Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/31697/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 квітня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/31697/24 Суддя першої інстанції: Токмілова Л.М. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса Повний текст судового рішення складений 16.05.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Рокитнівський скляний завод» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів та карток відмови в прийнятті митної декларації, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 09.10.2024 приватне акціонерне товариство (надалі - ПАТ) «Рокитнівський скляний завод» звернулося до суду з позовом до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від 11.04.2024 №UA500050/2024/000018/2, 22.04.2024 №UA500050/2024/000019/2, 23.04.2024 №UA500090/2024/000007/1; карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2024 №UA500050/2024/000203, 22.04.2024 №UA500050/2024/000209, 23.04.2024 №UA500090/2024/000064. В обґрунтування позову зазначено, що ПАТ «Рокитнівський скляний завод» надано відповідачу вичерпний перелік наявних документів, що дозволяють використовувати основний метод визначення митної вартості імпортованих товарів - за ціною контракту відповідно до п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України, однак відповідач протиправно скоригував митну вартість товарів, що призвело до надмірної сплати митних платежів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 позов задоволений. Суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та картки відмови з підстав того, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваним рішенням резервний метод визначення митної вартості товару та прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт посилається на неподання позивачем документів визначених ч.ч.2-4 ст.53 МК України та ненадання можливості упевнитися в достовірності та точності розрахунку заявленої митної вартості, поданих для цілей визначення митної вартості. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що 15.08.2023 між SIS Company SP. Z o.o., Польща (продавець) та ПАТ «Рокитнівський скляний завод» (покупець) укладено контракт №1595, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує соду кальциновану в асортименті, кількостях, та по цінах, зазначених в доповненнях, які з моменту їх підписання сторонами стають невід`ємними частинами даного контракту. /т.1 а.с.99-109/ На виконання умов вищезазначеного договору продавцем поставлено на користь позивача товар згідно супровідних документів. 10.04.2024 ПАТ «Рокитнівський скляний завод» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500050004587U8, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 135378 доларів США. Товар ввезено на умовах поставки CPT UA Oдeca на виконання умов контракту від 15.08.2023 №1595. /т.1 а.с.114-115/ 22.04.2024 ПАТ «Рокитнівський скляний завод» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500050005255U8, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 117720 доларів США. Товар ввезено на умовах поставки CPT UA Oдeca на виконання умов контракту від 15.08.2023 №1595. /т.1 а.с.132-133/ 22.04.2024 ПАТ «Рокитнівський скляний завод» подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA500090004378U9, у якій митна вартість товару визначена за ціною контракту (перший метод) у розмірі 257022 доларів США. Товар ввезено на умовах поставки CPT UA Чорноморськ на виконання умов контракту від 24.11.2015 №АІМЕ/01-2016. /т.1 а.с.149-150/ За результатами розгляду поданих підприємством документів відповідачем прийняті рішення від 11.04.2024 №UA500050/2024/000018/2, від 22.04.2024 №UA500050/2024/000019/2, від 23.04.2024 №UA500090/2024/000007/1 про коригування митної вартості товарів, в яких митна вартість визначена за резервним методом. Відповідно до карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2024 №UA500050/2024/000203, 22.04.2024 №UA500050/2024/000209, 23.04.2024 №UA500090/2024/000064 за результатами перевірки митних декларацій та відповідних документів, відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з причин прийняття вищезазначених рішень про коригування митної вартості товарів. /т.1 а.с.110-113, 18-131, 145-148/ Не погоджуючись з рішеннями митного органу про коригування митної вартості товарів та картками відмови у прийнятті митних декларацій, позивач звернувся з даним позовом до суду. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав. Так, за визначенням, наведеним в п.24 ч.1 ст.4 Митного кодексу України (надалі МК України), митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.318 названого Кодексу, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Згідно з ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Частиною 1 ст.51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту визначені в ст.57 МК України. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. За приписами ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та главою

9. Стаття 53 МК України визначає, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частина друга вищезазначеної статті містить перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Такими, зокрема, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до ч.5 ст.58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Так, предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішень про коригування митної вартості товарів від 11.04.2024 №UA500050/2024/000018/2, 22.04.2024 №UA500050/2024/000019/2, 23.04.2024 №UA500090/2024/000007/1 та карток відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.04.2024 №UA500050/2024/000203, 22.04.2024 №UA500050/2024/000209, 23.04.2024 №UA500090/2024/000064. В даному випадку, з вказаних рішень вбачається, що заявлену декларантом митну вартість товарів не може бути визнано у зв`язку з тим, що заявлено не повні відомості про митну вартість та складові митної вартості достовірно документально не підтверджено. За результатами розгляду митну вартість визначено за резервним методом. В свою чергу, задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано оскаржуваними рішеннями резервний метод визначення митної вартості товару. Щодо доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості паркування товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів приходить до наступного. Згідно з п.4.1. контракту від 15.08.2023 №1595 пакування мусить бути стандартним, таким, що забезпечило б збереження Товарів при транспортуванні і при завантажувально-розвантажувальних роботах. Крім того, пунктом 2.7 контракту від 15.08.2023 №1595 передбачено, що загальна вартість включає в себе: вартість товару, вартість упаковки, маркування, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця. Отже, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ціна товару включає в себе вартість упаковки, у зв`язку з чим згідно з положеннями п.1 ч.10 ст.58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості. Також, відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі

37. Процедура митної декларації має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митних декларацій позивачем зазначено ZZ00 (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості. При цьому, відповідачем, в спірних рішеннях, не доведено понесення позивачем додаткових витрат на пакування, маркування товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості. Таким чином в даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Щодо доводів митного органу про те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні дані щодо вартості навантаження (транспортування) товару до борту судна, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, колегія суддів приходить до наступного. Пунктом 2.7 контракту від 15.08.2023 №1595 передбачено, що загальна вартість включає в себе: вартість товару, вартість упаковки, маркування, оформлення всіх необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця. Як вбачається з матеріалів справи, доставка імпортованого позивачем товару здійснювалась на умовах СРТ. Відповідно до правил Інкотермс за умов СРТ (Carriage Paid To або «Перевезення оплачено до») продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Тобто, за умовами поставки СРТ ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит та інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна. Отже, позивачем включено у митну вартість товарів витрати на завантаження, що повністю відповідає умовам поставки СРТ, а тому такі доводи митного органу є безпідставними. Щодо зауважень митного органу про те, що серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу та його оплата, колегія суддів приходить до наступного . Відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс CPT (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination, ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)), термін «фрахт/перевезення оплачено до ...» означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом «перевізник» розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Відповідно до п.5 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати понесені Покупцем (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Тобто, у разі включення до ціни товару вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару. Таким чином, витрати щодо перевезення оцінюваних товарів для цілей визначення митної вартості включаються до ціни товару, а тому посилання відповідача на те, що серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату, є безпідставними. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сертифікат про походження від 22.03.2024 №А1656326 містить зіставні відомості щодо заявленої до митного оформлення партії товарів, які зазначені у інших товаросупровідних документах. Зазначені відомості є достатніми для того, щоб ідентифікувати оцінюваний товар відповідно до поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України сертифікат про походження не є документом, що підтверджує митну вартість товарів Стосовно доводів відповідача про те, що у пакувальному листі міститься посилання на контракт №08122022 від 08.12.2022, які до митного оформлення не надавався, варто зазначити наступне. У пакувальному листі GREENLINE CHEMICALS Ltd (компанії посередника) вказаний інший контракт, інший одержувач, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації та власне митним органом у надісланому повідомленні в рамках проведення процедури консультацій з декларантом та оскаржуваному рішенні «код 4100 - не прямий контракт». Між виробником (експортером товару) та ПрАТ «Рокитнівський скляний завод» є компанія посередник «SIS Company» Sp. z o.o. (Poland), яка в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару. Саме у зв`язку з тим, що партія товару продана виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому позивачу, в пакувальному листі GREENLINE CHEMICALS Ltd (компанії посередника) наявні відомості про контракт між: Виробник товару ETI SODA Uretim Pazarlama Nakliyat ve Elektrik Uretim Sanayi ve Ticaret A.S. Yesilagac Quarter. Guragac Kumeevler TronaTesisleri No:47/A 06730 Beypazari-Ankara-Turkey; Вантажовідправник WE IC VE DIS TICARET A.S. PASALIMANI, CAD. NO:41, USKUDAR / ISTANBUL ON BEHALF OF GREENLINE CHEMICALS LTD., 2A Cont Androvanti Street, 2nd floor, 8000, Burgas, Bulgaria; Компанія-посередник GREENLINE CHEMICALS Ltd, 2A Cont Androvanti Street, 2nd floor, 8000, Burgas, Bulgaria. Разом з тим, складання та оформлення вищевказаного пакувального листа GREENLINE CHEMICALS Ltd (компанією посередником) знаходиться поза межами компетенції позивача, та відповідно наявність у ньому розбіжностей чи відсутність певних відомостей не може бути безумовною підставою для коригування митної вартості товару. Крім того, законодавством не встановлено вимог до оформлення пакувального листа, такий документ є документом довільної форми. Так, в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. За таких підстав, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару. Відповідно до ст.ст.189, 190 Господарського кодексу України, ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання. Частина 2 ст. 53 МК України містить вичерпний перелік документів, що підтверджують митну вартість, а тому виявлення розбіжностей в інших документах не надає митниці право направляти декларанту вимогу про надання додаткових документів. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митним органом при визначенні митної вартості товарів у графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Аналіз графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів, що оскаржується свідчить про те, що відповідач не зазначив жодних конкретних підстав щодо не підтвердження числових значень складових митної вартості імпортованого товару та які саме документи містять розбіжності. Як вбачається зі змісту графи 33 оскаржуваного рішення, попередні методи не застосовуються митницею з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару. Проте, вказана графа оскаржуваного рішення не містить інформації щодо обґрунтування числового значення митної вартості товарів, відсутнє її коригування, не зазначені факти, які вплинули або повинні були вплинути на таке коригування, щодо обсягів, умови поставки, фактурної вартості, країни походження, методи визначення митної вартості тощо. Відповідачем не надано доказів на підтвердження неможливості застосування усіх попередніх методів визначення митної вартості згідно з вимогами ст.57 МК України, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що відповідачем необґрунтовано застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Таким чином, позивачем надано достатню кількість документації, яка не містить розбіжностей, дані якої піддаються обчисленню та підтверджують ціну товару, а тому оскаржувані рішення митного органу про коригування митної вартості товарів та картки відмови є протиправними та підлягають скасуванню. Враховуючи викладене, при розгляді справи суд першої інстанції правильно встановив обставини, які мають значення для справи, а тому рішення суду першої інстанції в порядку ст.316 КАС України підлягає залишенню без змін. Згідно ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Відповідно до ч.ч.3, 4, 5 ст.143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу. Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Як вбачається з матеріалів справи, 02.04.2024 між ПАТ «Рокитнівський скляний завод» та адвокатом Кибукевич В.В. укладено договір про надання правової допомоги. /т.1 а.с.194-198/ Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Так, згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 02.12.2024, загальна вартість послуг адвоката у суді першої інстанції склала 5100грн. /т.1 а.с.199-200/ Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Отже, враховуючи надані стороною позивача докази понесення витрат на правничу допомогу адвоката в суді першої інстанції, зміст і обсяг наданих матеріалів до суду, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтоване зменшення розміру таких витрат судом першої інстанції до 3500грн., з урахуванням дотримання вимог співмірності та обґрунтованості розміру витрат на оплату послуг адвоката, які підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року залишити без змін. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Одеську митницю. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв