Постанова КЦС ВС № 128/3562/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 квітня 2026 року м. Київ справа № 128/3562/23 провадження № 61-12784св25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач) розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_1 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року у складі судді Васильєвої Т. Ю. та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Матківської М. В., Панасюка О. С. та Комар Неоніли Григорівни, в інтересах якої діє адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Матківської М. В., Панасюка О. С. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка) до відповідачки ОСОБА_2 (далі - відповідачка) про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права на спадкування, ухвалив постанову про таке: I. Вступ

1. У вересні 2023 рокупозивачка звернулася до суду з позовом до відповідачки про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю та визнання права на спадкування.

2. Відповідачка позовних вимог не визнала.

3. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, і його позицію підтримала апеляційна інстанція. Ухвалою апеляційного суду у задоволенні заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

4. Позивачка оскаржила судові рішення в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі.

5. Відповідачка оскаржила ухвалу апеляційного суду про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення, посилаючись на її незаконність.

6. Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК), у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту. ІІ. Короткий зміст позовних вимог

7. Позов обґрунтований так: - позивачка з 2008 року проживала з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу за адресою: АДРЕСА_1 ; - впродовж вказаного часу вони були пов`язані спільним побутом, мали спільні витрати, спільний бюджет, спільне харчування, купували майно для спільного користування, несли витрати на утримання житла, його ремонт, надавали один одному взаємну допомогу, святкували разом дні народження та інші свята у колі спільних друзів, доглядали батьків ОСОБА_3 та облаштовували їхні могили після смерті; - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Позивачка здійснила його поховання та поминки. Після його смерті відкрилася спадщина за законом, до складу якої увійшло домоволодіння та рухомі речі, належні спадкодавцю; - під час життя померлого позивачка здійснювала догляд за ОСОБА_3 , який впродовж тривалого часу до дня смерті хворів, у зв`язку з чим перебував у безпорадному стані і не міг самостійно забезпечити свої потреби; - маючи право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги позивачка прийняла спадщину після померлого ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, крім цього вона подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини; - також до нотаріуса із заявою про відкриття спадщини звернулася відповідачка, яка є спадкоємцем третьої черги спадкування за законом; - жодні треті особи, в тому числі і відповідачка, не надавали допомогу померлому та не доглядали його. При цьому, після смерті ОСОБА_3 , організацією його поховання, як і отриманням довідки про причину смерті та свідоцтва про смерть займалась також тільки позивачка;

8. Враховуючи викладене, з урахуванням уточнення позовних вимог позивачка просила суд: - встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю з 2008 року до часу відкриття спадщини; - встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 21 вересня 2018 року до часу відкриття спадщини; - визнати її право на спадкування за законом разом із спадкоємцями третьої черги спадкування. ІII. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

9. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року, яке залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року, в позові відмовлено повністю.

10. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з такого: - вирішуючи вимогу позивачки про встановлення факту постійного її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю з 2008 року до часу відкриття спадщини, суди вказали, що спадкодавець ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 01 січня 1992 року, який було розірвано рішенням суду від 20 серпня 2018 року, яке набуло законної сили 20 вересня 2018 року, за таких обставин, враховуючи в сукупності вимоги статей 25, 36, 74 Сімейного кодексу України (далі - СК), до розірвання шлюбу ОСОБА_3 та позивач не могли складати одну сім`ю з 2008 року, оскільки для встановлення такого факту необхідною умовою є, зокрема, встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі; - відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 з спадкодавцем ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка і дружини без реєстрації шлюбу з 21 вересня 2018 року до часу відкриття спадщини, суди виходили із підстав обрання позивачкою неналежного способу захисту прав, оскільки факт, який просить встановити позивачка, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами. При цьому, суди вважали доведеним, що ОСОБА_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловік та дружина починаючи з 21 вересня 2018 року, тобто після набрання рішенням суду про розірвання шлюбу законної сили, до відкриття спадщини, але даний період недостатній для набуття прав спадкоємця, так як становить менше 5 років; - з урахуванням того, що позивачка не відноситься до кола спадкоємців померлого, суди дійшли висновку, що відсутні підстави для зміни черговості одержання права на спадщину та, як результат, відмовили у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачкою права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями третьої черги.

11. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового судового рішення відмовлено.

12. Апеляційний суд виходив із того, що представник відповідачки у поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу жодним чином не обґрунтував поважності причин неможливості до закінчення судових дебатів у справі подання стороною відповідачки відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу, що свідчить про недотримання вимог статті 246 ЦПК. IV. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

13. У касаційній скарзі позивачка просить оскаржувані судові рішення скасувати, а позовні вимоги задовольнити повністю.

14. Касаційна скарга мотивована таким: - суди надали неналежну та неповну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи; - суди не застосували правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі № 686/8440/16-ц, а саме: «Відповідно до частин другої та четвертої статті З СК сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні, права, та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення; а також на інших підставах, не заборонених, законом, і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміну «член сім`ї» членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з особою у безпосередніх родинних зв`язках, (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах та утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складаюсь сім`ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім`ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки осіб, які об`єдналися для спільного проживання. Такий правовий висновок висловлено Верховним Судом в постанові від 31 березня 2020 року у справі № 205/4245/17»; - відповідно до такого висновку суду передбачаються підстави для встановлення фактів проживання однією сім`єю; - підставою для відмови у задоволенні позову стало те, що, на думку суду, ОСОБА_1 з спадкодавцем почали проживати як чоловік та дружина, починаючи з 21 вересня 2018 року, тобто після набрання законної сили рішенням суду про розірвання шлюбу спадкодавця з іншою жінкою, та даний період є недостатнім для набуття прав спадкоємця, так як становить менше 5 років; - однак, зазначене твердження є неправильним, оскільки суди надали неналежну та неповну оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи; - відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області розірвано шлюб між спадкодавцем ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , зареєстрований 01 січня 1992 року виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області; - у мотивувальній частині цього рішення встановлено, що сторони з 2002 року проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подружні відносини не підтримують, ведуть різний спосіб життя, їх інтереси не відповідають один одному; - крім того, в судовому засіданні були допитані свідки, кожен з яких підтвердив факт того, що позивачка з 2008 року вела спільне господарство, спільно проживала разом із спадкодавцем, мала спільні права та обов`язки з ним, тобто вони складали сім`ю.

15. У касаційній скарзі відповідачка просить скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 року, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції.

16. Касаційна скарга мотивована таким: - апеляційний суд не дослідив подані докази на понесення судових витрат відповідачкою, оскільки в оскаржуваній ухвалі не наведені відповідні мотиви; - представником відповідачки докази подані в строк, встановлений частиною восьмою статті 141 ЦПК; - на виконання умов договору про надання правничої (правової) допомоги мав бути підписаний акт приймання передачі адвокатських послуг, що перешкоджало це зробити перед дебатами, так як відповідачка була відсутня в судовому засіданні, на що увагу не було звернуто апеляційною інстанцією. V. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

17. У грудні 2025 року представник відповідачки подав відзив на касаційну скаргу позивачки, у якому просив залишити цю скаргу без задоволення, вказавши такі мотиви: - позивачка не проживала п`ять років спільно із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю на час відкриття спадщини, оскільки спадкодавецьперебував у зареєстрованому шлюбі із іншою жінкою, і їхній шлюб було розірвано лише рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2018 року, яке набуло законної сили 20 вересня 2018 року; - позивачка мала зареєстроване місце проживання інше, ніж місце проживання спадкодавця; - спадкодавець за життя заповіт не посвідчував на користь позивачки; - матеріали справи не містять доказів ведення спільного господарства позивачки із спадкодавцем, ведення спільного бюджету, придбання спільного майна тощо; - зі змісту позову, апеляційної та касаційної скарг не вбачається, яке майно ними було спільно придбано, чи проводили спільний ремонт, чи вели спільний бюджет тощо; - позивачка, змінюючи предмет позову і вказуючи на те, що вони із спадкодавцем проживали однією сім`єю не як чоловік та жінка, суперечить попередній її правовій позиції, а також спростовується її поясненнями, які вона надавала в суді першої інстанції після початку слухання справи по суті, де вона вказувала, що вона проживала із спадкодавцем однією сім`єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу; - такі ж самі пояснення надавали в суді першої інстанції свідки, які викликались до суду за клопотанням позивачки, а тому вказані обставини є суперечливими попередній поведінці самої позивачки; - для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі; - правильними є висновки апеляційного суду про те, що позивачка не довела належними та достовірними доказами наявність юридичних фактів, за яких вона може одержати право на спадкування разом із спадкоємцем першої черги, зокрема, здійснення протягом тривалого часу опіки над спадкодавцем, його матеріального забезпечення та надання іншої допомоги, а також перебування спадкодавця у безпорадному стані. VІ. Рух справи у суді касаційної інстанції 18. 13 жовтня 2025 року позивачказвернулася з касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.

19. Ухвалою від 30 жовтня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху.

20. Ухвалою від 01 грудня 2025 року відкрито касаційне провадження. 21. 17 жовтня 2025 року відповідачка звернулася з касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду.

22. Ухвалою від 30 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження. 23. 14 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

24. Ухвалою 24 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду. VІI. Встановлені судами обставини

25. ОСОБА_3 успадкував житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , від своєї матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 19 липня 2021 року (т 1 а.с.10). 26. 17 вересня 2013 року приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу Білозарецькою О. Ю. було видано ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_7 , 1935 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , на житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 17 вересня 2013 року (т. 1 а.с.11).

27. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт Стрижавка Вінницького району Вінницької області помер ОСОБА_3 , актовий запис № 41, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області 07 березня 2023 року (т. 1 а.с.6). 28. 30 травня 2023 року приватним нотаріусом Білозарецькою О. Ю. зареєстровано спадкову справу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30 травня 2023 року № 72641395 (т. 1 а.с.81).

29. Відповідно до спадкової справи ОСОБА_3 від 06 березня 2023 року № 57/2023 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 подали до приватного нотаріуса Вінницького районного нотаріального округу Білозарецької О. Ю. заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 ; інші спадкоємці, які прийняли спадщину відповідно до закону, відсутні (т. 1 а.с.139 - 160).

30. Відповідно до копії акту від 17 травня 2023 року при обстеженні місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що вона проживала за цією адресою з 2008 року разом із ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Сім`я п`ятнадцять років вела разом спільне господарство. Цивільна дружина та її син продовжують жити в будинку за вказаною адресою (т. 1 а.с.7).

31. Також до матеріалів справи позивачем долучено фотокартки проведення нею спільного часу разом із ОСОБА_3 (т. 1 а.с.19 - 22).

32. На підтвердження ведення спільного побуту з ОСОБА_3 позивачкою надано копії акту здачі-прийому робіт від 30 лютого 2020 року на замовлення ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , з надання послуги РРР доступу до мережі інтернет, копії квитанцій про оплату послуг, а також оплату за природний газ, за розподіл природного газу та за електроенергію (т. 1 а.с.23 - 27, 35 - 60).

33. Також до матеріалів справи долучено докази придбання побутової техніки, а саме: витяжки Сатурн 7407; чайника SCARLETT; пилососа ZELMER, фільтру мережевого, копію договору на придбання трьох вікон вартістю та їх монтаж за їх місцем проживання (т. 1 а.с.28 - 34).

34. Згідно із випискою з медичної карти амбулаторного (стаціонарного хворого) хворого хірургічного відділення № 2798 ОСОБА_3 перебував на лікуванні в КНП «Вінницька міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» з 26 лютого 2023 року по 28 лютого 2023 року (т. 1 а.с.12 - 14). На підтвердження хвороби та необхідності його лікування позивачем надано медичну документацію ОСОБА_3 (т. 1 а.с.17 - 18). 35. 23 листопада 2023 року КНП «Центр медико-санітарної допомоги Стрижавської територіальної громади» на виконання ухвали суду листом повідомлено суд першої інстанції, що відповідальною особою для придбання препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у фармацевтичних (аптечних) закладах для хворого ОСОБА_3 призначено ОСОБА_1 , а також що інформацією про осіб, призначених для здійснення догляду за ОСОБА_3 , КНП «ЦПМСД Стрижавської ТГ» не володіє (т. 1 а.с.132 - 134).

36. Згідно із витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 16 серпня 2023 року № 00041003657, свідоцтва про одруження та свідоцтв про народження відповідачка та ОСОБА_3 були рідними тіткою та племінником (т. 1 а.с.83 - 86, 102 - 103). 37. 20 серпня 2018 року рішенням Вінницького міського суду Вінницької області розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , зареєстрований 01 січня 1992 року виконавчим комітетом Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області, актовий запис № 1 (т. 1 а.с.171).

38. Свідок ОСОБА_9 під час судового розгляду пояснив, що він є сусідом позивачки. Знає позивачку приблизно 16 років, раніше вони разом працювали. Позивачка почала жити з його сусідом ОСОБА_3 в 2008 чи 2009 році. Весь цей час вони постійно проживали разом як жінка і чоловік, позивачка піклувалася про ОСОБА_3 та його батьків. На їх земельній ділянці знаходяться два будинки. Колишня дружина ОСОБА_10 жила з ОСОБА_3 десь до 2000-2001 року, після цього він її з чоловіком не бачив, вона забрала корову і речі. Відповідачку свідок теж знає, вона приходила до них нечасто, щоб вона щось допомагала, теж не бачив. ОСОБА_3 важко хворів, його догляд і лікування забезпечувала позивачка. З сусідом вони були дуже близькими друзями як брати. Знає, що він фактично розвівся приблизно 10 років тому, але не поставив штамп в паспорті. Позивач із ОСОБА_3 разом купувала побутові речі, жили як чоловік і дружина.

39. Свідок ОСОБА_11 під час судового розгляду повідомила, що є сусідкою позивачки. Вони познайомилися десь в 2008 році, коли позивачка почала жити з чоловіком ОСОБА_3 , проживали разом до його смерті, вели спільне господарство, спільний побут, разом купували побутову техніку, робили ремонт в будинку. Батьки ОСОБА_3 на цій земельній ділянці мали окремий будинок, він з позивачкою разом доглядали за батьками, також їм допомагав син позивачки. Вони весь час ладили, суперечок не мали. Свідок знає, що ОСОБА_3 мав дружину ОСОБА_12 , вони разом не проживали більше 20 років. Вона її там не бачила зовсім, іноді приходила її дочка, вона була не рідною ОСОБА_3 . Відповідачка була рідною його тіткою, щоб вона приходила до нього, свідок не бачила, однак бачила, що відповідачка приходила до його батьків. Сусід важко хворів, позивачка доглядала за ним і забезпечувала його, він завжди гарно про неї відзивався. Весь час з 2008 року вони проживали разом, інших жінок він не мав. Чому вони не уклали шлюб, свідок не знає.

40. Свідок ОСОБА_13 під час судового розгляду пояснила, що вона є сусідкою позивачки, познайомилася з позивачкою і її чоловіком в 2005 році, спілкувалися, збиралися на свята, допомагали в будівництві. Її чоловік дружив з чоловіком позивачки. Позивачка з чоловіком жили разом постійно, вели спільне господарство, тримали свиней, качок, курей, нутрій, купували побутові речі, робили ремонт в будинку, проживали як сім`я. Іншої жінки в чоловіка позивачки не було, іншої жінки вона не знає. Він лікувався та обстежувався в центрі, в якому вона працює, в лікуванні допомагала лише позивачка та її син. ОСОБА_2 вона бачила лише один раз, коли вона приходила до матері ОСОБА_14 , щоб вона навідувала племінника, не бачила жодного разу.

