Ухвала КАС ВС № 320/3404/24

УХВАЛА 28 квітня 2026 року м. Київ справа №320/3404/24 адміністративне провадження № К/990/13361/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Шишова О.О., Блажівської Н.Є., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/3404/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СОЛЮШНЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Як встановлено з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СОЛЮШНЗ» до Головного управління ДПС у м. Києві, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 17.01.2023 № 8089870/38506998 про відмову у реєстрації податкової накладної №5 від 15.12.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №5 від 15.12.2022, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКСПРЕС СОЛЮШНЗ» в Єдиному державному реєстрі податкових накладних фактичною датою її фактичного надходження на реєстрацію. Справа розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.11.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/3404/24 залишено без руху з наданням скаржнику десятиденного строку з моменту отримання копії даної ухвали для усунення її недоліків, шляхом надання документу про сплату судового збору. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків; апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/3404/24 повернуто особі, яка її подала. Податковим органом 10.12.2025 повторно подано апеляційну скаргу. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2025 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/3404/24 залишено без руху. Встановлено Головному управлінню ДПС у м. Києві десятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом звернення до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків з наданням доказів на підтвердження поважності причин пропуску зазначених строків та доказів (оригіналів), що підтверджують сплату апелянтом судового збору за подачу апеляційної скарги. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги; відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 у справі №320/3404/24. До Верховного Суду 24.03.2026 надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/3404/24. Касаційну скаргу подано втретє, оскільки попередні касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 09.02.2026, від 17.03.2026, внаслідок не усунення встановлених судом недоліків касаційної скарги (в частині сплати судового збору). Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху, встановлено скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку касаційного оскарження та надання оригіналу платіжного документа про сплату судового збору у розмірі 3328,00 грн. На виконання вимог вказаної ухвали податковим органом надіслано клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено про процесуальне право скаржника на касаційне оскарження судових рішень, в тому числі на повторне звернення з касаційною скаргою, враховуючи поважність причин його пропуску з огляду на відсутність фінансування для сплати судового збору, у зв`язку з чим, також скаржником заявлено клопотання про продовження процесуального строку на усунення недоліків в частині сплати судового збору, або про відстрочення його сплати. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд приходить до висновку щодо відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного. Відповідно до положень частини 1 статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Частиною 2 статті 329 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Відповідно до частини 3 статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною 5 статті 333 цього Кодексу. Верховний Суд в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху зазначав скаржнику, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Вчасна первинна подача касаційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки у такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності. Повернення касаційної скарги не зупиняє та не перериває строк на касаційне оскарження і не дає права скаржнику у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на оскарження судового рішення повторно. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини 8 статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржувану ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/3404/24 прийнято 24.12.2025, вперше касаційну скаргу контролюючим органом було подано 20.01.2026 (ухвалою Верховного Суду від 26.01.2026 залишено без руху з підстав несплати судового збору, після чого повернуто ухвалою Верховного Суду від 09.02.2026, внаслідок не усунення скаржником недоліків касаційної скарги), повторну касаційну скаргу подано 18.02.2026 також було залишено без руху з підстав несплати судового збору (ухвалою Верховного Суду від 19.02.2026) і повернуто ухвалою від 17.03.2026 року, внаслідок не усунення її недоліків; втретє подану у цій справі касаційну скаргу також залишено без руху ухвалою від 31.03.2026 з підстав несплати судового збору і для подання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду, але скаржник знов посилається на відсутність фінансування і просить суд продовжити строк для сплати судового збору за подання касаційної скарги чи відстрочити його сплату. Однак колегія суддів звертає увагу, що скаржнику тричі було надано максимальний строк для усунення недоліків касаційної скарги. Загалом, з дати прийняття оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження у даній справі і до подання вказаної заяви скаржником, пройшло чотири місяці, що є достатнім часом для вжиття заходів, спрямованих на одержання фінансування для сплати судового збору. Відповідач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги. Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин. При цьому обставини пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють орган державної влади від обов`язку своєчасної його сплати. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи й, до того ж, є бюджетною установою, що фінансується з Державного бюджету України, а тому наведені ним обставини щодо відсутності (зменшення) бюджетного фінансування не повинні впливати на можливість неухильного виконання суб`єктом владних повноважень покладених на нього нормами КАС України процесуальних обов`язків щодо оформлення апеляційної скарги, в тому числі щодо своєчасної оплати судового збору. Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, зокрема, з метою забезпечення сплати судового збору. В той же час, скаржником не надано суду доказів щодо неможливості здійснити перерозподіл коштів задля виконання вимог закону при зверненні з касаційною скаргою. До того ж, Верховний Суд зауважує, що відповідно до частини 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не наведено поважних підстав як для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою, так і для продовження строку усунення недоліків касаційної скарги і для відстрочення сплати судового збору. Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Отже у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/3404/24, слід відмовити. При цьому колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції ухвалою від 24.12.2025 фактично з таких самих підстав відмовив скаржнику у поновленні строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, а також в задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги і власне, у відкритті апеляційного провадження з посиланням на те, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Суб`єкт владних повноважень, який діє від імені держави, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо сплати судового збору. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 329, 330, 332, 333, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску строку касаційного оскарження та відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про поновлення строку касаційного оскарження ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/3404/24. Відмовити в задоволенні клопотання Головного управління ДПС у м. Києві про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги в частині сплати судового збору, або про відстрочення його сплати. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.12.2025 про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі №320/3404/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіІ.А. Васильєва О.О. Шишов Н.Є. Блажівська