Постанова Дніпровський апеляційний суд № 214/7588/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3118/26 Справа № 214/7588/23 Суддя у 1-й інстанції - Попов В. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Бондар Я.М., суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О. секретар судового засідання Лідовська А.А., сторони: позивач - Акціонерне товариство «Раффайзен Банк», відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Страх Вадим Олегович, на рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопоада 2025 року, яке ухвалено суддею Поповим В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 10 листопада 2025 року, ВСТАНОВИВ У вересні 2023 року позивач Акціонерне товариство «Райффайзен Банк» (далі АТ «Раффайзен Банк»), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа приватний нотаріус Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковська О.І., про визнання договору дарування недійсним. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 березня 2023 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3524/22 задоволено позов АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» суму заборгованості за договором про надання овердрафту №015/3650/1308391 від 07.12.2021 року у розмірі 2 913 636 грн. 05 коп. 05 квітня 2023 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3729/22 задоволено позов АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто солідарно з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 4 392 971 грн. 07 коп. та судові витрати. Постановами від 11.07.2023 року та від 06.09.2023 року були відкриті виконавчі провадження з виконання вищевказаних судових рішень Господарського суду Дніпропетровської області. Листом за вих. №01-29/7396 від 12.09.2023 року приватним виконавцем повідомлено АТ «Райффайзен Банк», що за результатами перевірки майнового стану ОСОБА_1 вбачається недостатність майна для повного виконання судових рішень. В ході додаткової перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним виконавцем встановлено, що у 2023 році ОСОБА_1 було відчужено нерухоме майно, а саме: за Договором дарування від 08.02.2023 року - земельну ділянку площею 0,0033 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за Договором дарування від 08.02.2023 року - земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; за Договором дарування від 08.02.2023 року - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно Договорів дарування, які були укладені 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрованих у реєстрі за №145 та за №146, ОСОБА_1 , як дарувальник, передала ОСОБА_2 , як обдаровуваній та яка є матір`ю ОСОБА_1 , безоплатно вищевказане майно у власність. Позивач вважає, що після направлення вимоги за договором поруки, подачі позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та відкриття провадження у судових справах Господарським судом Дніпропетровської області на загальну суму більше 7 600 000 грн. 00 коп., з метою ухилення від виконання своїх зобов`язань з виконання грошової заборгованості перед позивачем, задля уникнення звернення стягнення на належне на праві власності майно (житловий будинок та дві земельні ділянки), ОСОБА_1 безоплатно подарувала своїй матері - ОСОБА_2 нерухоме майно, що перебувало у її власності, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. У зв`зку з викладеним, просить суд визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Янковською О.І., приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №145 та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковської О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності: 42411392, а також просить суд визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Янковською О.І., приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №146 та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковської О.І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності: 42411392. Разом з тим, просить суд стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 5 368 грн. 00 коп. Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» задоволені. Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Янковською Оксаною Ігорівною, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №145. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковської Оксани Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності: 42411392, щодо нерухомого майна: знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано недійсним договір дарування земельної ділянки 0,0033 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який укладений 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений Янковською Оксаною Ігорівною, приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрований в реєстрі за №146. Скасовано рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковської Оксани Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності: 42411392, щодо нерухомого майна: земельної ділянки 0,0033 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг. В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Страх В.О., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просять скасувати рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким АТ «Раффайзен Банк» у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що спірні договори не є фраудаторними правочинами, оскільки метою вказаних договорів дарування є не формальна безоплатна передача (дарування) спірного майна задля уникнення негативного наслідку боргового зобов`язання, а зазначені договори являли собою реальне волевиявлення сторін. Відповідачам не було відомо про звернення стягнення, так як ОСОБА_1 не була позичальником і не приймала участь у справах, які розглядались у Господарському суді Дніпропетровської області. Позов, додатки та рішення не були отримані відповідачем до відчуження. Зазначене свідчить про відсутність умислу на вчинення фраудаторного правочину. Дарування було вчинено за домовленістю сторін, договори не носять ознаки фіктивного та удаваного правочину, не приховують іншого правочину і відповідають дісним намірам створити для себе юридичні наслідки. Посилається, що не встановлено існування передбачених статтями 203, 215, 234 ЦК України підстав для визнання недійсними договору дарування нерухомого майна. Правочини посвідчено нотаріально, супроводжувалися передачею майна, немає доказів фіктивності або відсутності наміру сторін досягти правових наслідків, що свідчить про дійсність договору та відсутність ознак фраудаторності. Відповідач ОСОБА_2 набула право власності на підставі належним чином укладеного і нотаріально посвідченого договору, з дотриманням усіх вимог законодавства. Також посилаються, що вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності не є належним способом захисту, оскільки вони не забезпечують повернення майна боржнику та не є спрямованими на безпосереднє відновлення порушеного права позивача. У відзиві на апеляційну скаргу позивач АТ «Райффайзен Банк», посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу залищити без задоволення, рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03.11.2025 року залишити без змін. Посилається, що ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги про визнання недійсними договорів дарування, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є дочкою та матір`ю, суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим учасниками справи доказам та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання недійсними договорів дарування. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача АТ"Райффайзен Банк" Хуторянець О.В., який заперечвав проти задоовлення апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду без змін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2021 року між АТ «Райффайзен Банк» та ТОВ «Скай ЛПГ» було укладено Кредитний договір №011/3650/01307615 та 19 травня 2022 року було укладено додаткову угоду №011/3650/01307615/1 до Кредитного договору №011/3650/01307615 від 03 грудня 2021 року, що є невід`ємною частиною Кредитного договору. За у мовами Кредитного договору АТ «Райффайзен Банк» надав ТОВ «Скай ЛПГ» кредитні кошти у формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування у розмірі 5 000 000,00 грн., а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути його суму, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов`язання, визначені Кредитним договором. Також 03 грудня 2021 року з метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним Кредитним договором, між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки №155990/3650/305653, за яким остання зобов`язалась відповідати перед банком солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов`язань. 03 жовтня 2022 року та 18 жовтня 2022 року позивач звертався до ОСОБА_1 з вимогами про погашення заборгованості за Кредитним договором №011/3650/01307615 від 03.12.2021 року, а саме за вих. №188/2/356 від 03.10.2022 року та за вих. №188/2/356/1 від 18.10.2022 року, яка також була надіслана електронною поштою на електронну адресу ОСОБА_1 , зазначену у Договорі поруки. 08 грудня 2022 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3524/22 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 2 913 636,05 грн., розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження, надано відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву. 09 грудня 2022 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3729/22 відмовлено АТ «Райффайзен Банк» у задоволенні заяви про забезпечення позову. 03 січня 2023 року ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3729/22 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, розгляд справи призначено проводити в порядку загального позовного провадження, надано відповідачам 15-денний строк з дня вручення ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву. Позивач за допомогою АТ «Укрпошта» здійснював направлення поштової кореспонденції ОСОБА_1 на її адресу проживання: АДРЕСА_2 , а саме направляв: 1) копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2022 року у справі №904/3524/22 про відкладення підготовчого засідання на 19 січня 2023 року о 10 год. 00 хв.; 2) копію ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у справі №904/3524/22 від 19.01.2023 року та копію ухвали у справі №904/3524/22 від 20.01.2023 року про визначення розгляду справи по суті на 09 лютого 2023 року о 10 год. 30 хв.; 3) копію відповіді на відзив по справі №904/3729/22 за вих. №188/2/75 від 06.02.2023 року; 4) копію заяви по справі №904/3729/22 за вих. №188/2/80 від 07.02.2023 року та копію платіжної інструкції №133с554020 від 07.02.2023 року про погашення 329 007 грн. 82 коп.; 5) копію ухвали Господарського суду Дніпропетровського суду від 21.02.2023 року у справі №904/3729/22 про відкладення підготовчого судового засідання у справі на 07 березня 2023 року о 10 год. 30 хв.; 6) копію ухвали про відкладення судового засідання по суті на 30 березня 2023 року о 10 год. 00 хв. у справі №904/3524/22; 7) копію ухвали Господарського суду Дніпропетровського суду від 22.03.2023 року по справі №904/3729/22 про оголошення перерви до 05 квітня 2023 року о 10 год. 30 хв. 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування житлового будинку з господарським будівлями та спорудами і земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І. та зареєстрований в реєстрі за №145, відповідно до якого ОСОБА_1 подарувала, передавши безоплатно у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,1га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 08 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено Договір дарування земельної ділянки, що посвідчений приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І. та зареєстрований в реєстрі за №146, згідно якого ОСОБА_1 подарувала, передавши безоплатно у власність ОСОБА_2 , земельну ділянку площею 0,0033 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 30 березня 2023 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3524/22 за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» задоволено, стягнуто солідарно з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» суму заборгованості за Договором про надання овердрафту №015/3650/1308391 (в рамках програми DCFТА Agreement Initiative East) від 07.12.2021 року, у розмірі 2 913 636 грн. 05 коп., з яких: 2 770 238 грн. 83 коп. - заборгованість за кредитом; 143 397 грн. 22 коп. - заборгованість за відсотками станом на 06 вересня 2022 року. Стягнуто, з кожного окремо, з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судовий збір у розмірі 14 568 грн. 18 коп. 05 квітня 2023 року рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3729/22 за позовною заявою АТ «Райффайзен Банк» до ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, стягнуто солідарно з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 4 392 971 грн. 07 коп. Стягнуто, з кожного окремо, з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» судовий збір у розмірі 21 964 грн. 86 коп. 11 липня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. було відкрито виконавче провадження №72221582 на підставі наказу №904/3524/22, виданого 08 червня 2023 року Господарським судом Дніпропетровської області на боржника ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» суму заборгованості за договором про надання овердрафту №015/3650/1308391 (в рамках програми DCFТА Agreement Initiative East) від 07.12.2021 року, у розмірі 2 913 636 грн. 05 коп., з яких: 2 770 238 грн. 83 коп. - заборгованість за кредитом; 143 397 грн. 22 коп. - заборгованість за відсотками станом на 06 вересня 2022 року. 11 липня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. було відкрито виконавче провадження №72221889 на підставі наказу №904/3524/22, виданого 08 червня 2023 року Господарським судом Дніпропетровської області на боржника ОСОБА_1 щодо стягнення з останньої на користь АТ «Райффайзен Банк» судового збору у розмірі 14 568 грн. 18 коп. 06 вересня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. було відкрито виконавче провадження №72707770 на підставі наказу №904/3729/22, виданого 21 липня 2023 року Господарським судом Дніпропетровської області на боржника ОСОБА_1 щодо солідарного стягнення з ТОВ «Скай ЛПГ», ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь АТ «Райффайзен Банк» заборгованості за кредитом у розмірі 4 392 971 грн. 07 коп. 06 вересня 2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцевим І.В. було відкрито виконавче провадження №72707921 на підставі наказу №904/3729/22, виданого 21 липня 2023 року Господарським судом Дніпропетровської області на боржника ОСОБА_1 щодо стягнення з останньої на користь АТ «Райффайзен Банк» судового збору у розмірі 21 964 грн. 85 коп. Відповідно до повідомлення приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Щигарцева І.В. за вих. №01-29/7396 від 12.09.2023 року, позивача було повідомлено, що з перевірки майнового стану ОСОБА_1 вбачається, що у останньої недостатньо майна для повного виконання судових рішень. Між тим, в ході додаткової перевірки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що у 2023 році ОСОБА_1 було відчужено майно, а саме: земельну ділянку площею 0,0033 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужено на підставі Договору дарування укладеного 08 лютого 2023 року; земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0003, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужено на підставі Договору дарування укладеного 08 лютого 2023 року; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відчужено на підставі Договору дарування укладеного 08 лютого 2023 року. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк», суд першої інстанції встановивши, що відповідачка ОСОБА_1 діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного їй нерухомого майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на це майно, дійшов висновку, що оспорювані правочини, укладені між відповідачами, спрямовані на перехід права власності на спірне нерухоме майно із метою приховання майна від виконання рішення суду про стягнення заборгованості за кредитним договором. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає. Відповідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України). За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та у разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Вказаний правовий висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 27 листопада 2018 року у справі №905/1227/17. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц зазначено, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п.6 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України. Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно. Згідно з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №369/11268/16-ц, постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17, фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний. Така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин містить ознаки фіктивності і може бути визнаний судом недійсним. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018року у справі №910/7547/17 зроблено висновок про те, що вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора. У разі оспорення правочину заінтересованою особою потрібним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав. Правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора. Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам) (постанова Верховного Суду від 28 листопада 2019року у справі № 910/8357/18). У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020року у справі № 755/17944/18 зроблено висновок, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особи «використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (постанова Верховного Суду від 10 лютого 2021року у справі № 754/5841/17). Ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги про визнання недійсними договорів дарування, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є дочкою та матір`ю, суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надав належну оцінку поданим учасниками справи доказам та дійшов цілком обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цієї позовної вимоги, за наявності у суду належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження підстав, за яких оспорюваний договір дарування може бути визнаний недійсним судом. При цьому, колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про те, що факт виконання договору дарування та державна реєстрація права власності на спірне нерухоме майно унеможливлює визнання правочину недійсним, оскільки та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі вищезагальних засад цивільного законодавства. Такого ж висновку, дійшов Верховний Суд у постановах від 24 липня 2019 року у справі №405/1820/17 та від 24 березня 2020 року у справі №704/1410/18. У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 , укладаючи оспорювані договори дарування, безоплатно відчужила у такий спосіб належне їй на праві власності нерухоме майно своїй матері, ще до ухвалення судових рішень Господарським судом Дніпропетровської області (30 березня 2023року та 05 квітня 2023 року) про стягнення з неї як з поручителя боргу за зобов`язаннями, які виникли з кредитного договору, тобто відповідачка зменшила свою платоспроможність в той час, коли ще достеменно не знала, у якому розмірі з неї будуть стягнуті грошові кошти. Таким чином, перехід права власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельні ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , до іншої особи після відкриття провадження у справі про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь Банку кредитної заборгованості свідчить про мету приховати це майно від виконання в майбутньому за її рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів за кредитним договором. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Щодо вимоги про скасування державної реєстрації реєстрації права власності колегія суддів виходить з того, що звертаючись до суду з позовом про визнання правочинів, укладених між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , недійсними позивач просив скасувати державну реєстрацію прав, вчинену державним реєстратором приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковською О.І. у зв`язку з укладенням вказаних правочинів. Надаючи оцінку доводам представника відповідачів в апеляційній скарзі, в частині того, що вимоги про скасування рішення про державну реєстрацію та припинення права власності не є належним способом захисту, оскільки вони не забезпечують повернення майна боржнику та не є спрямованими не безпосереднє відновлення порушеного права позивача, колегія суддів виходить з наступного. Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року всправі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі). Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 3 ст. 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов). Необхідно розмежовувати конкурсне оспорювання та позаконкурсне оспорювання фраудаторних правочинів. Недійсність фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні має гарантувати інтереси кредитора (кредиторів) «через можливість доступу до майна боржника», навіть і того, що знаходиться в інших осіб. Метою позаконкурсного оспорювання є повернення майна боржнику задля звернення на них стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) зроблено висновок, що: «позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України». Договір як приватно-правова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, покликаний забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, вчинення фраудаторного договору) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення чи унеможливлення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 523/17429/20 (провадження № 61-2612св23). Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. До обставин, які дозволяють кваліфікувати безоплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору зокрема, відноситься: безоплатність договору; момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, дружина чи колишня дружина боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа). Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, дружина чи колишня дружина боржника, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 (провадження № 61-17511св19). Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банку про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2019 року в справі № 405/1820/17 (провадження № 61-2761св19). Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення (п. 4 ч. 2 ст. 16 ЦК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) зазначено, що: «очевидно, що учасники цивільних відносин (сторони договору купівлі-продажу від 26 червня 2018 року частки у праві спільної часткової власності на квартиру) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (договір купівлі-продажу від 26 червня 2018 року) використовувався учасниками для унеможливлення звернення стягнення на частку ОСОБА_1 і зумовив для неї настання таких негативних наслідків. Обраний ОСОБА_1 спосіб захисту (відновлення становища яке існувало до порушення, шляхом повернення частки в праві спільної часткової власності ОСОБА_2) передбачений пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України та є ефективним для захисту її порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах». Неправильно обраний спосіб захисту з огляду на вищевказані принципи цивільного судочинства зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (див. правові висновки, які були висловлені у постанові ВП ВС від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц, від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20). Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права викладені у постановах Верховного Суду від 04 жовтня 2024 року у справі №932/18757/19 та від 28 січня 2026 року у справі №643/5403/21, які колегією суддів враховуються під час розгляду даної справи. У справі, що переглядається: при зверненні із позовом позивач зазначив, що оспорювані договори дарування укладені з метою уникнення виконання рішення суду. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Райффайзен Банк» суд першої інстанції вважав доведеним той факт, що відповідач ОСОБА_1 , вчиняючи відчуження майна на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення, зокрема і до неї, позову банку про стягнення заборгованості, враховуючи належне повідомлення її щодо існування та розгляду вказаних позовів Господарським судом Дніпропетровської області, відсутність у останньої іншого майна за рахунок якого можливо погасити заборгованість перед позивачем, відсутність даних щодо того, що відповідач ОСОБА_2 якимось чином здійснює використання подарованих їй земельних ділянок та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, діяла недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам позивача, оскільки відчуження належного їй майна відбулось саме з метою уникнення звернення стягнення кредитором на її майно як боржника, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в частині вимог щодо визнання недійсними Договорів дарування земельних ділянок та житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Стосовно позовних вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію прав, суд зазначив, що такі вимоги є похідними від задоволених вимог щодо визнання Договорів дарування недійсними, тому також підлягають задоволенню. Разом з тим, колегія суддів, погодившись з висновком суду першої інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для визнання недійсними Договору дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки від 08 лютого 2023 року та договору дарування земельної ділянки від 08 лютого 2023 року, які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , тому саме у зв`язку з цим метою позаконкурсного оспорювання у цій справі є повернення майна боржнику задля звернення на нього стягнення, тобто, щоб кредитор опинився в тому положенні, яке він мав до вчинення фраудаторного правочину; належним способом є відновлення становища яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України), і для повернення майна боржнику оспорювання наступних правочинів (реєстраційних дій) щодо цього майна не вимагається. Тому, колегія суддів приходить до висновку, що задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності, суд першої інстанції зробив помилковий висновок про задоволення вимог позивача в цій частині та погоджується з доводами представника відповідачів щодо обрання позивачем неналежного способу захисту, що є підставою для скасування рішення суду в цій частині. Колегія суддів вважає доцільним зауважити, що звертаючись до суду з позовом у цій справі, АТ «Раффайзен Банк» просив скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковської Оксани Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності: 42411392, щодо нерухомого майна: знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . та скасувати рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Янковської Оксани Ігорівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 58647259 від 09.06.2021 року, номер запису про право власності: 42411392, щодо нерухомого майна: земельної ділянки 0,0033 га, кадастровий номер 1211000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, які вчинені державним реєстратором на підставі договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами і земельної ділянки від 08 лютого 2023 року та договору дарування земельної ділянки від 08 лютого 2023 року, які укладені між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відповідним чином, позовні вимоги були сформульовані судом в першій інстанції в оскаржуваному рішенні при вирішенні справи. Натомість, відповідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, на підставі Договору дарування від 08.02.2023 року, реєстровий №145 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровької області Янковською О.І. внесено рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 12111000000:06:224:0003, індексний номер 66339869 від 08.02.2023 року, щодо житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , індексний номер 66339869 (т. 1 а.с. 107-109); на підставі Договору дарування від 08.02.2023 року, реєстровий №146 приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровької області Янковською О.І. внесено рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 12111000000:06:224:0004, індексний номер 66370467 від 08.02.2023 року. Однак вказана описка (помилка) не впливає на висновки колегія суддів, по суті вирішення спірних правовідносин та може бути виправлена, у разі необхідності, шляхом ухвалення судового рішення щодо виправлення описки (технічної помилки) відповідно норм процесуального законодавства. Таким чином, встановивши, що відповідачка ОСОБА_1 відчужила належне їй нерухоме майно на користь своєї матері ОСОБА_2 на підставі безвідплатного договору, після пред`явлення АТ «Райффайзен Банк» до неї позову про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що сторони вчинили оспорюваний правочин з метою виведення з власності ОСОБА_1 майна, за рахунок якого можливо було звернути стягнення під час виконання в майбутньому судового рішення про стягнення боргу, у зв`язку з чим цей договір має ознаки фраудаторного правочину, є фіктивним, а тому підлягає визнанню недійсним. За встановлених в цій справі обставин інший висновок не відповідав би засадам справедливості, добросовісності і розумності, оскільки укладення особою, яка є позичальником/солідарним боржником та має невиконані грошові зобов`язання перед позивачами-кредиторами, договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на нього в рахунок виконання в майбутньому судових рішень про стягнення кредитної заборгованості свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі). З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, в частині позовних вимог АТ «Райффайзен Банк» про визнання правочинів недійсними ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду в цій частині достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами. Натомість, в частині вирішення вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності за відповідачкою ОСОБА_2 на підставі оспроюваних правочинів, суд першої інстанції дійшов висновків про задоволення вимог з неправильним застосуванням норм матеріального права, так як вимога про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 не є належною, оскільки для повернення майна оспорювання реєстраційних дій щодо цього майна не вимагається. Тому позовні вимоги про скасування реєстраційний дій не підлягають задоволенню. Згідно п. п. 1,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Європейський суд з прав людини вказав що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Страх В.О., підлягає частковому задоволенню, рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпопетровської області від 03 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог АТ «Раффайзен Банк» про скасування рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову у задоволенні позовних вимог. Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення позовних вимог з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1 342,00 гривень з кожного пропорційно задоволених позовних вимог. З урахуванням часткового задоволення вимог апеляційної скарги з позивача на користь відповідачів підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 610,40 грн кожному. Разом з тим, з урахуванням положень ч. 10 ст. 141 ЦПК України, з позивача на користь відповідачів стягується різниця належних до сплати судових витрат по сплаті судового збору в сумі 268,40 грн. кожному з відповідачів. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах яких діє адвокат Страх Вадим Олегович, задовольнити частково. Рішення Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 листопада 2025 року в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності задовольнити частково. У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Раффайзен Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами і земельну ділянку , які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 08 лютого 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрованим за № 145, та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 12111000000:06:224:0004, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору дарування від 08 лютого 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області, зареєстрованим за № 146 відмовити. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі по 268,40 гривень кожному. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 29 квітня 2026 року. Головуючий: Судді: