Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 452/3471/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 452/3471/25 пров. № А/857/16153/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Шинкар Т.І., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І., секретар судового засіданні Лутчин А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року (головуючий-суддя Кущ Т.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні у м. Самбір у справі №452/3471/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області (далі ДПП в особі УПП у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, В С Т А Н О В И В: 15.09.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області, в якому просив скасувати постанову серії ЕНА №5653153 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, якою на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн. Рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року позов задоволено частково. Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5653153 від 05 вересня 2025 року, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 680 (шестисот вісімдесяти) гривень 00 копійок, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП скасовано. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , надіслано на новий розгляд до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Львівській області. В задоволенні позову в іншій частині вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в особі інспектора Сорокіної Ю.І. розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснено без належного з`ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, та відповідачем істотно порушено встановлений законом порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, у зв`язку з чим постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення винесена передчасно. В межах розгляду даної справи суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятої постанови, виходячи з вищенаведених підстав. При цьому, відповідач не надав обґрунтованих заперечень проти позову ОСОБА_1 в зазначеній частині. Таким чином, на переконання суду, відповідач в особі інспектора Сорокіної Ю.І. не виконав належним чином відповідних вимог, передбачених стст. 256, 278 КУпАП, натомість діями відповідача порушено право ОСОБА_1 як особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що у свою чергу свідчить про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, адже ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в повному обсязі свої права щодо заявлення клопотань та отримання правової допомоги. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що під час розгляду справи інспектор роз`яснила положення статті 63 Конституції України та повідомила позивача про його права як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені статтею 268 КУпАП. При цьому слід зазначити, що ні на стадії підготовки до розгляду справи, ні під час її розгляду позивач не заявляв жодних клопотань, у тому числі щодо необхідності скористатися правовою допомогою. Натомість він лише висловлював невдоволення з приводу того, чому саме його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції, вказуючи на те, що попереду по смузі для громадського транспорту рухався інший автомобіль. Після завершення розгляду справи інспектор поліції відійшла до службового автомобіля з метою роздрукування постанови. Повернувшись до транспортного засобу позивача, вона поцікавилася, чи бажає він отримати копію постанови. Лише після цього позивач заявив клопотання про ознайомлення з доказами правопорушення та про надання йому можливості скористатися правовою допомогою адвоката. Водночас зазначені клопотання не були розглянуті працівником поліції з огляду на те, що чинним законодавством передбачено чіткий порядок оформлення адміністративних матеріалів. Зокрема, відповідно до пункту 5 частини 5 розділу ІІІ Інструкції №1395 питання щодо задоволення клопотань особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників або адвоката вирішується поліцейським саме на стадії підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення. Отже, твердження суду щодо недотримання відповідачем вимог КУпАП під час винесення оскаржуваної постанови є безпідставними та не знайшли свого підтвердження. Враховуючи наявні у справі докази вважають, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому висновки суду першої інстанції про неправомірність дій інспектора є необґрунтованими. В судовому засіданні представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, належним чином повідомлений про розгляд справи. Згідно з статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині вимогам статті 242 КАС України відповідає. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 05 вересня 2025 року о 14 год. 49 хв. водій ОСОБА_1 на пр. В`ячеслава Чорновола у м. Львові, керуючи транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , здійснив зупинку, рух на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8 ПДР України, чим порушив пункт 17.1 ПДР України, згідно з яким на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 ПДР України, забороняється рух і зупинка інших транспортних засобів. Дане порушення зафіксовано відповідачем в особі інспектора Сорокіної Ю.І. шляхом винесення постанови серії ЕНА №5653153 від 05 вересня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 680 грн. 00 коп. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.122 КУпАП (а.с.18,23,58). Вважаючи таку постанову протиправною позивач звернувся з цим позовом до суду. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Згідно з статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Статтею 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Згідно з пункту 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання. В силу положень пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. На виконання приписів частини п`ятої статті 14 Закону 3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. Відповідно до п.8.4 ґ) Розділу 8 «Регулювання дорожнього руху» ПДР України, дорожні знаки поділяються, зокрема, на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Згідно п.5.8 «Дорога зі смугою для руху маршрутних транспортних засобів» частини 33.5 «Інформаційно-вказівні знаки» Розділу 33 «Дорожні знаки» ПДР України, дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів. Пунктом 17.1 Розділу 17 «Переваги маршрутних транспортних засобів» ПДР України передбачено, що на дорозі зі смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11, забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі, мопедів, мотоциклів (за винятком мотоциклів з боковим причепом, мотоколясок, триколісних транспортних засобів) та велосипедистів) на цій смузі. За порушення водіями транспортних засобів ПДР України, зокрема, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, встановлена адміністративна відповідальність, передбачена ч.3 ст.122 КУпАП. З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності. Так, згідно з ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Із дослідженого відеозапису, наданого відповідачем, убачається, що ОСОБА_1 повідомляв інспектору про бажання скористатися правовою допомогою і прохав надати йому для ознайомлення наявні в матеріалах справи докази на підтвердження його винуватості, однак інспектором Сорокіною Ю.І. не було забезпечено реалізацію права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на правову допомогу, як і не заслухано пояснення самого ОСОБА_1 під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що такими діями інспектор порушив права позивача, як особи, яка притягалася до адміністративної відповідальності, також порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим постанова про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення винесена передчасно. Вищевказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 21 листопада 2019 року у справі № 522/22180/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі № 524/9827/16-а. Суд апеляційної інстанції зауважує, що порушення вимог та прав гарантованих ст. 268 КУпАП позбавило позивача можливості реалізувати в повному обсязі свої права щодо заявлення клопотань та отримання правової допомоги. Відповідно до вимог ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Враховуючи викладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не дотримано вимог щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5653153 від 05 вересня 2025 року, що має наслідком направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ДПП в особі УПП у Львівській області. Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Підсумовуючи вказане, з огляду на встановлені в цій справі обставини і правове регулювання спірних відносин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином надав оцінку обставинам справи та доказам на їх підтвердження, правильно застосував норми матеріального та процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про скасування постанови серії ЕНА №5653153 та направлення справи про адміністративне правопорушення на новий розгляд до ДПП в особі УПП у Львівській області. З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні викладено підстави задоволення позовних вимог, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування, оскільки не впливають на законність судового рішення. Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 316, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 08 грудня 2025 року у справі №452/3471/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді О. І. Довга І. І. Запотічний