Постанова Полтавський апеляційний суд № 526/2995/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 526/2995/25 Номер провадження 22-ц/814/1200/26Головуючий у 1-й інстанції Черков В.Г. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючий суддя Панченко О.О. Суддів: Обідіної О.І., Чумак О.В. при секретарі Філоненко О.В. за участю представника позивача ТОВ «Агро-Край» адвоката Луценко Л.І., представника відповідача адвоката Рой І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - Батрак Мирослави Володимирівни на додаткове рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року на додаткове рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року та на додаткове рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Основа» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря. В С Т А Н О В И В: ОПИСОВА ЧАСТИНА Зміст позовних вимог У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» звернулося до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 таТовариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Основа» з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря. Просило визнати укладеною додаткову угоду № б/н до договору оренди землі від 11.07.2018 між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в редакції, викладеній в позовній заяві, а також визнати відсутнім право оренди у відповідача-3 на земельну ділянку кадастровий номер 5320481400:00:007:0012. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в липні 2018 року було укладеного договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5320481400:00:007:0012 строком на 7 років. В квітні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було направлено лист-повідомлення про намір продовжити дію договору оренди та надано два оригінальних примірника додаткових угод про продовження дії договору, які ці відповідачі отримали, але належної і обґрунтованої відповіді не надали та протягом місяця з моменту отримання такого повідомлення не заперечили проти продовження договору оренди на новий строк. Вказувало, що Позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, але в липні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5320481400:00:007:0012 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро-Основа», чим порушили переважне право позивача на укладення договору оренди цієї земельної ділянки на новий строк. Отже, позивач скористався своїм переважним правом на поновлення договору оренди землі, але в липні 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5320481400:00:007:0012з ТОВ «Агро-Основа», чим порушили переважне право позивача на укладення договору оренди цієї земельної ділянки на новий строк. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 21 жовтня 2025 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Агро-край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ «Агро-Основа» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря відмовлено. Додатковими рішеннями Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року заяви представника відповідачів та представника відповідача ТОВ «Агро-Основа» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Ухвалено додаткові рішення у цивільній справі № 526/2995/25 за позовом ТОВ «Агро-Край» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ТОВ «Агро-Основа» про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі та визнання відсутнім права оренди в нового орендаря. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_2 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ТОВ «Агро-Основа» витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг В апеляційних скаргах ТОВ «Агро-Край», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить додаткові рішення суду змінити, зменшивши стягуєму суму витрат на правничу допомогу з 10 000 грн до 2500 грн. В обґрунтування доводів апеляційних скарг вказано, що розмір правничих витрат, визначених позивачем, є завищеним та неспіврозмірним зі складністю даної справи. У відзивах адвокат Рой І.В., посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційних скарг, просить додаткові рішення суду залишити без змін.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Відповідно до ч.1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі-ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи На підтвердження витрат на правничу допомогу суду першої інстанції надано: копію Договорів про надання адвокатських послуг №б/н від 01.10.2025 (а.с.5), від 13.10.2025 (а.с.5) та від 29.09.2025 (а.с.5), копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 01.10.2025 (а.с.9), копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 13.10.2025 (а.с.10), копію додаткової угоди № 1 до Договору про надання правової допомоги № б/н від 29.09.2025 (а.с.9), копію Акту виконаних робіт №1 від 22.10.2025 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 01.10.2025 (а.с.10), копію Акту виконаних робіт №1 від 22.10.2025 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 13.10.2025 (а.с.9), копію Акту виконаних робіт №1 від 22.10.2025 до Договору про надання правової допомоги №б/н від 29.09.2025 (а.с.10). Ухвалюючи додаткові рішення, суд першої інстанції урахував критерії реальності наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру, складність обставин справи та відсутність заперечень з боку відповідача щодо розміру таких витрат, а тому дійшов висновку про стягнення саме заявлених сум. Апеляційний суд з такими висновками суду першої інстанції погоджується із огляду на таке. Визначаючись із розміром судових витрат, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, колегія суддів враховує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката шляхом подання відповідного клопотання. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України). У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зазначено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини 3 статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина 1 статті 182 ЦПК України). Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності». У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що з аналізу частини 3 статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Однак, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Зазначене узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року в справі № 712/4126/22. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що із заявою про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу витрат на правничу допомогу у справі представник ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвокат Рой І.В. звернулася 22.10.2025 року, а з заявою про ухвалення додаткового рішення представник ТОВ «Агро-Основа» звернулася 23.10.2025 року. До вказаних заяв долучено докази їх надсилання іншій стороні у справі. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що у позивача та його представника було достатньо часу аби реалізувати право доводити у суді першої інстанції неспівмірність понесених ТОВ «Агро-Край» витрат на правничу допомогу, яким останнє не скористалося, тобто реалізувало відповідне процесуальне право на власний розсуд. Оскільки позивач до суду першої інстанції із клопотанням про зменшення розміру витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката не звертався у суду першої інстанції були відсутні підстави для зменшення витрат на правничу допомогу. Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких він дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Додаткові рішення суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, ухваленими з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування додаткових рішень суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування додаткових рішень суду. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до пункту 1 частини 1статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін. Щодо судових витрат Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов`язані з розглядом справи компенсації не підлягають. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційні скарги представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Край» - Батрак Мирослави Володимирівни - залишити без задоволення. Додаткові рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 21 квітня 2026 року. Головуючий суддя О.О. Панченко Судді О.І. Обідіна О.В. Чумак