Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7789/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/7789/24 пров. № А/857/14482/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Мандзія О.П. суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду у справі № 140/7789/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій щодо не нарахування та невиплати пенсії відповідно до статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР. Зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити перерахунок основної пенсії за період з 22.01.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-5(11)/2021, відповідно до статті 54 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше восьми мінімальних пенсій за віком. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7789/24 позов задоволено повністю; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 22 січня 2024 року перерахунок та виплату пенсії, передбаченої статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Позивач звернулася із заявою про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7789/24, щодо перерахунку та виплати пенсії від 22.01.2026 за вх. №3537/26. Заява обґрунтована тим, що на виконання вказаного рішення суду відповідач провів нарахування перерахунок пенсії з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення. Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на неї, в якій зазначає, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену ухвалу скасувати і ухвалити нове рішення, яким подану заяву задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що на виконання відповідного судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за період з 22.01.2024 та розраховано таку складову пенсії як «розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшк. факт. збитків» у розмірі з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки з 01.01.2026 Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність 2595 грн. Враховуючи зміну розміру прожиткового мінімуму у кожному році, відповідач має обов`язок перерахувати та виплатити пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням відповідних змін. Апелянт просила ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 у справі №140/7789/24 скасувати та прийняти постанову, якою заяву ОСОБА_1 задовольнити; визнати протиправними дії відповідача вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у адміністративній справі №140/7789/24 щодо нарахування позивачу пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої станом на 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; зобов`язати відповідача вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7789/24. Відповідач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Постановляючи оскаржену у цій справі ухвалу про залишення без задоволення заяви про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду, суд першої інстанції виходив з того, що станом на час звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України і по даний час існує відкрите виконавче провадження виконавче провадження №78964436 щодо виконання виконавчого листа від 08.08.2025 за №5024/2025. Водночас суд вказав, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення всіх необхідних дій щодо примусового виконання рішення суду, то суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги заяви позивача про застосування приписів статті 383 КАС України являються передчасними та безпідставним. Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Згідно з ч. 2 ст. 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Положеннями ч. 1 ст. 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Частиною 2 ст. 383 КАС України закріплено, що у такій заяві зазначаються: 1)найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Доцільно зазначити, що ст. 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Водночас, перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має право спонукати до вчинення дій для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», і лише після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а таке і надалі залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України. Письмовими доказами, що долучені до матеріалів справи підтверджується, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7789/24 08.08.2025 видано виконавчий лист №5024/2025, який стягувачем подано для примусового виконання. Постановою про відкриття виконавчого провадження ВП №78964436 від 29.08.2025 відкрито виконавче провадження з виконання вищевказаного виконавчого листа Волинського окружного адміністративного суду, стягувач: ОСОБА_1 . Боржнику, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області, надано строк для виконання відповідного судового рішення 10 робочих днів. За відомостями автоматизованої системи виконавчого провадження з`ясовано, що як на час звернення позивача до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України так і по даний час існує відкрите виконавче провадження №78964436 щодо виконання виконавчого листа від 08.08.2025 за №5024/2025. Так, вважаючи протиправними дії, вчинені суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі №140/7889/24 на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 щодо перерахунку та виплати пенсії, позивач звернулася до суду із цією заявою. Відповідно положень до ст. 383 КАС України дії виконавця вчинені в межах виконавчого провадження, жодним чином не впливають на можливість подання позивачкою заяви про встановлення судового контролю шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, яке набрало законної сили. Стаття 383 КАС України лише встановлює вимоги повідомити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та хід виконавчого провадження (п.п. 7, 8 ч. 2 ст. 383 КАС України). Приписами ч. 4 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду. Частиною 6 ст. 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. Отже, при розгляді заяв в порядку ст. 383 КАС України суд повинен з`ясувати, чи були оскаржувані рішення, дії відповідача, пов`язані з виконанням судового рішення, та чи не утримує в собі звернення позивача до суду самостійні підстави та предмет спору. Так, згідно зі ст. 7 Законів України Про державний бюджет України на 2024-2026 роки прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, станом на: 01.01.2024 - 2361 грн; 01.01.2025 - 2361 грн; 01.01.2026 2595 грн. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження №К/9901/5159/18) звертав увагу, що стаття 383 Кодексу адміністративного судочинства України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами її застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Судом апеляційної інстанції встановлено, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 відповідачем проведено позивачу перерахунок пенсії за період з 22.01.2024 та розраховано таку складову пенсії як «розмір пенсії по інвалідності у розмірі відш. факт. збитків» у розмірі 18888 грн (8 х 2361 грн), з розрахунку розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої станом на 01.01.2024 Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік». Проте, на виконання рішення суду у справі №140/7789/24 відповідач зобов`язаний застосовувати такі розміри прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність: з 30.01.2024 - 2093 грн., який встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік»; з 01.03.2024 - 2361 грн. який встановлений Законом України Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік»; з 01.01.2025 - 2361 грн. який встановлений Законом України Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік»; з 01.01.2026 2595 грн, який встановлений Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік». Отже, враховуючи визначення Законом про бюджет розміру прожиткового мінімуму у кожному році, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач має обов`язок перераховувати та виплачувати пенсію відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням таких законодавчих визначень. Відповідним судовим рішенням встановлено перерахунок пенсії позивачу з 22.01.2024. Отже з 01.03.2024 по 31.12.2025 розмір пенсійної виплати позивача повинен був бути на рівні 18888 грн 2361 грн х

8. Однак з 01.01.2026 такий повинен становити 20760 грн 2595 грн х

8. Оскільки в перерахунку пенсії від 21.12.2025 рішення №907600128787 розмір пенсії по інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків з 01.01.2026 визначений на рівні 18888 грн, виходячи з прожиткового мінімуму 2361 грн, то вказане свідчить про неправомірність відповідних дій відповідача, оскільки такі не відповідають змісту судового рішення, яке набрало законної сили. Враховуючи те, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7789/24, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідне судове рішення, яке набрало законної сили, не виконано у повному обсязі і належним чином. Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 (адміністративне провадження № К/9901/5159/18) звернув увагу на те, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. У постанові Верховного Суду від 30.04.2020 у справі №804/2076/17 викладена наступна позиція Верховного Суду: сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень допустив бездіяльність за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Колегія суддів наголошує, що оскільки резолютивна частина рішення є завершальною і відображає результат вирішення справи адміністративної юрисдикції та містить чіткі та вичерпні висновки щодо всіх вимог, які були предметом позову, тому виконання рішення суду, яке набрало законної сили, повинно реалізовуватись у визначений судом спосіб. Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів вважає, що вказане рішення суду підлягає до виконання відповідачем (боржником) у відповідності до його резолютивної частини. За таких обставин, висновки суду першої інстанції спростовано в ході відповідного апеляційного перегляду, вимоги апеляційної скарги є частково підставними, а тому заява ОСОБА_1 є такою, що підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Статтею 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у ухвалі суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким заяву про визнання протиправними дій, вчинених на виконання рішення суду слід задовольнити частково. Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2026 року у справі №140/7789/24 скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду задовольнити частково. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2024 року у справі №140/7789/24 щодо обчислення основного розміру пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України від 06 червня 1996 року №230/96-ВР 2 «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.01.2024, виходячи з величини прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» - 2361,00 грн. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 у справі №140/7789/24. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Волинській області місячний строк з дня отримання (вручення) копії цієї постанови для подання до суду першої інстанції доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року у справі №140/7789/24. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О. П. Мандзій судді Л. Я. Гудим В. Я. Качмар