Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 127/19292/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 127/19292/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Березовська О.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 28 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Драчук Т. О. Смілянця Е. С. , за участю: секретаря судового засідання: Загоренко О.О., представника відповідача: Камінської Ж.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.02.2026 позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №304/31-00-04-01-04-30 про накладення адміністративного стягнення від 09.06.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 165-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 2 040, 00 грн. Закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за частиною 3 статті 165-1 КУпАП. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та неврахування правових висновків Верховного Суду, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити. Позивач будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. 28.04.2026 до суду надіслав заяву про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 09.06.2025 заступником начальника Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП Босенком Є. Ю. винесено постанову №304/31-00-04-01-04-30 про накладення адміністративного стягнення, в якій зазначено, що розглянувши протокол від 28.05.2025 номер зазначено не повністю, а саме №____/31-00-04-01-04-30 і додані до нього матеріали справи про адміністративне правопорушення п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зі змінами та доповненнями щодо ОСОБА_1 , який працює керівником КП ВМР «ВМТЕ», код ЄДРПОУ 33126849, встановив: п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зі змінами та доповненнями, несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за січень 2025 року в сумі 1 267 563, 42 грн. Термін сплати 20.02.2025, фактично сплачено 21.02.2025 в сумі 5 942, 17 грн та 24.02.2025 в сумі 1 261 621, 25 грн, постановив притягти ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі (в графі сума штрафу не вказана, графа не заповнена, зазначено рукописний текст «інформація відсутня») за порушення ч. 3 ст.165-1 КУпАП від 07.12.1984 №8073-Х зі змінами та доповненнями. Окрім цього, міститься рукописний текст в графі «притягти» дописано серію та номер паспорта та дописано фактична адреса проживання АДРЕСА_1 ». Не погодившись з винесеною постановою позивач оскаржив її до суду. Судом першої інстанції позов задоволено, скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення та закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», КУпАП та нижче зазначеними нормами законодавства. Відповідно до ст. 234-2 КУпАП податкові органи розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частина третя-шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам податкових органів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені податкових органів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники податкових органів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Ч.3 ст.165-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі, що не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначена норма КУпАП має бланкетний характер. Строки сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування передбачені пунктом 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування», яким передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Отже, склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. ст. 165-1 КУпАП включає: Об`єкт: суспільні відносини у сфері збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Об`єктивна сторона: несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів. Додатковими елементами об`єктивної сторони є: сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, яка не перевищує трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; строк - не пізніше 20 числа наступного місяця. Суб`єкт: спеціальний-посадові особи підприємств, установ, організацій, фізичні особи-підприємці або особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Суб`єктивна сторона: вина у формі умислу або необережності. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при вирішенні питання про наявність складу адміністративного правопорушення необхідним є встановлення всіх його елементів, у тому числі вини особи. Натомість відповідачем не доведено наявності вини позивача у формі умислу або необережності. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що у протоколі №279/31-00-04-01-04-30 від 28.05.2025, складений головним державним інспектором Центрального МУ ДПС по роботі з ВПП Нікуліною О. М., вказано, що при перевірці надходжень з єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування згідно з інтегрованою картотекою платника КП ВМР «ВМТЕ», код ЄДРПОУ 33126849, встановлено, що Білик М. С. керівник КП ВМР «ВМТЕ» вчинив правопорушення: п. 8 ст. 9 Закону України « Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI зі змінами та доповненнями, несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за січень 2025 року в сумі 1 267 563, 42 грн. Термін сплати 20.05.2025, фактично сплачено 21.02.2025 в сумі 5 942, 17 грн та 24.02.2025 в сумі 1 261 621, 25 грн. Дата, час і місце вчинення порушення 28.05.2025, м. Вінниця, вул. 600-річчя, буд.

13. Відповідальність передбачена ч. 3 ст. 165-1 КУпАП. Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що у період, який передував граничному строку сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також у безпосередній час спливу такого строку, діяльність КП ВМР «ВМТЕ» зазнала істотного порушення внаслідок масованої кібератаки, що призвела до втрати та блокування інформації у ключових бухгалтерських підсистемах підприємства, що підтверджується сертифікатом Вінницької торгово-промислової палати №0200-25-0508 від 26.03.2025. Доводи апеляційної скарги щодо безумовності обов`язку сплати єдиного внеску та наявності факту його несвоєчасної сплати самі по собі не свідчать про наявність складу адміністративного правопорушення в діях позивача, оскільки не спростовують встановленого судом факту дії форс-мажорних обставин та їх впливу на можливість своєчасного виконання обов`язку. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність сертифіката про форс-мажорні обставини є належним доказом існування обставин непереборної сили, які об`єктивно унеможливлювали своєчасне виконання обов`язку. При цьому доводи апелянта про те, що часткове виконання обов`язку та подання звітності свідчать про можливість повного виконання зобов`язання, є припущеннями та не підтверджують факту відсутності впливу форс-мажорних обставин на діяльність підприємства. Сам по собі факт подання розрахунку та здійснення часткового платежу не свідчить про відсутність об`єктивних перешкод для виконання обов`язку у повному обсязі, а тому не спростовує висновків суду щодо відсутності вини позивача. Посилання апелянта на правові висновки Верховного Суду також не дають підстав для скасування рішення, оскільки суд першої інстанції фактично врахував їх зміст, правильно зазначивши, що сертифікат про форс-мажор не має автоматичного характеру, проте у цій справі відповідач не довів можливість належного виконання обов`язку позивачем у спірний період. Крім того, має бути враховано, що для кваліфікації адміністративних правопорушень, сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 ПК України, для відповідного року. Податкова соціальна пільга дорівнює 50% розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку. З 01.01.2025 прожитковий мінімум для працездатної особи в розрахунку на місяць становить 3 028, 00 грн (ст. 7 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет на 2025 рік»). Тобто для кваліфікації адміністративного правопорушення в цьому випадку неоподатковуваний мінімум складає 3 028, 00 грн х 50% = 1 514, 00 грн. Для кваліфікації дії особи за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП сума єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування - не повинна перевищувати трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1 514, 00 грн * 300 = 454 200, 00 грн. Як вбачається з вище наведеного в протоколі про адміністративне правопорушення №279/31-00-04-01-04-30 від 28.05.2025 та в постанові №304/31-00-04-01-04-30 від 09.06.2025 вказано, що було допущено несвоєчасну сплату внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 1 267 563, 42 грн, що більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 454 200, 00 грн, тобто, як правильно зазначив суд першої інстанції, за цією ознакою дії позивача невірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 165-1 КУпАП. Апелянтом не спростовано вказаний висновок суду першої інстанції щодо неправильної кваліфікації дій позивача, оскільки сума несвоєчасно сплаченого єдиного внеску перевищує межі, визначені для застосування частини третьої статті 165-1 КУпАП, що свідчить про відсутність складу інкримінованого адміністративного правопорушення. Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції встановлено істотні порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема внесення виправлень до протоколу та постанови після їх оформлення, що прямо суперечить вимогам законодавства. Зазначені порушення є самостійною підставою для визнання оскаржуваної постанови протиправною. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять обґрунтованих підстав, передбачених статтею 317 КАС України, для скасування оскаржуваного рішення. Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Смілянець Е. С.