41. Свідок ОСОБА_8 під час судового розгляду пояснив, що він є сином позивачки. З липня 2008 року вони переїхали проживати до ОСОБА_14 , він з того часу вважав його батьком, а ОСОБА_15 ставився до нього як до сина. Проживали вони як одна сім`я. Мали спільний побут, все робили та купували разом. З того часу вони не змінювали місце проживання. Догляд за ОСОБА_16 здійснювали вони з матір`ю. Він (свідок) деякий час проживав окремо, коли їздив на роботу в Польщу, інколи доглядав за бабусею, але регулярно навідувався до них. Сімейний побут був спільний. Дохід вони складали в одне місце, про витрати теж домовлялися спільно. Разом купували меблі, техніку, міняли вікна в будинку, в 2022 році викопали вигрібну яму, детальних дат покупок він не пам`ятає, купували телевізор, морозильну камеру, холодильник та інші речі. До них часто приходили сусіди та бачили, що вони проживають разом як одна сім`я. VІII. Позиція Верховного Суду

42. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6) Верховний Суд зазначає таке. Щодо оскарження судових рішень по суті спору

43. У цій справі позивачка зазначала, що має право на спадкування за законом як спадкоємець четвертої черги після померлого ОСОБА_3 , оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини (див. пункт 7).

44. Для захисту своїх прав просила (див. пункт 8): - встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю з 2008 року до часу відкриття спадщини; - встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю як чоловік і дружина без реєстрації шлюбу з 21 вересня 2018 року до часу відкриття спадщини; - визнати її право на спадкування за законом разом із спадкоємцями третьої черги спадкування.

45. Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно зі статтями 1216 та 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

46. Відповідно до статті 1258 ЦК спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

47. В основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими. Кожна черга - це визначене коло осіб, з урахуванням ступеня їх близькості спадкодавцеві, яке встановлене законом на підставі припущення про те, що спадкодавець залишив би своє майно найближчим родичам, членам сім`ї, утриманцям і (або) іншим родичам до шостого ступеня споріднення (див. постанову Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 304/1648/14-ц).

48. За змістом частини другої статті 1259 ЦК фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

49. Статтею 1264 ЦК передбачено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

50. Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

51. При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

52. Для визначення статусу сім`ї необхідно встановити три складові: особи спільно проживали; вони пов`язані спільним побутом; мають взаємні права й обов`язки (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

53. Далі Верховний Суд підкреслює, що відповідно до частини першої статті 25 СК жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

54. Сталим в практиці Верховного Суду є підхід про те, що для встановлення факту спільного проживання необхідною умовою є, зокрема, неперебування осіб в іншому шлюбі (див. постанови Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 244/4801/13-ц, від 25 квітня 2019 року у справі № 759/4596/18, від 13 травня 2024 року у справі № 727/8026/23).

55. Законодавець визначив пріоритетність зареєстрованого шлюбу, також визначений принцип одношлюбності і заборони на укладання шлюбу з особою, яка вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі.

56. Встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу є визнанням державою сімейних стосунків фізичних осіб і за своєю суттю є альтернативою зареєстрованому шлюбу, а отже, такі відносини мають бути правомірними.

57. У спірних правовідносинах, встановивши, що спадкодавець ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 з 01 січня 1992 року, який було розірвано рішенням суду від 20 серпня 2018 року, яке набуло законної сили 20 вересня 2018 року (див. пункт 36), суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у встановленні факту проживання однією сім`єю позивачки із спадкодавцем ОСОБА_3 з 2008 року до моменту розірвання шлюбу, оскільки для встановлення такого факту необхідною умовою є встановлення факту неперебування осіб у будь-якому іншому шлюбі. Суди правильно врахували, що це суперечитиме статті 25 СК та моральним засадам суспільства. Інший період (після розірвання шлюбу до часу відкриття спадщини) не є достатнім для встановлення відповідного факту згідно із статтею 1264 ЦК (див. пункт 50).

58. У зв`язку із чим доводи касаційної скарги про те, що необхідності встановлення подружніх стосунків ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_3 немає, оскільки у позивачки і спадкодавця був спільний побут, відхиляються.

59. Щодо вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини, починаючи з 21 вересня 2018 року до відкриття спадщини, та про визнання права на спадкування, Верховний Суд зазначає таке.

60. Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала, що встановити факт постійного проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та дружини їй необхідно для розподілу спільного майна та оформлення спадщини, і послалася у позовній заяві на приписи частини першої статті 1264 ЦК.

61. Відмовляючи у задоволенні вимоги позивачки про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини, починаючи з 21 вересня 2018 року до відкриття спадщини, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту прав, виходячи з того, що будь-яких вимог про поділ спільного майна у цьому позові вона не заявила.

62. При цьому суд першої інстанції застосував положення частини першої статті 74 СК та вказав, що позивачка не зазначила, на яке саме майно вона претендує в порядку поділу спільно набутого зі спадкодавцем майна, і не заявила будь-яких вимог про його поділ.

63. Залишаючи рішення суду першої інстанції в цій частині без змін, апеляційний суд вказав, що суд першої інстанції правильно зауважив, що встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини, починаючи з 21 вересня 2018 року до відкриття спадщини, є безпідставними, оскільки цей період є недостатнім для набуття прав спадкоємцем, так як становить менше 5 років.

64. Разом з тим, правильності висновків суду першої інстанції про те, що позивачка обрала неналежний спосіб захисту, що передує вирішенню спору по суті, апеляційний суд не перевірив.

65. Колегія суддів звертає увагу на те, що слід розмежовувати сферу дії статті 74 СК і статті 1264 ЦК, оскільки зазначені норми регулюють різні правовідносини, а саме сімейні та спадкові. Стаття 74 СК має спрямованість на урегулювання підстав набуття права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. На відміну від статті 74 СК, стаття 1264 ЦК спрямована на регулювання кола осіб, які відносяться до четвертої черги спадкоємців за законом. Якщо вимога про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу заявлена у зв`язку з таким проживанням не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, відповідні відносини є спадковими і до них слід застосовувати статтю 1264 ЦК (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21).

66. Суд апеляційної інстанції в силу вимог статті 367 ЦПК має перевірити висновок суду першої інстанції щодо обрання позивачкою неналежного способу захисту, враховуючи доводи, якими позивачка обґрунтовує свої вимоги, та викладені вище обставини. Від вирішення вимоги про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю як чоловіка та дружини залежить і розгляд вимоги про визнання її права на спадкування.

67. З огляду на викладене постанову апеляційного суду в частині вимог позивачки про встановлення факту її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 як чоловіка та дружини, починаючи з 21 вересня 2018 року до відкриття спадщини, та про визнання права на спадкування належить скасувати та передати справу в цій частині до суду апеляційної інстанції на новий розгляд. Щодо оскарження ухвали апеляційного суду

68. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК).

69. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК).

70. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 137 ЦПК для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

71. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина восьма статті 141 ЦПК).

72. Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).

73. Частиною першою статті 246 ЦПК визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

74. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною або третьою особою, чи тільки має бути сплачено (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18).

75. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду апеляційної інстанції про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з об`єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов`язується можливість як потім подати протягом п`яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення (див. постанову Верховного Суду від 20 березня 2024 року у справі № 600/752/22-а).

76. Під час розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції представник відповідачки - адвокат Корнійчук С. А. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив стягнути з позивачки судові витрати на правничу допомогу, та зазначив, що відповідні докази будуть подані протягом 5 днів з часу ухвалення судового рішення (т. 2 а. с. 44-46). До відзиву представник відповідачки додав, зокрема, копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 03 серпня 2023 року, у пункті 3 якого вказано, що витрати за послуги адвоката становлять 30 000,00 грн (т. 2 а. с. 48-49).

77. Після проголошення вступної та резолютивної частини постанови апеляційної інстанції представником відповідачки у п`ятиденний строк було подано клопотання про стягнення судових витрат із доказами їх понесення (т 2 а. с.71-75). Квитанція до прибуткового касового ордера та акт приймання-передачі адвокатських послуг були датовані 27 серпня 2025 року, тобто після ухвалення постанови апеляційного суду.

78. Представником позивачки подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу (т 2 а. с.80).

79. Відмовляючи у задоволенні заяви представника відповідачки про ухвалення додаткового рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у поданій до суду заяві про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу жодним чином не обґрунтовано поважності причин неможливості до закінчення судових дебатів у справі подання стороною відповідачки відповідних доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачкою витрат на правничу допомогу, що свідчить про недотримання вимог статті 246 ЦПК.

80. Проте суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що представник відповідачки до закінчення судових дебатів у справі зробив відповідну заяву щодо стягнення судових витрат та додав копію договору про надання правничої (правової) допомоги (див. пункт 76). На виконання умов цього договору сторони мають підписати акт приймання-передачі наданих послуг і адвокат залишає за собою право надати весь обсяг або частину роботи безоплатно.

81. Апеляційний суд не врахував, що акт приймання-передачі адвокатських послуг та квитанція до прибуткового касового ордера від 27 серпня 2025 року, в яких зазначено, що вартість послуг адвоката становить 30 000,00 грн, не існували на час перегляду справи в апеляційному порядку, тому не могли бути подані відповідачкою до закінчення судових дебатів у справі (див. пункт 76).

82. Якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, то вона може подати ці докази разом з відповідною заявою протягом п`яти днів після прийняття рішення по суті позовних вимог.

83. Помилившись щодо неповажності причин неподання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу до закінчення судових дебатів, апеляційний суд не розглянув по суті клопотання відповідачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, не дослідив обґрунтованість заявленої суми, її розумність та співмірність, з огляду на відповідні заперечення позивачки.

84. Тому ухвалу суду апеляційного суду слід скасувати. VІІI. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

85. За результатами розгляду касаційної скарги позивачки Верховний Суд вважає, що: - оскаржувані судові рішення в частині вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю з 2008 року до часу відкриття спадщини ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для їх скасування в цій частині немає; - постанова апеляційного суду в частині вимог про встановлення факту проживання позивачки однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловіка та дружини, починаючи з 21 вересня 2018 року до відкриття спадщини, та про визнання права на спадкування ухвалена без додержання норм матеріального та процесуального права. У зв`язку із чим касаційну скаргу позивачки необхідно задовольнити частково, постанову апеляційного суду в цій частині скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, що відповідає змісту статті 411 ЦПК.

86. Касаційну скаргу відповідачки необхідно задовольнити, ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати та направити справу до апеляційного суду.

87. Враховуючи, що справа в частині вимог направляється до суду апеляційної інстанції на новий розгляд, касаційний суд не здійснює розподіл судових витрат. Із цих підстав, керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 411, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Корнійчук Сергій Анатолійович, задовольнити.

3. Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 25 квітня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року в частині вимог про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю з 2008 року до часу відкриття спадщини залишити без змін.

4. Постанову Вінницького апеляційного суду від 26 серпня 2025 року в частині вимог про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю зі спадкодавцем як чоловіка та дружини, починаючи з 21 вересня 2018 року до відкриття спадщини, та про визнання права на спадкування скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

5. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 16 вересня 2025 рокускасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко