Постанова КАС ВС № 140/12973/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м. Київ справа № 140/12973/24 адміністративне провадження № К/990/27783/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Юрченко В.П., суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №140/12973/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області, третя особа - АТ «СЕНС БАНК», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року (суддя Ксензюк А.Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Кузьмич С.М., Мікула О.І.), УСТАНОВИВ: У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі також - позивачка) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.10.2024 №0287492407, №0284552407, №0287512407. Позивачка не погодилася із донарахуванням їй грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосуванням штрафу за неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2020 рік внаслідок отримання, за позицією контролюючого органу, додаткового блага у розмірі 2164944,02 грн за результатами анулювання (прощення) боргу Акціонерним товариством «Альфа-Банк» (далі також - Банк) за кредитним договором № 030/696382-КV від 30.07.2008 (далі - Кредитний договір). Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка покликалася на те, що її не було повідомлено про прощення їй кредитної заборгованості, оскільки довідку Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про отриманий дохід у вигляді прощенного боргу вона не отримувала; така була надіслана на адресу, яка не відповідає адресі реєстрації її місця проживання. Зазначала, що судами попередніх інстанцій не було визначено (досліджено) структури боргу (основна частина, проценти, штрафні санкції), прощеного банком, хоча це є однією із визначальних обставин, які підлягають з`ясуванню для встановлення дійсного податкового обов`язку платника в межах розглядуваних правовідносин. Також позивачка вказувала, що Банк анулював заборгованість за Кредитним договором після спливу строку позовної давності. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року, в задоволенні позову відмовлено. В ході розгляду справи судами встановлено, що контролюючим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2020 по 31.12.2020, із врахуванням вимог ст.102 ПК України, за результатами якої складено акт від 04.09.2024 №24983/03-20-24-07/2670615800, яким встановлено порушення позивачкою: - пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2020 рік в сумі 389689,92 грн; - пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, пп. 163.1.1. п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору за 2020 рік в сумі 32474,16 грн; - пп. 49.18.4 п.49.18 ст. 49, п.179.1 ст.179 Податкового кодексу України, а саме не подання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2020 рік. На підставі висновків акта перевірки відповідачем 16 жовтня 2024 року винесено податкові повідомлення-рішення №0287512407, яким застосовано штрафні фінансові санкції в сумі 340 грн; №0287552407, яким збільшено грошове зобов`язання з військового збору на загальну суму 35721,58 грн, в т.ч. 32474,16 грн основного платежу та 3247,42 грн штрафної санкції; №0287492407, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 428650,92 грн, в т.ч. 389689,92 основного платежу та 38969 грн штрафної санкції. Вважаючи такі податкові повідомленням-рішення протиправними, позивачка звернулася до суду з цим позовом. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, позицію якого підтримав і апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган, приймаючі оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв у межах та у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки судами встановлено, що Банком було здійснено прощення (анулювання) позивачці основної суми боргу (кредиту), а з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом та включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу з урахуванням норм абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Позивачка, отримавши у 2020 році дохід у вигляді суми боргу (кредиту), прощеної (анульованої) кредитором, не виконала встановленого законом обов`язку щодо подання до контролюючих органів декларації про майновий стан і доходи та самостійної сплати податку з доходів фізичних осіб за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 ПК України, а також - сплати військового збору. Суди вказали на те, що позивачкою не підтверджено належними доказами обставин, якими вона обґрунтовує заявлені вимоги, та не доведено протиправності оскаржуваних рішень. Суд апеляційної інстанції, погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, додатково зазначив, що в матеріалах справи наявні докази, які свідчать про структуру прощеної (анульованої) Банком заборгованості та відсутність у її складі процентів за користування кредитними коштами, а також належного повідомлення позивачки про прощення боргу. З такими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодилася позивачка та подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивачка наполягає, що не була належним чином повідомлена кредитором про прощення боргу у розумінні підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України; матеріали справи не містять достатніх і достовірних доказів структури (розміру) прощеного боргу; одних лише банківського листа та довідки Банку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу не достатньо для підтвердження розміру прощеного боргу. Також позивачка доводить, що анулювання (прощення) основної суми боргу за Кредитним договором у розмірі відбулось поза межами строку позовної давності. Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2025 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, з одночасним посилання на пункти 1 частини другої статті 353 КАС України. Відповідач та третя особа подали письмові відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити останню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзивів на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Відповідно до підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні. Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Підпунктом 163.1.1 пункт 163.1 статті 163 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід. Відповідно до пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. За приписами підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункт 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 22 квітня 2021 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом. Відповідно до підпункту 165.1.59 пункту 165.1 статті 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума, прощена (анульована) кредитором у порядку, передбаченому законом щодо реструктуризації зобов`язань громадян України за кредитами в іноземній валюті, що отримані на придбання єдиного житла (іпотечні кредити). Відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Згідно з підпунктом 1.7 пункту 161 підрозділу 10 ПК України «Перехідні Положення» (в редакції, чинній до 31 грудня 2021 року) звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою). В постановах від 25 червня 2020 року у справі № 817/430/17, 28 червня 2024 року у справі №640/1123/19 Верховний Суд зазначив, що боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку. У розвиток в постанові від 8 квітня 2025 року у справі №280/9920/21 Верховний Суд зазначив, що з аналізу підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України слідує, що для включення на його підставі отриманого платником податків додаткового блага до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу необхідним є дотримання сукупності наступних умов: - кредитор анулював саме основну суму боргу (кредиту); - рішення кредитора про анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту) є самостійним та не пов`язане із процедурою банкрутства; - рішення про анулювання (прощення) боргу (кредиту) прийняте до закінчення строку позовної давності; - сума анульованого (прощеного) боргу (кредиту) перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; - кредитор повідомив платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу та включення суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду шляхом (1) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення, (2) укладення відповідного договору, (3) надання повідомлення боржнику під підпис особисто. В постанові від 14 січня 2021 року у справі № 819/1181/17 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство обов`язок платника податків (боржника) щодо сплати податку з суми прощеного (анульованого) основної суми боргу за кредитом та щодо їх відображення у річній податковій декларації на підставі абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України пов`язує із настанням такої умови як повідомлення кредитором платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу. У постанові Верховного Суду від 28 грудня 2018 року у справі №804/1678/15 сформовано висновок про те, що конструкція абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає спосіб повідомлення платника податку про анулювання боргу шляхом надіслання відповідної інформації рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Також, відповідно до висновків Верховного Суду, наведених, зокрема, але не виключно, у постановах від 14 травня 2024 року (справа №826/3175/17), від 15 серпня 2024 року (справа № 260/1012/19), оподатковуваним доходом позивача є лише основна заборгованість за кредитом, прощена (анульована) банком. Прощені (анульовані) банком проценти за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеня) не є доходом платника податків, а тому база оподаткування повинна визначатись лише з суми, прощеної (анульованої) банком, яку позивач фактично отримав за банківським кредитом, без врахування таких платежів. Разом з тим, зміст установлених судами попередніх інстанцій обставин не дає підстав вважати, що обставини щодо обізнаності/необізнаності про факт прощення заборгованості, з якими пов`язується обов`язок подання податкової декларації про майновий стан та доходи, та про наявність у позивачки обов`язку щодо сплати податку внаслідок прощення боргу є встановленими, як цього вимагають положення процесуального законодавства. Так, суд першої інстанції питанню належного повідомлення платника податку про анулювання боргу оцінки не надавав. Суд же апеляційної інстанції послався на опис вкладення в цінний лист, відповідно до якого Банк надсилав позивачці довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу на адресу: АДРЕСА_1 , а невручення позивачці довідки, як ствердив суд, відбулося з незалежних від Банку причин. Однак, колегія суддів зауважує, що позивачка під час розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанцій наголошувала на тому, що довідку про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу вона не отримувала, оскільки така була надіслана не на її адресу. Вказувала, що у Кредитному договорі місце її реєстрації зазначено: с.Черче, Кам`янець-Каширський район, Волинська області. Вказані обставини залишилися недослідженими судами попередніх інстанцій. Відтак, ані судом першої інстанції, ані апеляційним судом не було належним чином встановлено факт повідомлення (неповідомлення) позивачки про прощення (анулювання) боргу, з дотриманням порядку якого пов`язується виникнення обов`язку боржника щодо відображення такого доходу у річній податковій декларації. Не отримання такого повідомлення унеможливлює своєчасне подання податково декларації. І в такому випадку, важливо встановити причини такого не отримання та добросовісність Банку та позивачки. Належної оцінки не отримали й доводи позивачки про відсутність у матеріалах справи достовірних та достатніх доказів в підтвердження розміру прощеного боргу. Остання наголошувала на тому, що відповідно до договору від 30.07.2008 сторони зменшили суму кредиту зі 136000 доларів США на 125803 доларів США; згідно довідки Банку від 18.12.2014 позивачка востаннє сплатила за кредитом 5000 доларів США 20.08.2013, сумарно повернувши Банку 54892,26 доларів США основного боргу; 30.06.2020 Банк в порядку позасудового врегулювання задовольнив вимоги за Кредитним договором, звернувши стягнення на іпотечну земельну ділянку шляхом її продажу за 541848 грн. Таким чином, як стверджує позивачка, після продажу предмета іпотеки несплаченим міг бути лише залишок кредитного боргу в сумі 1350915,65 грн. Так, під додатковим благом законодавець розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором. Отже, при вирішенні цієї справи визначальним є встановлення і дослідження обставин, які впливають на виникнення у позивачки обов`язку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, а саме щодо складових відповідної суми, яка може включати в себе як основну суму кредиту, так і відсотки за користування ним, що дозволить визначити правовий статус прощеної заборгованості. Водночас, суди першої та апеляційної інстанцій, приймаючи рішення у цій справі і дійшовши до висновку про анулювання банком основного боргу, не дослідили структуру боргу, який було анульовано банком, не визначили, чи входить до цієї суми основний борг, які проценти та пеню було сплачено позивачем за договором кредиту, яку саме суму було погашено позивачем в рахунок погашення боргу за кредитним договором. Як було зазначено вище, однією із обов`язкових умов для застосування положень підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платнику податків до закінчення строку позовної давності. Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2025 року (справа № 280/9920/21) сформував правовий висновок, відповідно до якого для нарахування платнику податків податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору на підставі підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України необхідно, щоб анулювання (прощення) кредитором основної суми боргу (кредиту) платника податку відбулось до закінчення строку позовної давності щодо такої заборгованості. Після спливу строку позовної давності така сума заборгованості може належати до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором на підставі підпункту 164.2.7 пункту 164.2 статті 164 ПК України. З метою встановлення обставин того, чи закінчився строк позовної давності щодо основної суми боргу (кредиту) на час її анулювання (прощення), необхідно з`ясувати: коли розпочав перебіг строк позовної давності; чи мали місце обставини, що свідчать про зупинення чи переривання перебігу позовної давності. У справі, що розглядається, позивачка доводила суду, що анулювання (прощення) основної суми боргу відбулось поза межами строку позовної давності. З мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень слідує, що ні суд першої, ні суд апеляційної інстанцій таким доводам позивачки будь-якої правової оцінки не надали. Ураховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку, що прощена (анульована) Банком заборгованість є додатковим благом платника, і як наслідок, передчасно відмовили у задоволенні позову. Колегія суддів Верховного Суду визнає висновок судів таким, що суперечить принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі. За змістом частини четвертої статті 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України). Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Згідно зі статтею 242 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права. За приписами частин першої і другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду. У зв`язку з вищенаведеним Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили фактичні обставини, що мають значення для справи та не дослідили зібрані у справі докази, що є підставою для задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 10 березня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2025 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва