Постанова 4851 № 520/25465/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2026 р. Справа № 520/25465/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., повний текст складено 22.01.26 по справі № 520/25465/25 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 29.07.2025 №4947/20-40-24-03-05 про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ); - зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2024 та включити до Реєстру платників єдиного податку. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 січня 2026 задоволено позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано Рішення ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України від 29.07.2025 №4947/20-40-24-03-05 про анулювання реєстрації та виключення із Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку другої групи з 01.01.2024 та включити до Реєстру платників єдиного податку. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу , вважає рішення суду таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, з викладенням в ньому висновків, які не відповідають обставинам справи. Контролюючий орган вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме: в порушення п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України самостійно не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів уразі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходів. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 січня 2024 року. Вказує , що проведення документальної виїзної перевірки як передумова прийняття рішення щодо анулювання реєстрації платника єдиного податку вимагається виключно щодо платника єдиного податку четвертої групи. Оскільки Позивач був зареєстрований у якості платника єдиного податку другої групи, то відповідно щодо нього проведення документальної виїзної перевірки не вимагається. Отже, ПК України не встановлює обов`язковість проведення саме документальної перевірки для виявлення підстав анулювання статусу платника єдиного податку. При здійсненні перевірки та винесення Рішення та ППР ГУ ДПС були дотримані всі умови порядку проведення камеральної перевірки. При перевірці використано ІКС «Податковий блок», уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку підприємця за 2023 від 06.06.2025 №9387988607, реєстр платників єдиного податку Будь-які інші дані, які використовуються при документальній перевірці (пп.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України) не були предметом дослідження податковим органом під час проведення камеральної перевірки. Позивач з 19.06.2019 перебуває на обліку в ГУ ДПС, як фізична особа - підприємець та з 01.07.2019 по 31.12.2023 - платник єдиного податку другої групи 20%. Згідно даних інформаційних ресурсів ДПС України «Податковий блок», ФОП ОСОБА_1 надав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку за 2023 від 06.06.2025 №9387988607 та вказав загальну суму доходу за 2023 рік в розмірі 6 889 496,20 гривень. Перевіркою встановлено, що обсяг доходу, який отримав та задекларувавплатникєдиногоподаткусклала6 889 496,20 грн та відповідно сума перевищеня обсягу доходу становить 1 301 696,20 грн. Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в порушення п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України самостійно не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходів. Відповідно до підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 01 січня 2024 року. Просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25465/25, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу, вважає, що положення та вимоги апеляційної скарги є за своїм характером необґрунтованими, а рішення суду першої інстанції таким, що прийняте при повному дотриманні матеріальних та процесуальних норм. Посилаючись на обґрунтування , викладенні у відзиві , просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги ГУ ДПС у Харківській області, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25465/25 залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Учасникам по даній справі було направлено судом апеляційної інстанції та отримано останніми копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження, у т.ч. копію апеляційної скарги, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа . Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи у їх сукупності вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є платником єдиного податку другої групи зі ставкою 20 відсотків доходу. Головним управління ДПС у Харківській області проведено камеральну перевірку проведено перевірку правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт №237/20-40-24-03-05 від 17.06.2025 Висновками акту зафіксовано, що позивач самостійно не здійснив перехід на сплату інших податків та зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходів. На підставі акта перевірки №237/20-40-24-03-05 від 17.06.2025, Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято рішення від 29.07.2025 №4947/20-40-24-03-05 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку 01 січня 2025 року. Листом Головне управлінням ДПС у Харківській області №54418/6/20-40-24-03-12 від 08.10.2025 повідомлено позивача, що в рішенні від 29.07.2025 №4547/20-40-24-03-05 було допущено описку, а саме : Абзац Відповідно до приписів пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПКУ ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2025 року читати як: Відповідно до приписів пп. 3 п. 299.10 ст. 299 ПКУ ФОП ОСОБА_2 (податковий номер НОМЕР_1 ) виключено з Реєстру платників єдиного податку з 01 січня 2024 року. Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції виходив з того , що контролюючим органом не дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, тому суд дійшов висновку, що прийняте відповідачем рішення на підставі висновків камеральної перевірки порушує встановлену процедуру та права платника податків, а тому не може вважатися правомірним. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані Податковим кодексом України (далі ПК України). Згідно з підпунктами 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Застосування спрощеної системи оподаткування фактично є одним із видів пільгового оподаткування господарської діяльності. Податковим кодексом України встановлено коло осіб, на яких розповсюджується вказана норма. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Положеннями пункту 299.1, пункту 299.2 статті 299 ПК України передбачено, що реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку. Відповідно до підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; 6) набуття платником податку статусу резидента Дія Сіті - в останній день календарного кварталу, в якому платник податку набув статус резидента Дія Сіті; 7) втрати платником єдиного податку третьої групи статусу електронного резидента (е-резидента); 8) наявність щодо платника податку та/або його засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції": - щодо платників першої і другої груп - в останній день місяця, у якому прийнято таке рішення; - щодо платників третьої і четвертої груп - в останній день кварталу, у якому прийнято таке рішення. На виконання вимог пункту 1 підпункту 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення. Відповідно до підпункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. З огляду на аналіз наведених вище норм, колегія суддів констатує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, установлених законом. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлення за результатами останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, бути платником єдиного податку. Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, які в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування. Колегія суддів враховує, що Верховний Суд при розгляді подібних адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26 лютого 2019 року у справі №805/1396/17-а, від 05 лютого 2019 року у справі № 805/206/17-а, від 24 січня 2019 року у справі №813/1346/18, від 05 червня 2018 року у справі № 813/4266/17). Відповідно, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок - прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, шляхом виключення з реєстру платників цього податку. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24, яка в силу частини 5 статті 242 КАС України є обов`язковою для врахування. Так, з матеріалів справи встановлено, що ГУ ДПС у Харківській області за результатами проведення камеральної перевірки щодо правомірності перебування на спрощеній системі оподаткування виявлено, що ФОП ОСОБА_1 порушено перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме абз. 1 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та абз.3 п.299.10 ст. 299 ПК України не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої та другої групи. Таким чином, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення слугувала інформація з даних інформаційних ресурсів ДПС України «Податковий блок», що ФОП ОСОБА_1 надав уточнюючу податкову декларацію платника єдиного податку за 2023 від 06.06.2025 №9387988607 та вказав загальну суму доходу за 2023 рік в розмірі 6 889 496,20 гривень, відповідно сума перевищення обсягу доходу становить 1 301 696,20 грн. Водночас, згідно пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти. Колегія суддів зазначає, що серед визначених в ст. 75 ПК України підстав проведення камеральної перевірки відсутня така, як «порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування». Предметом проведення камеральної перевірки можуть бути виключно помилки (порушення) у податковій звітності та/або її неподання (несвоєчасне подання), а також своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. Як правильно зазначив суд першої інстанції, прийняттю рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку не передувало проведення виїзної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 та встановлення за наслідками останньої порушень, які б свідчили про неможливість перебування платника податку на спрощеній системі оподаткування. Також, як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку відповідач обмежився лише констатацією факту подання ФОП ОСОБА_1 податкової декларації платника єдиного податку за 2023 від 06.06.2025 № 9387988607 та самостійно задекларовано обсяг доходу в сумі за 2023 рік в розмірі 6889496,20 гривень, при цьому, в порушення приписів частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не довів існування у ФОП ОСОБА_1 перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої -третьої групи та щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування. Крім того, пунктом 299.10 ст. 299 ПК України визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), є прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування, тобто бути платником єдиного податку другої групи за критеріями, визначеними у пункті 3 пункту 291.4. статті 291 ПК України. Метою проведення перевірки, яка, у випадку Позивача, не була проведена, якраз є фіксування та доведення контролюючим органом виявленого порушення. Доводи апелянта про не визначення ст. 299 ПК України виду перевірки (камеральної чи документальної), під час проведення якої можливо виявити порушення норм податкового законодавства платником єдиного податку першої - третьої груп та прийняти рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку колегія суддів оцінює критично, оскільки дійсно у ст. 299 ПК не зазначено вказаного. Разом з тим, як вже зазначалось у переліку підстав проведення камеральної перевірки, визначеного пп. 75.1.1. п. 75.1 ст. 75 ПК України відсутня така як «перевірка правомірності перебування платника на спрощеній системі оподаткування». Попри наведені вище норми матеріального закону, виїзна документальна перевірка позивача податковим органом не проводилась, натомість відповідачем було проведено камеральну перевірку, наслідки якої в силу норм пункту 299.11 статті 299 ПК України не передбачають прийняття рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку 3 групи. За таких обставин, контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі № 816/543/17, від 29.03.2018 року у справі № 804/2321/17, від 03 грудня 2020 року справа № 200/9334/19-а, від 10 листопада 2021 року справа № 200/697/20-а, від 18 березня 2025 року по справі № 160/21398/24. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та не узгоджуються із правовим регулюванням спірних правовідносин, позицію щодо чого неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема й у постановах, згаданих вище. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21 лютого 2020 року у справі № /17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення. Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося. Фактично доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, відповідачами не зазначено. Відповідачем наводяться доводи, аналогічні тим, які містяться у відзиві на позовну заву та були предметом розгляду судом першої інстанції інстанцій та спростовані ним. Колегія суддів зауважує, що правовим висновком Верховного Суду є висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, сформульований внаслідок казуального тлумачення цієї норми при касаційному розгляді конкретної справи, та викладений у мотивувальній частині постанови Верховного Суду, прийнятої за наслідками такого розгляду. При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів. У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів. Слід звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово надавала роз`яснення як треба розуміти подібність правовідносин. Втім, у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20, пункт 39) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала свої висновки щодо визначення подібності правовідносин, зазначивши таке. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність варто також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 у справі № 320/1040/19 та від 11.01.2024 у справі № 810/3210/17, від 18.03.2025 по справі № 160/21398/24. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Доводи апеляційної скарги є безпідставними , не впливають на правомірність висновків суду, оскільки в апеляційній скарзі зазначено лише те, що постанова суду першої інстанції є незаконною, підлягає скасуванню у зв`язку із ненаданням судом належної правової оцінки обставинам справи та невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, зміст апеляційної скарги , який повністю дублює заперечення на позов, подані до суду першої інстанції , містить виключно суб`єктивне бачення апелянта обставин справи, які розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку, апелянтом у скарзі абсолютно не зазначено в чому ж конкретно виявилося ненадання судом першої інстанції належної правової оцінки обставинам справи, тобто які з них випали з поля зору суду, а які було досліджено невірно, а також не зазначено того, які ж висновки, натомість, повинні були б бути зроблені судом та не обґрунтовано в чому полягає невірність застосування судом норм матеріального права, які саме норми та яким чином було порушено чи неправильно застосовано та яких процесуальних норм адміністративного судочинства не було дотримано судом під час розгляду даної адміністративної справи, а також не зазначено які з поданих доказів суд дослідив неправильно або неповно, а відповідно і підстави для скасування постанови суду першої інстанції відсутні. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.01.2026 по справі № 520/25465/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий