Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/1583/26

Cправа №991/1583/26 Провадження №11-сс/991/246/26 Суддя-доповідач: ОСОБА_1 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 23 квітня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого-судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , секретар судового засідання ОСОБА_4 , за участю: представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И Л А: Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду (далі - ВАКС) від 23.02.2026 клопотання прокурора задоволено частково. Накладено арешт на майно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , а саме: - транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 ; - транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 ; - транспортний засіб DAF XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_7 ; - транспортний засіб DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 ; - транспортний засіб DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN-код НОМЕР_11 , із забороною володіння та розпорядження цим майном. Представником ОСОБА_6 - адвокатом ОСОБА_5 подано апеляційну скаргу з доповненнями на вказане рішення, у яких посилається на такі обставини. Слідчим суддею допущено: - неповноту судового розгляду, яка полягає у здійсненні розгляду клопотання прокурора про арешт майна без виклику власника майна ОСОБА_6 , що позбавило останню можливості надати пояснення щодо вказаного клопотання; -невідповідність висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки слідчим суддею не перевірено наявність фактів законності придбання транспортних засобів ОСОБА_6 . ОСОБА_6 не має ніякого процесуального статусу та не має жодного відношення до цього кримінального провадження, а тому арешт на її майно не може бути накладено, що узгоджується з правовою позицією ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної в «Узагальненнях судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження», відповідно до якої правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Висновок слідчого судді про наявність підстав для накладення арешту на майно, оскільки ОСОБА_7 вживав заходів з метою уникнення можливої конфіскації майна, є помилковим з огляду на таке: -транспортні засоби, на які накладено арешт, не перебували у власності ОСОБА_7 ; -сама по собі обізнаність ОСОБА_7 про існування кримінального провадження з 2021 року не може свідчити про його мотивацію та бажання вчинити дії з метою уникнення конфіскації майна, оскільки останній не мав ніякого процесуального статусу у цьому кримінальному провадженні, а тому не мав усвідомлення можливої загрози покарання; -конфіскація майна як вид кримінального покарання може бути застосована виключно за вироком суду, що набрав законної сили, у межах та порядку, прямо визначених законом, і лише за наявності встановленої винуватості особи у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо це прямо передбачено санкцією відповідної статті. Помилковим є твердження сторони обвинувачення, що транспортні засоби могли бути придбані внаслідок отримання доходу за вчинення інкримінованих злочинів, оскільки такі були зареєстровані на праві приватної власності ОСОБА_8 у період 2018-2019 років, а інкриміновані дії беруть свій початок з 04.06.2020. Враховуючи об`єктивну сторону ст. 212 КК України, транспортні засоби не відповідають критерію засобу вчинення кримінального правопорушення. Слідчий суддя вийшов за межі своїх повноважень, не дотримавшись п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України та заборонивши ОСОБА_6 володіти транспортними засобами. Представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_5 неправомірно було відмовлено у наданні матеріалів справи для ознайомлення, чим порушено ст. 20 КПК України. Витяг з ЄРДР не підтверджує повноважень детектива та прокурора та не може собою замінити постанову про їх призначення, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі 758/6173/22. Повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 22.10.2025, здійснений виклик та протокол вручення не відносяться до категорії доказів в розумінні ч. 1 ст. 84 КПК України, а є процесуальними рішеннями сторони обвинувачення, обставини, викладені в ньому, не мають відношення до ОСОБА_6 , оскільки у повідомленні про підозру про неї не зазначається, як і про транспортні засоби. За відсутності безпосереднього допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у судовому засіданні та можливості сторін реалізувати свої процесуальні права під час таких допитів, протоколи їх допитів не відповідають вимогам допустимості доказів, встановленим кримінальним процесуальним законодавством, а відомості, що містяться в них, не можуть визнаватися доказами та покладатися в основу судового рішення, зокрема, про накладення арешту на майно. Із протоколу обшуку вбачається, що обшук проведено у нежитлових будівлях за адресою: АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_8 , а тому здобуті в ході обшуку відшукувані речі та документи не мають жодного зв`язку з ОСОБА_6 . Протокол огляду від 17.02.2026, не містить жодної інформації, яка б могла свідчити про причетність ОСОБА_6 до дій, які інкримінуються ОСОБА_11 . Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна. Прокурором подано заперечення на апеляційну скаргу, у яких посилається на таке. Арештоване майно: -є майном, що використане як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; -є майном третьої особи, яке вона набула за ціною, нижчою за ринкову вартість, і знала, що таке майно відповідає ознаці, передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України; -спеціальна конфіскація застосовується за умови вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України. А тому, арешт накладено відповідно до вимог закону, без обмеження можливості користуватися таким майном, що водночас забезпечує можливість спеціальної конфіскації та не створює надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб. Щодо додержання строків на апеляційне оскарження. З матеріалів, наданих адвокатом, з`ясовано, що відповідна ухвала надійшла до поштового відділення ще 10.03.2026. 11.03.2026 була невдала спроба вручення відправлення ОСОБА_6 і лише 23.03.2026 ОСОБА_6 отримала відправлення. Таке свідчить про умисне ухилення від отримання рішення суду, а тому строк на апеляційне оскарження пропущено без поважних причин і поновленню він не підлягає. Просить повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, у зв`язку із поданням скарги після закінчення строку апеляційного оскарження і не порушенням питання про поновлення цього строку та відсутністю підстав для його поновлення. У разі ненадходження доповнень до апеляційної скарги, та неповернення апеляційної скарги, особі, яка її подала, відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. У судовому засіданні представник особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, - адвокат ОСОБА_5 підтримала подану апеляційну скаргу, посилаючись на доводи, наведені у ній. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню. У цьому провадженні встановлено такі обставини. ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України. За версією органу досудового розслідування в період з 2018 до 2023 року включно ОСОБА_7 у м. Первомайськ організував здійснення підприємницької діяльності з придбання у невстановлених осіб за готівкові кошти без оформлення бухгалтерських документів сої, виробництва з неї пресовим/екстракційним методом олії та макухи, а також подальшого продажу таких товарів. Враховуючи особливості здійснення підприємницької діяльності, що передбачала придбання сої за готівкові кошти без оформлення бухгалтерських документів, не пізніше серпня 2019 ОСОБА_7 прийняв рішення про ухилення від сплати ПДВ, який в майбутньому підлягав би сплаті до Державного бюджету України за результатами діяльності ТОВ «МОСТГРЕЙ». Водночас, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , діючи за попередньою змовою групою осіб, в період з липня по вересень 2020 року включно підшукали контактні дані, які з метою надання засобів для умисного ухилення від сплати податків використовували учасники злочинної організації, очолюваної ОСОБА_12 . Використовуючи вказані можливості, ОСОБА_7 за попередньою змовою групою осіб, учинив дії, які призвели до несплати ТОВ «МОСТГРЕЙ» до Державного бюджету України ПДВ в розмірі 15128164 грн. 20.02.2026 до Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання прокурора САП про арешт майна, в якому останній просив розгляд клопотання проводити у закритому судовому засіданні без повідомлення власників майна, накласти арешт на майно ОСОБА_6 , а саме: - транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 ; - транспортний засіб DAF XF 105.460, д.н.з. НОМЕР_4 , VIN-код НОМЕР_5 ; - транспортний засіб DAF XF 105.410, д.н.з. НОМЕР_6 , VIN-код НОМЕР_7 ; - транспортний засіб DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_8 , VIN-код НОМЕР_9 ; - транспортний засіб DAF XF 460 FT, д.н.з. НОМЕР_10 , VIN-код НОМЕР_11 ; - комплекс нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2. Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя дійшов таких висновків: наявні підстави для розгляду клопотання без повідомлення власника майна в закритому судовому засіданні; підозра є обґрунтованою через високу ймовірність наявності в діях ОСОБА_7 ознак кримінального правопорушення; відповідні транспортні засоби були використані як засоби вчинення кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, можуть підлягати спеціальній конфіскації; не підлягає задоволенню клопотання прокурора в частині накладення арешту на нежитлову будівлю; накладення арешту на автомобілі не є припиненням права власності на них або повним позбавленням таких прав; хоча власник обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим; відповідні обмеження є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження. Вказані висновки слідчого судді відповідають положенням закону та встановленим обставинам. Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 27 КПК України слідчий суддя може прийняти рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні, якщо здійснення провадження у відкритому судовому засіданні може призвести до розголошення таємниці, що охороняється законом. Відповідно ч. 2. ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. З наведеного слідує, що застосування положень КПК України є дискрецією слідчого судді, наданою законодавцем, що цілком корелюється із завданнями кримінального провадження. Відсутність власників майна чи їх представників під час розгляду в порядку ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна не є порушенням норм процесуального права та не призводить до порушення прав власника такого майна. При цьому слід враховувати, що відповідно до ст. 309 КПК України, ухвала слідчого судді, постановлена за результатами такого розгляду, може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції, який в даному випадку виступає як суд факту та права. Особа, яка подала апеляційну скаргу, не обмежена законодавцем в праві ставити перед судом апеляційної інстанції питання щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження та дотримання в цілому слідчим суддею вимог ст. 170 - 173 КПК України. Отже, рішення слідчого судді про розгляд клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна відповідає вимогам чинного законодавства, а тому, вказаний довід апеляційної скарги колегією суддів не приймається до уваги. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку (ч. 1 ст. 170 КПК України). Арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації (п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України). При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України). Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, а отже в оцінці цього питання кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням сталої практики ЄСПЛ, про що прямо вказує ч. 5 ст. 9 КПК України. Так, ЄСПЛ у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011) зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. У рішенні від 30.08.1990 у справі Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства ЄСПЛ вказано, що від фактів, які є причиною виникнення підозри не вимагається такого ж рівня переконливості, як від тих, що є необхідними для висунення обвинувачення чи обґрунтування обвинувального вироку. Крім того, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Отже, стандарт доказування «обґрунтована підозра» є найнижчим стандартом доказування в кримінальному процесі та не передбачає наявності достовірного знання про вчинення особою кримінального правопорушення та не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи. Повідомлення про підозру - це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі розслідування може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта. Отже, на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати їм оцінку з точки зору їх допустимості та достатності. Повнота та всебічність проведеного розслідування теж не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при дослідженні обґрунтованості підозри. У вказаному кримінальному проваджені ОСОБА_7 22 жовтня 2025 року повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України, а саме: умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. Оскільки дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження, можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК України, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про обґрунтованість підозри. Посилання в апеляційній скарзі на недопустимість доказів - протоколів допиту свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 колегія суддів вважає помилковим, оскільки слідчим суддею в оскаржуваному рішенні не надавалась оцінка цим доказам і не проводилась констатація факту їх допустимості. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 не має відношення до розслідуваних подій, не є підозрюваною у цьому провадженні, а будь-які докази її причетності до злочинної діяльності відсутні, колегія суддів зауважує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України випадку арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України (ч. 4 ст. 170 КПК України). А відтак, ОСОБА_6 є третьою особою, яка набула вказане майно за ціною, нижчою за ринкову вартість, і повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК, адже вона є дружиною ОСОБА_13 , який забезпечував закупівлю с/г продукції для підприємств, підконтрольних ОСОБА_7 . Не погоджуючись з доводами сторони захисту щодо відсутності підстав для накладення арешту на транспортні засоби, колегія суддів зазначає, що в обґрунтування клопотання про арешт майна прокурор посилався на необхідність забезпечення його подальшої можливої спеціальної конфіскації, що відповідає змісту положень п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК, яка передбачає мету застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження. Спеціальна конфіскація застосовується, зокрема, у разі, якщо майно використано як засіб вчинення кримінального правопорушення, крім того, що повертається власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про його незаконне використання (п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК). Водночас, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з`ясуванню у кримінальному провадженні можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов`язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння. Разом з цим, системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК України оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (ст. 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України та ін.), так і слідчими, прокурорами (ст. 134, 271, 276 КПК України та ін.). З огляду на положення ч. 4 ст. 170 КПК України арешт майна на підставі п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК (тобто з метою забезпечення спеціальної конфіскації) передбачає дотримання стандарту «достатніх підстав» вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 96-2 КК. Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення спеціальної конфіскації передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують певну річ (кошти, майно) з кримінальним правопорушенням (зокрема, використання його як засобу вчинення кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження. Досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється, у тому числі, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 212 КК, щодо умисного ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчиненого службовою особою підприємства незалежно від форми власності, що призвело до фактичного ненадходження до бюджетів коштів в особливо великих розмірах, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. За версією сторони обвинувачення транспортування та переробка необлікованої сільськогосподарської продукції ТОВ «МОСТГРЕЙ» систематично здійснювалась з використанням майна, зареєстрованого на дружину ОСОБА_7 - ОСОБА_8 , зокрема: вантажні транспортні засоби: DAF XF 105.460 (д.н.з. НОМЕР_2 , VIN-код НОМЕР_3 ), DAF XF 105.460 (д.н.з. НОМЕР_12 , VIN-код НОМЕР_5 , 2011 рік випуску), DAF XF 105.410 (д.н.з. НОМЕР_13 , VIN-код НОМЕР_7 , 2009 рік випуску). Також для вказаного транспортування використовувались вантажні транспортні засоби ТОВ «АДЕМН» (код ЄДРПОУ 39864030, адреса м. Тернопіль, вул. Петрушевича, буд. 10, кв. 1), зокрема: DAF XF 460 FT (д.н.з. НОМЕР_14 , VIN-код НОМЕР_9 , 2015 рік випуску) та DAF XF 460 FT (д.н.з. НОМЕР_15 , VIN-код НОМЕР_11 , 2014 рік випуску). 26 січня 2022 року детективами Національного бюро у присутності ОСОБА_7 проведено обшук нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2. За результатами обшуку вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів ТОВ «МОСТГРЕЙ», зокрема, товарно-транспортні накладні. В період 2022-2023 років на підставі договорів купівлі-продажу за ціною, що є нижче ринкової, здійснено реєстрацію відповідного майна на пов`язану та контрольовану ОСОБА_7 та ОСОБА_11 особу - ОСОБА_6 , яка є дружиною ОСОБА_13 , який у свою чергу забезпечував закупівлю с/г продукції для підприємств підконтрольних ОСОБА_7 . А відтак, слідчий суддя проаналізувавши матеріали клопотання, дійшов правильного висновку, що відповідні транспортні засоби були використані як засоби вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у зв`язку з чим відповідно до положень ст. 170 КПК України, можуть підлягати спеціальній конфіскації. На переконання колегії суддів, зазначені обставини із дотримання стандарту «достатніх підстав» вказують, що майно, відповідає критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 96-2 КК, оскільки об`єктивно зв`язують його з кримінальним правопорушенням (зокрема, використання його як засобу вчинення кримінального правопорушення), і вони є достатніми, щоб виправдати його тимчасове обтяження у вигляді арешту для подальшого виконання завдань кримінального провадження. Твердження апеляційної скарги про те, що реєстрація транспортних засобів на праві приватної власності ОСОБА_8 в період 2018-2019 років очевидно виключає версію сторони обвинувачення про начебто придбання їх за незаконно отримані доходи, є хибним, оскільки у клопотанні прокурора про арешт майна йдеться виключно про те, що вказане рухоме майно було засобом вчинення кримінального правопорушення. Відносно доводів апеляційної скарги з приводу набуття ОСОБА_6 права власності на транспортні засоби у 2022-2023 роках, в той час як предметом досудового розслідування є події 2020-2021 років, колегія суддів зазначає, що питання відсутності підстав для застосування спеціальної конфіскації відносно права володіння ОСОБА_6 як добросовісного набувача має вирішуватися судом під час прийняття рішення по суті. На даному етапі досудового розслідування, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що транспортні засоби було залучено до ймовірного вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, шляхом використання їх для транспортування необлікованої сільськогосподарської продукції ТОВ «МОСТГРЕЙ». А тому, питання набуття права власності ОСОБА_6 транспортними засобами, як добросовісним набувачем, перебуває за межами предмету апеляційного розгляду. Посилання в апеляційній скарзі на те, що витяг з ЄРДР не підтверджує повноважень детектива та прокурора та не може собою замінити постанову про їх призначення, що узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі 758/6173/22, колегія суддів вважає безпідставним. Так, відповідно до ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання. А тому, оскільки ні КПК України не вимагає долучення до матеріалів клопотання про арешт майна постанови уповноваженої особи, якою детективи призначені для здійснення досудового розслідування у цьому провадженні, ні в постанові Верховного Суду від 15 травня 2024 року у справі 758/6173/22 не викладено висновку щодо необхідності долучення такої до матеріалів клопотання, колегія суддів не має підстав вважати, що клопотання про арешт майна подано без дотримання вимог КПК України. Твердження в апеляційній скарзі, що представнику ОСОБА_6 - адвокату ОСОБА_5 неправомірно було відмовлено у наданні матеріалів справи для ознайомлення, чим порушено ст. 20 КПК України, колегія суддів вважає неспроможним, так як до початку апеляційного розгляду представник власника майна не тільки мала можливість ознайомитись з матеріалами, а й подати доповнення до апеляційної скарги, що свідчить про забезпечення права на доступ до правосуддя, права на ефективний засіб правового захисту, передбаченого ст. 6 ЄКПЛ. Разом з тим, колегія суддів визнає слушними доводи апеляційної скарги щодо заборони володіння вказаними транспортними засобами. Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно. Враховуючи те, що вказаною статтею не передбачено інших заборон та обмежень, крім, розпоряджатися або користуватися майном, заборона володіння майном є такою, що не може вважатись такою, що відповідає КПК України. За таких обставин, колегія суддів вважає, що в частині встановлення заборони володіти транспортними засобами ухвалу слід скасувати. Вирішуючи порушене в запереченнях прокурором питання про пропущення захисником строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2026, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як вбачається із матеріалів скарги, ухвала слідчого судді Вищого антикорупційного суду, яка є предметом апеляційного оскарження, постановлена 23.02.2026 без виклику у судове засідання особи, щодо майна якої вирішувалося питання про арешт та її представників. Копія вказаної ухвали була отримана особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 23.03.2026, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту АТ «Укрпошта». Відповідно до п. 3 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду або слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, або якщо вирок було ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 цього Кодексу, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Із врахуванням приписів ч. 7 ст. 115 КПК України, подання 13.03.2023 адвокатом ОСОБА_5 апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2026 було здійснено із дотриманням строків, визначених ст. 395 КПК України. А тому, колегія суддів дійшла висновку, що заперечення прокурора щодо дотримання строку на апеляційне оскарження є неспроможним. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника слід задовольнити частково, та скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині заборони володіння майном. У решті ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 - задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 23.02.2026 скасувати в частині заборони володіння майном, в решті - залишити без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_1 Судді ОСОБА_2 ОСОБА_3