Постанова 4814 № 542/1789/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 542/1789/25 Номер провадження 22-ц/814/1873/26Головуючий у 1-й інстанції Гринь О. О. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Обідіної О.І. суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В., розглянула в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Позика" на рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И Л А : У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (надалі - ТОВ «Бізпозика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором №513161-КС-001 від 18.10.2024 в розмірі 116650 грн., з яких 47000 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 65530 грн. заборгованість за процентами та 4120 грн. заборгованість за комісією, а також судовий збір. Вимоги обґрунтовані тим, що 18.10.2024 між сторонами було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №513161-КС-001, згідно з яким відповідач отримав кредит у розмірі 44000 грн. строком на 24 тижнів - до 04.04.2025, під 1% в день, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 8800 грн., який зобов`язався повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та Правилами надання споживчих кредитів. 25.11.2024 сторони уклали додаткову угоду до договору про надання кредиту №513161-КС-001, в якій збільшили суму кредиту на 3000 грн., зазначивши, що загальна сума кредиту становить 47000 грн., а комісія за надання додаткової суми кредиту становить 600 грн. Неналежне виконання зобов`язань призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 04.09.2025 становить 116650 грн., яку кредитодавець просив стягнути в судовому порядку. Рішенням Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту №513161-КС-001 від 18.10.2024 в розмірі 96942,88 грн., з яких 37158 грн. заборгованість за тілом кредиту, 50384,88 грн. заборгованість за процентами та 9400 грн. заборгованість по комісії Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2013,15 грн. В іншій частині позову відмовлено. Часткове задоволення позовних вимог обґрунтовано наявністю між сторонами кредитних правовідносин, неналежним виконанням позичальником зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості, яку суд стягнув з урахуванням принципу черговості погашення сплачених відповідачем коштів. Не погодившись з рішенням суду, ТОВ «Бізпозика» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить змінити рішення, а саме збільшити стягнуту суму заборгованості з 969542,88 грн до 116650 грн. та здійснити перерозподіл судових витрат. Вказує, що суд не може зменшувати розмір відсотків, що нараховуються протягом строку кредитування, при цьому останні нараховувалися в межах строку дії договору за кожен день користування кредитом на залишок коштів, чому місцевий суд не дав належної оцінки та безпідставно зменшив нараховані товариством відсотки на підставі власних розрахунків. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог відповідачем не оскаржується, а тому в колегії суддів відсутні підстави для його перегляду в цій частині. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення останньої. Згідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 18.10.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі договір про надання кредиту №513161-КС-001, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 44000 грн. строком на 24 тижнів - до 04.04.2025, під 1% в день, зі сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 8800 грн., який зобов`язався повернути, сплатити проценти у порядку та на умовах, визначених договором про надання кредиту та паспортом споживчого кредиту. 25.11.2024 між ТОВ «Бізпозика» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до договору про надання кредиту №513161-КС-001, в якій сторони збільшили суму кредиту на 3000 грн., зазначивши, що загальна сума кредиту становить 47000 грн., а комісія за надання додаткової суми кредиту становить 600 грн. Договір про надання кредиту, додаткова угоду до договору, паспорт споживчого кредиту були підписані ОСОБА_2 за допомогою одноразових ідентифікаторів. Укладання, як кредитного договору, додаткової угоди, отримання коштів, часткове погашення кредиту та не виконання своїх зобов`язань в повному обсязі не заперечується відповідачем. Неналежне виконання останнім своїх зобов`язань по внесенню щомісячних платежів призвело до виникнення заборгованості, розмір якої кредитором заявлено в сумі 116650 грн., з яких 47000 грн. заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 65530 грн. заборгованість за процентами та 4120 грн. яку товариство і просило стягнути в судовому порядку, надавши відповідні розрахунки. Ухвалюючи рішення, суд дійшов висновку, що позивач в порушення вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування» при отриманні оплати позичальника порушив черговість погашення вимог, в зв`язку з чим здійснив власний перерахунок, задовольнивши при цьому позовні вимоги частково. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду. Як зазначалося вище, сторонами не заперечується укладання як договору про надання кредиту, так і додаткової угоди до нього, внаслідок чого загальна сума кредиту становить 47000 грн. Згідно ч.ч. 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Статтями 1046-1047 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У позовній заяві ТОВ «Бізнес Позика» просило, окрім тіла кредиту та комісії, стягнути заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в межах строку дії договору. Згідно розрахунку заборгованості відсотки обраховувалися згідно умов договору 1% в день, спочатку по 440 грн. в день, а після збільшення кредиту до 47000 грн. по 470 грн. відповідно. Також з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається здійснення ОСОБА_1 двох платежів по погашенню кредиту - 01.11.2024 в розмірі 9020 грн. та 19.11.2024 в розмірі 11906,40 грн. Умови кредитного договору не містять узгодженого сторонами порядку черговості зарахування коштів, натомість містять відсилання на норми ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування». Так, згідно ст. 19 вказаного Закону у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит. Між тим, як вірно встановив місцевий суд, в порушення норм ЗУ «Про споживче кредитування», позивач, порушив черговість зарахування коштів позичальника та з жодного з двох внесених платежів не здійснив зарахування в погашення тіла кредиту, яке має відбуватися в першу чергу разом з простроченими відсотками, натомість здійснив зарахування коштів на погашення інших платежів, які мали б бути здійснені в третю чергу. Порушення черговості зарахування платежів призвело до того, що в подальшому товариство продовжувало нараховувати відсотки на повне тіло кредиту, тобто виходячи з суми 440 грн, а з 25.11.2024 по 470 грн. Враховуючи встановлене порушення черговості зарахування коштів, місцевий суд обґрунтовано звернув на це увагу та здійснив перерозподіл черговості зарахування коштів, зазначивши, що після часткового погашення кредиту та часткового зарахування коштів на погашення тіла кредиту, сума останнього зменшилася до 37158 грн., а отже саме з неї підлягають нарахуванню відсотки в розмірі 1% в день, а не з обрахованої позивачем суми 440 грн. та 470 грн. Таким чином, вірно встановивши обставини по справі та правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, nуд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову внаслідок зменшення розміру відсотків, які неправомірно нараховувались кредитором на повне тіло кредиту, не дивлячись на внесення позичальником часткової оплати за користування кредитними коштами. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не містять посилання на обставини, з якими процесуальне законодавство пов`язує скасування чи зміну судового рішення. Посилання апелянта зводяться до твердження про правомірне нарахування товариством відсотків, які були нараховані в межах строку дії договору та узгодженої сторонами відсоткової ставки в 1% в день. Відхиляючи вказані доводи колегія суддів звертає увагу, що обрахована місцевим судом заборгованість була в межах строку дії кредитного договору, з врахуванням визначеного 1% в день, з правильним визначенням черговості зарахування платежів внаслідок чого тіло кредиту, після його часткового погашення зменшилося, в зв`язку з чим товариство мало обраховувати відсотки вже на фактичний залишок суми тіла кредиту, що передбачено п. 4.2.4 кредитного договору. Натомість товариство, отримавши від відповідача часткову оплату, розподілило її з порушенням вимог ст. 19 ЗУ «Про споживче кредитування», зарахувавши на погашення комісії та навіть неустойки, нарахування якої призупинено під час дії воєнного стану в Україні (п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України). За вказаних обставин колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення суду в оскаржуваній частині як ухваленого з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення. Рішення Новосанжарського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови виготовлено 28 квітня 2026 року. Судді: О.І. Обідіна С.Б. Бутенко О.В. Чумак