Постанова КАС ВС № 300/3154/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Київ справа №300/3154/25 провадження № К/990/50039/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р. розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційній інстанції справу за позовом Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Бруновської Н. В., суддів: Запотічного І. І., Шавеля Р. М. І. Обставини справи

1. У травні 2025 року Івано-Франківський міський центр зайнятості Івано-Франківської області (далі - Івано-Франківський міський центр зайнятості) звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність у розгляді заяви про закриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження"; 1.2. зобов`язати вчинити дії по закриттю виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом та скасувати постанову від 28 червня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову від 28 червня 2024 року про стягнення виконавчого збору.

2. Івано-Франківський окружний адміністративний суд рішенням від 16 червня 2025 року в позові відмовив.

3. Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

4. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 04 листопада 2025 року скасував рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року, а позовну заяву залишив без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

5. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач звернувся до суду з цим позовом поза межами встановлених процесуальним законом строків, а наведені ним причини пропуску вказаного строку визнав неповажними.

6. До такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов з огляду на те, що предметом спору цієї справи є фактично постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору від 28 червня 2024 року в межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, в якому Івано-Франківський міський центр зайнятості є боржником. Разом з цим позивач оскаржує бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо розгляду заяви про закриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". При цьому суд апеляційної інстанції встановив, що позивач оскаржує бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо розгляду заяви про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1, а не заяви про закриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 жовтня 2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом поважними.

7. Своєю чергою позивач на виконання вимог указаної ухвали суду подав клопотання, яке обґрунтовано тим, що 11 лютого 2025 року Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження. 27 лютого 2025 року Івано-Франківський міський центр зайнятості отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 червня 2024 року ВП № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу (з штампом Укрпошти на конверті від 26 лютого 2025 року). Таким чином, Івано-Франківський міський центр зайнятості з 27 лютого 2025 року ознайомився з постановою про відкриття виконавчого провадження та отримав доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження і з того часу фактично ознайомився з ходом виконавчого провадження № НОМЕР_1 та, зокрема, оскарженими постановами від 28 червня 2024 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. З урахуванням рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 300/7334/24 та відповідно до статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» Івано-Франківський міський центр зайнятості 03 січня 2025 року звернувся до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про закінчення виконавчого провадження. Разом з цим Івано-Франківський міський центр зайнятості подав до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про надання інформації від 25 лютого 2025 року № 971-16.2/25-25 щодо розгляду заяви від 03 січня 2025 року № 45-16.2/25-25 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 (а.с. 75). Крім того, Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся до Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргою від 08 квітня 2025 року № 1583-16.2/25-25 на бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та головного державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. У цій скарзі позивач просив вжити необхідні заходи по розгляду заяву від 03 січня 2025 року № 45-16.2/25-25 про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 (а.с. 76, 77). Так, за результатами розгляду вказаної скарги Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав письмову відповідь від 24 квітня 2025 року № 1883/3-25/367, в якій зазначив що направлено відповідь боржнику № 03-23/2182 від 13 лютого 2025 року та № 03.1-23/4609 від 26 березня 2025 року, на заяву від 03 січня 2025 року, де повідомлено про хід виконання виконавчого провадження № НОМЕР_1. Зокрема, повторно направлено вимогу, в якій чітко вказано перелік дій, які необхідно вчинити в рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 для повного фактичного виконання рішення суду. При цьому Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції письмовою відповіддю № 03.1-23/4609 від 26 березня 2025 року повідомив боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - Івано-Франківський міський центр зайнятості, що рішення суду не виконано фактично в частині здійснення виплат допомоги по безробіттю (а.с. 78-81). На думку позивача, саме з моменту отримання вказаної відповіді від 24 квітня 2025 року у Івано-Франківського міського центру зайнятості розпочався десятиденний строк звернення до суду з цим позовом у зв`язку з чим 06 травня 2025 року позивач звернувся з цим позовом до суду, тобто у строк, визначений статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

8. Натомість суд апеляційної інстанції відхилив вказані доводи позивача, обґрунтовуючи це тим, що рішення суду у справі № 300/3278/22 набрало законної сили 28 лютого 2023 року, а виконавчий лист видано 10 травня 2024 року. Суд апеляційної інстанції зауважив, що у разі якщо про існування оскаржуваних постанов позивачу стало відомо лише 27 лютого 2025 року з моменту отримання таких на його звернення, десятиденний строк оскарження таких закінчився 10 березня 2025 року. Крім того, за результатами розгляду скарги Івано-Франківського міського центру зайнятості від 08 квітня 2025 року № 1583-16.2/25-25 відповідач надав письмову відповідь від 24 квітня 2025 року № 1883/3-25/367 (а.с. 48), а тому у урахуванням статей 120, 121, частини першої-другої статті 287 КАС України, останній день строку звернення з позовом до суду є 05 травня 2025 року. Натомість позивач звернувся до суду через підсистему «Електронний суд» 06 травня 2025 року, тобто поза межами строку, встановленого статтею 287 КАС України. Таким чином, враховуючи, що позивач з дати винесення оскаржуваних постанов (28.06.2024) та до 2025 року не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на отримання інформації про стан виконавчих проваджень, в яких він є боржником, суд апеляційної інстанцій дійшов висновку, що доводи позивача не доводять поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом. ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

9. Вважаючи постанову суду апеляційної інстанції, якою позов залишено без розгляду прийнятою із порушенням вимог процесуального закону, представник Івано-Франківського міського центру зайнятості подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

10. Така позиція ґрунтується на тому, що суд апеляційної інстанції проігнорував доводи позивача, які зводяться до того, що відповідно до наказу Міністерства економіки України від 20 жовтня 2022 року № 4056 та наказу Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 23 грудня 2022 року № 1138 Івано-Франківський міський центр зайнятості реорганізований шляхом приєднання до Івано-Франківського обласного центру зайнятості. Уся претензійно-позовна робота Івано-Франківського міського центру зайнятості перейшла до відділу правового забезпечення Івано-Франківського обласного центру зайнятості. Враховуючи несвоєчасність повідомлення Івано-Франківським міським центром зайнятості відділу про надходження відповіді від Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях відділу, строк звернення до суду, встановлений приписами статті 287 КАС України, пропущено позивачем на 1 день.

11. Верховний Суд ухвалою від 05 січня 2026 року відкрив касаційне провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без розгляду, підставою касаційного оскарження є порушення цим судом норм процесуального права. ІІІ. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування

12. Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

13. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України). Частиною третьої цієї ж статті обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

14. За змістом частини першої, другої статті 287 цього Кодексу, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

15. Статтею 118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

16. Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

17. Відповідно до частини першої статті 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

18. За змістом частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

19. За змістом пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу. ІV. Позиція Верховного Суду

20. Завданням адміністративного судочинства у силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

21. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

22. У справі, що розглядається, спірні правовідносини склались з приводу рішень та бездіяльності органу державної виконавчої служби. На стадії касаційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом.

23. Так, за змістом 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

24. Як уже зазначалось, приписами частини першої та пункту 1 частини другої статті 287 КАС України визначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. У позовній заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності). Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

25. Аналіз указаних положень свідчить про те, що залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, та з`ясування причин пропуску цього строку. При цьому законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

26. Встановлюючи у статті 287 КАС України особливості для проваджень у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, в частині, що стосується строку на оскарження, законодавець передбачив десятиденний термін на оскарження для того, аби з боку сторін виконавчого провадження не відбувалось умисне затягування ходу виконавчого провадження. Разом з цим порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретного органу, особи (або осіб) щодо неї.

27. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

28. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

29. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

30. Під «поважними причинами» варто розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

31. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

32. Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

33. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

34. У доводах касаційної скарги автор вказує на пропуск строку звернення до суду з цим позовом в один день.

35. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 06 травня 2025 року позивач в порядку статті 287 КАС України звернувся з позовною заявою про скасування постанови від 28 червня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанови від 28 червня 2024 року про стягнення виконавчого збору, а також визнання протиправною бездіяльність Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в розгляді заяви про «закриття» виконавчого провадження № НОМЕР_1 та зобов`язання Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії по закриттю виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду. Суд апеляційної інстанції неодноразово відкладав розгляд цієї справи та випробовував у позивача заяву про «закриття» виконавчого провадження № НОМЕР_1, яка є предметом судового розгляду. Водночас у ході розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції встановив, що така заява відсутня, а є заява про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, яку позивач помилково вважав заявою про закриття провадження у справі. Так, за результатом розгляду скарги Івано-Франківського міського центру зайнятості від 08 квітня 2025 року № 1583-16.2/25-25 Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав письмову відповідь від 24 квітня 2025 року № 1883/3-25/367 (а.с. 48)

36. У доводах касаційної скарги автор наголошує, що саме з моменту отримання вказаної відповіді від 24 квітня 2025 року у Івано-Франківського міського центру зайнятості розпочався десятиденний строк звернення до суду з цим позовом і саме 06 травня 2025 року позивач звернувся з цим позовом до суду.

37. Водночас, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, враховуючи аргументи позивача, а також з урахуванням приписів статей 120, 121 та 287 КАС України, останній день строку звернення з позовом до суду є 05 травня 2025 року, що не відповідає даті подання позивачем цього позову.

38. Варто зауважити, що позивач також оскаржує постанову від 28 червня 2024 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та постанову від 28 червня 2024 року про стягнення виконавчого збору. За обставинами цієї справи, 11 лютого 2025 року Івано-Франківський міський центр зайнятості звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження. 27 лютого 2025 року Івано-Франківський міський центр зайнятості отримав постанову про відкриття виконавчого провадження від 28 червня 2024 року ВП № НОМЕР_1 з ідентифікатором доступу (зі штампом Укрпошти на конверті від 26 лютого 2025 року). Таким чином, Івано-Франківський міський центр зайнятості з 27 лютого 2025 року ознайомився з постановою про відкриття виконавчого провадження та отримав доступ до автоматизованої системи виконавчого провадження і з того часу фактично ознайомився з ходом виконавчого провадження № НОМЕР_1 та, зокрема, оскарженими постановами від 28 червня 2024 року про стягнення виконавчого збору та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

39. Наведене свідчить, що позивач, починаючи з дати винесення оскаржених постанов, тобто з 28 червня 2024 року та до 2025 року, не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на отримання інформації про стан виконавчих проваджень, в яких він є боржником.

40. Своєю чергою автор касаційної скарги вказує на наказ Міністерства економіки України від 20 жовтня 2022 року № 4056 та наказ Івано-Франківського обласного центру зайнятості від 23 грудня 2022 року № 1138, якими Івано-Франківський міський центр зайнятості реорганізований шляхом приєднання до Івано-Франківського обласного центру зайнятості, та стверджує, що вся претензійно-позовна робота Івано-Франківського міського центру зайнятості перейшла до відділу правового забезпечення Івано-Франківського обласного центру зайнятості.

41. Однак, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб суб`єкта владних повноважень є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відсутність реалізації позивачем права на своєчасне звернення до суду у випадку, який склався у цій справі, зумовлено його власною пасивною поведінкою, не надає права позивачу на пропуск строку звернення до адміністративного суду та не збільшує обсяг його процесуальних прав, встановлених законом.

42. Враховуючи, що позивач з дати винесення оскаржених постанов (28.06.2024) та до 2025 року не вчиняв будь-яких дій, спрямованих на отримання інформації про стан виконавчих проваджень, в яких він є боржником, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що доводи позивача не підтверджують поважності причин пропуску строку звернення до суду із цим позовом.

43. Зважаючи на встановлені судами обставини справи, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність факту пропуску встановленого законом десятиденного строку для звернення до адміністративного суду з позовом у цій категорії справ.

44. Судом апеляційної інстанції надано належну оцінку зазначеним позивачем обставинам щодо поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду, а тому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважити їх такими, що свідчать про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача, перешкод для реалізації права на звернення до суду в установлений процесуальним законом строк.

45. Доводи касаційної скарги такого висновку не спростовують.

46. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах і стимулює суд та учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

47. При цьому законодавець визнав строк у десять днів достатнім для того, щоб у справах цієї категорії особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної виконавчої служби (приватним виконавцем) порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.

48. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права.

49. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. VI. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Івано-Франківського міського центру зайнятості Івано-Франківської області залишити без задоволення.

2. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2025 року у справі № 300/3154/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська О. Р. Радишевська