Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/39454/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/39454/25 Перша інстанція: суддя Харченко Ю.В., повний текст судового рішення складено 02.03.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді -Кравченка К.В., судді -Джабурія О.В., судді -Вербицької Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) та ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: В листопаді 2025 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому заявив наступні позовні вимоги: - визнати протиправною відмову командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) №08/84587/25 від 09.11.2025 року у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Викладене в позовній заяві обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що під час проходження військової служби позивач звертався до відповідача із рапортом про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Однак, за результатом розгляду рапорту відповідачем відмовлено у звільненні з військової служби з тих підстав, що позивачем документальну не підтверджено того факту, що мати позивача потребує постійного догляду. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року позов задоволено частково наступним чином: - визнані протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності; - зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача від 18.10.2025 року про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, та прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду; - в іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. Позивач також не погодився з вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в частині застосованого судом першої інстанції способу захисту зобов`язального характеру та подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на посаді інспектора -- гранатометника третьої комендантської групи комендантського відділення. ОСОБА_1 разом з матір`ю, зареєстрований та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до Акту обстеження сімейного стану вбачається, що син з матір`ю проживає разом. У висновку комісії зазначено, що відсутні інші особи, які здійснюють або можуть здійснювати постійний догляд за ОСОБА_2 . 18 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав на ім`я начальника комендантського відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 рапорт про звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" - у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Проте, листом від 09.11.2025 №08/84587-25-Вн позивачу надана відповідь, в якій ВЧ НОМЕР_1 зазначила, що документи долучені до рапорту не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, оскільки у наданому висновку №169/1 від 18.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, відсутня інформація про необхідність постійного догляду. Вважаючи відмову командира ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) №08/84587/25 від 09.11.2025 року у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності, протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції погодився з доводами позивача щодо наявності у позивача права на звільнення з військової служби, яке передбачене абзацом 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю та навів такі узагальнені доводи та висновки: - на підставі ч.5 ст.242 КАС України у даному спорі підлягають врахуванню правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, згідно з якими на підтвердження необхідності постійного догляду щодо осіб, які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування, ЛКК закладу охорони здоров`я видають, зокрема, висновки за формою №080-4/о; - аналізуючи назву та зміст форми №080-4/о, а також п.1 самого наказу МОЗ України від 09.03.2021 №407, вбачається, що форма №080-4/о видається ЛКК саме невиліковно хворим особам, і ЛКК у висновку форми №080-4/о не визначає вид соціальної послуги догляду на власний розсуд, а здійснює вибір із встановленого переліку варіантів соціальних послуг, серед яких ЛКК має лише підкреслити рекомендовану соціальну послугу залежно від стану здоров`я невиліковно хворої особи; - матері позивача - ОСОБА_2 ЛКК ТОВ "Амбулаторія сімейного лікаря" видано висновок №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о, в якому ЛКК підкреслено "отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи" і цей висновок є дійсним безстроково; - є підтвердженим те, що мати позивача - ОСОБА_2 , як невиліковно хвора особа, потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, що підтверджується висновком ЛКК ТОВ "Амбулаторія сімейного лікаря" №169/1 від 18.07.2025 року; - видані ЛКК ТОВ "Амбулаторія сімейного лікаря" висновок №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о у сукупності з медичним висновком №169/1 від 18.07.2025 року, є достатніми та безперечними доказами на підтвердження необхідності постійного догляду позивача за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, в розумінні положень 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; - відмовляючи позивачу у звільненні його з військової служби з підстав, викладених в листі від 09.11.2025 року, відповідач діяв недобросовісно та необґрунтовано, оскільки помилково надав оцінку висновку №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о та №169/1 від 18.07.2025 року у сукупності з іншими медичними документами, від чого залежить реалізація позивачем його права на звільнення з військової служби, та, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданого ОСОБА_1 рапорту, з доданими документами, та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову йому у звільненні з військової служби; - суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. - з урахуванням дискреційних повноважень відповідача, є підстави для часткового задоволення позовних вимог шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності та шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача датований 18.10.2025 року про звільнення з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю та прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду. Апелянт- НОМЕР_2 з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, зазначаючи, що для прийняття рішення про звільнення позивача з військової служби, на підставі абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» позивач підтвердив факт наявності у його матері інвалідності ІІ групи, але не надав доказів необхідності здійснювати за нею постійний догляд, як обов`язкової умови, яка визначена цим законом для звільнення позивача з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю з ІІ (другою) групою інвалідності. Наданий позивачем медичний висновок ЛКК №169/1 від 18.07.2025 не є допустимим доказом необхідності здійснення постійного догляду, оскільки не відповідає затвердженим МОЗ України формам первинної облікової документації. Також цей апелянт вказує на те, що позивачем не підтверджена відсутність членів сім`ї другого ступеня споріднення, оскільки позивач згідно з паспортними даними одружився у 2003 році, а на підтвердження відсутності інших дітей у позивача та матері не наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану. В апеляційній скарзі позивача викладена незгода із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача військової служби та в частині застосування такого способу захисту як зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 18.10.2025 року про звільнення з військової служби. Позивач в своїй апеляційній скарзі вказує на відсутність у відповідача в рамках спірних правовідносин дискреційних повноважень, оскільки право позивача бути звільненим з військової служби у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за матір`ю підтверджений належними доказами, а тому в такій ситуації відповідач зобов`язаний прийняти єдине можливе безальтернативне рішення про звільнення позивача з військової служби. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апелянтів, колегія суддів виходить з наступного. Суд першої інстанції вірно визначив обсяг нормативно-правового регулювання, яке підлягає застосуванню для вирішення даного спору та яке полягає в наступному. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII. Визначення військової служби міститься у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ та означає державну службу особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. За приписами частини другої цієї ж статті Закону проходження військової служби громадянами України здійснюється у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом. Згідно з частинами третьою і четвертою статті 2 Закону №2232-ХІІ громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. Питання звільнення з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, врегульовано статтею 26 Закону №2232-ХІІ. Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу. Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ, під час дії воєнного стану підставою для звільнення є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Відповідно до пункту 12.9 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (далі Інструкція №170) передбачено, що документи на звільнення військовослужбовців з військової служби надсилаються безпосередньо до служби персоналу, підпорядкованій посадовій особі, яка має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби, у таких випадках звільнення, зокрема, за підставою, що передбачена пунктом 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Згідно з п.12.9 розділу XII Інструкції №170 перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції. У пункті 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, передбачено, що при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається ч.12 ст.26 Закону №2232-XII подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: відповідно до пункту 27 у разі необхідності здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, за умови, що така особа є членом сім`ї військовослужбовця першого ступеня споріднення та відсутності інших членів сім`ї, які здійснюють постійний догляд; для особи, яка зайнята доглядом, - документи, що підтверджують родинні зв`язки з цією особою, та документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки; один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду, - довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю", "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю", в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики. Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, позивач разом з рапортом від 19.10.2025 подані наступні документи:

