Постанова 4803 № 211/1476/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5173/26 Справа № 211/1476/18 Суддя у 1-й інстанції - Ніколенко Д. М. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О., секретар судового засідання Лідовська А.А., учасники справи: заявник (боржник) ОСОБА_1 , заінтересовані особи Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (стягувач), державний виконавець Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гутковська Юлія Степанівна, розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року, постановлену суддею Ніколенко Д.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області, дата складення повного судового рішення 13 лютого 2026 року, ВСТАНОВИВ 15 січня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Довгинцівського відділу Державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гутковської Ю.С. Просила скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №79927827 від 06.01.2026 року, винесену державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гутовською Ю.С. та повернути АТ КБ «Приватбанк» виконавчий лист №211/1476/18 від 24.03.2021 без виконання через закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання до 25.03.2024 року. Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року в задоволені скарги відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року та закрити виконавче провадження №79927827. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що державний виконавець відкрила виконавче провадження, за яким пропущений строк пред`явлення його до примусового виконання. У відзиві на апеляційну скаргу заінтересована особа АТ КБ «Приватбанк», посилаючись на законність та обгрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Посилається, що 14.10 2025 року АТ КБ «Приватбанк» отримав виконавчий лист у справі № 211/1476/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за договором №б/н від 12.07.2007 року в сумі 17 328,69 грн. та судового збору в сумі 485,10 грн. Рішення набуло законної сили 24.03.2021 року. Зазначає, що з урахуванням положень п. 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про виконавче провадження» строк пред`явлення виконавчого документа для примусового документа банком не пропущено. Тому жодних порушень з боку державного виконавця не було. Заслухавши суддю доповідача, заявника ОСОБА_1 , яка наполягала на задоволенні її апеляційної скарги з викладених у ній підстав, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених вимог за наявними у справі матеріалами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Оскаржуване судове рішення в повній мірі відповідачє вказаним вимогам закону. Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції прийнявши до уваги, що порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання, з огляду на те, що рішення суду виконується уповноваженим на те органом у порядку, встановленому як ЦПК України, так і іншими законами України, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження», дійшов висновку про обґрунтоване врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду першої інстанції та суддів виходить з наступного. Відповідно ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно ст. 1, 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців. Правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно-правові акти, прийняті на їх виконання. Згідно ч.1 ст.74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ч.1 ст.448 ЦПК України). Відповідно до статті 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. Отже, право на звернення зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за правилами цивільного судочинства пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого згідно з ЦПК України, та його примусовим виконанням відповідним органом, а також у випадку якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, КПК України не врегульовані. Судом встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 05.08.2019 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ухвалено рішення, яким позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково, у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено, стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором №б/н від 12.07.2007, що виникла станом на 11.02.2018, у сумі 17 328,69 грн., та судовий збір у сумі 485,10 грн. (справа № 211/1476/18) Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24.03.2021 року року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.08.2019 року залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду від 30.03.2023 року касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 закрито. 20.04.2023 року справа №211/1476/18 повернулася до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.08.2019 року набрало законної сили 24.03.2021 року. 14.10.2025 року стягувач АТ КБ «Приватбанк» отримав виконавчий лист, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання тривав до 25.03.2024 року включно. 01.12.2025 року виконавчий лист було пред`явлено до виконання до Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. 06.01.2026 року державним виконавцем Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Гутовською Ю.С. відкрито виконавче провадження № 79927827, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, також 06.01.2026 державним виконавцем були вчинені інші дії в порядку примусового виконання рішення суду (копія постанови про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження, копія постанови про арешт коштів боржника, копія постанови про стягнення виконавчого збору). Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно с. 1, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Відповідно п. 2 частини четвертої статті 4 вказаного Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання. Разим з тим, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні»введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року за №133/2022, затвердженим Законом від 15 березня 2022 року №7168, продовжено строк дії воєнного стану з 05 години 30 хв. 26 березня строком на 30 діб. Воєнний стан продовжує діяти і на теперішній час. Разом з цим, відповідно до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», доповненого Законом України від 15 березня 2022 року №2129-ІХ, який набрав чинності з 26 березня 2022 року, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Згідно з вимогами пункту 1 частини першої, частини п`ятоїстатті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного устатті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виходячи з фактичних обставин справи, встановлених судом першої інстанції, оскільки строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання було встановлено до 24.03.2024 року, а з 26 березня 2022 року встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України визначені ЗакономУкраїни «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, то суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що державний виконавець, відкриваючи виконавче провадження 06.01.2026 року, діяв в межах його повноважень і у відповідності до діючого законодавства, так як строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, а перервався. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця Довгинцівського відділу ДВС у місті кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. Особливості примусового виконання рішень у період воєнного стану визначено пунктом 10.2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого тимчасово на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, з поміж іншого, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Оскільки порядок та строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання регулюються саме Законом України «Про виконавче провадження», як спеціальним нормативно-правовим актом, у даному випадку підлягає застосуванню норма, якою на період воєнного стану на території України встановлено переривання строків, визначених вказаним Законом, до яких, зокрема, належать строки пред`явлення виконавчих документів до примусового виконання. Колегія суддів вважає обґрунтованим врахування державним виконавцем чинних законодавчих змін у порядку пред`явлення виконавчого документа до виконання, переривання та встановлення строків звернення виконавчого документа до виконання, тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про правомірність оскаржуваної постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. Отже, оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуальногозакону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи чи є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. З урахуванням викладеного вище колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена відповідно до норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення оскарженої ухвали суду без змін, а скарги без задоволення. Керуючись ст.ст. 367,368,374,375,381,382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 10 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: