Постанова Дніпровський апеляційний суд № 173/2007/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4650/26 Справа № 173/2007/25 Суддя у 1-й інстанції - Кожевник О. А. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого-судді Гапонова А.В. суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у м. Дніпро цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року,- ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ 01.08.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулось до Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позивач посилався на те, що 15 жовтня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №175549264 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01. В подальшому до даного договору сторони уклали ряд Додаткових угод, якими продовжений строк дії договору факторингу №28/1118-01 28.11.20218 року. 05.08.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, строк дії якого закінчується 31 грудня 2024 року. 04.06.2025 ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до якого позивачеві відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №197212822 в сумі 18698,00 грн. Відповідач не виконував своїх зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого, загальна сума заборгованості відповідача на момент подання позовної заяви, за кредитним договором №175549264 від 15.10.2021 року, становить 27085,50 грн, яка складається з: 6500,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 20585,50 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №175549264 від 15.10.2021 року у розмірі 27085,50 грн, а також стягнути з відповідача судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн та на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ Рішенням Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити у повному обсязі. Понесені позивачем по справі судові витрати покласти на позивача.. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 23.01.2026 року надійшла апеляційна скарга ТОВ «Юніт Капітал», в якій ставиться вимога про скасування рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04.02.2026 року по справі №173/2007/25 та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача судових витрат, у тому числі на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 року - 31.12.2024 року. Кожна із сторін договорів факторингу на всіх етапах переходу прав вимоги дотрималася вимог цивільного законодавства та спеціальних норм законодавства про фінансові послуги. Істотні умови договорів факторингу зазначені у тексті договорів та деталізовані у реєстрах прав вимоги до них, які є їх невід`ємними частинами, що свідчить про належність та законність укладених правочинів. Скаржником надано належні документи (договори факторингу та відповідні реєстри прав вимог), які підтверджують послідовність і безперервність переходу прав вимоги, суд першої інстанції необґрунтовано визнав ці докази недостатніми для підтвердження правового статусу скаржнику як належного кредитора. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України не надходило. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи у порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що дана справа є малозначною, ціна позову складає 42997,50 грн, що менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено. 15 жовтня 2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір № 175549264 у формі електронного документа, за умовами якого відповідачу надано грошові кошти у розмірі 6500 грн., строком кредитування до 26 днів (дисконтний період), процентна ставка за період користування кредитом у дисконтний період 1,98% в день. Згідно платіжного доручення №eb37a354-ea73-4ec6-87ed-8bf153518596 від 15.10.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало умови договору та перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 6500 грн., що також підтверджується випискою за договором б/н від 15.10.2021 року, наданою АТ КБ «ПриватБанк». Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитом в розмірі 20585,550 грн. Проте з огляду на встановлений кредитним договором дисконтний період (26 днів), який не продовжувався та розмір процентної ставки (1,98%) сума процентів за користування кредитом в межах строку кредитування становить 3346,20 грн. Тобто, відсотки в сумі 17239,30 грн нараховані позивачем поза межами строку кредитування, за умовами продовження нарахування, є такими, що порушують права споживача, є не пропорційно великими та фактично становлять плату за прострочення виконання грошового зобов`язання, відповідальність за яке врегульована положеннями ст. 625 ЦК України. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу №28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. В подальшому до даного договору сторони уклали ряд Додаткових угод, якими продовжений строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.20218 року до 31 грудня 2024 року, що підтверджується додатковою угодою № 32 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «ФК «Онлайн фінанас» укладено Договір факторингу № 05/0820-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024 року. 04.06.2025 року ТОВ «ФК «Онлайн фінанас» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу №04/06/25-Ю відповідно до якого позивачеві відступлене право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором, що підтверджується копією договору факторингу №04/06/25-Ю від 04 червня 2025 року. Оцінюючи надані позивачем документи, судом першої інстанції встановлено, що останнім не надано доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року. Крім того, п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 зазначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимоги. При цьому реєстри прав вимоги за договорами факторингу № 28/1118-01, № 05/0820-01 та № 04/06/25-Ю містять вступну частину із загальними відомостями, потім через значний незаповнений інтервал зазначено дані відповідача та відомості про кредитний договір і знову через значний незаповнений інтервал відомості про юридичні адреси сторін за вказаним реєстром боржників, що є неналежним доказом переходу права вимоги, оскільки наявність значних, незаповнених інтервалів у реєстрі боржників, що надає можливість вносити відомості про будь-яку особу як про боржника, розцінюється судом як неналежний доказ переходу права вимоги до відповідача. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором №175549264 від 15 жовтня 2021 року. З такими висновками погоджується й колегія суддів апеляційного суду, оскільки ці висновки ґрунтуються на ретельному аналізу доказів, що є у матеріалах цивільної справи. У постанові від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 (провадження №12-1гс21, пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги. У пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі №910/8115/19 (910/13492/21), провадження №12-42гс22, зазначено, що договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги. Тож обов`язковим елементом договору купівлі-продажу є передача покупцем грошей продавцю. Таким чином право вимоги набувається фактором з моменту оплати клієнту, який відступає право вимоги. Доводи апеляційної скарги спростовуються тим, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження оплати за договором факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеним між первісним кредитором та ТОВ «Таліон плюс». Апеляційний суд вважає необхідним зазначити, що надані позивачем в суді першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги за реєстром прав вимоги №164 від 14.12.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року не є належними доказами підтвердження факту здійснення оплати за договором факторингу та виконання умов договору факторингу. Адже складення відповідного акта та протоколу не передбачено умовами договору факторингу, укладеного первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» від 28.11.2018 року №28/1118-01, їх форма також не затверджена відповідними додатками до цього договору. Таким чином, матеріали справи не містять первинних документів (платіжних інструкцій, меморіального ордеру, виписки з банківських рахунків, звітність тощо), з яких можливо достеменно встановити, зокрема, перерахування коштів від ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» як оплату за договором факторингу, та як наслідок встановити факт виконання фінансових зобов`язань однієї із сторін правочину. Отже позивачем не підтверджено здійснення оплати за відступлене право вимоги на кожному етапі цього відступлення. Тому позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» до відповідача ОСОБА_1 є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. При таких обставинах висновки суду першої інстанції про відсутність доказів для задоволення позовних вимог логічні та підтверджені матеріалами справи. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Судом першої інстанції на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права. Недоліків, які призводять до порушення основних принципів цивільного процесуального судочинства та охоронюваних законом прав та інтересів осіб, які беруть участь у справі, та впливають на суть ухваленого рішення під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не встановлено. Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд повно і всебічно перевіривши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову у відповідності з нормами матеріального права та з дотриманням норм процесуального права. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» залишити без задоволення. Рішення Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 04 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: