Постанова КАС ВС № 520/17193/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ справа №520/17193/23 адміністративне провадження № К/990/45047/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів: Мацедонської В.Е., Мельник-Томенко Ж.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Сергія Олександровича на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року (головуючий суддя - Катунов В.В., cудді: Чалий І.С., Подобайло З.Г.) у справі № 520/17193/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 треті особи Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. I. РУХ СПРАВИ

1. У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом, у якому просив: - визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати водію 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), в розрахунку до 100 000 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18 липня по 31 грудня 2022 року; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити водію 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду, в розмірі 100 000 грн щомісячно, пропорційно часу участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, за період з 18 липня по 31 грудня 2022 року з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що набув право на отримання збільшеної додаткової винагороди до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168, оскільки у період, вказаний у довідці від 18 травня 2023 року № 821, брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України. Він проходить військову службу на посаді водія 1 зенітного ракетного дивізіону, який у спірний період виконував бойові завдання, що, на його думку, дає право на додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн за весь час, проте відповідач її не виплатив, що порушує його законні права та інтереси.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати водію - номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_5 Зенітного ракетного дивізіону ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 в розрахунку до 100 000 грн щомісячно, пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити водію - номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_5 Зенітного ракетного дивізіону ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн щомісячно, пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

5. Не погоджуючись рішенням суду апеляційної інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Кузьмін С.О. звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову.

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою. ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді водія 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 (наказ № 81 від 06 квітня 2022 року).

8. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України від 18 травня 2023 року № 821 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 у період з 18 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України перебуваючи в смт Борова, смт Високий Балаклійського району Харківської області.

9. Така довідка складена на підставі копії рапортів командира 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 про виконання бойових завдань вх. № 437 від 31 березня 2023 року, №436 від 31 березня 2023 року, № 434 від 31 березня 2023 року, № 435 від 31 березня 2023 року (зареєстровані в книзі реєстрації вхідної документації р.н. № 57 від 01 січня 2023 року); витягів із журналів бойових дій 1 зенітного ракетного дивізіону Військової частини НОМЕР_1 (р.н. №64/86дек від 21 березня 2023 року, р.н. №64/87дск від 21 березня 2023 року) та є підставою для надання статусу учасника бойових дій.

10. Відповідно до вимог Постанови № 168 та наказів Головнокомандувача Збройних Сил України позивачу військовою частиною НОМЕР_1 виплачувалась додаткова винагорода в сумі 30 000 грн.

11. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, в сумі 100 000 грн щомісячно з 18 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, позивач звернувся до суду із цим позовом. III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що документи та належні докази, що підтверджують право на отримання позивачем збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн відповідно до Постанови № 168, відсутні.

13. Суд першої інстанції зазначив, що військова частина НОМЕР_1 відповідно до функціонального призначення та специфіки завдань, які вона виконує, не веде бойові дії, відповідно її особовий склад не бере безпосередню участь у бойових (воєнних) діях. Військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться у нього в оперативному підпорядкуванні та виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей.

14. Оцінюючи надану позивачем довідку від 18 травня 2023 року № 821, суд зазначив, що вона не є підставою для виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, оскільки виготовлена за формою додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської, федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413, яка за своїм змістом та формою створена лише з метою підтвердження участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та слугує для отримання статусу учасника бойових дій.

15. Суд апеляційної інстанції скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, виходив з того, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань.

16. Ураховуючи що функціональне призначення та специфіка завдань 1 зенітного ракетного дивізіону полягали у безпосередньому ураженні повітряних цілей, а їх пошук та виявлення проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами), то суд апеляційної інстанції зазначив, що факт виконання бойових завдань саме з вогневого ураження є ключовою умовою для виплати додаткової винагороди.

