Постанова 4817 № 951/905/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 951/905/25Головуючий у 1-й інстанції Лавренюк О.М. Провадження № 33/817/228/26 Доповідач - Ваврів І.З. Категорія - ч.1 ст.89, ч.1 ст.173-2 ч.2 ст.173-2, ч.1 ст.184 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2026 р. м.Тернопіль Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З. за участі: - особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , - захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Кметика В.С., - потерпілої ОСОБА_2 розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Кметика В.С. на постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року, в с т а н о в и в: Постановою Козівського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 р. ОСОБА_3 визнано визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.173-2, ч. 2 ст.173-2, ч. 1 ст.184 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 (одна тисяча двадцять) гривень. Провадження у справі про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 89 КУПАП - закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Як визнав суд, 22.12.2025 о 21 год. 25 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, обзивала нецензурними словами, чинила моральний та психологічний тиск, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , обзивала її нецензурними словами, чинила моральний та психологічний тиск, шарпала за одяг. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Також, 02.01.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків та не забезпечила належних умов життя малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала в нетверезому стані. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. 12.01.2026 ОСОБА_1 ухилилася від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме залишила дитину без належного догляду на декілька днів, переїхала в інше місце та не виходила на зв`язок з 05.01.2026 по 12.01.2026, чим порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. 04.02.2026 близько 17 год. 30 хв. за адресою: вул. Центральна, с. Конюхи ОСОБА_1 не виконує належно батьківських обов`язків щодо виховання та догляду малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила його на свою матір ОСОБА_2 на тривалий час. Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 745230 від 04.02.2026 р. ОСОБА_7 04.02.2026 близько 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 жорстоко поводилася з домашніми собаками, що спричинило їх мучення, залишила їх напризволяще, не здійснює належний догляд, не дає їсти. Вказані дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за ч. 1 ст. 89 КУпАП. Постановами Козівського районного суду Тернопільської області від 10 лютого 2026 року та 30 березня 2026 року справи за зазначеними протоколами про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.89, ч.1 ст.173-2 ч.2 ст.173-2, ч.1 ст.184 КУпАП було об`єднано в одне провадження, та присвоєно об`єднаній справі єдиний номер - №951/905/25. В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_8 адвокат Кметик В.С. не погоджується з постановою суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_1 винною за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст.184 КУпАП, оскільки вважає, що судове рішення постановлено з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, без дотримання засад повного, всебічного і об`єктивного з`ясування всіх обставин справи, із покладенням в основу висновку про вину неналежних, недопустимих та недостатніх доказів, а також із явним використанням судом припущень замість перевірених фактичних даних. Зазначає, що суд першої інстанції, хоча й навів у постанові великий масив норм закону, однак фактично не виконав вимог ст. 245, 251, 252, 256, 280, 283 КУпАП, ст. 19, 61, 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не перевірив дотримання обов`язкового порядку прийняття, реєстрації та перевірки первинних повідомлень про події, не надав належної правової оцінки тому, що частина адміністративних матеріалів виникла не внаслідок офіційно зареєстрованого звернення через лінію 102 чи інший інтегрований канал ІПНП, а внаслідок повідомлення на особистий номер мобільного телефону поліцейського, що прямо ставило під сумнів законність всього подальшого доказового ланцюга. Також захисник наголошує, що суд першої інстанції не просто відхилив доводи захисту, а фактично обійшов їх, не спростувавши по суті жодного із ключових аргументів, наведених у клопотаннях від 09.03.2026, 10.03.2026, 11.03.2026 та 30.03.2026 року, а саме щодо похідного характеру протоколів від непроцесуально оформленого телефонного звернення, щодо відсутності відеофіксації, щодо складання трьох протоколів від 02.01.2026 не безпосереднім очевидцем події, щодо дублювання одного фактичного епізоду двома протоколами за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, щодо відсутності належної конкретизації об`єктивної сторони правопорушення, щодо недопустимості рапорту як самодостатнього доказу вини, а також щодо недопустимості підміни належної перевірки доказів посиланням на самі лише свідчення близьких родичів потерпілої особи. Вказує, що суд не надав належної оцінки тому, що показання ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , тобто матері, родички та сестри потерпілої сторони, не просто походять від близьких родичів потерпілої, а фактично відображають їхню участь у тривалому внутрішньосімейному конфлікті, в якому існують очевидні емоційні, побутові та ціннісні суперечності, а отже вимагали особливо обережної перевірки шляхом співставлення з незалежними доказами, чого суд не зробив. Зокрема, суд першої інстанції також не пояснив, чому він фактично відкинув пояснення свідка ОСОБА_11 , який заперечував факт домашнього насильства, не будучи при цьому процесуально дискредитованим, а отже вибіркова довіра суду до однієї групи свідків при ігноруванні іншої без належної мотивації свідчить про порушення ст. 252 КУпАП, яка вимагає оцінки доказів на основі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Щодо протоколу серії ВАД №745173 від 02.01.2026 про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_4 захисник зауважує, що суд не врахував, що в самому протоколі відсутня належна конкретизація об`єктивної сторони адміністративного проступку, зокрема не розкрито, у чому саме виразилося психологічне насильство, які саме дії, слова чи погрози становили не просто конфліктну поведінку, а юридично значимі дії, що спричинили або могли спричинити шкоду психологічному здоров?ю потерпілої, яким чином така шкода була встановлена, якими доказами підтверджується причинний зв`язок між діями особи та наслідками, а також чому ситуація, описана в протоколі, виходить за межі побутового конфлікту. Щодо протоколів ВАД №745175 та ВАД № 745174 за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП захисник зауважує, що суд припустився особливо грубого порушення, оскільки визнав обґрунтованими одразу два протоколи за ч.2 ст.173-2 КУпАП, однак вони стосуються одного фактичного епізоду 01.01.2026, а отже їх паралельне існування суперечить ст. 61 Конституції України. Крім того вказані протоколи, складені поліцейським В. Кушніром, який не був 01.01.2026 безпосереднім учасником та очевидцем подій, не можуть визнаватися належною і достатньою підставою для покладення на особу адміністративної відповідальності без підтвердження первинними допустимими доказами. Апелянт переконаний, що суд також помилково відкинув аргумент захисту щодо відсутності документального підтвердження повторності як ознаки для кваліфікації за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, обмежившись посиланням на те, що відповідальність за ч. 2 цієї статті може наставати і за вчинення діяння щодо малолітньої чи неповнолітньої особи, проте навіть за такої правової конструкції суд усе одно повинен був встановити не абстрактну присутність дитини в просторі конфлікту, а конкретний вплив події на дитину, конкретний зв`язок між діями особи та ознаками домашнього насильства щодо дитини як потерпілої, а не переносити кваліфікуючу ознаку автоматично на підставі самого лише факту перебування дитини поруч. Щодо протоколів серії ВАД №745176 від 02.01.2026 року, ВАД №745211 від 12.01.2026 року та ВАД №745231 від 04.02.2026 року за ч. 1 ст. 184 КУпАП, адвокат вказує, що суд першої інстанції визнав ОСОБА_1 винною за ч. 1 ст. 184 КУпАП, однак у мотивувальній частині постанови не навів жодного переконливого правового та фактичного обґрунтування того, що її поведінка відповідала саме ознаці «ухилення» від виконання батьківських обов`язків, а не описувала окремі, спірні, не підтверджені належними доказами життєві ситуації, що не досягають рівня адміністративно-караного діяння. Суд також не надав належної оцінки тому, що навіть викладені в протоколах обставини не підтверджують саме ухилення від батьківських обов`язків у значенні ч. 1 ст. 184 КУпАП, а описують побутові суперечки щодо того, хто і коли доглядав дитину, де дитина перебувала певний час, з ким вона тимчасово залишалась, тобто обставини, які самі по собі без встановлення наслідків, системності, вини та реальної загрози правам дитини не утворюють складу адміністративного правопорушення. Апелянт переконаний, що суд першої інстанції, попри прямі посилання сторони захисту на релевантні правові висновки Великої Палати Верховного Суду та практику ЄСПЛ, не виконав свого обов`язку щодо їх належного врахування, чим порушив частину шосту статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статтю 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ», засади Кодексу суддівської етики та стандарт мотивованого судового рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції. Вказує, що суд першої інстанції не перевірив дотримання обов`язкової процедури прийняття та реєстрації повідомлень, не дав оцінки порушенню наказів МВС №100 від 08.02.2019 року, №357 від 27.04.2020 року, №654 від 01.08.2018 року та №1026 від 18.12.2018 року, не врахував похідний характер окремих протоколів, не дав належної оцінки дублюванню одного фактичного епізоду двома протоколами за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, не перевірив критично зацікавленість свідків із числа близьких родичів потерпілої, не встановив достатніх і незалежних доказів на підтвердження шкоди психічному здоров`ю, наявності домашнього насильства щодо дітей, наявності саме ухилення від батьківських обов`язків, а також фактично визнав рапорти та службові пояснення достатнім доказом вини всупереч усталеній практиці Верховного Суду. Просить скасувати постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року, в частині, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, ч. 1 ст. 184 КУпАП, та закрити провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, а також скасувати похідні наслідки оскаржуваної постанови в частині стягнення судового збору. Заслухавши захисника особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та її захисника адвоката Кметика В.С. які підтримали подану ОСОБА_12 апеляційну скаргу і просять її задовольнити; потерпілу ОСОБА_13 , яка просить залишити рішення суду першої інстанції без змін; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до наступних висновків. Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, як визначено ст.245 КУпАП, є своєчасне всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, виходячи з положень ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Цих вимог закон суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у повній мірі не дотримався. Як слідує з постанови Козівського районного суду від 30 березня 2026 року суд визнав доведеним, що 22.12.2025 о 21 год. 25 хв. ОСОБА_7 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, обзивала нецензурними словами, чинила моральний та психологічний тиск, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю. Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Окрім того, 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , обзивала її нецензурними словами, чинила моральний та психологічний тиск, шарпала за одяг. Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Також, 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Надалі 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаними діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 173-2 КУпАП. Також, 02.01.2026 близько 15 год. 00 хв. ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків та не забезпечила належних умов життя малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала в нетверезому стані. Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. 12.01.2026 ОСОБА_1 ухилилася від виконання покладених на неї законом батьківських обов`язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме залишила дитину без належного догляду на декілька днів, переїхала в інше місце та не виходила на зв`язок з 05.01.2026 по 12.01.2026, чим порушила ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства». Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. 04.02.2026 близько 17 год. 30 хв. за адресою: вул. Центральна, с. Конюхи ОСОБА_1 не виконує належно батьківських обов`язків щодо виховання та догляду малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишила його на свою матір ОСОБА_2 на тривалий час. Вказаними діями ОСОБА_4 вчинила адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 184 КУпАП. Відповідно до ч.1 ст.173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства - це умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Приписами ч. 2 ст. 173-2 КУпАП встановлено відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Виходячи із змісту вказаної правової норми, визнаючи особу винною за ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд повинен визначити яке насильство було вчинено по відношенню до потерпілого, конкретизувати в чому воно виражалося і яка шкода заподіяна потерпілому. У справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі (або існувала реальна можливість їх настання). Тобто, виходячи зі змісту диспозиції даної норми КУпАП, поліцейський зобов`язаний при складанні протоколу про адміністративне правопорушення за ст.173-2 КУпАП, зазначати конкретно, в чому саме полягало психологічне насильство, а також вказати яка шкода заподіяна або могла бути заподіяна фізичному чи психологічному здоров`ю, що безпосередньо слідує з диспозиції статті (погрози, образи, чи переслідування, позбавлення житла, їжі, тощо) і це є обов`язковим. Ці відомості як в протоколах про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, на які суд посилається у своєму рішенні, так і постанові місцевого суду відсутні. Обґрунтовуючи свій висновок щодо наявності ознак правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2, ч.2 ст.173-2 КУпАП, в діях ОСОБА_4 , суд обмежився перерахунком доказів, які, на думку суду, доводять вину останньої у вчиненні насильства в сім`ї, а саме: відомостями, зазначеними у протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАД №745186 від 22.12.2025, серії ВАД №745175 від 02.01.2026, серії ВАД №745174 від 02.01.2026; серії ВАД №745173 від 02.01.2026; електронним рапортом від 22.12.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 22.12.2025; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 22.12.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.01.2026; електронним рапортом від 01.01.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01.01.2026; копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 14.11.2025; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.01.2026; електронним рапортом від 01.01.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 01.01.2026; копією свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_2 від 01.07.2025, виданого повторно; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 01.01.2026; електронним рапортом від 01.01.2026; письмовими поясненнями ОСОБА_2 . Від 01.01.2026. Проте, в порушення вимог ст.ст.245, 252 КУпАП суд першої інстанції належним чином не проаналізував ці докази, не дав їм відповідної правової оцінки та не мотивував свій висновок на предмет того, чому вони були прийняті до уваги. Як дослівно вбачається з протоколів про адміністративне правопорушення 22.12.2025 о 21 год. 25 хв. ОСОБА_4 за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 вчинила відносно своєї матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, обзивала нецензурними словами, чинила моральний та психологічний тиск, внаслідок чого могла бути завдана шкода її фізичному та психічному здоров`ю. 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , обзивала її нецензурними словами, чинила моральний та психологічний тиск, шарпала за одяг. 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем спільного проживання вчинила домашнє насильство відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 01.01.2026 близько 19 год. 30 хв. ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем свого проживання вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Втім, жодних відомостей про те, в чому саме виразилося психологічне насильство та які наслідки воно спричинило у протоколі не наведено, а лише констатовано абстрактний факту вчинення домашнього насильства. При цьому, встановлення та зазначення таких відомостей, як уже зазначено вище, є безпосереднім обов`язком органу, який склав протокол відповідно до вимог ч.1 ст.256 КУпАП, так як правова норма ст.173-2 КУпАП є бланкетною. Такий формальний та спрощений підхід при складенні протоколу є абсолютно неприпустимим, а тому таке обвинувачення слід визнавати неконкретним та таким, що порушує право особи на захист. Допитані судом свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 фактично засвідчили наявність неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і неодноразові конфлікти між ними, проте, їх показання, описані судом у рішенні, не вказують на наявність обов`язкових ознак, характерних для домашнього насильства. Апеляційний суд звертає увагу, що за своїм змістом домашнє насильство, як адміністративне правопорушення, полягає в тому, що особа, яка чинить домашнє насильство, маючи значну перевагу у своїх можливостях, діє умисно, з наміром заподіяти шкоду потерпілому, порушивши його права й свободи. Тоді як ситуація, в якій кожна із сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони, зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій це конфлікт. Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання під час сварки, не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, лише у тому випадку, коли такі спрямовані на обмеження волевиявлення особи і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров`ю особи. Тому, лише факт конфліктної ситуації між мамою та дочкою не може свідчити про домашнє насильство психологічного характеру у розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та Закону України Про запобігання та протидію домашньому насильству. Окрім того, в матеріалах провадження відсутні будь-які документальні докази на підтвердження того, що особа, відносно якої складено протоколи про адміністративне правопорушення за ст.ст.173-2 КУпАП - ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 є дочкою і мамою, тобто відсутні докази, що вони обоє відносяться до кола осіб, на яких відповідно до законодавства України поширюється дія терміну домашнє насильство, що є обов`язковою ознакою об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення. Також, суд апеляційної інстанції вважає неправильною кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-2 КУпАП, оскільки диспозиція вказаної правової норми передбачає адміністративну відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи, в той час як у протоколах про адміністративне правопорушення від 02 січня 2026 р. серії ВАД № 745175, серії ВАД №745174 ОСОБА_1 інкриміновані дії, які полягали у вчиненні домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_2 в присутності малолітньої дитини, а не відносно малолітньої дитини. З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що в матеріалах справи відсутні і судом першої інстанції не наведено належних доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч.1.2 ст.173-2 КУпАП, за якими її визнано винною та притягнуто до адміністративної відповідальності. За змістом ст.62 Конституції України обвинувачення особі не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь. Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні достатні докази, які б беззаперечно свідчили про вчинення ОСОБА_4 дій, вказаних у протоколах про адміністративні правопорушення, які розглядалися судом першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність в її діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ч.2 ст.173-2 КУпАП, а відтак провадження по справі відносно неї, у цій частині, підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП. Що стосується доводів апелянта про закрити провадження у справах про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративних правопорушень, апеляційний суд зазначає наступне. Диспозиція ч.1 ст. 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (із змінами та доповненнями) передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Таким чином, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов`язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов`язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям, тощо), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні. одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо. Об`єктом правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх. А об`єктивна сторона за ч. 1 ст. 184 КУпАП полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей. Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи. Висновок суду першої інстанції підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну правову оцінку і правильно врахував обставини, зазначені у наданих доказах, а саме: електронним рапортом від 02.01.2026; рапортом капітана поліції В. Кушніра від 02.01.2026; копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 14.11.2025; електронним рапортом від 12.01.2026; рапортом старшого лейтенанта поліції А. Майстеренка від 16.01.2026; рапортом капітана поліції В. Кушніра від 04.02.2026; копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_1 від 14.11.2025. Наведені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. За результатами апеляційного перегляду провадження суд вважає, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно розглянувши справу, прийшов до правильного висновку про їх достатність для встановлення вини ОСОБА_1 та вмотивовано визнав її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП. Так, в суді апеляційної інстанції потерпіла ОСОБА_2 повідомила, що її дочка ОСОБА_1 01.01.2026 р. залишила їй дитину, якій на той час було три місяці, та пішла святкувати Новий рік. Повернулася вона в стані сильного алкогольного сп`яніння і після її зауважень щодо необхідності приділяти увагу вихованню дитини внаслідок цього у них виник конфлікт. Також, 05.01.2026 р. ОСОБА_1 , залишивши їй дитину, поїхала в с. Будилів, звідки повернулася лише приблизно 12.01.2026 р. За цей час ОСОБА_1 два чи три рази приїжджала до дому, однак уваги дитині не приділяла. Також ОСОБА_2 засвідчила, що в березні 2026 р. нею подано позов до Козівського районного суду про відібрання дитини у ОСОБА_1 . З пояснень в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 слідує, що вона в період з 05.01.2026 р. по 12.01.2026 р. відлучалася з дому в с. Будилів, де мала намір облаштувати побут для подальшого окремого проживання зі своєю дитиною і для догляду за тваринами, які там знаходились. При цьому, ОСОБА_1 не могла надати суду логічних та обґрунтованих пояснень, яка була необхідність залишати на тривалий час дитину з бабусею, з огляду на те, що в с. Будилів вона так і не проживає, а орендує на даний час помешкання в с. Смиківці, де живе уже сама, з її слів, близько 2 двох місяців. За цей час вона зі своєю дитиною не бачилася і участі в її утриманні та вихованні не приймає. Окрім того суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 особисто визнала обставини, які ставилися їй у провину та полягали у неналежному виконанні батьківських обов`язків. Зокрема, в одному випадку вона перебувала у стані алкогольного сп`яніння, а в іншому - протягом тривалого часу залишала дитину без належного догляду. Водночас суд апеляційної інстанції враховує те, що ОСОБА_1 , виходячи з її пояснень, наведених у протоколах про адміністративні правопорушення, зобов`язувалася утримуватися від вчинення подібних дій у майбутньому, однак відповідні дії були вчинені нею повторно. За таких обставин, висновок суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, яке кваліфіковано за ч.1 ст.184 КУпАП і полягає в ухилення батьків від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх дітей є обґрунтованим, належним чином мотивованим і сумніві у його правильності не викликає. Узагальнюючи наведене, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційну скаргу сторони захисту слід задовольнити частково, скасувавши постанову суду першої інстанції, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та закрити у цій частині провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а в решті постанову місцевого суду, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.184 КУпАП та закриття провадження у справі за ч.1 ст.89 КУпАП залишити без змін. Керуючись ст.294 КУпАП, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Кметика В.С. задовольнити частково. Постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року, в частині притягнення ОСОБА_15 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП скасувати та закрити у цій частині провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із відсутністю в її діях складу тративного правопорушення. В решті постанову Козівського районного суду Тернопільської області від 30 березня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя