Постанова 4822 № 713/3190/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2026 року м. Чернівці Справа № 713/3190/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Лисака І.Н., суддів: Литвинюк І.М., Перепелюк І.Б., за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В., учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як законний представник ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Міністерство оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Кибича І.А., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом, в якому просила визнати її членом сім`ї рідного брата ОСОБА_7 станом на 24.07.2022 року, що є днем його смерті. Позов обґрунтовувала тим, що вона є рідною сестрою ОСОБА_7 , загиблого під час виконання бойового завдання військовослужбовця. Зазначає, що вона протягом тривалого часу не проживала з чоловіком, а її брат був розлучений та, як наслідок, вони проживали разом в одному помешканні, займалися спільним побутом, домашнім господарством, а також мали спільний бюджет, разом святкували релігійні та державні свята, що в сукупності свідчить про проживання однією сім`єю. Провадження №22-ц/822/688/26 Вказує, що з 2019 року вона ніде не працювала, займалася побутовими справами, а брат забезпечував їх сім`ю. В подальшому ОСОБА_7 було мобілізовано, а наприкінці липня 2022 року зв`язок із братом було втрачено, а вже 25.07.2022 року їй було вручено сповіщення сім`ї №32 про те, що її брат, старший сержант ОСОБА_7 загинув під час виконання бойових завдань внаслідок отримання поранення, несумісного з життям. Звертає увагу на те, що після поховання брата звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, однак у відповідь отримала лист №7898 від 13.08.2023 року, в якому вказано, що без підтвердження, що позивач була членом сім`ї загиблого, неможливо встановити право на отримання одноразової грошової допомоги. На підставі наведеного, з посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просила суд позов задовольнити. В свою чергу ОСОБА_3 у відзиві на позовну заяву заперечувала проти позову, вказувала, що позивачка неодноразово зверталася до суду з тотожними вимогами. Просила в задоволенні позову відмовити. Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , оскаржила його в апеляційному порядку. Наводить обставини, викладені в позові, та вважає, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права. Вказує, що на підтвердження факту проживання без реєстрації ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 з 2019 року по 2022 рік позивачкою надано довідку №02-668 від 22.05.2025 року, видану Мигівським старостинським округом № 2 Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області, якій суд не надав належної оцінки. Крім того, факт спільного проживання ОСОБА_7 разом з ОСОБА_1 підтверджується актом обстеження від 18.10.2024 року, згідно з яким, зі слів сусідів, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з 2019 року проживали разом як сім`я, вели спільне господарство, разом вирощували велику рогату худобу, ОСОБА_8 випасав її, разом заготовляли сіно для худоби, кожен рік продавали молодняк і за виручені кошти купували корми для худоби та необхідні для господарства речі, купували дрова та сплачували за комунальні послуги. Також вважає, що суд першої інстанції не взяв до уваги покази свідків на підтвердження факту її спільного проживання з братом, а позивачкою, в свою чергу, на підтвердження своїх вимог було надано виписку по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_2 за період з 01.03.2022 року по 31.07.2022 року, з якої вбачається, що ОСОБА_7 регулярно перераховував їй грошові кошти, а вона витрачала їх на сплату комунальних послуг, утримання сільського господарства та будинку, куди під час відпустки повертався її брат. З посиланням на норми права, що регулюють спірні правовідносини, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення суду без змін. Мотиви відзиву зводяться до заперечень обставин, які викладені в обґрунтування апеляційної скарги. У письмових поясненнях ІНФОРМАЦІЯ_1 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити за безпідставністю. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які прийняли участь у справі, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою докази у їх сукупності не підтверджують спільного її проживання із загиблим братом ОСОБА_7 однією сім`єю, наявності у них спільного побуту та взаємних прав і обов`язків, спільних витрат, купівлю майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наданням взаємної допомоги, наявності усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням тощо. Вказав, що позивачкою на підтвердження позовних вимог надано акт обстеження матеріально-побутових умов проживання, який складено 19.10.2024 року органом місцевого самоврядування «зі слів позивачки та сусідів», однак доказів, які підтверджували обставини, описані в даному акті, позивачкою не надано. Крім того, суд зазначив, що показання свідків не можуть бути єдиною підставою для визнання позивачки ОСОБА_1 членом сім`ї загиблого ОСОБА_7 . Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вимогам закону відповідає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована по АДРЕСА_1 , що також підтверджується копією довідки №02-1441 від 10.10.2024 року Мигівського старостинського округу №2 (а.с.10, 24). ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є рідними сестрою та братом, що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 та НОМЕР_4 відповідно (а.с.11-13). З копій свідоцтв про смерть серії НОМЕР_5 та НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які були батьками позивачки та ОСОБА_7 , померли (а.с.15-16). У відповідності до довідки Мигівського старостинського округу №2 Берегометської селищної ради №02-668 від 22.05.2025 року ОСОБА_7 проживав без реєстрації у житловому будинку сестри ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 з 2019 року ро 2022 року, що також підтверджено актом обстеження (а.с.17-19). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , до підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 від 01.08.2022 року, довідки про смерть №10-12/1998/22 від 25.07.2022 року, лікарського свідоцтва про смерть, витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.08.2022 року №1269, сповіщення сім`ї №32 від 25.07.2022 року на ім`я ОСОБА_1 (а.с.23-33). Згідно довідки №248 від 27.05.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 приймав участь в бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України (а.с.21-22). З довідки №02-669 від 22.05.2025 року Мигівського старостинського округу №2 Берегометської селищної ради встановлено, що ОСОБА_1 дійсно ніде не працювала з 2019 року по день видачі довідки, трудової книжки немає (а.с.20). Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 06.04.2023 року закрито провадження у справі у справі №713/348/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_12 , яка діє в інтересах малолітніх ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Берегометської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Берегометської селищної ради, про встановлення факту проживання однією сім`єю, оскільки такий спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства (а.с.77-79). Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02.05.2024 року у справі №713/1418/24 за заявою ОСОБА_1 , де заінтересованими особами є ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , що діє в інтересах малолітніх дітей: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено у відкритті провадження. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 12.06.2024 року (а.с.80-84). Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 29.01.2025 року у справі №713/3634/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , яка діє в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 , Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Банилівської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, про встановлення факту, що має юридичне значення у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 25.04.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Вижницького районного суду міста Чернівці від 29 січня 2025 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 пред`явленого до ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , виклавши її в редакції цієї постанови. В решті рішення залишено без змін (а.с.85-99). Ухвалою Вижницького районного суду Чернівецької області від 02.06.2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 з підстав того, що заявлені вимоги не відносяться до вимог, які повинні розглядатися у порядку окремого провадження, оскільки між сторонами існує спір про право. Зазначена ухвала залишена без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 27.08.2025 року (а.с.100-104). Відповідно до копії виписки по окремим надходженням по картці/рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_2 ( НОМЕР_8 ) за період з 01 березня 2022 року по 31 липня 2023 року вбачається, що на її рахунок надходили від відправника ОСОБА_7 наступні грошові кошти: 07 квітня 2022 року в сумі 10 000,06 грн; 12 квітня 2022 року в сумі 79 999,01 грн; 20 травня 2022 року в сумі 20 005,00 грн; 30 травня 2022 року в сумі 1 004,95 грн; 23 червня 2022 року в сумі 64 975,00 грн; 24 червня 2022 року в сумі 20 000,00 грн; 16 липня 2022 року в сумі 3701,40 грн, коментар до платежу: аліменти; 17 липня 2022 року в сумі 2000,94 грн; 30 липня 2022 року в сумі 2288,50 грн (а.с.147). Крім того, судовим рішенням встановлено, що померлий ОСОБА_7 перебував на реєстраційному обліку за місцем постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 та у нього є троє дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. В силу статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до статті 41 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Згідно із частиною 1 статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Статтею 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення). Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті брата заявниці) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору. Тобто подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення одноразової грошової допомоги. Указана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби. В абзаці 1 частини 2 статті 3 СК України встановлено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина 4 статі 3 СК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №644/6274/16-ц вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки». Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №343/1821/16-ц, від 25 листопада 2019 року у справі №202/5003/16-ц та від 05 лютого 2020 року у справі №712/7830/16-ц. Так, метою подання позову у цій справі стала необхідність визнання ОСОБА_1 членом сім`ї її брата ОСОБА_7 , загиблого військовослужбовця, для отримання одноразової грошової допомоги, виплата якої передбачена Законом № 2011-ХІІ та Постановою Кабінету Міністрів України №168. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України). Дослідження доказів - це безпосереднє сприйняття і вивчення судом в судовому засіданні інформації про фактичні дані, представленої сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, за допомогою передбачених в законі засобів доказування на підставі принципів усності та безпосередності. Предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до частини 2 статті 76 ЦПК України ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. За приписами частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Положеннями частини 2 статті 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до частин 1, 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Що стосується показань свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які є сусідами позивачки, то колегія суддів вважає, що зазначені докази також не підтверджують факт спільного проживання заявника та його сестри, так як показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання та ведення господарства, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції з вказаного приводу. Перерахування грошових коштів ОСОБА_7 на картковий рахунок позивачки також не є беззаперечним доказом наявності спільного бюджету із останньою. Тобто, сама лише наявність факту допомоги з боку загиблого брата (на ремонт батьківського будинку зі слів свідків, в якому не можна було проживати) не є достатньою підставою для визнання заявниці членом сім`ї брата, а сам факт того, що скаржниця протягом тривалого часу не мала постійного доходу, не працювала не може свідчити про її непрацездатність у розумінні закону, а лише підтверджує, що вона фактично не працювала. Таким чином, установивши відсутність підтверджуючих обставин щодо спільного проживання позивачки та загиблого однією сім`єю на момент смерті останнього, ведення ними спільного побуту, господарства, а також наявність взаємних прав та обов`язків, надавши правову оцінку, зокрема, показанням допитаних судом свідків, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про не доведення позивачкою факту її проживання із ОСОБА_7 однією сім`єю як брата та сестри, а відтак, і про наявність підстав для задоволення позову. При вирішенні спору суд першої інстанції надав належну правову оцінку належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності й взаємному зв`язку доказів у їх сукупності. Обґрунтовано взяв до уваги кровне споріднення позивачки із загиблим, проте, врахував відмінність зареєстрованого місця проживання позивачки та загиблого на момент смерті останнього, неналежність доказу перерахування коштів, а також показання свідків, які не можуть бути єдиним доказом підтвердження для визначення позивачки членом сім`ї військовослужбовця. Решта доводів апеляційної скарги зводяться до повторень заперечень проти заяви, незгоди з рішенням суду першої інстанції, незгоди з наданою судом оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, тобто стосуються переоцінки доказів, яким була надана належна оцінка судом, і не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка. Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права у спірних правовідносинах та не допустив порушень норм процесуального права, які б давали підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу є безпідставними. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження в суді першої інстанції. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , залишити без задоволення. Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 12 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту. Суддя-доповідач І.Н. Лисак Судді: І.М. Литвинюк І.Б. Перепелюк