Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/25868/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/25868/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М., суддів: Карпушової О.В., Ключковича В.Ю., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.04.2024 № 262940017831 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 2 період роботи з 21.10.1991 по 21.05.1994; - призначити і виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, починаючи з 30.01.2024. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні № 1-р/2020, має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у зв`язку з досягненням віку та наявністю необхідного спеціального стажу, проте пенсійний орган протиправно відмовив у призначенні пенсії. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.04.2024 № 262940017831. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 21.10.1991 по 21.05.1994 відповідно до записів трудової книжки та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись із судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 частини другої статті 114 закону №1058-IV, з урахуванням наявних документів, позивачка набуде після досягнення 55 років за наявності необхідного страхового стажу та стажу на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці. Апелянт зазначає, що на час звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивача відсутнє. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що позиваці правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із не досягненням пенсійного віку (56 років). Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.05.2025 та від 18.11.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Від ОСОБА_1 до суду 20.05.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 23.03.2023 про призначення пенсії на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.04.2024 № 262940017831 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. У рішенні зазначено, що наявний пільговий стаж за списком № 2 (8 років 3 місяці 12 днів) дає право на зниження пенсійного віку на 4 року, а отже право на призначення пенсії із зниження пенсійного віку виникне при досягненні віку 56 років. При цьому, не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно уточнюючих довідок від 06.12.2023 № 537, від 08.12.2023 № 03/1718, оскільки документи видані установами та підприємствами, що перебувають на тимчасово окупованій території. Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивачка звернулась до суду з відповідним адміністративним позовом за захистом своїх прав та інтересів. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058). Пунктом 2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відповідно до положень частини першої статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Згідно з абз. 1 п. 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Пільговий стаж роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок № 383). Відповідно до норм пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992. Згідно з п. 4.2 Порядку № 383, результати атестації (як уперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, упродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінились докорінні умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. У пункті 4.3 Порядку № 383, визначено, що у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах за результатами атестації, вперше проведеної до 21 серпня 1997 року (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць) до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи зі шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку. За змістом п. 10 Порядку № 383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку з оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку з наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та в разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку від 12.08.1993 № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній». Тож, з наведеного слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, при цьому, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Слід зауважити, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442 (далі Порядок № 442), та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими Постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі Методичні рекомендації). Відповідно до зазначених нормативних актів, основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах. Згідно з п. 4 Порядку № 442 та пп. 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій, атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. У ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, законодавець регламентував адміністративну відповідальність керівників суб`єктів господарювання за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці. Так, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян суб`єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі, якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров`ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 271 Кримінального кодексу України. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці, є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо. При цьому, особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку 1 або Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов`язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць. Особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 1 та Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком 1 та Списком №

2. При цьому, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Колегія суддів зазначає, що не проведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом, не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції досліджено, що позивач 23.03.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV. Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.04.2024 № 262940017831 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, не зараховано до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи згідно уточнюючих довідок від 06.12.2023 № 537, від 08.12.2023 № 03/1718, оскільки документи видані установами та підприємствами, що перебувають на тимчасово окупованій території. На переконання колегії суддів, у контексті оцінки спірних правовідносин, зокрема в частині періоду роботи позивача, який останній просив зарахувати до пільгового стажу з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці за Списком № 2, варто виходити з того, що позивач у періоди з 21.10.1991 по 21.05.1994 виконувала роботи, передбачені Списком №2. Посаду, яку обіймала позивачка, передбачена Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Так, дана обставина підтверджується записами, наявними у трудовій книжці НОМЕР_1 (а.с.44). З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виходячи з презумпції неможливості покладення на працівника підприємства відповідальності за не проведення або несвоєчасне проведення власником підприємства атестації робочих місць за умовами праці, враховуючи, що позивач у період з 21.10.1991 по 21.05.1994 виконувала роботу, яка дає їй право на пенсію за віком на пільгових умовах, вказаний період роботи, має бути зарахований до пільгового стажу позивачки за Списком №2. Належних та достатніх доказів зворотнього відповідачем не надано. Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.04.2024 № 262940017831 про відмову позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV, починаючи з моменту звернення за призначенням пенсії, а саме з 23.03.2024, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відтак, обов`язок щодо зарахування періодів роботи до пільгового стажу за Списком №2 та повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, має бути покладений на Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що здійснено судом першої інстанції. Доводам апелянта щодо правомірності вчинення відповідачем дій щодо не зарахування до пільгового стажу позивача за Списком №2 періодів роботи згідно довідок, що визначають право на пенсію на пільгових умовах від 06.12.2023 №537, від 08.12.2023 №03/1718, колегія суддів не надає оцінку, оскільки вказані обставини не були спірними в суді першої інстанції та позивачем не оскаржувалося рішення пенсійного органу від 01.04.2024 № 262940017831 щодо цих підстав. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність достатніх правових підстав для часткового задоволення адміністративного позову. Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду. За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2025 року у справі №320/25868/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та подальшому оскарженню не підлягає. Суддя - доповідач О.М. Кузьмишина Судді О.В.Карпушова В.Ю.Ключкович