17. З огляду на це суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки діяльність позивача пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення Міністра оборони України від 23 червня 2022 року № 912/з/29 (далі - Окреме доручення), враховуючи дані довідки від 18 травня 2023 року № 821 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 із зазначенням періоду участі позивача у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошового допомоги у розмірі 100 000 грн, передбаченої Постановою № 168, позивач набув право на отримання такої допомоги у дні, в які зафіксовано випадки вогневого ураження повітряних цілей, а саме 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року та 15 жовтня 2022 року. ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. Підставою касаційного оскарження у цій справі позивач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 1 Постанови № 168 в контексті правовідносин, що виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин з приводу (не)виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої цим пунктом; пункту 2-1 Постанови № 168, абзаців 3, 4 пункту 3 Окремого доручення, в контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ Збройних Сил України та командуванням військових частин у зв`язку з використанням Окремого доручення для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно Постанови № 168.

19. Вказує, що суд апеляційної інстанції фактично позбавив належного судового захисту, адже не з`ясував обставин, на яких були основані позовні вимоги, тобто щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 у заходах з національної безпеки і оборони, які велися на території Харківської області у період з 18 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року, коли він виконував завдання у районах ведення воєнних (бойових) дій із прикриття угруповань військ і об`єктів цивільної та військової інфраструктури від ударів противника з повітря, ураження повітряних цілей противника (ракет та безпілотних літальних апаратів). Зважаючи на обов`язок відповідача як суб`єкта владних повноважень у цьому спорі доводити правомірність своїх рішень/дій, підхід судів попередніх інстанцій до вирішення справи, за яким доводити свої твердження мав би позивач, на переконання позивача, суперечить завданням і принципам адміністративного судочинства.

20. Як стверджує позивач, суд апеляційної інстанції не спростував той факт, що ОСОБА_1 в періоди з 18 липня по 31 грудня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України перебуваючи в смт Борова, смт Високий Балаклійського району Харківської області. Крім того, зазначає, що військовослужбовці 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 постійно перебувають у зоні розгортання зенітних-ракетних комплексів, несуть бойові чергування.

21. Позивач доводить, що військовослужбовцями 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 виконані бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей, виконані бойові завдання у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення, відповідно до якого під терміном «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» слід розуміти виконання військовослужбовцем, в тому числі і зазначених вище бойових завдань.

22. Крім того позивач посилається на тривалий розгляд справи судами.

23. У відзиві на вказану касаційну скаргу відповідач просив відмовити в її задоволенні. Зазначає, що враховуючи той факт, що військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, командуванням здійснюється виплата особовому складу додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100 000 грн, пропорційно часу участі у діях або заходах згідно підстав, які зазначені у пункті 1 Окремого доручення, а саме за виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, а не весь час перебування особового складу в районах ведення бойових дій. 24. 23 грудня 2024 року третя особа (Міністерство оборони України) подала додаткові пояснення у справі, у яких просить відмовити у задоволенні касаційної скарги. 25. 23 квітня 2025 року відповідач сформував додаткові пояснення у справі. Зазначив, що практика Верховного Суду засвідчує, що виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення, та підтвердженням цих обставин відповідними документами (бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини (відряджені). Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

26. Відповідач вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1-го зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися - виконанням завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет (незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі), які мають бути належним чином підтвердженими відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

27. Доводи позивача про його постійну та безпосередню участь у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій та посилання на події в Харківській області у період його служби не спростовують того, що виконання у складі військової частини НОМЕР_1 полягало виключно у виконанні бойових завдань з ураження повітряних цілей що відповідає терміну «безпосередня участь» згідно пункту 1 Окремого доручення, навіть якщо частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій. V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

29. Спірні правовідносини у цій справі склалися у зв`язку з невиплатою військовослужбовцю Зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України передбаченої Постановою № 168 додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн за період його служби з 18 липня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

30. Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

31. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

32. Абзацом 2 частини четвертої статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

33. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Порядок № 260).

34. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року Постановою № 168 установив на період дії воєнного стану виплату військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям додаткової винагороди.

35. Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у редакції, чинній на час спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 грн пропорційно в розрахунку на місяць (з 19 липня 2022 року з набранням чинності постановою від 07 липня 2022 року № 793 (застосовується з 01 червня 2022 року) (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

36. Конкретизація умов, визначених положенням пункту 1 Постанови № 168, залежить від типу військового формування (роду військ), в якому проходить службу військовослужбовець, у зв`язку з чим постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 доповнено Постанову № 168 пунктом 2-1 такого змісту: «Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів». Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24 лютого 2022 року.

37. Наказом Міністра оборони України від 01 квітня 2022 року № 98 (застосовується з 24 лютого 2022 року) внесено зміни до Порядку № 260 шляхом доповнення розділу І пунктом 17, відповідно до якого на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

38. Так, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, Міністр оборони України видав директиви від 07 березня 2022 року № 248/1217, від 25 березня 2022 року № 248/1298, від 18 квітня 2022 року № 248/1529, доведені до кожної окремої військової частини (установи) у формі телеграм (діяли до 01 червня 2022 року), а потім Окреме доручення, якими надав тлумачення терміну «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів», встановив порядок визначення районів ведення бойових дій; визначив вимоги щодо документального підтвердження безпосередньої участі у бойових діях та заходах, а також обов`язки керівників органів військового управління, штабів угруповань військ, штабів тактичних груп, командирів військових частин щодо організації належного документування участі у бойових діях та заходах та інше.

39. У пункті 1 Окремого доручення, яке діяло упродовж спірного періоду, Міністр оборони України визначив, що «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» охоплює виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка (який) веде воєнні (бойові) дії у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу України) в районі ведення бойових дій; бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки)) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань з ведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань із відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей; виконання бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

40. Пунктом 3 Окремого доручення установлено, що документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі таких документів: бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

41. Оцінюючи доводи позивача щодо відсутності правових висновків про застосування пунктів Окремого доручення у правовідносинах між військовослужбовцями Зенітних ракетних військ та командуванням цих військових частин щодо (не) виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 (пункти 1, 2-1), слід зазначити, що питанню застосовності цього акту в контексті порядку та умов виплати зазначеної додаткової винагороди вже було надано оцінку Верховним Судом.

42. Так, у постанові від 06 червня 2024 року у справі № 400/1217/23 Верховний Суд виснував, що при прийнятті такого рішення Міністр оборони України як очільник відповідного міністерства, реалізував делеговані йому повноваження щодо визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям відповідного військового формування - Збройних Сил України, та з метою забезпечення реалізації пункту 1 Постанови № 168, шляхом прийняття в межах свої повноважень відповідних окремих рішень, визначив на період дії воєнного стану порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також документи для підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях та заходах.

43. При дослідженні порядку та умов цієї виплати, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій само по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою №

168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин відповідними документами.

44. Документальним підтвердженням можуть слугувати: бойовий наказ (бойове розпорядження), журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки (підсумкове, термінове, позатермінове) або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорт (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (спеціальних) завдань.

45. У постановах від 06 серпня 2024 року у справі № 400/10311/23, від 07 листопада 2024 року у справі № 200/2297/23, від 05 грудня 2024 року у справі № 420/19038/23, від 27 лютого 2025 року у справі № 340/3447/23 Верховний Суд виклав подібні правові висновки.

46. З огляду на вказане, прийняття Міністром оборони України Окремого доручення узгоджується з його повноваженнями, визначеними пунктом 17 Порядку № 260, а тому підлягало врахуванню при вирішенні питання про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №

168. Висновки суду апеляційної інстанції в частині застосування до спірних правовідносин Окремого доручення не суперечать висновкам Верховного Суду в цій частині.

47. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив з того, що у спірний період військова частина НОМЕР_1 не вела бойових дій у складі діючих угрупувань у районі бойових дій, а тому виконання в ній завдань не підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях. У зв`язку із цим та відсутністю підтверджуючих доказів, суд першої інстанції дійшов висновків, що позивач не має права на підвищену винагороду за указані в довідці від 18 травня 2023 року №821 періоди.

48. Суд апеляційної інстанції у свою чергу зазначив, що, враховуючи функціональне призначення 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 , підрозділ фактично виконував бойові завдання - вогневе ураження повітряних цілей (у розумінні пункту 1 Окремого доручення). Відповідно участь військовослужбовця у цих заходах є безпосередньою участю у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони. У той же час військова частина НОМЕР_1 не вела безперервних бойових дій, а виконувала епізодичні завдання з ураження повітряних цілей у конкретно визначені дати, відповідно позивач має право на виплату додаткової винагороди у розмірі до 100 000 грн лише за такі дні, а не за весь вказаний у довідці період.

49. Як установлено судами попередніх інстанцій, у спірний період ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді водія - номера обслуги стартового взводу стартової батареї НОМЕР_5 Зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Така військова частина безпосередньо підпорядковується повітряному командуванню « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що у свою чергу підпорядковується командуванню Повітряних Сил Збройних Сил України і входить до складу зенітних ракетних військ.

50. Зенітні ракетні війська - рід військ у складі Повітряних сил, призначені для забезпечення у взаємодії з іншими родами військ, протиповітряної оборони важливих адміністративно-політичних центрів, промислово-економічних районів, угруповань збройних сил та інших важливих об`єктів.

51. Зенітні ракетні війська забезпечують протиповітряну оборону у взаємодії з радіотехнічними військами, які призначені для ведення радіотехнічної розвідки повітряного, наземного і морського противника, пізнання виявлення цілей і оповіщення про них військ протиповітряної оборони, інших видів збройних сил, забезпечення наведення винищувачів на ціль, дій зенітних військ і виконання інших завдань. Виконання бойових завдань у районах ведення воєнних дії з виявлення повітряних цілей покладено на радіотехнічні війська.

52. У межах тлумачення пункту 1 Окремого доручення щодо військової частини НОМЕР_1 як військової частини Зенітних ракетних військ Повітряних Сил Збройних Сил України термін «безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів» охоплює виконання військовослужбовцем, зокрема: - бойових завдань у складі частини, що веде бойові дії у складі сил оборони в районі ведення бойових дій (абзац 1); - бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей противника (абзац 9); - бойових завдань у районах ведення бойових дій з виявлення повітряних цілей (абзац 10).

53. Аналіз наведених положень свідчить, що виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей визнається «безпосередньою участю» незалежно від місця їх виконання (тобто навіть поза районами ведення бойових дій). Натомість, виконання бойових завдань з виявлення та супроводу повітряних цілей набуває статусу «безпосередньої участі» лише за умови їх здійснення у районах ведення воєнних дій.

54. Таким чином, не кожна діяльність підрозділу автоматично прирівнюється до безпосередньої участі у бойових діях. Ключовими критеріями є характер завдання та місце його виконання. До того ж, періоди виплати додаткової винагороди та підхід до їх обчислення суттєво відрізняються залежно від роду військ і характеру виконуваних бойових завдань.

55. Як установлено судами на підставі телеграми військової частини НОМЕР_3 від 21 листопада 2022 року № 350/172/1/1920/пс у відповідності до функціонального призначення військової частини НОМЕР_4 специфіки завдань, які вона виконує, військова частина НОМЕР_1 не веде бойові (воєнні) дії, відповідно її особовий склад не приймає безпосередньої участі у бойових (воєнних) діях. У свою чергу військова частина НОМЕР_1 не входить до складу Угрупування об`єднаних сил, що знаходиться в оперативному підпорядкуванні Повітряних Сил Збройних Сил України та виконує, зокрема, бойові завдання в районі ведення бойових дій, з вогневого ураження повітряних цілей.

56. Судовим розглядом встановлена та було підтверджено відповідачем у спірний період з 18 липня по 31 грудня 2022 року наявна інформація про випадки вогневого ураження повітряних цілей противника 23 серпня 2022 року, 09 вересня 2022 року, 15 жовтня 2022 року, 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року, 28 грудня 2022 року.

57. При цьому за інформацією відповідача 05 грудня 2022 року, 16 грудня 2022 року, 20 грудня 2022 року та 28 грудня 2022 року позивач не призначався у склад чергової бойової обслуги 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

58. Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки діяльність позивача пов`язана із виконанням бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що відповідає положенням Окремого доручення, враховуючі відомості довідки від 18 травня 2023 року № 821 із зазначенням періоду участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, що є підставою для нарахування та виплати додаткової грошової допомоги у розмірі 100 000 грн, встановленої Постановою № 168, набув право на таку допомогу у дні, в які зафіксовано випадки вогневого ураження повітряних цілей, та за умови відсутності інформації щодо його неперебування за місцем дислокації 1 зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 .

