Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/6629/24

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/6629/24 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П.А. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П. 29 квітня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Полотнянка Ю.П. суддів: Смілянця Е. С. Драчук Т. О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине агроком» на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине агроком» до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : товариство з обмеженою відповідальністю "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" звернулось до суду з позовом до головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області від 28.03.2024 №13433/6/02-32-04-06-13 про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 04.07.2025 у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає про порушення судом норм матеріального та процесуального права, посилається на наявність у нього статусу сільськогосподарського товаровиробника, подання податкової звітності, а також на те, що контролюючий орган фактично визнав його платником єдиного податку четвертої групи, що підтверджується даними електронного кабінету та сплатою податку. Також апелянт вказує на необхідність проведення контролюючим органом документальної перевірки як обов`язкової умови для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" є юридичною особою основним видом діяльності якої є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11). ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" мало статус платника єдиного податку четвертої групи. Як зазначено в позовній заяві, 20.02.2024 позивач маючи бажання бути зареєстрованим платником єдиного податку 4 групи на 2024 рік, подав до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням відповідний пакет документів згідно п.п. 298.8.1 ст. 298 ПК України, а саме: - загальну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, реєстраційний №9034442023 від 20.02.2024; - відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи загальної); - звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, реєстраційний №903444328 від 20.02.2024; - відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних); - звітну податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, реєстраційний №9034442139 від 20.02.2024; - відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних). У листі від 12.03.2024 відповідач зазначив, що ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" не подано контролюючому органу за своїм місцем знаходження (місцем перебування на податковому обліку) розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. Враховуючи зазначене, ГУ ДПС у Вінницькій області не підтверджено ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" (код ЄДРПОУ 37442263) статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. 13.03.2024 з метою подальшого перебування платником єдиного податку 4 групи Товариством було направлено відповідачу наступні документи: - уточнюючу загальна податкова декларація платника єдиного податку 4 групи за 2024 рік (дата реєстрації в податковому органі - 13.03.2024 №9056835971); - відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи загальної за 2024 рік); - розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2023 рік (Додаток 3 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних); - уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, реєстраційний №90568547160 від 13.03.2024; - відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних); - розрахунок мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2023 рік (Додаток 3 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних; - уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік, реєстраційний №9056853526 від 13.03.2024; - відомості про наявність земельних ділянок (Додаток 1 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних); - розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання за податковий (звітний) 2023 рік (Додаток 3 до податкової декларації платника єдиного податку четвертої групи звітних). Листом від 28.03.2024 №13433/6/02-32-04-06-13 Головне управління ДПС України у Вінницькій області повідомило, що ним порушено вимоги п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 та п. 297-1.1 ст. 297 ПК України, у зв`язку з чим не підтверджено статус платника єдиного податку 4-ї групи. Також в цьому листі зазначено, що оскільки подана податкова звітність не відповідає системі оподаткування, то ГУ ДПС у Вінницькій області їй присвоєно статус «історія подання». Позивач не погоджується із рішенням відповідача, а тому звернувся до суду із даним позовом. Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позову, виходячи з того, що позивачем не дотримано вимог Податкового кодексу України щодо подання у встановлений строк повного пакету документів, необхідних для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (надалі ПК України). Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку урегульовані у розділі XIV ПК України. Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України). В свою чергу згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на чотири групи платників єдиного податку, з них: четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Пунктом 291.5-1 статті 291 ПК України визначено підстави, коли суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Відтак, до платників 4 групи єдиного податку можуть належати сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків. Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1 - 298.8.4 пункту 298.8 статті 298 ПК України. Так, за змістом підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки; розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У свою чергу згідно п. 297-1.1 ст. 297-1 ПК України платники єдиного податку - власники, орендарі, користувачі на інших умовах (в тому числі на умовах емфітевзису) земельних ділянок, віднесених до сільськогосподарських угідь, а також голови сімейних фермерських господарств, у тому числі щодо земельних ділянок, що належать членам такого сімейного фермерського господарства та використовуються таким сімейним фермерським господарством, зобов`язані подавати додаток з розрахунком загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. Відповідно до п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295 ПК України платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу. Абзацом 4 пункту 46.1 ст. 46 ПК України визначено, що Додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною. Отже, із наведених вище правових приписів слідує, що для переходу на спрощену систему оподаткування сільськогосподарський товаровиробники в термін до 20 лютого поточного року має подати визначені цим Кодексом відповідні документи, в тому числі і розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що визначальним у спірних правовідносинах є дотримання платником податків порядку та строків подання документів, передбачених підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України, які є обов`язковими для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Як встановлено судом, та не заперечується самим апелянтом, при поданні 20.02.2024 податкової декларації позивач не подав у її складі розрахунок загального мінімального податкового зобов`язання, який відповідно до пункту 297-1.1 статті 297-1 Податкового кодексу України є невід`ємною частиною податкової декларації. Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України додатки до податкової декларації є її невід`ємною частиною, а відтак неподання такого додатку свідчить про неподання податкової декларації у повному обсязі. Доводи апелянта про те, що подання відповідного розрахунку 13.03.2024 усуває допущене порушення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки нормами Податкового кодексу України чітко встановлено граничний строк подання такого пакету документів не пізніше 20 лютого поточного року. Подання документів після спливу встановленого строку не може вважатися належним виконанням вимог закону щодо щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи. Щодо доводів позивача про недотримання відповідачем процедури розгляду його документів, то суд першої інстанції обгрунтовано зазначив із посиланням на норми Податкового кодексу України, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку і у разі відсутності визначених Податковим кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання, як платника єдиного податку, контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку. При цьому, у разі відмови у реєстрації платника єдиного податку, контролюючий орган у дводенний термін з моменту подання відповідної заяви суб`єктом господарювання має надати письмову вмотивовану відмову. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" подавало 20.02.2024 чи 13.03.2024 разом із згаданими вище документами заяву щодо переходу на спрощену систему оподаткування. Таким чином, за відсутності такої заяви від суб`єкта господарювання відсутні й підстави для застосування правових наслідків визначених п. 299.3, 299.5 ст. 299 ПК України щодо процедури та строку як реєстрації так і відмови в реєстрації платником єдиного податку. Посилання апелянта на те, що ним фактично подано податкову звітність, а тому відсутні підстави для відмови у підтвердженні статусу платника єдиного податку, є безпідставними, оскільки правове значення має не лише факт подання, а й дотримання встановлених законом строків та повноти поданих документів. Саме недотримання цих вимог і стало підставою для неприйняття контролюючим органом рішення про підтвердження відповідного статусу. Аргументи апелянта щодо того, що контролюючий орган повинен був провести документальну перевірку перед прийняттям рішення, суд апеляційної інстанції вважає помилковими, оскільки у даному випадку спірні правовідносини не стосуються анулювання реєстрації платника єдиного податку, а пов`язані із щорічним підтвердженням такого статусу. Норми Податкового кодексу України не ставлять можливість неприйняття підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи у залежність від проведення документальної перевірки. В даному випадку суд не ставить під сумнів право позивача на можливість набуття ним статусу платника єдиного податку четвертої групи. Ключовим моментом цього спору є те, що позивач не підтвердив таке право у визначеному п.п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295, п. п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України порядку та строк, що в цілому не давало контролюючому органу законних підстав для підтвердження за позивачем на підставі поданих ним 20.02.2024 документів статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2024 рік. Доводи апеляційної скарги щодо наявності у позивача статусу платника єдиного податку четвертої групи на підставі даних електронного кабінету, а також нарахування та сплати відповідного податку, не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції. Відображення інформації в електронному кабінеті платника податків має інформаційний характер та не створює правових наслідків у вигляді набуття або підтвердження статусу платника єдиного податку за відсутності дотримання вимог Податкового кодексу України. Посилання апелянта на те, що дії контролюючого органу є суперечливими, суд апеляційної інстанції також відхиляє, оскільки такі обставини не впливають на обов`язок платника податків дотримуватися вимог законодавства щодо порядку та строків подання податкової звітності. Твердження апелянта про те, що він відповідає критеріям сільськогосподарського товаровиробника та має право перебувати на спрощеній системі оподаткування, не є предметом спору у даній справі, оскільки ключовим є саме питання дотримання процедури підтвердження такого статусу, а не відповідність загальним критеріям. Посилання апелянта на практику Верховного Суду не змінює висновків суду апеляційної інстанції, оскільки правовідносини у цій справі відрізняються фактичними обставинами, зокрема щодо дотримання строків та повноти подання документів. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки ТОВ "ЄМІЛЬЧИНЕ АГРОКОМ" вчасно не подало включно до 20 лютого 2024 року контролюючому органу за своїм місцем знаходження розрахунку загального мінімального податкового зобов`язання у складі податкової декларації за податковий (звітний) рік, як то передбачено положеннями п. п. 295.9.1 п. 295.9 ст. 295, п. 297-1.1 ст. 297-1 та п. п. 298.8.1 п. 298.8 ст. 298 ПК України, тому в ГУ ДПС у Вінницькій області були відсутні підстави для підтвердження за позивачем статусу платника єдиного податку четвертої групи. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи та не містять належних правових підстав для скасування оскаржуваного рішення. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ємільчине агроком» залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України. Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Смілянець Е. С. Драчук Т. О.