167270 від 28.10.2022 року. Скаржником стверджується, що лише під час опрацювання заяви ОСОБА_1 від 05.06.2025 року щодо припинення підприємницької діяльності встановлено виправлено помилку щодо нарахування переплати пенсії в сумі 16264,76 грн за період з 21.10.2022 року по 20.05.2025 року. Натомість, слід зауважити, що згідно наявних матеріалів справи, у позивача була наявна інформація щодо реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця на момент звернення останньої із заявою до ГУ Пенсійного фонду в Одеській області про перерахунок пенсії у зв`язку із звільненням, що підтверджується долученим позивачем витягом з реєстру страхувальників станом на 27.10.2022 року та відповідними твердженнями позивача наведеними позовній заяві та безпосередньо в апеляційній скарзі, що в свою чергу свідчить про відсутність в даному випадку рахункової помилки зі сторони позивача. Доказів на підтвердження наявності такої позивачем до матеріалів справи не долучено. Слід зауважити, що згідно наявних матеріалів справи, відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець з 20.02.2007 року по 26.05.2025 року, та, починаючи з липня 2009 року отримує пенсію за віком. Натомість, позивачем лише в червні 2025 року встановлені відомості щодо реєстрації ОСОБА_1 як особи-підприємця та здійснено відповідних перерахунок зі звернення із вимогою до останньої про стягнення вказаних переплат. Окрім наведеного, скаржником в свою чергу будь-яких належних та достатніх доказів в розумінні положень ст. 76, 77 ЦПК України на підтвердження наявності факту недобросовісності з боку відповідача щодо набуття вказаних грошових коштів у вигляді переплати по пенсії в розмірі 16264,76 грн, не надано та до матеріалів справи не долучено. При цьому, з огляду на вищезазначені правові норми, саме на позивача в даному випадку покладається обов`язок щодо доведення факту наявності правових підстав для стягнення зазначених переплат у заявленому розмірі. Таким чином, враховуючи викладене в своїй сукупності, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що судом першої інстанції в повному обсязі встановлені всі фактичні обставини справи та зроблено правильний висновок щодо відсутності в даному випадку підстав для стягнення переплати по пенсії. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. З огляду на положення п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України ця справа є малозначною, а тому згідно п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення. Рішення Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст судового рішення складений 28 квітня 2026 року. Головуючий ________________________ О.С. Комлева Судді ________________________ С.М. Сегеда ________________________ О.М. Таварткіладзе