59. Підставою для визнання позивача таким, що брав безпосередню участь у бойових діях, є фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, що у випадку Зенітних ракетних військ означає дні здійснення пусків, а не дні бойового чергування чи виявлення повітряних цілей, як він помилково вважає.

60. Верховний Суд у постановах від 22 квітня 2025 року у справі № 520/17681/23, від 08 травня 2025 року у справах № 520/17986/23 та № 520/17688/23 під час розгляду подібних до спірних правовідносин, виклав висновок, що саме виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей є тією формою безпосередньої участі у бойових діях, яка охоплюється пунктом 1 Постанови № 168, а також положеннями (абзац 9 пункту 1) відповідного Окремого доручення, незалежно від району здійснення такого завдання чи складу військової частини (підрозділу).

61. За наявності документального підтвердження (рапорти, накази, витяги з журналів бойових дій тощо), військовослужбовець має право на виплату додаткової винагороди у підвищеному розмірі, однак така винагорода виплачується виключно за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей.

62. Виконання інших завдань не може вважатися безпосередньою участю, оскільки ці дії, попри свій характер бойової готовності, потребують окремого нормативного визначення та не охоплюються чинними підставами для виплати згідно з Постановою № 168.

63. З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції в частині того, що право на підвищену додаткову винагороду за виконання позивачем бойових завдань у складі військової частини НОМЕР_1 згідно з абзацом 1 Окремого доручення відсутнє, оскільки вказана військова частина не перебувала у складі діючих військових угруповань.

64. Виплата підвищеної додаткової винагороди за абзацом 10 цього ж доручення також відсутня, оскільки військова частина НОМЕР_1 не вела воєнних дій у районі ведення бойових дій для виконання завдання з виявлення повітряних цілей і саме виконання таких завдань, як установлено судом апеляційної інстанції, не є характерним для цієї військової частини з огляду на її належність до Зенітних ракетних військ Повітряних сил Збройних Сил України.

65. Підстави для виплати збільшеної додаткової винагороди можуть бути наявні виключно за абзацом 9 Окремого доручення, тобто лише за конкретні дні, у які було здійснено бойові завдання з вогневого ураження повітряних цілей противних, підтверджені відповідними документами.

66. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку, що «безпосередня участь» військовослужбовців 1-го зенітного ракетного дивізіону у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки й оборони повинна визначатися за фактом виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей за дні фактичного пуску ракет, незалежно від підтвердження ураження повітряної цілі, за умови підтвердження їх здійснення відповідними рапортами, журналами, наказами або іншими документами.

67. Відтак, позиція позивача про право на отримання щомісячної підвищеної додаткової винагороди за виконання інших завдань, є необґрунтованою, оскільки такі завдання, з урахуванням військової частини, у якій він проходив службу, залежно від роду військ і характеру бойових завдань, мають інший порядок виконання та оплати.

68. Колегія суддів вважає правильними висновок суду апеляційної інстанції про те, що усі періоди, зазначені у довідці військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2023 року № 821, не можуть бути підставою для нарахування додаткової винагороди, оскільки така винагорода виплачується лише за фактичне виконання бойових завдань з вогневого ураження повітряних цілей, яке становить «безпосередню участь» та відповідно до пункту 1 Постанови № 168 підлягає підвищеній оплаті.

69. Доводи позивача про те, що військовослужбовці 1-го зенітного ракетного дивізіону військової частини НОМЕР_1 одночасно виконували і вогневе ураження, і виявлення повітряних цілей у зоні бойових дій, є безпідставними, оскільки як встановив суд апеляційної інстанції виявлення цілей є функцією радіотехнічних військ, а військова частина НОМЕР_1 не входила до складу діючого угруповання військ у районі бойових дій, отже, їх бойове чергування та моніторинг/виявлення повітряний цілей поза районом ведення бойових дій не відповідають обов`язковим умовам для нарахування спірної додаткової винагороди.

70. Суд апеляційної інстанції зазначив, що завдання 1 зенітного ракетного дивізіону полягало у безпосередньому ураженні повітряних цілей, а пошук та виявлення такий цілей проводиться іншими військовими підрозділами (радіотехнічними військами). Таким чином 1 дивізіон діє опираючись на дані радіотехнічних підрозділів і не здійснює самостійного виявлення повітряних цілей.

71. Доводи касатора щодо постійної та безпосередньої участі у заходах оборонного характеру у зоні бойових дій, а також посилання на події в Харківській області у період служби, не спростовують того, що виконання у складі військової частини НОМЕР_1 зводилося до виконанні бойових завдань з ураження повітряних цілей, що відповідає терміну безпосередня участь згідно з пунктом 1 Окремого доручення, навіть якщо частина не входить до переліку органів управління в зоні бойових дій.

72. Не є слушними й доводи позивача, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано звів його участь у бойових діях лише до часу виконання завдань з вогневого ураження повітряних цілей, тоді як він та інші військовослужбовці цілодобово беруть участь у заходах протиповітряної оборони, із захисту населення та інфраструктури України. Військова частина НОМЕР_1 виконувала бойові завдання саме з вогневого ураження повітряних цілей противника, а не їх виявлення, моніторингу чи супроводу.

73. Слід окремо звернути увагу, що починаючи з 01 червня 2022 року (дата набрання чинності Окремого доручення) правове регулювання виплати додаткової винагороди було змінено зокрема у питанні ураження повітряних цілей: з`явилися окремо виявлення повітряних цілей та вогневе ураження. Якщо в попередньому акті (телеграма № 248/1298 від 25 березня 2022 року) було формально зазначено, що бойове завдання із вогневого ураження повітряних цілей може визнаватися «безпосередньою участю» навіть поза межами районів бойових дій, то з 01 червня 2022 року визначення стало іншим: бойове завдання із виявлення повітряних цілей визнаються такими, що становлять «безпосередню участь», лише якщо вони виконуються в районі ведення бойових дій або у складі діючих угруповань. Таким чином на відміну від положень телеграми № 248/1298, виконання бойових завдань із виявлення повітряних цілей більше не визнається участю в бойових діях поза межами зони бойових дій.

74. Ототожнення позивачем будь-якого іншого бойового чергування у складі Зенітних ракетних військ у період, зазначений у довідці військової частини НОМЕР_1 від 18 травня 2023 року № 821, із його безпосередньою участю у бойових діях є помилковим, з огляду на те, що відповідно до Окремого доручення бойове завдання з виявлення повітряних цілей поза фактичною зоною ведення бойових дій не є рівнозначним участі в бойових діях.

75. Окремо у касаційній скарзі позивач вважав за доцільне звернути увагу на постанову Верховного Суду 22 листопада 2023 року у справі № 520/690/23, в якій здійснено нагадування про події в Харківській області у 2022 році. Проте таке посилання є необґрунтованим, оскільки спір у такій справі стосується виплати додаткової винагороди у підвищеному розмірі військовослужбовцю-фельдшеру медичного пункту, щодо якого судом встановлено сам факт проходження служби у зоні бойових дій. У випадку позивача відомі як місце служби, так і характер виконуваних ним завдань, що полягали у вогневому ураженні повітряних цілей противника, а не їх виявленні (у районах ведення бойових дій), що відповідає функціям Зенітних ракетних військ. Отже, обставини у цих справах не є подібними, а тому викладена правова позиція не підлягає застосуванню до розглядуваного спору.

76. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, який обґрунтовано врахував дні фактичного бойового застосування зенітних ракетних комплексів, тобто дні здійснення пусків ракет, ураження (чи без такого) повітряних цілей противника, підтверджені відповідною бойовою документацією та відхилив доводи позивача про прирівняння усього періоду будь-якої форми постійного чергування до безпосередньої участі у бойових діях.

77. Ураховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо доведеності факту безпосередньої участі позивача у бойових діях виключно у конкретні дні фактичних запусків ракет, що відповідно є підставою для виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі саме за ці дні.

78. Стосовно доводу позивача про тривалий розгляд цієї справи, варто зазначити, що частиною другою статті 351 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Водночас обставин, які б давали підстави виснувати, що тривалий розгляд справи судом призвів до її неправильного вирішення, не встановлено, а доводів щодо таких обставин позивач не наводить.

79. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

80. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Сергія Олександровича залишити без задоволення, а постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2024 року у справі № 520/17193/23 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. ........................... ........................... ........................... М.В. Білак В.Е. Мацедонська Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду