Постанова 4857 № 380/2180/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/2180/26 пров. № А/857/19527/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача -Шевчук С. М. суддів -Ільчишин Н. В. Кушнір В. О. розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №380/2180/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, місце ухвалення судового рішення м.Львів Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження суддя у І інстанціїГавдик З.В. дата складання повного тексту рішення18.03.2026 ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: - визнати протиправними дії судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильової Ольги Йосипівни (місце праці: Львівський окружний адміністративний суд 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 посада-суддя), які полягають у не наданні відповіді на запит щодо можливої фальсифікації документу про освіту; - зобов`язати суддю Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильову Ольгу Йосипівну (місце праці: Львівський окружний адміністративний суд 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2), надати відповідь на інформаційний запит по суті. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №380/2180/26 у задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними діянь, зобов`язання вчинити дії - відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В доводах апеляційної скарги вказує, що порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, що становить суспільний інтерес визначено Законом України «Про доступ до публічної інформації». Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Із запитом на інформацію до розпорядника інформації має право звернутися фізична особа. Запит може надаватися у письмовій формі чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Розпорядник повинен надати відповідь на запит не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. При цьому скаржник зазначає, що відповідач суддя приймала безпосередню участь у розгляді справ за позовом ОСОБА_1 . У скаржника виникли сумніви щодо наявності у названого судді відповідного фахового диплому про вищу освіту. 09.01.2026 позивач звернувся до судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) ОСОБА_2 про надання копії диплома про вищу освіту (магістра, спеціаліста). Позаяк для позивача є незрозумілим, як відповідачка отримавши кваліфікацію юриста - бакалавра, заочно на протязі 3 років навчання, була призначена на посаду судді. В.Новицький оскаржує Рішення Вищої ради правосуддя №100/0/15-26 від 22.01.2026 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» у судовому порядку. ОСОБА_3 звільнена з посади судді за власним бажанням претендує на довічне утримання за рахунок бюджетних коштів. На переконання позивача посада судді була отримана ОСОБА_4 в результаті корупційних дій, а диплом є просто купленим, тобто фіктивним. Не надання відповіді на інформаційний запит ОСОБА_5 свідчить про те, що ОСОБА_3 перебувала сімнадцять років на посаді судді без відповідної юридичної освіти. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду. Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлена шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу зазначену позивачем, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення позивача із запитом відповідачка, як фізична особа та суддя у відставці, не є розпорядником інформації для цілей Закону України «Про доступ до публічної інформації»(в межах предмету спору по даній справі). Вказана позиція суду узгоджується із позицією ВС КАС, викладеною у постанові від 30.12.2020 у справі №240/1422/19. Відтак позовні вимоги позивача про протиправну бездіяльність відповідача щодо не надання запитуваної інформації на вищевказаний запит позивача від 26.01.2026 та зобов`язання відповідача надати відповідь цей же запит позивача, задоволенню не підлягають повністю. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.01.2026 Вища рада правосуддя прийняла рішення № 100/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) у зв`язку з поданням заяви про відставку» (а.с.7-8). 26.01.2026 (а.с. 6) позивач звернувся до відповідачки, як судді у відставці ОСОБА_2 ) із запитом на отримання публічної інформації, а саме про надання копії її диплома про вищу освіту (магістра, спеціаліста) в якому зокрема зазначено: «Відповідно до ст. 34 Конституції України Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Гарантія права на інформацію забезпечується обов`язком органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як розпорядників інформації оприлюднювати інформацію, яка була створена в процесі їхньої діяльності згідно з ст. 3, 4, 14 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» Згідно зі ст. 5 ЗУ «Про доступ до публічної інформації доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Статтею 19 цього закону зазначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі. У період з 01.09.2000р по 20.06.2003р, (три роки) суддя Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) ОСОБА_2 навчалась у Вищому навчальному закладі «Національна академія управління» заочно та здобула кваліфікацію юриста (очевидно бакалавра) за спеціальністю «Правознавство» . На підставі наведеного вище, ПРОШУ надіслати на мою електронну адресу zodсhіj2000@ukr.net

1. Копію диплома особи уповноваженої на виконання функцій держави судді Херсонського окружного адміністративного суду (відряджена до Львівського окружного адміністративного суду) Кисильової Ольги Йосипівни. Перебування особи на посаді, пов`язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб`єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету у суспільстві. Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) (далі - Резолюція № 1165) вказала, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6). Згідно із законодавством України не належать до інформації з обмеженим доступом, зокрема: декларації про доходи осіб, персональні дані фізичної особи, яка претендує зайняти чи займає виборну посаду (у представницьких органах) або посаду державного службовця першої категорії, У зв`язку з тим, що інформація стосується публічної особи уповноваженої на виконання функцій держави , така інформація не може бути прихована від суспільства. У разі не надання обґрунтованої відповіді, відписки, така інформація буде отримана у судовому порядку. Якщо такі документи містять конфіденційну інформацію надати документи без неї. Звертаю Вашу увагу на те, що вказаний лист є запитом на інформацію відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації», а не зверненням громадянина; - згідно п. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації», відповідь на запит на інформацію, надається не пізніше п`ять робочих днів з дня отримання запиту. Відповідь на цей Запит на інформацію, прошу надати мені електронною поштою на адресу вказану у запиті». Отож зміст спірних правовідносин полягає в тому, що на думку позивача відповідачка по суті вчинила протиправну бездіяльність щодо не розгляду його запиту від 26.01.2026. ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист (частина перша статті 5 КАС України). Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Приписами статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє. Підсумовуючи викладене колегія суддів зазначає, що метою Закону «Про доступ до публічної інформації» є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 вказаного Закону). Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків. Разом з цим, також слід звернути увагу на те, що з урахуванням положень Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації повинен володіти інформацією на момент отримання запиту та така інформація повинна знаходитись на певному матеріальному носію, тобто публічна інформація стосується інформації, яка відповідно до вимог діючого законодавства опинилася у розпорядника інформації (зокрема, це може бути інформація, яка створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або інформація, яку вони отримали від інших суб`єктів чи, наприклад, від органу правонаступником якого вони стали). У даному випадку під володінням розуміється не юридична правомочність, що є складовою права власності (володіння, користування, розпорядження), а характеристика фактичного стану, тобто факт контролю суб`єкта над певною інформацією як нематеріальним об`єктом (інформація зберігається у суб`єкта в зафіксованому на матеріальному носії вигляді або іншим чином доступна йому). Згідно з пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію. Відповідно до частини першої статті 6 Закону України Про доступ до публічної інформації інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону (частина перша статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Згідно з частиною третьою статті 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 2) фізичні особи (суб`єкти даних), персональні дані яких містяться в інформації у формі відкритих даних, надали свою згоду на поширення таких даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних»; 3) надання чи оприлюднення такої інформації передбачено законом; 4) обмеження доступу до такої інформації (віднесення її до інформації з обмеженим доступом) заборонено законом. Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації. Згідно статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; 4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них; 5) юридичні особи публічного права, державні/комунальні підприємства або державні/комунальні організації, що мають на меті одержання прибутку, господарські товариства, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) прямо чи опосередковано належать державі та/або територіальній громаді, - щодо інформації про структуру, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага їх керівника, заступника керівника, особи, яка постійно або тимчасово обіймає посаду члена виконавчого органу чи входить до складу наглядової ради. Підсумовуючи викладене апеляційний суд зазначає, що фізична особа, незалежно від наявності у неї спеціального статусу (судді у відставці) не здійснює владних управлінських функцій та не є юридичною особою, а відповідно не підпадає під жодну з категорій, визначених цією статтею ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», як розпорядники публічної інформації. Отож, на дату направлення позивачем запиту на отримання публічної інформації 26.01.2026 року (а.с. 6) ОСОБА_2 набула 22.01.2026 року статусу судді у відставці, а відповідно з вказаної дати припинила здійснення владних управлінських функцій, а як наслідок в розумінні названого Закону не була «розпорядником публічної інформації». Також колегія суддів звертає увагу скаржника, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків. Копія диплома судді стає об`єктом публічної інформації лише у той момент, коли вона подається до суду або Вищої ради правосуддя для формування особової справи. Таким чином, документом, як джерелом публічної інформації володіє не «суддя у відставці, як приватна особа», а «суд, як орган», у якому ця особа працювала та /або орган ВККС, який здійснював формування суддівського досьє. Хоча у самого відповідача фізично є оригінал диплома, однак як «публічна інформація» цей документ існує в межах особової справи судді та/або суддівського досьє. Ця справа створюється та зберігається в установі, де особа проходила службу. Диплом як документ є особистим документом громадянина, а публічною інформацією він стає лише в тому аспекті, що він підтверджує кваліфікацію певної посадової особи та підстави перебування її на посаді. Обов`язок надавати таку інформацію покладено на установу, яка володіє цими даними в силу виконання своїх функцій. Припинення повноважень судді (у зв`язку з відставкою на підставі рішення ВРП № 100/0/15-26 від 22.01.2026) остаточно позбавляє відповідача статусу представника судової влади в контексті адміністративного управління. Хоча за відповідачем зберігається звання судді та певні гарантії, однак вона припинила виконувати функції держави. За таких обставин обов`язок забезпечувати доступ до інформації, яка стосується діяльності певно визначеного судді (зокрема, щодо його кваліфікації - диплому), покладається виключно на суд або інший орган де зберігається особова справа такого судді, або де сформовано суддівське досьє (ВККС). Враховуючи викладене апеляційний суд зазначає, що суддя у відставці -Кисильова О.Й. не є розпорядником публічної інформації в розумінні ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вимога про надання копії диплома, адресована безпосередньо їй, не створює юридичного обов`язку щодо її виконання в порядку вказаного Закону, позаяк належним розпорядником такої інформації є суд (або інший орган, де зберігається особова справа та /або суддівське досьє про що зазначено вище). Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент. Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 березня 2026 року у справі №380/2180/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Н. В. Ільчишин В. О. Кушнір