Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/16499/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/16499/24 Суддя (судді) першої інстанції: Соломко І.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Беспалова О.О., Вівдиченко Т.Р., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа №620/16499/24. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 березня 2025 року зобов`язано Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту Міністерства оборони України підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 1 січня 2023 року для проведення з 1 лютого 2023 року перерахунку основного розміру пенсії. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2025 року апеляційну скаргу Адміністрації Держспецтрансслужби залишено без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 3 березня 2025 року залишено без змін. 22 грудня 2025 року відповідач подав заяву про перегляд справи за нововиявленими обставинами з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 361 КАС України. В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 в Держспецтрансслужбі військову службу не проходив, особово-пенсійна справа та відомості про його грошове забезпечення в Адміністрації Держспецтрансслужби відсутні вже після винесення рішення, а саме після отримання Рапорту від відділу соціального забезпечення управління соціальної підтримки персоналу Головного штабу Адміністрації Держспецтрансслужби. При цьому суди апеляційної та касаційної інстанції винесене рішення від 03.03.2025 не змінили і не скасували, судову помилку неналежності особи відповідача не врахували. Тобто справа вирішена без встановлення істотних для справи обставин щодо особи відповідача, які хоч і існували на час розгляду справи, однак про необхідність їх врахування стало відомо вже після винесення рішення. Вказану обставину заявник вважає нововиявленою, оскільки вона безпосередньо впливає на зроблені судом висновки при вирішенні справи. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника Адміністрації державної спеціальної служби транспорту про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 в адміністративній справі № 620/16499/24. Суд дійшов висновку про те, що заявником не наведено обставин, які б могли бути кваліфіковані як нововиявлені відповідно до статті 361 КАС України. Відповідач - Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту не погодився з наведеною ухвалою суду та звернувся з апеляційною скаргою, якою просить розгляд апеляційної скарги призначити до розгляду у судовому засіданні за участі представника Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту; скасувати ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у справі № 620/16499/24 про відмову у задоволенні заяви Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про перегляд Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 620/16499/24 за нововиявленими обставинами; переглянути рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 620/16499/24 за нововиявленими обставинами, скасувати Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі № 620/16499/24 та прийняти нове про відмову у задоволенні позову. Скаргу мотивує тим, що судом неповно досліджено обставини, що мають значення для справи. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Щодо клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні, колегія суддів зазначає наступне. Приписами статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Частинами 2 та 3 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідно до частини 4 статті 12, частини 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу. У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частиною 4 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України. Як вбачається з поданого клопотання, в такому не наведено жодних доводів, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб. Дослідивши клопотання апелянта, матеріали справи, предмет та підстави позову, склад учасників справи, тощо, колегія суддів дійшла висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до частин першої, другої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду. У справі, що розглядається, відповідач вважає нововиявленою обставиною те, що на час розгляду справи у суді першої інстанції йому не було відомо, що ОСОБА_1 не проходив службу і не звільнявся зі служби в Держспетрансслужбі, не обліковується у Держспецтрансслужбі, як особа, яка звільнена зі служби у зв`язку із виходом на пенсію і відповідно його особово-пенсійна справа у відповідача відсутня. При поданні позову позивач у позовній заяві також не зазначив у якому органі він облікований як військовослужбовець який звільнений з військової служби, жодного документу про цю обставину не долучив. Під час розгляду справи, суд також не встановлював з якого органу сил оборони України звільнився позивач. Істотними обставинами у цій справі відповідач вважає встановлення: з якого органу сил оборони звільнився військовослужбовець (згідно з абзацом другим пункту третього Порядку № 45); визначення цього органу (служби) у якості відповідача по справі (згідно з ст. 48 КАС України). При вирішенні справи не було встановлено, з якого органу сил оборони України звільнився позивач, а єдина інформація про його військову службу стала відома лише після подання позивачем пояснень при розгляді питання про роз`яснення рішення суду вже після винесення рішення у справі. Зокрема, було встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Залізничних військах Збройних Сил України і звільнився в запас у 1993 році. Державна спеціальна служба транспорту була створена у 2004 році, і не є правонаступником Залізничних військ Збройних Сил України, Адміністрація Держспецтрансслужби звернулась із запитом від 25.11.2025 № 518/10320 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , який надав відповідь від 04.12.2025 № 5/19671с про те, що ОСОБА_1 , 1953 року народження, перебуває на обліку у відділі оформлення допомог, військових пенсій та пільг ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пенсіонер Міністерства оборони України. Керуючись наведеним відповідач дійшов висновку про те, що територіальний центр комплектування має бути відповідачем у справі №380/16499/24, а не Адміністрація Держспецтрансслужби. Відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 отримана лише 04.12.2025 і цей факт суттєво впливає на правильність вирішення спору, відтак відповідач заявив його як нововиявлені обставини при зверненні із заявою від 19.12.2025 № 518/13/587 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Оскільки заміна належного відповідача згідно з вимогами КАС України може бути заявлена лише позивачем, а позивач письмово повідомив суд про відсутність такого погодження на заміну, зазначене , за позицією апелянта, є абсолютною правовою підставою для винесення рішення про відмову у задоволенні позову у зв`язку із неналежністю особи відповідача. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №19/028-10/13 вказала, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення. Верховний Суд неодноразово зазначав, що не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими. Отже, за своєю юридичною суттю нововиявленими обставинами є фактичні обставини, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладені в основу судового рішення. Істотними для справи обставинами вважаються такі факти і події, які мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, що звернулись до суду з метою розгляду спірної ситуації. Тобто, істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Також, необхідними ознаками обставин, за яких їх можна вважати нововиявленими, є їх існування під час розгляду спірної ситуації в суді і ці обставини не були і не могли бути відомі ні особам, які брали участь у розгляді адміністративної справі, ні суду, який її розглядав та вирішував її по суті. Ознаку "не були і не могли бути відомі особі" потрібно розглядати як сукупність двох умов. Тобто для визначення обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового рішення відсутня. Не є нововиявленими обставинами: ті, які виникли або змінилися після прийняття рішення чи винесення ухвали (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об`єктивно могли бути долучені як докази, або які могли бути встановлені при виконанні судом вимог процесуального закону щодо всебічного і повного дослідження обставин справи; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України тощо. Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом. Як вбачається зі змісту рішення суду першої інстанції від 3 березня 2025 року, відповідач подавав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що за відсутності рішення Кабінету Міністрів України про підвищення грошового забезпечення перерахунок пенсії не створює для відповідача обов`язку скласти та видати нові довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії за спірний період. Також зазначив, що позивачем позовну заяву подано з порушення строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України (а.с.36-41). З наведеного вбачається відсутність висновків відповідача та клопотань щодо неналежності сторін, відсутності предмету спору та неможливість з`ясування відповідачем обставин перебування позивача на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пенсіонера Міністерства оборони України. За фактичними обставинами справи, позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». За результатами розгляду заяви позивача, листом від 22 листопада 2024 року відповідач відмовив позивачу у видачі довідки за безпідставністю. Як вбачається зі змісту наведеного листа Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 22 листопада 2024 року №518/вихЗВГ/1682, позивачу відмовлено у проханні щодо направлення до пенсійного органу довідки про розмір його грошового забезпечення з підстав відсутності списків від Пенсійного фонду України (а.с.18). Отже, неналежність адресата відповідного звернення та відсутність обліку ОСОБА_1 у Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, не слугувала підставою відмови у задоволенні звернення позивача. Доводи апеляційної скарги Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту ґрунтувались на тому, що підстави для видачі спірної довідки відсутні (а.с.50-53). Відтак, наведені заявником нововиявлені обставини, що з`ясовані ним вже на етапі виконання судового рішення, не були заявлені ні у оскаржуваній відмові, ні у відзиві на позовну заяву, ні у апеляційній скарзі. Отже, обставини, на які посилається відповідач, не є такими, що спростовують факти, які покладено в основу судового рішення. Як повідомив апелянт, позивач перебуває на обліку у відділі оформлення допомог, військових пенсій та пільг ІНФОРМАЦІЯ_1 , як пенсіонер Міністерства оборони України, однак жодних доказів того, що відповідач вживав заходів для отримання цієї інформації під час розгляду справи, останнім не надано. Поряд з цим, суд зауважує, що наведені заявником обставини могли бути йому відомі та відповідні докази могли бути подані суду на стадії розгляду справи. Разом з тим, новий доказ або нове обґрунтування позову не є нововиявленими обставинами. Відтак, судова колегія не вбачає достатніх правових підстав для задоволення заяви Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки наведена відповідачем обставина не відповідає критеріям пункту 1 частини другої статті 361 КАС України для визнання її нововиявленою. Згідно з положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, обставини справи встановлено повно та досліджено всебічно. Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 150-154, 242, 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту залишити без задоволення. Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: О.О. Беспалов Т.Р. Вівдиченко