1. Копія витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №84/25/3719/В, дата прийняття рішення 18.06.2025 року, номер рішення 84/25/3719/Р.

2. Копія рекомендацій, які є частиною індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, номер витягу 84/25/3719/І.

3. Копія медичного висновку ЛКК №169/1 від 18.07.2025

4. Копія висновку №169/1 від 18.07.2025 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

5. Копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_3 серія НОМЕР_4 видане 06.08.2025.

6. Копія акту обстеження сімейного стану штаб-сержанту ОСОБА_3 від 19.099.2025.

7. Копія паспорта ОСОБА_4 серія НОМЕР_5 виданого Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 09.07.2001.

8. Копія картки платника податків ОСОБА_5 .

9. Копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 №2025/010215883 від 26.07.2025.

10. Копія паспорта ОСОБА_7 серія НОМЕР_6 виданого Ізмаїльським МВ УМВС України в Одеській області 09.07.2001.

11. Копія картки платника податків ОСОБА_8 .

12. Копія витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_6 №2025/010287763 від 26.07.2025.

13. Копія свідоцтва про укладення шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

14. Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00052723487 від 30.07.2025.

15. Копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 НОМЕР_7 від 05.07.1985.

16. Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126,133,135, Сімейного кодексу України №00052723897 від 30.07.2025.

17. Копія свідоцтва про смерть ОСОБА_11 серія НОМЕР_8 від 26.12.2016.

18. Копія витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію смерті №00052724285 від 30.07.2025. На підтвердження спорідненості між позивачем та його матір`ю ОСОБА_2 надане свідоцтво про народження серії НОМЕР_7 від 05.07.1985. На підтвердження наявності ІІ групи інвалідності у матері ОСОБА_2 наданий витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи номер витягу 84/25/3719/В, дата прийняття рішення 18.06.2025 року, номер рішення 84/25/3719/Р, згідно якого ОСОБА_12 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково з 23.05.2025. При вирішенні даного спору суд першої інстанції цілком обґрунтовано послався на правові позиції Верховного Суду, викладені постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23, які підлягають застосування у даній справі, і які узагальнено полягають в наступному: - поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно. - має місце недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ; - відповідно до повноваження МСЕК, передбачених Положенням №1317, МСЕК визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності, а щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема, Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг. Як вже зазначено вище, на підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, позивач надав видані ЛКК ТОВ "Амбулаторія сімейного лікаря" Висновок №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також медичний висновок ЛКК №169/1 від 18.07.2025. В пункті 4 висновку 169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о «Рекомендовано соціальні послуги» підкреслено наступний вид соціально послуги - «Отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи». Висновок є безстроковим. В Медичному висновку ЛКК №169/1 зазначено - «За станом здоров`я потребує постійного стороннього догляду.» Форма висновку №080-4/о про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі затверджена Наказом МОЗ України від 09.03.2021 №407. Як вірно зазначив суд першої інстанції, аналізуючи назву та зміст форми №080-4/о, а також п.1 самого наказу МОЗ України від 09.03.2021 №407, вбачається, що форма №080-4/о видається ЛКК саме невиліковно хворим особам. При цьому, ЛКК у висновку форми №080-4/о не визначає вид соціальної послуги догляду на власний розсуд, а лише здійснює вибір із встановленого переліку варіантів соціальних послуг, серед яких ЛКК має лише підкреслити рекомендовану соціальну послугу залежно від стану здоров`я невиліковно хворої особи. Таким чином, зазначеними вище висновком №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о та медичний висновок ЛКК №169/1 від 18.07.2025 підтверджено, що мати позивача - ОСОБА_2 як інвалід ІІ групи та невиліковно хвора особа потребує отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Дослідивши в сукупності всі надані позивачем документи, колегія суддів з урахуванням наведених положень статті 26 Закону №2232-ХІІ, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що видані ЛКК ТОВ "Амбулаторія сімейного лікаря" висновок №169/1 від 18.07.2025 року форми №080-4/о у сукупності з медичним висновком ЛКК №169/1 від 18.07.2025 року, є достатніми та безперечними доказами на підтвердження необхідності постійного догляду позивача за матір`ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, в розумінні положень 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". З урахуванням наведеного колегія суддів відхиляє наведені в апеляційній скарзі НОМЕР_2 доводи про ненадання позивачем доказів необхідності здійснювати за постійний догляд за матір`ю з ІІ (другою) групою інвалідності. Що стосується посилань в апеляційній скарзі НОМЕР_2 на не підтвердження факту відсутність членів сім`ї другого ступеня споріднення, то такі доводи відповідачем не були наведені у відповіді від 09.11.2025 №08/84587-25-Вн на рапорт позивача від 18.10.2025, як підстав для відмови у задоволені такого рапорту, а відповідно такі доводи не були предметом оцінки позовної заяви та суду першої інстанції. Колегія суддів не погоджується з такими доводами відповідача, виходячи з наступного. За змістом абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-ХІІ підставою для звільнення є, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи. Колегія суддів звертає увагу на те, що в цих законодавчих положеннях мова йде мова не про відсутність інших родичів 1-го та 2-го ступеня споріднення, які можуть здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи, а саме про членів сім`ї такої особи які, відносяться до першого чи другого ступеня споріднення. Визначення хто є членом сім`ї наведено у частині 2 статті 3 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає наступне: «

2. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.» Рівні споріднення в діючому законодавстві України визначені з метою спадкування (статті 1261-1265 Цивільного Кодексу України) та з метою оподаткування (підпункт 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 розділу 14 Податкового кодексу України). Так, статтями 1261 та 1262 Цивільного Кодексу України передбачено наступне: - у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки; - у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. Підпунктом 14.1.263 пункту 14.1 статті 14 розділу 14 Податкового кодексу України визначено наступне: - членами сім`ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені; - членами сім`ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки. Колегія суддів вважає, що для реалізації свого права на звільнення на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ, позивач не зобов`язаний доводити перед відповідачем за допомогою невизначених законодавством документів питання наявності або відсутності інших родичів у його матері відповідного ступеня споріднення, які не є членами її сім`ї (не проживають спільно з його матір`ю і не пов`язані з нею спільним побутом). Тобто, сама по собі можлива наявність у матері позивача родичів 2 рівня споріднення не відносить їх автоматично до членів сім`ї матері позивача в розумінні ч.2 ст.3 СК України, оскільки вони разом з нею не проживають та не пов`язані спільним побутом. Що стосується доводів відповідача про те, що на підтвердження відсутності інших дітей у позивача та його матері, позивачем не наданий витяг з Державного реєстру актів цивільного стану, та такі доводи є безпідставними та надуманими, оскільки, такі обставини не підтверджуються витягом з державного реєстру цивільного стану, оскільки останні видаються лише за фактами народження, укладення шлюбу, зміни імені чи смерті особи, які об`єктивно відбулися, і не існує спеціальної уніфікованої форми витягу про відсутність інших родичів. Колегія суддів вважає, що наводячи такі доводи, відповідач намагається покласти на позивача тягар доведення таких обставин та фактів, обов`язок по доведенню яких законодавством не передбачений, як не передбачений і спосіб такого доведення. Отже, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 безпідставною, а рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 щодо відмови позивачу у звільненні з військової служби законним та обґрунтованим. В той же час, колегія суддів не може погодитися з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача військової служби та в частині застосування такого способу захисту як зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 18.10.2025 року про звільнення з військової служби та прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду. Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно частини 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Як зазначено у рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді №R(80)2, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, суб`єкт може вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернатив, кожна з яких буде правомірною. Якщо ж правомірним може вважатися лише один варіант поведінки, дискреційні повноваження відсутні. Виходячи з наведеного, застосування такого способу захисту прав позивача як зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 18.10.2025 року з урахуванням висновків суду можливо в тому випадку, якщо при вирішенні такого рапорту відповідач міг би діяти на власний розсуд, тобто був наділений дискреційними повноваженнями. Колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідач не наділений дискреційними повноваженнями, тобто можливістю вільно обирати між двома чи більшою кількістю альтернативних рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин, і кожне з яких буде правомірною, оскільки при наявності у позивача права на звільнення з військової служби відповідач зобов`язаний прийняти лише одне безальтернативне рішення про звільнення позивача з військової служби. Колегія суддів зазначає, що у розумінні статті 13 Європейської Конвенції з прав людини ефективний засіб правого захисту суд повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, а винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Отже, належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах має бути зобов`язання відповідача вчинити ті дії, які він зобов`язаний був вчинити в силу закону, тобто звільнити позивача з військової служби на у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Підсумовуючи все вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені позовної вимоги про зобов`язання відповідача звільнити позивача військової служби та в частині застосування такого способу захисту як зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт позивача від 18.10.2025 року про звільнення з військової служби та прийняти рішення за результатами його розгляду, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків та правової оцінки суду, та пройняти в цій частині нове рішення яким зобов`язати відповідача звільнити позивача з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Враховуючи, що за результатами даного апеляційного перегляду позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, то з метою чіткого та зрозумілого викладення резолютивної частини рішення суду у даній справі, колегія суддів вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції та прийти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Згідно ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Судові витрати по справі відсутні. Керуючись ст.315, ст.317, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу апеляційну ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року - скасувати. Прийти по справі нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо відмови ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 3 частини 5 статті 26 та абзацу 12 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 з ІІ (другою) групою інвалідності. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України. Суддя-доповідач К.В. Кравченко Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія