Постанова 4857 № 380/351/26

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/351/26 пров. № А/857/12342/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого суддіМатковської З. М. суддів -Гуляка В. В. Ільчишин Н. В. за участю секретаря судового засідання: Демидюк О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 380/351/26 за адміністративним позовом Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, головуючий суддя першої інстанції Кузан Р.І., час ухвалення - не вказано, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 06.02.2026 В С Т А Н О В И В : Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області звернулося до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому просить визнати протиправною та скасувати Постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан О.О. від 30.12.2025 у ВП №73703015 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області у сумі 5100 грн. В обґрунтування позовних вимог вказує на безпідставність прийняття державним виконавцем постанови від 30.12.2025 у ВП №73703015 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позивач вказує, що Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області входить в структуру Служби судової охорони, відповідно фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та є розпорядником бюджетних коштів третього рівня. Вказує, що станом на теперішній час, коштів для нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 на виконання рішення суду у справі №380/10176/22 позивач від центрального органу управління Служби судової охорони не отримав. Зазначає, що факт прийняття судового рішення не звільняє державні органи від обов`язку діяти відповідно до вимог бюджетного законодавства та не створює підстав для видатків без наявності відповідних кошторисних призначень. Відсутність передбачених кошторисом бюджетних призначень унеможливлює як проведення видатків, так і здійснення відповідних нарахувань. Вказує, що у випадку відсутності фінансування, державний орган не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов`язання. Враховуючи вищевказані обставини, вважає, що оскаржувана постанова відповідача про накладення штрафу, якою за невиконання без поважних причин судового рішення, на ТУ Служби судової охорони у Львівській області накладений штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн, є протиправною та підлягає скасуванню. Вважаючи у зв`язку із протиправним накладенням штрафу свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції , позивачем подана апеляційна скарга. Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області вважає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував здійснений Територіальним управління Служби судової охорони у Львівській області розрахунок додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 на виконання рішення суду. У зазначеному розрахунку ОСОБА_1 здійснено нарахування додаткової грошової винагороди та чітко визначено підставу його здійснення із зазначенням конкретного судового рішення, період часу, за який проведено розрахунок, а також суму коштів, необхідну для повного виконання рішення суду. Таким чином, вказаний розрахунок за своєю правовою природою є нарахуванням грошової винагороди, як того прямо вимагає рішення суду, однак суд безпідставно не надав йому належної оцінки. Територіальним управління Служби судової охорони у Львівській області здійснено розрахунок нарахування додаткової грошової винагороди ще до відкриття виконавчого провадження, що свідчить про намір добровільно та сумлінно виконати рішення суду без застосування заходів примусового виконання. Зазначені дії підтверджують відсутність ухилення від виконання судового рішення та спростовують висновки суду першої інстанції щодо невиконання рішення суду в частині нарахованої додаткової грошової винагороди. З метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі № 380/10176/22, ТУ Службою здійснено розрахунок потреби в коштах та надісланий листом від 16.11.2023 за вих. № 44.07-251/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №

168. У розрахунках здійснено нарахування додаткової грошової винагороди та чітко визначено підставу його здійснення із зазначенням конкретного судового рішення, період часу, за який проведено розрахунок, співробітника Служби судової охорони, а також суму коштів, необхідну для повного виконання рішення суду. Таким чином, вказаний розрахунок є нарахуванням грошової винагороди, як того прямо вимагає рішення суду, при цьому Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області надало державному виконавцю зазначений розрахунок суми додаткової грошової винагороди. З метою недопущення подальшого зростання суми заборгованості і накладення додаткових штрафів, ТУ Служби повторно звернулось листом від 10.09.2025 № 44.06-272/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони з проханням виділити кошти для виконання судового рішення. Вказує, що Службою судової охорони продовжує проводитись відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою судової охорони буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби судової охорони. Також звертає увагу суду на те, що станом на теперішній час, кошторисні призначення для виплати додаткової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 виплати ОСОБА_1 на виконання зазначеного рішення суду ТУ Служби від центрального органу управління Служби судової охорони не отримало. Керівництвом ТУ Служби, у межах повноважень, вжито всіх можливих заходів для забезпечення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, однак виділення коштів із Державного бюджету України не залежить від волевиявлення ТУ Служби. Виконання даного судового рішення потребує додаткового часу та виконання дій, які не залежать безпосередньо від ТУ Служби. З урахуванням наведеного просить рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити. Відповідач правом подання відзиву не скористався. В судовому зсіданні апеляційного розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суд першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Відповідач в судове засідання не прибув, подав заяву про розгляд справи у відсутності його представника. Відповідно до статті 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283-1, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки до електронного кабінету, а за його відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи (ч.7 ст. 287 КАС України). З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22, позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану. Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн. на місяць. 08.12.2023 Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №380/10176/22 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн. на місяць. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 04.01.2024 відкрито виконавче провадження №73703015 по примусовому виконанню виконавчого листа №380/10176/22, виданого Львівським окружним адміністративним судом 08.12.2023, зобов`язано боржника виконати рішення суду протягом 10-ти робочих днів, про що повідомити державного виконавця. Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 13.02.2024 за вих. № 44.06-84 повідомлено, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/10176/22 проведено нарахування ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30000 грн на місяць, починаючи з 24.02.2022, яка становить 175500,00 грн. 11.03.2025 за №5656 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/10176/22, та документального підтвердження виконання згаданого судового рішення. Зокрема, зобов`язано повідомити про стан виконання судового рішення та надати документальне підтвердження виконання. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, повідомити причини та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду. Листом Територіального управління служби судової охорони у Львівській області від 25.03.2025 за вих. № 44.06-261 повідомлено, що з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 ТУ ССО у Львівській області надіслало лист від 16.11.2023 за вих. №44.07.251/ССО до центрального органу управління Служби судової охорони, як до розпорядника бюджетних коштів другого рівня, який відповідно до затверджених бюджетних асигнувань, уповноважений на отримання бюджетних асигнувань та їх перерозподіл між територіальними управліннями, з проханням збільшити бюджетні асигнування для виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди. Відповідно до листа Служби судової охорони № 01.30-02.2-76/вн від 10.012025 Службі судової охорони затверджено кошторис на 2024 рік за КПКВ 0501150 у сумі 6 973,6 тис. грн. Інформація щодо черговості виплат співробітникам Служби судової охорони додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України в розділі Служба судової охорони. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 має порядковий номер 496, що відображається в єдиному обліку потреб в коштах на виконання рішень судів, який ведеться центральним органом управління Служби судової охорони. Станом на дату підготовки цього листа додаткові кошторисні призначення для виконання рішення суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 не виділені, бюджетні асигнування до ТУ ССО у Львівській області не надходили. Вищезазначену виплату буде здійснено в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань до ТУ ССО у Львівській області. Станом на грудень 2025 року виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди на виконання рішення суду від 03.11.2023 у справі №380/10176/22 не проведено. Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ВП №73703015 від 30.12.2025 при примусовому виконанні виконавчого листа №380/10176/22 від 08.12.2023 за невиконання без поважних причин рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії на позивача накладено штраф на користь держави у розмірі 5100,00 грн. Не погодившись з такою постановою позивач оскаржив її до суду. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що на дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу боржник не надав виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду. Апеляційний суд вважає вірними висновки суду першої інстанції та зазначає наступне. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначені в Законі України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII). Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірну постанову протиправною та такою, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам законодавства, як наслідок просить суд скасувати її. Частиною 1 та п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону № 1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачені цим Законом заходи щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусовою виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Стаття 63 Закону №1404-VIIІ встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Отже, накладення штрафу у разі невиконання без поважних причин боржником рішення є обов`язком посадової особи органу ДВС, який встановлюється з метою спонукання боржника належним чином виконати рішення. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення та повинні бути підтверджені належними доказами. Як уже зазначалось вище та встановлено зі змісту матеріалів справи та матеріалів виконавчого провадження, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження ВП№73703015 з примусового виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду №380/10176/22 виданого 08.12.2023 про зобов`язання Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 за період з 24.02.2022 року по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн. на місяць. У встановлений виконавцем строк до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформація про виконання боржником рішення суду не надходила. 20.02.2025 стягувач подав заяву про надання інформації про хід виконавчого провадження. 11.03.2025 за №5656 державним виконавцем в порядку статті 18 Закону скеровано вимогу боржнику щодо надання вичерпної інформації про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду в справі № 380/10176/22, та документального підтвердження виконання згаданого судового рішення. Зокрема, зобов`язано повідомити про стан виконання судового рішення та надати документальне підтвердження виконання. У випадку невиконання рішення суду станом на день отримання вимоги, повідомити причини та вжиті заходи спрямовані на повне виконання рішення суду. У зв`язку з невиконанням судового рішення 30.12.2025 державним виконавцем, керуючись статтями 63, 75 Закону, винесено постанову № 73703015 про накладення штрафу на боржника в розмірі 5100 грн. Одночасно, зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення. Апелянт вказує на те, що з метою виконання рішення суду він звертався до Служби судової охорони із листами про виділення додаткових кошторисних призначень, в тому числі на нарахування та виплату додаткової винагороди, нарахування єдиного соціального внеску, відшкодування судового збору/правничої допомоги. Службою судової охорони продовжує проводитись відповідна робота щодо збільшення відповідних асигнувань. Після надходження від Державної судової адміністрації України додаткових асигнувань Службою судової охорони буде прийнято в установленому порядку рішення про розподіл бюджетних коштів між територіальними управліннями Служби судової охорони. Також звертає увагу суду на те, що станом на теперішній час, кошторисні призначення для виплати додаткової винагороди визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 виплати ОСОБА_1 на виконання зазначеного рішення суду ТУ Служби від центрального органу управління Служби судової охорони не отримало. Апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до виконавчого листа, такий містить вимогу зобов`язального характеру, а саме: зобов`язати Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_2 за період з 24.02.2022 по 30.06.2022 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану, в розмірі 30000 грн. на місяць. Тобто додаткова винагорода за кожний місяць служби з 24 лютого 2022 року у розмірі 30000 грн на місяць повинна бути відповідачем нарахована та виплачена, що свідчить про те, що послідовність виконання рішення містить окремі елементи: зобов`язання нарахування грошових коштів та зобов`язання виплати грошових коштів. Апелянт вказує на те, що не має правових підстав для нарахування додаткової грошової винагороди, навіть якщо судове рішення передбачає таке зобов`язання, у зв`язку з відсутністю фінансування. Суд першої інстанції правильно зауважив, що нарахування коштів здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунку боржника і чинне законодавство не містить норми, яка забороняє нараховувати кошти за умови їх відсутності чи неналежної кількості на рахунках боржника. Крім цього, такі доводи не є тією обставиною, що свідчить про вжиття усіх можливих заходів боржником на виконання судового рішення. Суд наголошує, що виконавчий документ містить дві вимоги, а саме зобов`язати нарахувати та виплатити суми. Натомість позивачем, який є боржником у виконавчому провадженні, жодна із вказаних вимог не виконана. Отже, позивач (боржник у виконавчому провадженні ВП №73703015) не здійснив не лише виплату грошових коштів, але й не здійснив їх нарахування. Звернення із листами про необхідність виділення коштів на виплати не є тотожним нарахуванню цих коштів, яке здійснюється незалежно від наявності коштів на рахунку боржника і чинне законодавство не містить норми, яка забороняє нараховувати кошти за умови їх відсутності чи неналежної кількості на рахунках боржника. Також суд першої інстанції правильно виснував, що наведені позивачем обставини не свідчать про наявність поважних причин для невиконання рішення суду, що набрало законної сили, та, відповідно, не доводять протиправності оскарженого рішення, при цьому, відсутність фінансування не може бути перешкодою для нарахування грошових коштів, оскільки без такого нарахування виконати судове рішення в частині виплати позивач не зможе навіть якщо для цього виділять необхідні кошти. На дату прийняття спірної постанови про накладення штрафу боржник не надав виконавцеві належні докази виконання виконавчого документа у спосіб та у порядку, визначеному рішенням суду, що відповідно свідчить про невиконання позивачем вказаного рішення суду без поважних причин та про правомірність прийнятої державним виконавцем постанови про накладення штрафу в сумі 5100 грн від 30.12.2025 у ВП №73703015. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Тарабан О.О. від 30.12.2025 у ВП №73703015 про накладення штрафу на Територіальне управління Служби судової охорони у Львівській області у сумі 5100 грн вказаним вище критеріям відповідає, тому відсутні підстави для визнання її про правною та скасування, а адміністративного позову до задоволення з наведених вище підстав. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Територіального управління Служби судової охорони у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2026 року у справі № 380/351/26 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повний текст постанови складений та підписаний 27.04.2026