Ухвала КАС ВС № 240/16338/24

УХВАЛА 29 квітня 2026 року м. Київ справа №240/16338/24 адміністративне провадження № К/990/8714/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Єресько Л. О., Білак М. В., перевіривши касаційну скаргу Суткового Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №240/16338/24 за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Опорного комунального закладу освіти «Іванопільський ліцей», про визнання протиправними та скасування рішень, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення 34 сесії 8 скликання Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області №1951, №1953, №1955 від 19 лютого 2024 року. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року, закрито провадження у справі №240/16338/24 за позовом ОСОБА_1 , в частині визнання протиправними та скасування рішень від 19 лютого 2024 року №1953 «Про ліквідацію Комунального закладу «Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області» та №1955 «Про передачу комунального майна «ОКЗО Іванопільський ліцей» Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області». Не погодившись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала. 26 лютого 2026 року представник скаржника повторно звернувся до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» з касаційною скаргою. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення зазначених недоліків протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали. Виявлені недоліки скаржнику запропоновано усунути шляхом подання до суду касаційної інстанції: заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. 31 березня 2026 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків. У заяві про усунення недоліків міститься заява про поновлення строк, в обґрунтування якої скаржник вказує, що заявницею було допущено значний проміжок часу між наступним зверненням до Верховного Суду з причин, що не залежали від її волі та були пов`язані з сукупністю виняткових обставин. Та зазначає, що крім процесів у справах, вона була безпосередньо залучена до участі у ряді судових процесів, пов`язаних із оскарженням дій військової частини щодо її чоловіка, які тривали значний час та вимагали постійної участі і реагування. Крім того, наприкінці жовтня 2025 року заявниця отримала постанову слідчого про встановлення збігу ДНК загиблого з родичами, що створило надзвичайно складну життєву ситуацію, пов`язану з необхідністю з`ясування обставин можливої загибелі близької особи та участі у відповідних процедурах і перевірках та вказує, що наразі тривають відповідні перевірки та службові розслідування, що також потребує участі заявника. Оцінивши наведене скаржником обґрунтування причин пропуску строку та вирішуючи заяву скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії «права на суд», може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання - вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. Необхідно зазначити, що право у визначених законом випадках на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Питання про поновлення строків на касаційне оскарження Верховний Суд вирішує на підставі наявних в касаційній скарзі матеріалів та доказів. Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами. Тобто обов`язок доведення обставин, з якими сторона пов`язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулася до суду. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних учасником справи причин, підтверджених відповідними доказами. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Суд звертає увагу скаржника, що зазначення в заяві про значний обсяг процесуальних дій в інших справах, а також про складність життєвої ситуації, яка фактично унеможливила своєчасне повторне звернення до суду касаційної інстанції не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведені у заяві скаржника обставини не можуть слугувати підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними підстави для поновлення строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №240/16338/24. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Суткового Андрія Миколайовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 року у справі №240/16338/24 за позовом ОСОБА_1 до Краснопільської сільської ради Бердичівського району Житомирської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Опорного комунального закладу освіти «Іванопільський ліцей», про визнання протиправними та скасування рішень. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Соколов Судді Л. О. Єресько М. В. Білак